ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.02.2024Справа № 924/300/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажтелекомсистем" (Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Шаровечка)
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (місто Київ)
про стягнення 409 713,36 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
від позивача: Бейлик А.Б.
від відповідача: Деревецький В.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтажтелекомсистем" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" про стягнення 474 703,31 грн, з яких: 350 324,70 грн страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №34296Га2щ від 18.05.2022, 113 505,20 грн пені, 7 763,68 грн інфляційних втрат та 3 109,73 грн 3% річних, нарахованих у зв'язку із простроченням виплати відшкодування.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/300/23, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 02.05.2023, залишеною без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 20.07.2023, матеріали справи №924/300/23 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва справу №924/300/23 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2023 справу №924/300/23 прийнято до провадження, призначено підготовче засідання у справі на 03.10.2023.
28.09.2023 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої заявлено вимоги про стягнення з відповідача 409 713,36 грн, з яких: 278156,40 грн страхового відшкодування, 110 012,76 грн пені, 14 777,00 грн інфляційних втрат та 6 767,20 грн 3 % річних.
Окрім того, до Господарського суду Хмельницької області позивачем подано заяву про зміну підстав позову.
Розглянувши подану заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 2. ч. 2. ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому така заява підлягає прийняттю судом до розгляду.
Згідно приписів частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю - вже новий позов. Такі вимоги можуть бути предметом лише іншого самостійного (окремого) позову, що подається в передбаченому ГПК України порядку.
В свою чергу суд наголошує, що формулювання позовних вимог відноситься до виключної компетенції позивача у справі, оскільки згідно статті 14 ГПК України за принципом диспозитивності учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
З огляду на те, що зміна підстав позову є правом позивача, передбаченим статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача, передбачені статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, заява позивача про зміну підстав позову приймається до розгляду.
03.10.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про прийняття до розгляду заяви позивача від 28.09.2023 про зменшення позовних вимог, а також заяви позивача від 02.05.2023 про зміну підстав позову, та встановив відповідачу строк до 18.10.2023 для подання відзиву на позовну заяву з урахуванням означених заяв позивача.
03.10.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 14.11.2023.
23.10.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про те, що для виплати страхового відшкодування страховику необхідно отримати лист вигодонабувача про особу, якій належить виплатити страхове відшкодування. В свою чергу, АТ "СК "Аркс" було отримано лист вигодонабувача про особу, якій належить сплатити страхове відшкодування лише 04.11.2022. Враховуючи п.25.13 договору, яким передбачено, що Страховик має право відкласти складання страхового акта у випадку, якщо обсяг і характер пошкоджень ТЗ не відповідають причинам і обставинам страхового випадку або існують суперечки між Страховиком та Страхувальником щодо суми збитків (страхового відшкодування) - до з'ясування фактичних збитків та можливості виникнення пошкоджень за певних обставин, але не більше, ніж на два місяці з дня отримання від Страхувальника заяви на виплату страхового відшкодування та інших документів та/або інформації, передбачених розділом 24 договору. На дату подання відзиву, позивачем не здійснено дій для отримання страхового відшкодування, розрахованого Страховою компанією. В частині заявлених позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних відповідач зазначив про їх необгрунтованість.
Судом встановлено, що у матеріалах справи міститься заява Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" про вступ у справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, яка обґрунтована тим, що банк є вигодонабувачем за договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №34296Га2щ від 18.05.2022, а пошкоджений у ДТП автомобіль придбано за кредитні кошти банку.
26.10.2023 від позивача надійшли заперечення проти заяви про вступ у справу Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" третьою особою.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Дослідивши матеріали справи, суб'єктний склад сторін, предмет і підстави позову, суть спору між сторонами, суд встановив, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.06.2023 у справі №924/463/23 задоволено вимоги Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" та стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажтелекомсистем" та його поручителя заборгованість по тілу кредиту та відсотках за укладеним з банком кредитним договором.
За таких обставин суд встановив, що рішення суду в даній справі не може вплинути на права чи обов'язки Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" щодо сторін, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2023 відмовлено в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Під час розгляду справи, відповідачем подано заяву про судові витрати АТ "СК "АРКС", які будуть понесені у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
14.11.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.11.2023.
20.11.2023 до відділу діловодства суду від позивача надійшла письмова промова у судових дебатах.
У судовому засіданні 30.11.2023 представник відповідача подав письмову промову у судових дебатах.
30.11.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 11.01.2024.
11.01.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 01.02.2024.
У зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. з 01.02.2024 по 02.02.2024 у відпустці, судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 01.02.2024, не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 призначено судове засідання з розгляду справи № 924/300/23 по суті на 22.02.2024.
У судовому засіданні 22.02.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
22.02.2024 суд, по виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у строк, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖТЕЛЕКОМСИСТЕМ" (Страхувальник, Позивач), Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ARX" (попередня назва Страхова компанія "АХА Страхування" (Страховик, Відповідач), Акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" (Вигодонабувач) 18.05.2022 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №34296Га2щ, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки Ford Kuga державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Строк сплати та розмір страхового платежу відповідно до п.12 договору сторонами погоджено двома платежами, у тому числі: 24.05.2022 - 14 532,00 грн. та 23.11.2022-14 532,00 грн.
Позивач, 24.06.2022 згідно договору №34296Га2щ сплатив Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "АРКС" страховий платіж у розмірі 14 532,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2144 від 24.06.2022.
Згідно п.20.1 договору за умовами цього договору Страховик бере на себе зобов'язання компенсувати Страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п.20.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості, а також зобов'язується компенсувати понесені Страхувальником додаткові витрати згідно з п.29.8 та п.29.9 договору в результаті настання страхового випадку.
Страховим випадком згідно п.20.2.3 договору, "збитки внаслідок інших подій" - викрадення окремих складових частин транспортного засобу чи додаткового обладнання (вказаного у розділі 6 договору), а також пошкодження або знищення (повна загибель) транспортного засобу, його окремих частин чи додаткового обладнання (вказаного у розділі 6 договору) внаслідок протиправних дій третіх осіб, передбачених Кримінальним кодексом України; пошкодження або знищення (повна загибель транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання (вказаного у розділі 6 договору) внаслідок стихійного лиха, пожежі, вибуху, нападу тварин, падіння предметів на транспортний засіб, попадання каміння або інших предметів, що відлетіли з-під коліс транспортного засобу, зовнішнього фізичного впливу інших випадкових, раптових та непередбачуваних подій (окрім вказаних в п.20.2.1, п.20.2.2 договору), якщо такі події не є виключенням зі страхових випадків згідно з умовами цього договору (розділ 26); будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок наїзду (удару, падіння) іншого транспортного засобу або рухомого об'єкту на застрахований транспортний засіб.
В разі настання передбаченої у п.20.2 договору події, Страхувальник зобов'язаний: надати Страховику можливість провести огляд пошкодженого транспортного засобу та скласти акт огляду транспортного засобу, крім викрадення (п.23.1.8 договору); надати Страховику можливість провести розслідування обставин страхової події, надати йому докладну та достовірну інформацію (в т.ч. таку, яка є комерційною таємницею), що стосується цього питання (п.23.1.10 договору).
17 вересня 2022 року шляхом телефонного звернення до контакт-центру Страховика, водієм застрахованого автомобіля ОСОБА_1 повідомлено про настання події, що має ознаки страхової, а саме: пошкодження застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП (зіткнення з твариною, яка вибігла на автодорогу), яке мало місце 17.09.2022 на автодорозі Деражня-Хмельницький.
Даний факт зафіксовано працівниками Головного Управління Національної поліції в Хмельницькій області Хмельницьке Районне Управління Поліції Відділ Поліції №3 сектор поліцейської діяльності №1, які прибули на місце події, що підтверджується письмовими поясненнями від 17.09.2022.
Як свідчать матеріали справи, 29.09.2022 року позивач звернувся до відповідача з заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.
Відповідно до п.24.2 договору розмір завданих збитків визначається Страховиком на підставі: документа, де визначено перелік знищених, пошкоджених або викрадених складових частин чи в цілому об'єкта страхування (дефектної відомості, автотоварознавчої експертизи, акта огляду транспортного засобу); документа, складеного компетентними органами про обставинами, час, місце страхового випадку із зазначенням знищеного, пошкодженого або викраденого об'єкта страхування чи його частин; документа, що містить розрахунок розміру витрат на компенсацію скоєних збитків (кошторис, калькуляція СТО, автотоварознавча експертиза, тощо).
Згідно рахунку на оплату №АН00000709 від 30.11.2022, складеного Приватним підприємством - автоцентр "Лига-II" вартість ремонту транспортного засобу марки Ford Kuga державний реєстраційний номер НОМЕР_1 склала 370 456,70 грн.
У той час, в матеріалах справи міститься акт огляду транспортного засобу від 29.09.2022, ремонтна калькуляція №1.003.22.0 від 17.10.2022 та рахунок Приватного підприємства - автоцентр "Лига-II" на оплату №АН00000405 від 17.10.2022, згідно якого вартість ремонту транспортного засобу марки Ford Kuga державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 402 723,29 грн.
За результатами розгляду заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" здійснено розрахунок страхового відшкодування за договором №34296Га2щ від 18.05.2022, в якому міститься інформація про те, що сума страхового відшкодування становить 28 602,74 грн., сума несплачених страхових платежів - 14 532,00 грн.
За твердженням відповідача, вартість відновлення пошкодженого транспортного засобу (402 723,29 грн.) перевищує 70% страхової суми (560 000,00 грн.) за договором, випадок пошкодження автомобіля марки Ford Kuga державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, який мав місце 17.09.2022 є повною загибеллю. З посиланням на п.25.8 договору відповідачем здійснено розрахунок страхового відшкодування наступним чином: 560 000,00 грн. - 5600,00 грн. -17 797, 26 грн. - 508 000,00 грн. = 28 602,74 грн., де 560 000,00 грн. - страхова сума згідно договору; 5 600,00 грн. - франшиза; 508 000,00 грн. - ринкова вартість транспортного засобу після ДТП, визначена шляхом попиту та пропозицій на ринку щодо таких залишків на онлайн-аукціоні з продажу автомобілів ТОВ "Аудатекс Україна"; 17 797,26 грн. - сума знецінення; 28 602,74 грн. - сума страхового відшкодування.
В свою чергу, Страхувальником не було оплачено другий страховий платіж у розмірі 14 532,00 грн. Відтак, за заявленим випадком пошкодження застрахованого автомобіля Страховою компанією було прийнято рішення щодо здійснення виплати страхового відшкодування у розмірі 14 070,74 грн. за вирахуванням розміру другого платежа (28 602,74 грн. - 14 532,00 грн. = 14 070,74 грн.).
Враховуючи наявність в матеріалах справи двох рахунків Приватного підприємства - автоцентр "Лига-II", в яких відображено різну вартість ремонту транспортного засобу марки Ford Kuga державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивачем ініційовано проведення додаткової судової експертизи.
За результатами судової автотоварознавчої експертизи судовим експертом Баранков В.О. складено висновок експерта №5/23 від 17.04.2023.
Згідно висновку експерта №5/23 від 17.04.2023 вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ Ford Kuga реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок пошкодження в ДТП, яка сталась 17 вересня 2022 року, станом на дату ДТП становить 437 434,60 грн.
Вартість відновлювального ремонту КТЗ Ford Kuga реєстраційний номер НОМЕР_1 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей на момент ДТП, яка сталася 17 вересня 2022 року, станом на дату ДТП становить 565 770,57 грн.
Ринкова вартість КТЗ Ford Kuga реєстраційний номер НОМЕР_1 без урахування аварійних пошкоджень на момент ДТП, яка сталася 17 вересня 2022 року, станом на дату ДТП становить 686 105,10 грн. Ринкова вартість з урахуванням пошкоджень після ДТП станом на 17 вересня 2022 року КТЗ Ford Kuga, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 248 670,50 грн.
Враховуючи вказаний висновок, позивачем подано заяву про зміну підстав позову та заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 910/2603/17 від 04.07.2018 висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.
При цьому, помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 Цивільного кодексу України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.
Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов'язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.
Це виходить із змісту статей 559 та 1191 Цивільного кодексу України, згідно яких зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
В цілому, як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України "Про страхування", йдеться про виконання обов'язку боржника перед потерпілим третьою особою. При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов'язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика. При регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання та виникнення нового (регресного) зобов'язання.
Суброгація (від лат. "subrogare" - заміщення, обрання взамін) є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов'язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 " до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц).
Як вбачається із зазначеного у позовній заяві обґрунтування звернення із позовом, позивач звертається до положення ст. 11, ст. 1166, ст. 1187, ст. 1191 ЦК України, та зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" зобов'язана відшкодувати заподіяну страхувальником шкоду.
Згідно із частинами першою - другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Правило відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки урегульовано статтею 1187 "Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" ЦК України, положення якої є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність у разі завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.
За частиною першою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положення статті 1187 ЦК України є спеціальними відносно статті 1166 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки - стаття 1188 ЦК України), є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них за частиною п'ятою статті 1187 ЦК України належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.
Позивач зазначив, що у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених договорі страхування, відшкодовує у встановленому Договором та Законом порядку шкоду (збитки), заподіяну майну Страхувальника. Після відшкодування шкоди Страхувальнику.
Страховик згідно ст. 1191 ЦК України має право звернутись із регресною вимогою до відповідної винної особи (в даному випадку, утримувача диких звірів).
Вищевказане також випливає із Договору страхування (Каско) від 18.05.2022, зокрема Страховик має право:
п.п. 20.1.3. після виплати страхового відшкодування пред'являти право вимоги відшкодування збитків до осіб, що винні в настанні страхового випадку (право регресу);
п.п. 20.1.4. вимагати від Страхувальника повернення суми виплаченого страхового відшкодування, як безпідставно набутого майна, якщо виявиться така обставина, що повністю або частково позбавляє Страхувальника (Вигодонабувача) на отримання страхового відшкодування (випадки, що не є страховими; збитки, що не відшкодовуються Страховиком; підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування).
п.п. 22.2.11. у разі якщо Страхувальник не згодний з встановленим Страховиком розміром збитків, завданих страховою подією, за свій рахунок залучити експерта для проведення незалежної експертизи;
п.п. 22.2.12. при пошкодженні ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (Кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт.
Кошторис збитків складається Страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п. 25.11 Договору). Вартість частин та деталей береться в розрахунок Кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання, або витрати на такий ремонт перевищують витрати по їх заміні на нові.
За твердженням позивача, умови договору №34296Га2щ вказують саме про ризики завдання збитків (шкоди) застрахованому майну ТОВ "БУДМОНТАЖТЕЛЕКОМСИСТЕМ", розмір яких відшкодовується Страховиком при виплаті страхового відшкодування згідно умов договору. Після виплати страхового відшкодування за завдані ТЗ Збитки (шкоду), Страховик згідно Закону та п. 20.1.3 Договору має право пред'являти право вимоги відшкодування збитків до осіб, що винні в настанні страхового випадку.
З позицією позивача суд не погоджується, оскільки Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" не є завдавачем шкоди, жодних дій не вчиняла щодо пошкодження автомобіля позивача, щоб наразі відшкодовувати збитки.
Крім того, у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" не укладено жодних договір щодо страхування відповідальності винуватця за шкоду заподіяну позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу марки Ford Kuga державний реєстраційний номер НОМЕР_1 твариною.
Натомість, як уже зазначалося, між позивачем та страховою компанією укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №34296Га2щ від 18 травня 2022 року, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортного засобу марки Ford Kuga державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Таким чином, договір страхування укладений між позивачем та страховою компанією є договором майнового страхування, а відтак до договірних відносин між позивачем та страховою компанією не застосовується положення законодавства, які регулюють деліктні зобов'язання та страхування відповідальності.
На відміну від загального порядку та умов відшкодування шкоди безпосередньо встановленого статтею 1166 ЦК України, умовами відшкодування за статтею 1187 ЦК України шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є: 1) протиправність поведінки заподіювача шкоди, 2) наявність цієї шкоди у потерпілого і 3) причинного зв'язку між ними.
Отже, зобов'язання про відшкодування майнової шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки виникає за таких умов: 1) наявність шкоди; 2) протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; 3) наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою (висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 674/1666/14-ц).
Ураховуючи наведене, розподіл між сторонами спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки - стаття 1188 ЦК України) обов'язків доказування і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України здійснюється таким чином:
- особа, якій завдано шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участі відповідача, розмір заподіяної шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду,
- володілець джерела підвищеної небезпеки доводить умисел потерпілого або наявності непереборної сили законом, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди (подібний висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 904/2830/20).
Тлумачення статті 1187 ЦК України свідчить, що зобов'язання про відшкодування майнової шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки виникає за таких умов: 1) наявність шкоди; 2) протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; 3) наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом-шкодою.
Для відшкодування шкоди за статтею 1187 ЦК України потерпілий (особа, якій завдано шкоду) подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду, тоді як відповідач зобов'язаний довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відтак оскільки Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" не є завдавачем шкоди та ним не укладалося договорів страхування відповідальності за пошкодження автомобіля позивача тваринами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача у спірних правовідносинах відповідальності за пошкодження майна позивача зі стягненням з відповідача спірної суми через відсутність (недоведення доказами) однієї із обов'язкових, відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, умов для покладення відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відмовою у задоволенні позову витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 22.02.2024.
Суддя Т.М. Ващенко