Справа № 488/4706/23
Провадження № 3/488/90/24
22.02.2024 року Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Головіна Т.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Скотникова О.М., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Баратів Новобузького району Миколаївської області, громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
за скоєння правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 07.11.2023 року о 07:45 год. ОСОБА_1 , керував транспортним засобом - автомобілем «ЗАЗ Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2 , в м. Миколаєві, по пр. Богоявленському, 362, без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не мав права керувати таким транспортним засобом, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину не визнав, суду пояснив, що сів за кермо свого автомобіля, який придбав під час війни, оскільки службових автомобілів немає, а командир надав команду везти двох військовослужбовців на стрільби з села Лимани на полігон в Миколаїв. Також додав, що отримав посвідчення водія 01.12.2023 року. Просив суд справу відносно нього закрити в зв'язку з існування в його діях крайньої необхідності..
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Скотников О.М. підтримав свого клієнта, додатково суду пояснив, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, виконував команди командира; раніше отримував тимчасове посвідчення водія, яке було дійсним до 15.11.2021 року, однак, через початок повномаштабного вторгнення рф на територію України, не встиг змінити їх на постійні, права керування він не позбавлений, станом на момент розгляду адміністративної справи отримав нове посвідчення.
Свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що за командою командира вони їхали на особистому автомобілі ОСОБА_1 на стрільби в м. Миколаїв, оскільки службових автомобілів в їх ропорядженні немає.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому, вирішуючи питання щодо винуватості та притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд має перевірити наявність обставин, що виключають притягнення особи до відповідальності.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах проадміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи,вирішенняїї в точній відповідності з законом.
Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог, викладених у ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, обставини адміністративного правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності.
Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно зі ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.
Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.
Вчинення протиправного діяння в стані крайньої необхідності представляє собою дії правопорушника спрямовані на усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління, але за умов, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза зазначеним охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують посилання в статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Небезпека за таких обставин не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Це - одне з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним, несе службу в лавах ЗСУ та виконуючи накази свого командира, діяв у стані крайньої необхідності, та за даних обставин небезпека не могла бути усунута іншими дієвими засобами.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при вчинені дії особою у стані крайньої необхідності.
Оцінивши пояснення, дослідивши докази та враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинено дії, які хоч і містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КпАП України, але такими визнаватися не можуть, оскільки були вчинені в стані крайньої необхідності, тобто під час виконання наказу командира, а тому у відповідності до п.4 ст.247 КУпАП справа підлягає закриттю через вчинення особою дій в стані крайньої необхідності (виконання розпорядження командира в умовах військового стану).
Керуючись ст. ст. 17, 18, 126, 247, 283, 284, 287, 288 КУпАП, суд
Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити на підставі п. 4 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із вчиненням адміністративного правопорушення в стані крайньої необхідності.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Т.М. Головіна