Справа № 457/1303/23
провадження №2/457/24/24
(заочне)
31 січня 2024 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Марчука В.І.,
секретар судового засідання Ярова О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
ОСОБА_1 звернулась до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Позов мотивований тим, що між нею та ОСОБА_2 02 липня 2011 року було зареєстровано шлюб. За час шлюбу у сторін народилося двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що разом як сім'я сторони не проживають, сім'я фактично розпалась. Причиною розпаду сімї стало те, що відповідач не цікавився дітьми, не поважав позивачку та не забезпечував. Тривалий час сторони не підтримують стосунків. Відповідач проживає та працює на території Республіки Польща. Також вважає, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 5000 гривень на кожну дитину, оскільки діти проживають та перебувають на утриманні позивачки. Відповідач дітьми не цікавиться та останній раз допомагав коштами 17 травня 2023 року в сумі 500 злотих. А тому достатнім розміром аліментів буде 10 000 гривень, що буде відповідати вимогам законності та справедливості. Просить суд, розірвати шлюб між сторонами та стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі по 5000 гривень на кожну дитину щомісячно.
Ухвалою суду від 11 вересня 2023 року прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 03 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 про надання строку для примирення задоволено та надано сторонам строк для примирення терміном на 3 (три) місяці до 03 січня 2024 року.
Ухвалою від 09 січня 2024 року провадження у справі відновлено та призначено справу до розгляду на 11 січня 2024 року о 10:00 год.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася однак подала заяву в якій просила справу розглядати без її участі, позовну заяву задоволити. Щодо заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки), які містяться в матеріалах справи та які повернулися на адресу суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Виклики до суду скеровувалися відповідачу на його адресу реєстрації. Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.
Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст.280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Встановлено, що сторони 02 липня 2011 року зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 73, що стверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 , виданим 02 липня 2011 року.
В період шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження видане 08 грудня 2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції Львівської області, серія НОМЕР_2 та 02 липня 2013 року син - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження видане 09 липня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Трускавецького міського управління юстиції Львівської області, серія НОМЕР_3 .
Судом встановлено, що подружнє життя у сторін фактично припинилось, не ведуть спільного господарства, шлюб існує лише формально, а тому подальше його збереження є неможливим. Причиною розпаду сім'ї є відсутність наміру зберігати шлюб.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ст.ст. 105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч. 1 ст.110 СК України).
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Частиною 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Враховуючи, що шлюб між сторонами фактично розпався, сторони не підтримують подружніх відносин, відновлення сім'ї неможливе та суперечить інтересам сторін, а тому суд приходить до переконання, що вимоги позивача щодо розірвання шлюбу є доведеними та такими що підлягають задоволенню. Суд вважає, що шлюб слід розірвати.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів, на утримання малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд зазначає наступне.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до п. 17постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів'право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Зі змісту ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною другою статті 182 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Аналогічні обставини викладені в п.17 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років у розмірі 2563 грн., а для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 3196 грн.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 184 СК України встановлено, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Так, вирішуючи питання про розмір аліментів, який належить стягувати з відповідача на користь позивача на утримання їх малолітніх дітей, при встановленні розміру аліментів, суд враховує вік та потреби на утримання дітей пов'язані з розвитком їх здібностей, матеріальне становище відповідача, який є особою працездатного віку, з урахуванням вимог ст. 182 СК України та те, що кожен з батьків рівноцінно несе обов'язок щодо утримання дитини, те, що діти проживають спільно з матір'ю, яка ними опікується постійно, і об'єктивно несе більші витрати на їх утримання, суд вважає за можливе стягнути з відповідача аліменти в розмірі 2500 грн. на кожну дитину.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дитини.
Враховуючи наведені вище обставини у їх сукупності, з урахуванням фактичних обставин справи та виходячи з закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, з врахуванням розміру встановленого державою соціального та матеріального забезпечення дитини відповідного віку, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів у розмірі 2500 грн. щомісячно на кожну дитину.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Датою подачі позову є 08 вересня 2023 року, а тому аліменти стягувати від дня пред'явлення позову - з 08 вересня 2023 року.
Зазначене не позбавляє сторони в подальшому при зміні обставин, передбачених ст.192 СК України, звернутись до суду про зміну розміру аліментів.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, так як позивач звільнена від сплати судового збору, судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , укладений 02 липня 2011 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Трускавецького міського управління юстиції у Львівській області, актовий запис № 73.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 вересня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя: В. І. Марчук