ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.02.2024Справа № 910/19788/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 , 3. ОСОБА_3 , 4. ОСОБА_4 , 5. ОСОБА_5 , 6. ОСОБА_6 про солідарне стягнення 35 204 057, 42 грн. майнової шкоди, без виклику представників сторін,
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про солідарне стягнення 35 204 057, 42 грн. майнової шкоди на підставі ст. 224 ГК України, ст.ст. 22, 1166, 1190 ЦК України, "ЗУ "Про банки та банківську діяльність", ЗУ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення механізмів виведення банків з ринку та задоволення вимог кредиторів цих банків".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
15.02.2024 року до Господарського суду міста Києва позивачем подано заяву про застосування заходів забезпечення позову, яка передана судді Чебикіній С.О. після відрядження 19.02.2024 року.
У своїй заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на все майно (рухоме, нерухоме, корпоративні права) та грошові кошти, що належать на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 );заборони ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ) вживати заходи, спрямовані на відчуження належного їм на праві власності майна (рухомого, нерухомого), грошових коштів та інших активів;
- заборони державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», (нотаріусам (приватним та державним); громадянин України, які мають вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідають кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебувають у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав - виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації; державними та/або приватними виконавцями - у разі накладення таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону) вчиняти дії щодо проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що належать на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ), спрямованих на їх відчуження, зміну та/або припинення чи обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- заборони реєстраторам державного реєстру обтяжень рухомого майна, визначених Наказом Міністерства юстиції України № 57/5 від 07.07.2006 «Про визначення реєстраторів Державного реєстру обтяжень рухомого майна», (державні, приватні нотаріуси та їх помічники, державні та приватні виконавці, податкові керуючі, а також адміністратор Державного реєстру обтяжень рухомого майна (державне підприємство «Національні інформаційні системи») та його філії) вчиняти дії щодо внесення записів про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження, яке перебуває у власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 );
- заборони державним реєстраторам, визначених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (нотаріусам (державним та приватним); особам, які перебувають у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації (Міністерство юстиції України та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації), вчинення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань щодо внесення змін щодо корпоративних прав ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ) (в тому числі в частині державної реєстрації змін учасників/ акціонерів та/або змін часток учасників/акціонерів в господарських товариствах);
В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що після направлення позивачем на адреси відповідачів вимоги про відшкодування шкоди (збитків), в порядку ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідачі розпочали відчуження належного їм майна, з метою недопущення звернення Фондом стягнення за його рахунок, у випадку позитивного рішення суду, на підтвердження чого до заяви про забезпечення позову позивачем додано інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, які сформовані станом на 14.02.2024 року.
З урахуванням вказаних обставин, на думку позивача, єдиним заходом, який на даний час зможе запобігти настанню таким негативним наслідкам, як остаточна розтрата відповідачами належного їм майна та уникнення відповідальності, а також ускладнення або настання неможливості виконання в майбутньому постановленого судом рішення, може виступати виключно вжиття судом відповідних заходів забезпечення заявленого позивачем позову в даній справі.
20.02.2024 року від відповідача - ОСОБА_5 надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що заява Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не містить належного обґрунтування вимог та фактично базується на хибному та суб'єктивному сприйнятті позивачем правовідносин у цій справі, маніпулюванні фактичними обставинами, приховуванні інформації, а також припущеннях щодо можливого ухилення відповідачів від виконання рішення суду у майбутньому.
ОСОБА_5 стверджує про те, що досудову вимогу, про яку зазначає Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, не отримувала, а про її наявність дізналась лише 19 лютого 2024 року, з огляду на що мала право розпоряджатись свої майном на власний розсуд.
На думку відповідачки, подана позивачем заява зводиться до того, що останній не надаючи суду інформації про кількість належного їй майна, його вартість, не оцінюючи суму позову, не даючи належного обґрунтування та доказів на підтвердження протиправності дій відповідачки, просить суд застосувати заходи забезпечення позову щодо всього існуючого майна, що позбавить її та двох її малолітніх дітей засобів для існування.
Така позиція на переконання відповідачки об'єктивно не може відповідати критеріям адекватності, доцільності та співмірності та виключає можливість застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач.
Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 136 ГПК України).
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту, заявник зобов'язаний надати докази того, що запропонований захід забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.
Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.
У даному випадку вимоги позивача щодо заборони реєстраторам та будь-яким іншим особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо всього рухомого та нерухомого майна та корпоративних прав, належних відповідачам є неспівмірною позовним вимогам та не забезпечує збалансованості інтересів сторін, а тому є такою, що порушує інтереси та права відповідачів.
Крім того, Верховний Суд у своїх постановах від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 23.07.2021 у справі №915/1429/20 дійшов висновку, що піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору.
Однак, заявник не конкретизував у заяві ні чіткий перелік, ні ринкову вартість рухомого, нерухомого майна та корпоративних прав, які належать відповідачам та відносно яких просить здійснити заходи забезпечення позову.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 903/533/21.
Однак, позивач не надав до суду належних та допустимих доказів в порядку приписів статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують дійсну імовірність утруднення виконання або невиконання майбутнього рішення господарського суду в разі невжиття згаданих заходів забезпечення позову.
Натомість, викладені у заяві доводи та подані докази обґрунтовують лише розпорядження відповідачами належним їм майном, за відсутності доказів обізнаності відповідачів про наявність у позивача майнових вимог.
Розглянувши мотиви поданої заяви, з урахуванням того, що заходи забезпечення позову є неспівмірними з заявленим позовними вимогами та порушать права відповідачів на мирне володіння та розпорядження належним майном, а також те, що заявник не надав доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову вказаним в заяві шляхом, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В задоволенні заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню в порядку розділу IV ГПК України.
Суддя С.О.Чебикіна