Провадження № 33/821/108/24 Справа № 711/115/24 Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАПГоловуючий у І інстанції Олійник В. М. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.
16 лютого 2024 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Биба Ю.В., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 січня 2024 року, якою щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої НКЦП ФР завідувачем,
закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за відсутністю в діях його складу,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАБ № 948632 від 19.12.2023, 16.12.2023 близько 18:08 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила відносно батька ОСОБА_2 домашнє насильство економічного характеру, а саме: умисно позбавила житла та можливості користуватися ним, змінивши замки на дверях, та не впускала до квартири, чим вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.01.2024 провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито за відсутністю в її діях складу правопорушення.
Не погоджуючись з постановою місцевого суду потерпілий ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить зобов'язати ОСОБА_1 надати йому ключі від квартири за адресою: АДРЕСА_1 та кімнати де він мешкав.
В апеляційній скарзі посилається на те, що ОСОБА_1 ввела суд в оману, посилаючись на те, що будь-яких протиправних дій відносно свого батька ОСОБА_2 вона не вчиняла.
Перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, заслухавши думки ОСОБА_2 про задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 про законність, обгрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність апеляційних вимог, вважаю, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_2 до задоволення не належить з огляду на наступне.
Частиною 7 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Разом з цим суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зі змісту ст. 245 КУпАП вбачається, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин і доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, які орган (посадова особа) оцінює за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом і правосвідомістю.
В будь-якому випадку, як це випливає з положень ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Провівши апеляційний розгляд в межах заявлених апеляційних вимог прихожу до висновку, що суддя суду першої інстанції, детально вивчивши матеріали та обставини справи, давши їм належну оцінку, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення Серія ВАБ № 948632 від 19.12.2023, наявного в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 16.12.2023 близько 18 год. 08 хв. за адресою АДРЕСА_1 вчинила насильство економічного характеру щодо свого батька ОСОБА_2 , зокрема, умисно позбавила його житла та можливості ним користуватися, змінивши замки на дверях і не впускаючи в квартиру. Тобто вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 173-2 КУпАП під домашнім насильством, насильством за ознакою статі, розуміється умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП характеризується умисною формою вини, зокрема, наявністю прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.
Обов'язковим елементом об'єктивної сторони правопорушення є умисна дія, тобто умисне вчинення домашнього насильства.
Виходячи з пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07.12.2017 N 2229-VIII, під домашнім насильством слід розуміти діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство як форма домашнього насильства, включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Об'єктивна сторона економічного насильства у формі позбавлення житла характеризується діями, що спрямовані на позбавлення особи допуску до житла, права користуватися житлом.
Таким чином, диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає необхідність встановлення факту умисного позбавлення можливості потерпілим користуватися житлом на яке останній має передбачене законом право, а також суспільно небезпечного наслідку таких дій у виді можливості чи заподіяння шкоди психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.
З пояснень ОСОБА_1 , наданих суду першої та апеляційної інстанції, слідує, що власницею квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є вона, її мати ОСОБА_3 та її донька ОСОБА_4 , якій ОСОБА_2 подарував свою частку. Наразі ОСОБА_2 не має права власності на дану квартиру, не зареєстрований в ній та не має підстав в ній проживати. Зазначила, що 15.12.2023 ОСОБА_2 зібрав усі особисті речі, які були в квартирі та повідомив, що переїжджає на постійне проживання до жінки ОСОБА_5 , тому 16.12.2023 вони з родиною вирішили замінити замки на вхідних дверях, на що мають право як власники.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що квартира АДРЕСА_2 на праві сумісної власності належить ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Даних про те, що потерпілий ОСОБА_2 , має право користуватися чи проживати у даній квартирі, матеріали справи не містять, таких даних не надано останнім і під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.
З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 умисно позбавила житла свого батька ОСОБА_2 , на яке він має право за законом, відсутні підстави вважати, що вона вчинила домашнє насильство економічного характеру щодо потерпілого, тобто діяння, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Натомість, з наявних матеріалів справи слідує, що саме ОСОБА_2 , будучи співвласником іншого житла за адресою: АДРЕСА_3 ., на постійній основі створює конфліктні ситуації із мешканцями квартири АДРЕСА_2 .
Посилання ОСОБА_2 про те, що він за домовленістю із ОСОБА_1 має право безперешкодного проживання в квартирі АДРЕСА_2 , є непідтвердженими будь-якими належними та допустимими доказами.
Вимоги потерпілого ОСОБА_2 щодо зобов'язання ОСОБА_1 надати йому ключі від квартири та кімнати, де він за домовленістю мешкав, не узгоджуються з повноваженнями суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги, передбаченими ч. 8 ст. 294 КУпАП.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що обставини вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства не підтверджені матеріалами справи та дозволяють зробити висновок про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП, суддя,
Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 січня 2024 року, якою щодо ОСОБА_1 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за відсутністю в діях його складу, залишити без змін, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.В. Биба