Справа № 212/2065/24
3/212/1155/24
22 лютого 2024 року м. Кривий Ріг
Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Чайкін І.Б., розглянувши у матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з КРИВОРІЗЬКОЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ПРОКУРАТУРИ У СФЕРІ ОБОРОНИ СХІДНОГО РЕГІОНУ про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,
До Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення від 22.02.2024 року, складений прокурором КРИВОРІЗЬКОЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ ПРОКУРАТУРИ У СФЕРІ ОБОРОНИ СХІДНОГО РЕГІОНУ Аліною Ровковою.
У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за наступних обставин: з 24.02.2022 року і по теперішній час в Україні діє воєнний стан...таким чином, молодший сержант ОСОБА_1 , являючись командиром відділення № 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону в пункті постійної дислокації військової частини, діючи в умовах воєнного стану, з 19.02.2024 року по 20.02.2024 року не виконував своїх службових обов'язків, а саме: не стежив за виконанням розпорядку дня, чистотою і внутрішнім порядком у відділенні, охайністю, справністю обмундирування, не утримував в порядку та справності озброєння, техніку і майно відділення, не стежив за їх наявністю, чим вчинив недбале ставлення до військової служби, що призвело до підриву боєздатності боєготовності 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону. Своїми діями вчинив недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП як недбале ставлення до виконання обов'язків військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 суду пояснив, що зараз він пересувається на милицях та чекає на демобілізацію за станом здоров'я. Виконував всі доручення згідно своїх військових обов'язків, як командира 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону, стежив за порядком у частині та будь - якого підриву боєздатності боєготовності свого відділу не вчиняв. Акцентував увагу суду, що в нього не склалися відносини із керівництвом, а тому на цьому ґрунті виникають непорозуміння.
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
У відповідності статей 251, 252 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні обставин справи у їх сукупності, керуючись законом, правосвідомістю.
Зважаючи на принципи змагальності та диспозитивності даного виду судочинства, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
Судовий розгляд повинен провадитися в межах обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Частиною 2 статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
З об'єктивної сторони правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.
Недбале ставлення до служби означає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.
Об'єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ч. 2 ст. 172-15 КУпАП до суду надано:
-протокол про адміністративне правопорушення від 22.02.2024 року фабула якого викладена вище ( а.с. 1-6);
-довідку щодо адреси місця розташування військової частини (а.с. 7);
-витяг із наказу командира військової частини від 26.04.2023 року № 119 про те, що ОСОБА_1 з 26.04.2023 року прийняв посаду командира відділення № 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини з посадовим окладом 3170, 00 гривень на місяць, ВОС - 100182 Д, шпк: «молодший сержант» та з виплатою надбавки 87, 80 % від посадового окладу (а.с. 8);
-службову характеристику ОСОБА_1 , який за час проходження військової служби зарекомендував себе добре, обов'язки опановував в повному обсязі, з розумінням ставиться до службових обов'язків. Під час виконання військового обов'язку по захисту державних інтересів України проявив хоробрість, самовідданість і мужність. Майстерно володіє довіреним йому озброєнням та військовою технікою. Зі сторони командирів характеризується, як позитивна особистість (а.с.9);
-медичну характеристику щодо стану здоров'я ОСОБА_1 в якій зазначено, що загальний стан здоров'я відносно задовільний. На диспансерному обліку у психіатра, нарколога, фтизіатр та дерматовенеролога не перебував (а.с.10);
-військовий квиток серії НОМЕР_2 виданий ОСОБА_1 .
Згідно приписів ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому всі викладені в Протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
В протоколі від 22 лютого 2024 року, що складений відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 172-15 КУпАП не зазначено час скоєння адміністративного правопорушення та саме в чому полягала об'єктивна сторона вчинення ним правопорушення, що полягає у недбалому ставленні службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Слід зазначити, що долучена до матеріалів адміністративного правопорушення службова характеристика, яка підписана прямим начальником військової частини ОСОБА_2 підтверджує те, що ОСОБА_1 бере активну участі у суспільному житті свого підрозділу, користується авторитетом у своїх товаришів по службі, проявляє незмінну витримку, рішучість, сміливість, зі сторони командирів характеризується, як позитивна особистість, має високий рівень мотивації, здатний виявляти розумну ініціативу. Під час виконання обов'язку щодо збереження цілісності України проявив хоробрість, самовідданість та державність.
Крім того, доказів на підтвердження обставин викладених у протоколі суду не надано. Не складено актів, не відібрано пояснень у свідків - військовослужбовців, які проходять службу разом із ОСОБА_1 щодо його недбалого ставлення до порядку у військовій частині, озброєння, дій які б спричини підриву боєздатності і боєготовності 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону тощо.
Ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який ... встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції, «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia, рішення від 30.05.2013 p., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. З ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації і обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення, відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення.
У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia, заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки, вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд зауважує, що рішення у справі «Карелін проти Росії» набрало законної сили.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Суд зауважує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Аналізуючи викладені в протоколі обставини, докази додані до протоколу, суд вважає необхідним провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Керуючись ст. ст. ч.2 ст.172-15, 280, 283, 284 КУпАП,
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя: І. Б. Чайкін