Постанова від 01.02.2024 по справі 904/2576/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2576/22 (904/438/23)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Ліпинський М.О.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2023 (суддя Соловйова А.Є.)

у справі № 904/2576/22 (904/438/23)

за позовом ОСОБА_1

до Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України"

про стягнення заборгованості

в межах справи №904/2576/22 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України

ВСТАНОВИВ:

24.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якому просить суд:

1. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, яка виникла з 01.12.2021 року по 31.07.2022.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство Дніпро Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2022 по день ухвалення судового рішення, з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів і зборів.

3. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України на користь ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, за період з 01.01.2022 по дату ухвалення рішення та застосувати коефіцієнт (загальний індекс споживчих цін за 2022 рік), який становив 122,6%.

4. Зобов'язати Державне підприємство "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України видати ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2023 у справі №904/2576/22 (904/438/23) позовну заяву задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" на користь ОСОБА_1 56 494,63 грн - заборгованості по виплаті заробітної плати, 14 685,59 грн - компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати. Стягнуто з Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України судовий збір 2 684,00 грн - судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2023 у справі № 904/2576/22 (904/438/23) в частині, в якій було відмовлено в задоволені позову ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Стверджує, що відповідачем не надано доказів в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, які свідчать про розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 з 01.12.2021 по 31.07.2022, про посадовий оклад ОСОБА_1 , про направлення ОСОБА_1 повідомлення про необхідність отримати трудову книжку.

Скаржник зазначає, що докази, які були долучені відповідачем у копіях завірені неналежним чином, оскільки не містять проставлення статусу ОСОБА_2 як адвоката.

Наголошує на безпідставному вирахуванні з суми заробітної плати, яка підлягає стягненню, суми в розмірі 11 907,77 грн., яка вказана у відомостях нарахування коштів № 20 від 25.04.2022.

Також, зауважує на неправильному обрахунку присудженої заборгованості по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 .

Апелянт акцентує увагу на тому, що в результаті затримки видачі трудової книжки з вини відповідача, позивачу повинен був бути нарахований середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Вважає, що суд першої інстанції не врахував, що крім того, що позивачу не було видано трудову книжку в день звільнення (та по сьогоднішній день) - відповідач не виплатив позивачу всі суми, які підлягали виплаті в день звільнення, що також є окремою підставою для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно положень ст. 117 Кодексу законі про працю України.

Крім того, заявляє клопотання про витребування доказів: - наказу про прийняття ОСОБА_1 на посаду начальника відділу постачання та збуту ДП «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України; - відомостей (деталізованого розрахунку) щодо нарахування Державним підприємством «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України ОСОБА_1 заробітної плати (з вказівкою окремо розміру посадового окладу, премії, надбавок та інших виплат) за період з 01.01.2021 по 20.01.2023. Відомості (деталізований розрахунок) надати відносно кожного місяця окремо; - наказу або іншого документу Державного підприємства «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України, який свідчить про внесення змін до розміру заробітної плати (посадового окладу, премії, надбавок та інше) ОСОБА_1 в період з 01.01.2021 по 31.07.2022. До відповіді долучити докази ознайомлення ОСОБА_1 з такими змінами; - довідку про середньомісячну заробітну плату начальника відділу постачання та збуту ДП «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України ОСОБА_1 станом на 31.07.2022; - довідку про середньомісячну заробітну плату начальника відділу постачання та збуту ДП «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України ОСОБА_1 станом на 01.12.2021; - штатного розпису, який підтверджує розмір посадового окладу начальника відділу постачання і збуту ДП «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України за період з 01.03.2021 по 11.07.2023; - опису вкладення, касового чеку та розрахункової квитанції, що підтверджує направлення ОСОБА_1 Державним підприємством «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України повідомлення про необхідність особистої явки від 13.07.2022 вих. 105; - опису вкладення, касового чеку та розрахункової квитанції, що підтверджує направлення ОСОБА_1 Державним підприємством «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України наказу про звільнення ОСОБА_1 ; - опису вкладення, касового чеку та розрахункової квитанції, що підтверджує направлення ОСОБА_1 Державним підприємством «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України повідомлення про необхідність особистої явки для отримання трудової книжки ОСОБА_1 .

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

31.01.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від позивача (апелянта) надійшло клопотання про долучення доказів: листа-повідомлення Державного підприємства «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України вих.№ 2401/24-1 від 24.01.2024.

За приписами ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідач (боржник) та арбітражний керуючий своїм правом на подання відзиву не скористалися.

В судове засідання 01.02.2024 року з'явився представник позивача (апелянта). Відповідач та арбітражний керуючий, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, уповноважених представників не направили (не з'явилися).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви, апеляційної/касаційної скарги до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги участь представника відповідача в судовому засіданні 30.11.2023 та надання ним заперечень щодо апеляційної скарги, необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами та без участі представників відповідача та арбітражного керуючого.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник позивача (апелянта) просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване судове рішення в частині відмов в задоволені позовних скасувати та прийняти в цій частині нове рішення - про повне задоволення позову.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин і висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

Щодо клопотання про витребування доказів.

Так, апелянт просить витребувати у відповідача, зокрема, копії: - наказу про прийняття ОСОБА_1 на посаду начальника відділу постачання та збуту ДП «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України; - відомостей (деталізованого розрахунку) щодо нарахування Державним підприємством «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України ОСОБА_1 заробітної плати (з вказівкою окремо розміру посадового окладу, премії, надбавок та інших виплат) за період з 01.01.2021 по 20.01.2023. Відомості (деталізований розрахунок) надати відносно кожного місяця окремо; - наказу або іншого документу Державного підприємства «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України, який свідчить про внесення змін до розміру заробітної плати (посадового окладу, премії, надбавок та інше) ОСОБА_1 в період з 01.01.2021 по 31.07.2022. До відповіді долучити докази ознайомлення ОСОБА_1 з такими змінами; - довідку про середньомісячну заробітну плату начальника відділу постачання та збуту ДП «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України ОСОБА_1 станом на 31.07.2022; - довідку про середньомісячну заробітну плату начальника відділу постачання та збуту ДП «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України ОСОБА_1 станом на 01.12.2021; - штатного розпису, який підтверджує розмір посадового окладу начальника відділу постачання і збуту ДП «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України за період з 01.03.2021 по 11.07.2023.

Клопотання обґрунтовано тим, що судом першої інстанції було здійснено розгляд справи без отримання всіх необхідних доказів, які перебувають у розпорядженні відповідача. Представник позивача направляв на адресу відповідача адвокатський запит, з метою отримання доказів, одна відповіді на вказаний запит отримано не було (Копія адвокатського запиту з доказами відправки долучалась в суді першої інстанції). Представник позивача двічі направляв до суду клопотання про витребування доказів, однак воно так і не було виконано судом, а без отримання вказаних доказів суд не міг повно та всебічно розглянути справу.

Апеляційним судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2023 клопотання позивача ОСОБА_1 б/н б/д про витребування доказів було задоволено. Витребувано у Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" (52071, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Дослідне, код ЄДРПОУ 30093529, засоби зв'язку: (056) 265-59-61, НОМЕР_3, офіційна електронна пошта: dp.dg.ur@gmail.com) в строк до 07.03.2023 наступні документи та відомості:

1) Наказ про прийняття ОСОБА_1 на посаду начальника відділу постачання та збуту ДП «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України.

2) Відомості (деталізований розрахунок) щодо нарахування Державним підприємством «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України ОСОБА_1 заробітної плати (з вказівкою окремо розміру посадового окладу, премії, надбавок та інших виплат) за період з 01.01.2021 по 20.01.2023. Відомості (деталізований розрахунок) надати відносно кожного місяця окремо.

3) Наказ або інший документ Державного підприємства «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України, який свідчить про внесення змін до розміру заробітної плати (посадового окладу, премії, надбавок та інше) ОСОБА_1 в період з 01.01.2021 по 31.07.2022. До відповіді долучити докази ознайомлення ОСОБА_1 з такими змінами.

4) Відомості щодо виплати Державним підприємством «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.01.2021 по 20.01.2023. У випадку здійснення виплат, долучити до відповіді підтверджуючі документи.

5) Відомості щодо рішення прийнятого Державним підприємством «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.07.2022 про звільнення його за згодою сторін згідно п.1 ч.1ст. 36 КЗпП з 12.07.2022 з посади начальника відділу постачання та збуту ДП «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ інституту зернових культур НААН України.

6) Наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу постачання та збуту ДП «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур НААН України, з доказами його вручення ОСОБА_1

7) Деталізований розрахунок щодо виплат, які повинні були здійснені (нараховані та виплачені) ОСОБА_1 в день його звільнення з посади начальника відділу постачання та збуту ДП «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур НААН України, а також докази здійснення таких виплат на ім'я ОСОБА_1 .

8) Докази вручення (повернення) Державним підприємством «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України ОСОБА_1 трудової книжки,

9) Довідка про середньомісячну заробітну плату начальника відділу постачання та збуту ДП «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України ОСОБА_1 станом на 31.07.2022.

10) Довідка про середньомісячну заробітну плату начальника відділу постачання та збуту ДП «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту Зернових культур Національної академії аграрних наук України ОСОБА_1 станом на 01.12.2021.

07.03.2023 відповідачем подано до суду відзив б/н від 03.03.2023 на позовну заяву, до якого було долучено: копію Наказу «По особовому складу» № 42-К від 01.03.2021 про прийняття на роботу ОСОБА_1 ; Копію Наказу «По особовому складу» № 128-К від 11.07.2022 про звільнення ОСОБА_1 ; копії Табелів обліку використання робочого часу за періоди з 01.12.2021 по 31.07.2022 (помісячно); копію Акту від 12.07.2022 «Про відсутність працівника на робочому місці»; копію Акту від 13.07.2022 «Про відмову від отримання документів про звільнення»; копію листа від 13.07.2022 № 105 «Про необхідність особистої явки»; витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції; копію Акту від 20.07.2022 «Про відмову від отримання документів про звільнення»; копію Акту від 27.07.2022 «Про відмову від отримання документів про звільнення»; копію Акту від 03.08.2022 «Про відмову від отримання документів про звільнення»; копію платіжного доручення № 164 від 25.04.2022 на суму 30 744,78 грн з призначенням платежу «Заробітна плата та аванси ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» за грудень 2021р. згідно відомості № 20 від 25.04.2022. Податки сплачені 25.04.2022»; копію Відомості нарахування коштів № 20 (Заробітна плата та аванси на карткові рахунки співробітників); довідку про виплати № 34 від 01.03.2023 та доповідну від 12.07.2022 (т. 1 а.с. 77-99).

Ухвалою суду від 16.05.2023 клопотання Позивача про витребування документів задоволено частково. Витребувано у Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" (52071, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Дослідне, код ЄДРПОУ 30093529, засоби зв'язку: (056) 265-59-61, НОМЕР_3, офіційна електронна пошта: dp.dg.ur@gmail.com) в строк до 31.05.2023 наступні документи та відомості:

- відомості (деталізований розрахунок) щодо нарахування Державним підприємством «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України ОСОБА_1 заробітної плати (з вказівкою окремо розміру посадового окладу, премії, надбавок та інших виплат) за період з 01.03.2021 по 11.07.2023. Відомості (деталізований розрахунок) надати відносно кожного місяця окремо;

- відомості щодо виплати Державним підприємством «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України ОСОБА_1 заробітної плати за період з 01.03.2021 по 20.01.2023. У випадку здійснення виплат, долучити до відповіді підтверджуючі документи;

- деталізований розрахунок щодо виплат, які повинні були здійснені (нараховані та виплачені) ОСОБА_1 в день його звільнення з посади начальника відділу постачання та збуту ДП «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур НААН України, а також докази здійснення таких виплат на ім'я ОСОБА_1 ;

- довідку про середньомісячну заробітну плату начальника відділу постачання та збуту ДП «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України ОСОБА_1 станом на 31.07.2022;

- довідку про середньомісячну заробітну плату начальника відділу постачання та збуту ДП «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України ОСОБА_1 станом на 01.12.2021;

- штатний розпис, який підтверджує розмір посадового окладу начальника відділу постачання і збуту ДП «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України за період з 01.03.2021 по 11.07.2023.

08.06.2023 відповідачем подано клопотання б/н б/д про долучення до матеріалів справи розрахункових листів; штатний розпис за 2021 та 2022 роки; деталізований розрахунок щодо виплат, які повинні були здійснені (нараховані та виплачені) в день звільнення; Наказ про премію №267-к; Наказ про премію №404-к; Наказ про премію №239-к; Наказ про доплати і надбавки (т. 1 а.с. 155-202).

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

А відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, зважаючи на те, що до предмету доказування входять обставини щодо встановлення обставин наявності заборгованості по заробітній платі, а також наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2022 по день ухвалення судового рішення та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, за період з 01.01.2022 по дату ухвалення рішення, то суду належить дослідити докази, що містять інформацію, яка входить до предмету доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що господарський суд двічі задовольняв клопотання позивача про витребування доказів з відповідача, а останнім на виконання вимог суду було надано, зокрема, табелі обліку використання робочого часу за періоди з 01.12.2021 по 31.07.2022 (помісячно); копію платіжного доручення № 164 від 25.04.2022 на суму 30 744,78 грн з призначенням платежу «Заробітна плата та аванси ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» за грудень 2021р. згідно відомості № 20 від 25.04.2022. Податки сплачені 25.04.2022»; копію Відомості нарахування коштів № 20 (Заробітна плата та аванси на карткові рахунки співробітників); довідку про виплати № 34 від 01.03.2023; копії розрахункових листів; штатний розпис за 2021 та 2022 роки; деталізований розрахунок щодо виплат, які повинні були здійснені (нараховані та виплачені) в день звільнення; Наказ про премію №267-к; Наказ про премію №404-к; Наказ про премію №239-к; Наказ про доплати і надбавки тощо.

Відтак, в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які дозволяють суду прийняти рішення по суті заявлених вимог.

Крім того, апелянт просить витребувати у відповідача копії: - опису вкладення, касового чеку та розрахункової квитанції, що підтверджує направлення ОСОБА_1 Державним підприємством «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України повідомлення про необхідність особистої явки від 13.07.2022 вих. 105; - опису вкладення, касового чеку та розрахункової квитанції, що підтверджує направлення ОСОБА_1 Державним підприємством «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України наказу про звільнення ОСОБА_1 ; - опису вкладення, касового чеку та розрахункової квитанції, що підтверджує направлення ОСОБА_1 Державним підприємством «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України повідомлення про необхідність особистої явки для отримання трудової книжки ОСОБА_1 .

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Колегія суддів наголошує, що позивач в суді першої інстанції не заявляв клопотання про витребування згаданих доказів, як і не повідомляв про причини неможливості їх надання. Апелянтом також не надано доказів неможливості самостійно отримати та надати ці докази на стадії розгляду справи судом першої інстанції з об'єктивних причин, як і не наведено обставин, що свідчили б про винятковість даного випадку. При цьому відсутність цих доказів у позивача не є об'єктивною причиною в розумінні положень ст.ст. 80-81 ГПК України, оскільки саме з цією метою, у випадку неможливості самостійно надати докази, сторона і вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Слід зауважити, що є неприйнятною ситуація, коли сторона просить долучити до матеріалів справи нові докази / витребувати їх лише з підстав її необізнаності щодо необхідності подання усіх наявних в неї доказів, якими обґрунтовуються її вимоги та заперечення, чи її суб'єктивної позиції щодо недоречності їх подання / витребування. Тим більше не може вважатися поважною причиною те, що суд не вимагав подання певних доказів, мотивував судове рішення висновками, що зроблені на підставі оцінки наявних в матеріалах справи доказів, які були надані сторонами та доступ до яких нічим не обмежувався, оскільки господарський процес побудований на принципах диспозитивності та змагальності сторін, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому останні повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та надавати суду усі наявні у них докази, якими обґрунтовуються їх вимоги та заперечення, разом із першими заявами по суті справи та повідомляти про причини, з яких певний доказ не може бути подано у зазначений строк, а також надавати докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Також, в порушення п. 4 та 5 ч. 2 ст. 81 ГПК України в клопотанні не зазначено заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цих доказів самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів, відтак колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Щодо клопотання про долучення доказів: листа-повідомлення Державного підприємства «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України вих.№ 2401/24-1 від 24.01.2024.

За приписами ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Водночас, відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду, в постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18, від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 24.11.2021 у справі №915/954/20, від 26.09.2023 у справі № 910/4490/22, сформувалася стала судова практика при вирішенні подібних питань, відповідно до якої: «така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Враховуючи все вищевикладене, позивач (апелянт) не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, та фактично подав до суду новий доказ, який датований 24.01.2024, тобто після прийняття рішення судом першої інстанції (29.06.2023), що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки такому доказу.

Щодо суті судового рішення, яке переглядається, та підстав його апеляційного оскарження.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на підставі наказу №42-К ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Державного підприємства "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України на посаду начальника відділу постачання та збуту з випробувальним терміном один місяць з 02.03.2021 з оплатою праці згідно штатного розпису.

Як зазначив Позивач, з грудня 2021 року Відповідачем було в усній формі повідомлено ОСОБА_1 про зменшення розміру заробітної плати. Відомостей на підставі яких були внесені зміни та зменшено розмір посадового окладу ОСОБА_1 повідомлені не були, в тому числі відповідний наказ та розрахунок ОСОБА_1 для ознайомлення надано не було.

З того ж місяця (грудень 2021 року), Відповідач, здійснюючи нарахування заробітної плати ОСОБА_1 , припинив здійснювати її виплату.

З метою підтвердження обставин справи, представником Позивача було направлено адвокатський запит до ДП «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (з проханням направити відповідь на електронну адресу).

Адвокатський запит було отримано ДП «Дослідне господарство «Дніпро» 28.01.2023.

Проте, відповіді на вказаний адвокатський запит Державним підприємством "Дослідне господарство "Дніпро" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України надано не було.

Враховуючи те, що Відповідач не надав відповідь на адвокатський запит щодо трудових відносин з ОСОБА_1 , в тому числі відомостей щодо розміру заробітної плати позивача, нарахування та виплати, ОСОБА_1 отримав відомості з Пенсійного фонду України, з метою розрахунку розміру заробітної плати, нарахування заробітної плати та підтвердження зазначених обставин.

11.07.2021 на підставі наказу №128-К позивача було звільнено з займаної посади 12.07.2022 (підстава: заява ОСОБА_1 від 11.07.2022).

Як зазначив Позивач, в заяві про звільнення було зазначено вимогу здійснити виплату заборгованості по заробітній платі та нарахування премій, в день звільнення - 12.07.2022.

Відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ІНДИВІДУАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЗАСТРАХОВАНУ ОСОБУ - ОСОБА_1 (номер облікової картки застрахованої особи: НОМЕР_1 ; Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) нарахування заробітної плати ДП «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України здійснювалось до 31 липня 2022 року.

Також, Позивачем зазначено, що ДП «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України не було видано Позивачу його трудову книжку.

На звернення ОСОБА_1 про видачу йому трудової книжки, надання відомостей щодо здійснених нарахувань заробітної плати за період з 01.12.2021 по 31.07.2022, наказу про звільнення та виплати заробітної плати - Відповідач відповідей не надає.

Статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 Кодексу законів про працю України).

Згідно з ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до відомостей Пенсійного фонду України, наданих Позивачем, Державним підприємством «Дослідне господарство «Дніпро» ДУ інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України було здійснено наступні нарахування заробітної плати ОСОБА_1 : за грудень 2021 року - 12 337,9 грн; за січень 2022 року - 14 835,56 грн; За лютий 2022 року - 10 908,28 грн; за березень 2022 року - 8 413,82 грн; за квітень 2022 року - 15 635,65 грн; за травень 2022 року - 10 545,86 грн; за червень 2022 року - 0; за липень 2022 року - 10 208,14 грн.

Загальна сума заробітної плати яка була нарахована Відповідачем на користь Позивача, але не виплачена, за період 01.12.2021 по 31.07.2022, із розрахунку Позивача, становить 82 885,21 грн.

Позивач зазначає, що незважаючи на припинення трудових відносин, Відповідач не здійснив жодної виплати в день звільнення Позивача, крім того, не видав Позивачеві трудову книжку.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації.

Порядок ведення трудових книжок затверджено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58.

У п. 2.3 Інструкції зазначено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

У п. 2.4 цієї ж Інструкції вказано, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 4.1 Інструкції визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 "Про трудові книжки", трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.

Згідно п. "б" п. 7.1 Інструкції на підприємстві ведеться книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року N 277. У разі одержання трудової книжки у зв'язку із звільненням працівник розписується у особистій картці і у книзі обліку.

Відповідно до п. 2.27 Інструкції днем звільнення вважається останній день роботи.

Пунктом 4.1 передбачено, що при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки.

Згідно п. 4.2, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника..4.2, якщо працівник відсутній на роботі вдень звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Приймаючи до уваги відсутність відповіді на раніше направлені адвокатські запити, позивачем було розраховано середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, а саме:

- кількість днів вимушеного прогулу станом на 24.01.2023 становить 177 календарних днів.

- сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на 24.01.2023 становить кількість днів вимушеного прогулу X середню заробітну плату (за 1 день) = 85429,05 грн.

Позивач зазначив, що відповідно до сайту Державної служби статистики України загальний індекс споживчих цін за 2022 рік становив 122,6 %.

Станом на дату подання позовної заяви (24.01.2023) сума нарахованої та невиплаченої заробітної плати разом з сумою середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 85 429,05 грн + 82 885,21 грн = 165 314,26 грн.

Також, Позивачем розраховано суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати станом на 24.01.2023, яка становить: 165 314,26 грн * 122,6% - 165 314,26 грн = 37 361,02 грн.

В матеріалах справи міститься відзив Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України", в якому Відповідач визнає позовні вимоги ОСОБА_1 частково на загальну суму 71 180,22 грн, з яких: 56 494,63 грн - заборгованість по виплаті заробітної плати, 14 685,598 грн - компенсація втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків його виплати.

Також в матеріалах справи міститься відповідь ОСОБА_1 на відзив, в якій Позивач заперечив проти часткового задоволення позовних вимог, зазначив, що сам факт часткового визнання ДП "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" позовних вимог підкреслює, що під час звільнення Позивача з займаної посади, його права та гарантії були порушені.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість по заробітній платі за період 01.12.2021 - 31.12.2021 складає 4 108,26 грн, за період з 01.01.2022 - 12.07.2022 - 52 386,37 грн; загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, що підлягає стягненню з відповідача, становить 14 685,59 грн.

Водночас, щодо інших вимог позивача суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та відмови у їх задоволенні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законодавством про банкрутство.

За положеннями ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

У відповідності до ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу).

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви №68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів -представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці").

У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) за трудовим договором виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 94 КЗпП України, частина перша статті 1 Закону України "Про оплату праці").

У рішенні від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013 у справі N 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" й "оплата праці", які використані у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України у тому ж рішенні дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат (абзац восьмий пункту 2.1 мотивувальної частини).

За нормами ст.ст. 21, 22 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Частиною 3 ст. 15 зазначеного Закону закріплено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Системний аналіз статей 21, 94, 233 КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.

За таких обставин, з урахуванням положень статей 77, 81 ЦПК України саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав.

Для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі позивачу необхідно довести розмір заробітної плати, яка встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки).

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний суд у постанові від 16.08.2018 у справі № 242/5780/16-ц.

З огляду на статтю 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Судом встановлено та частково визнається Відповідачем, що при звільненні ОСОБА_1 , з ним не було проведено виплату всіх сум, що належать працівникові від підприємства, в день звільнення.

В якості доказу на підтвердження розміру заборгованості по заробітній платі Позивачем було надано довідку з індивідуальних відомостей про застраховану особу видану Пенсійним фондом України.

Разом з тим, копія довідки з індивідуальних відомостей про застраховану особу, видана управлінням Пенсійного фонду України, не підтверджує наявність заборгованості по заробітній платі та не визначає її розмір. Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний суд у постанові від 16.08.2018 у справі № 242/5780/16-ц.

Таким чином, офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати за формою ОК-5 відносно ОСОБА_1 підтверджують лише його страховий стаж за період з 2017 року до 2022 року, та не можуть бути прийняті судом, як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній за період з 01.12.2021 по 12.07.2022, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.05.2021 у справі № 242/3051/18.

В той же час, відповідно до Довідки №34 про виплати, наданої Державним підприємством "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України":

- загальна сума доходу ОСОБА_1 за період 01.12.2021 - 12.07.2022 - 84 971,94 грн;

- загальна сума утримань за період за період 01.12.2021 - 12.07.2022 - 16 569,54 грн;

- виплати за період 01.12.2021 - 12.07.2022 - 11 907,77 грн.

Місяці рокуНараховано заробітної платиОбов'язкові утриманняДо виплатиФактично вплачено:

1234

Грудень 202119895,703879,6716016,0311907,77

Січень 20222274,75443,571831,180

Лютий 20227156,001395,425760,580

Березень 202215274,852978,6012296,250

Квітень 20228774,621711,057063,570

Травень 202221387,884170,6417217,240

Червень 20220000

Липень 202210208,141990,598217,550

Разом:84971,9416569,5468402,4011907,77

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2022 Державним підприємством "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" грошові кошти в сумі 11 907,77 грн були сплачені на картковий рахунок Позивача, що підтверджується платіжним дорученням №164 від 25.04.2023 (т. 1, а.с. 96) та відповідає даним відомості нарахування коштів №20 (заробітна плата та аванси) (т. 1, а.с. 97).

В свою чергу, скаржник наголошує на безпідставному вирахуванні з суми заробітної плати, яка підлягає стягненню, суми в розмірі 11 907,77 грн., яка вказана у відомостях нарахування коштів № 20 від 25.04.2022, однак з такими твердженнями погодитися неможливо, оскільки вони ґрунтуються виключно суб'єктивному сприйнятті позивачем форми такого документу, наявності, на його думку, певної дефектності оформлення відомості, одночасно з цим ним не надано суду належних та допустимих доказів, що спростовували б інформацію, що місить в собі ця відомість. Також, часткова сплата заборгованості з заробітної плати в розмірі 11 907,77 грн підтверджуються платіжним дорученням №164 від 25.04.2023, що в своїй сукупності, з огляду на положення ст.ст. 76-79, 86 ГПК України, дає підстави суду для висновку про більшу вірогідність обставин щодо проведення розрахунків відповідача з позивачем на вказану суму та відповідно зменшення суми боргу, а ніж доводи апелянта про протилежне.

Аналізуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість по заробітній платі за період 01.12.2021 - 31.12.2021 складає 4 108,26 грн, за період з 01.01.2022 - 12.07.2022 - 52 386,37 грн.

Натомість скаржник зауважує на неправильному обрахунку заборгованості по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 .

Щодо цього колегія суддів зазначає, що за приписами п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до абз. 5 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Наведене правозастосування відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13.10.2020 у справі № 712/9213/18.

Отже, з відповідача на користь позивача належало стягнути різницю між нарахованою заробітною платою та фактично виплаченою, що складає: 84 971,94 - 11 907,77 = 70 179,67 грн - заборгованості по виплаті заробітної плати за період 01.12.2021 - 12.07.2022, при цьому зазначивши в резолютивній частині рішення про необхідність оподаткування присуджених сум податком на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, чого господарським судом зроблено не було.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині про неправильність застосування норма матеріального права судом першої інстанції знайшли своє підтвердження, що є підставою для зміни судового рішення у відповідній частині.

Щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат варто зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Розрахунок компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 "Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати" (надалі по тексту "Порядок").

Згідно п. 2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Пунктом 3 Порядку визначено, що заробітна плата підлягає компенсації.

Згідно п. 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці за який виплачується дохід по розрахунку не включаються. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до викладених вище положень закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Вказаними нормативними актами передбачено, зокрема, нарахування компенсації втрати частини доходів за порушення строків виплати заробітної плати. Сама компенсація, як зазначено вище фактично, відноситься до частини заробітної плати.

Відповідної позиції притримується і Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 910/4518/16 від 30.01.2019.

Так, суд першої інстанції погодився з доводами Відповідача, щодо суми компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати, враховуючи кожний заявлений позивачем місяць затримки виплати (тобто за кожною виплатою):

- грудень 2021 - 4 420,42 грн* (коефіцієнт індексації 27,60%, заборгованість 16016,03 грн);

- січень 2022 - 476,11 грн* (коефіцієнт індексації 26%, заборгованість 1 831,18 грн);

- лютий 2022 - 5 760,58 грн* (коефіцієнт індексації 24%, заборгованість 5 760,58 грн);

- березень 2022 - 2 299,40 грн* (коефіцієнт індексації 18,70%, заборгованість 12269,25 грн);

- квітень 2022 - 1 066,60 грн* (коефіцієнт індексації 15,10%, заборгованість 7 063,57 грн);

- травень 2022 - 2 083,29 грн* (коефіцієнт індексації 12,10%, заборгованість 17 217,24 грн);

- червень 2022 - 0 грн;

- липень 2022 - 649,19 грн* (коефіцієнт індексації 7,90%, заборгованість 8 217,55 грн).

Отже, господарський суд дійшов висновку, що загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, що підлягає стягненню з відповідача, становить 14 685,59 грн.

Водночас, зважаючи на встановлений апеляційним судом неправильний обрахунок заборгованості з заробітної плати, належить здійснити й перерахунок сум компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, оскільки такий розраховано відповідачем та прийнято судом саме виходячи з сум, що були визначені фактично до виплати, а не нараховані до утримання загальнообов'язкових податків та зборів.

Провівши власний перерахунок, судом отримано наступні числові показники: - грудень 2021 - 5 491,21 грн* (коефіцієнт індексації 27,60%, заборгованість 19 895,70 грн); - січень 2022 - 591,44 грн* (коефіцієнт індексації 26%, заборгованість 2 274,75 грн); - лютий 2022 - 1 717,43 грн* (коефіцієнт індексації 24%, заборгованість 7 156,00 грн); - березень 2022 - 2 856,40 грн* (коефіцієнт індексації 18,70%, заборгованість 15 274,85 грн); - квітень 2022 - 1 324,97 грн* (коефіцієнт індексації 15,10%, заборгованість 8 774,62 грн); - травень 2022 - 2 587,93 грн* (коефіцієнт індексації 12,10%, заборгованість 21 387,88 грн); - червень 2022 - 0 грн; - липень 2022 - 806,44 грн* (коефіцієнт індексації 7,90%, заборгованість 10208,14 грн).

Загальна сума компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати складає 15 375,82 грн.

Отже, рішення суду першої інстанції у відповідній частині присудженої суми також належить змінити.

Щодо стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки, колегія суддів акцентує увагу на такому.

Відповідно до положень пунктів 2.4, 2.5 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція) записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до пункту 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

У постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 569/6979/20 вказано, що за змістом зазначеної норми (ч. 5 ст. 235 КЗпП України) закону середній заробіток у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові, якщо така затримка призвела до вимушеного прогулу працівника, тобто затримка видачі трудової книжки перешкодила його працевлаштуванню.

Отже, для застосування цієї норми права необхідно наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Останнім робочим днем ОСОБА_1 є 12.07.2022, проте Позивач не наведено жодних обґрунтувань поважності підстав неявки на роботу в останній робочий день - 12.07.2022, що підтверджується табелем обліку робочого часу, який міститься в матеріалах справи.

Також, в матеріалах справи міститься копія журналу реєстрації вихідної кореспонденції ДП "ДГ "ДНІПРО", з якої вбачається, що 13.07.2023 ДП "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" було направлено лист на адресу Позивача, в якому повідомило про необхідність з'явитись за адресою знаходження ДП "ДГ "Дніпро" у найкоротші строки, з метою ознайомлення з наказом №128 від 11.07.2022 про звільнення, отримання його копії та трудової книжки.

Проте відповіді на вказаний лист Позивачем надано не було.

Згоди на пересилання засобами поштового зв'язку вказаного пакету документів Позивач також не надавав.

Факт відмови позивача від ознайомлення з наказом від 11.07.2022 та від отримання трудової книжки зафіксовано актами відмови від отримання документів про звільнення, які містяться в матеріалах справи.

Як було наведено вище, для вимоги про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки необхідна наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Натомість фактичні обставини свідчать про те, що:

- позивач 12.07.2022 (останній робочий день) не з'явився на роботі, що підтверджується табелем обліку робочого часу за липень 2022;

- позов не містить пояснень позивача щодо підстав нез'явлення в останній робочий день та неотримання в т.ч. трудової книжки;

- позивач обізнаний про своє звільнення з 12.07.2022;

- його повідомлено про необхідність явки та отримання пакету документів;

- відсутня заява позивача про направлення трудової книжки засобами поштового зв'язку, тобто позивач і не намагався вчинити дій спрямованих на реальне настання сприятливих для нього наслідків;

- відсутні обґрунтування неможливості працевлаштування у період липень 2022- січень 2023;

- відсутні докази вимушеного прогулу ОСОБА_1 (позивачем не надано суду даних щодо відрахувань до пенсійного фонду за період 13.07.2022-30.01.2023).

Так, законодавець визначив, що право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов'язується не лише з обов'язком роботодавця видати трудову книжку, а й обов'язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі.

Верховний Суд звертав увагу на те, що вина роботодавця у несвоєчасній видачі трудової книжки, яка тягне за собою настання такої відповідальності як стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, виникає у тому випадку, коли роботодавець умисно не вчиняє дії з видачі трудової книжки (постанова від 28.05.2021 у справі №759/1749/19).

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, позивачем не доведено обґрунтованість вимог в цій частині позову, вичерпну оцінку яким надано судом першої інстанції, опираючись на наявні в матеріалах справи докази.

Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що в результаті затримки видачі трудової книжки з вини відповідача, позивачу повинен був бути нарахований середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Щодо аргументів апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував, що крім того, що позивачу не було видано трудову книжку в день звільнення (та по сьогоднішній день) - відповідач не виплатив позивачу всі суми, які підлягали виплаті в день звільнення, що також є окремою підставою для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно положень ст. 117 Кодексу законі про працю України.

Так, згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Зважаючи на наявність спору між сторонами (працівником та роботодавцем) не тільки щодо сум, а й щодо обов'язку виплати як заборгованості так і середнього заробітку за весь час затримки, враховуючи висновки Верховного Суду, що такий обов'язок виникає у тому випадку, коли роботодавець умисно не вчиняє дії з видачі трудової книжки, чого не було встановлено у даній справі, з огляду на неявку ОСОБА_1 в останній робочий день на роботу та відсутність доказів його вимушеного прогулу, а також його поведінку щодо ухилення в отриманні трудової книжки та невчинення належних дій, що кореспондуються вжитим заходам з боку відповідача для її вручення, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Факт отримання трудової книжки ОСОБА_1 визнає у поданих до суду 31.01.2024 процесуальних документах (клопотання).

Посилання апелянта на те, що відповідачем не надано доказів в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, які свідчать про розмір нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 з 01.12.2021 по 31.07.2022, про посадовий оклад ОСОБА_1 , про направлення ОСОБА_1 повідомлення про необхідність отримати трудову книжку, спростовуються матеріалами справи (т. 1 а.с. 77-99, 155-202).

Твердження скаржник, що докази, які були долучені відповідачем у копіях завірені неналежним чином, оскільки не містять проставлення статусу Полешко Е.П. як адвоката, є необґрунтованими, оскільки статус Полешко Е.П. як адвоката (представника) Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" слідує з наданих нею суду копій Договору про надання професійної правничої допомоги, ордеру, свідоцтва про права на адвокатську діяльність. Натомість позивачем не ставились під сумнів ці докази під час розгляду справи в суді першої інстанції, в тому числі на предмет їх відповідності оригіналам, та ним не подавалось доказів, що спростовували б відомості, зазначені в поданих відповідачем доказах.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України та норми законодавства, які застосовуються у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Водночас, оскільки судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права в частині обрахунку заборгованості по виплаті заробітної плати та компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати, колегія суддів вбачає підстави для зміни оскаржуваного рішення в цій частині, присудивши з відповідача на користь позивача 70 179,67 грн - заборгованості по виплаті заробітної плати, 15 375,82 грн - компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати, при цьому зазначивши в резолютивній частині судового рішення, що визначена судом сума заробітної плати та компенсації підлягає стягненню на користь позивача з вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

Необхідно зазначити, що при розгляді трудових спорів, у тому числі щодо стягнення заробітної плати, судом враховуються положення ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення, а також положення ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, за змістом якої пропущення граничного строку на подання заяв кредиторів з конкурсними вимогами (в тому числі і щодо виплати заробітної плати) не тягне за собою зміну черговості, у разі задоволення судом таких вимог, тягне за собою наслідки передбачені абз. 3 ч. 4 ст. 45 КУзПБ.

Згідно пп. 1 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за розгляд позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до приписів п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору за розгляд позовних вимог в частині стягнення заробітної плати.

Колегія суддів зазначає, що звільнення позивача від сплати судового збору не звільняє відповідача від обов'язку, у разі задоволення позову, сплатити судовий збір в дохід державного бюджету України, в розмірі встановленому пп. 1 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при цьому враховуючи загальний розмір задоволених позовних вимог.

Враховуючи зміну рішення суду першої інстанції лише в частині визначення сум, належних до стягнення, враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору та присудження з відповідача на користь державного бюджету України суми судового збору в розмірі 2 684,00 грн (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), суд залишає рішення в частині розподілу судових витрат в силі.

Керуючись статтями 236, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2023 у справі № 904/2576/22 (904/438/23) задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2023 у справі №904/2576/22 (904/438/23) в частині стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати змінити.

Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "ДНІПРО" Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України" (52071, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Дослідне, код ЄДРПОУ 30093529) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 70 179,67 грн - заборгованості по виплаті заробітної плати, 15 375,82 грн - компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Визначена судом сума заробітної плати та компенсації підлягає стягненню на користь позивача з вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2023 у справі №904/2576/22 (904/438/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 22.02.2024

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко