Справа № 748/135/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/163/24
Категорія - ч. 1 ст. 115 КК України. Доповідач ОСОБА_2
20 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6
за участі сторін кримінального провадження
обвинуваченого ОСОБА_7
його захисника - адвоката ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
прокурорів ОСОБА_10 ОСОБА_11
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12022270340005047 від 15 жовтня 2022 року, за апеляційними скаргами захисників обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_12 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2023 року,
щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з базовою освітою, одруженого, який має одну неповнолітню дитину, раніше неодноразово судимого, останній раз 26 листопада 2012 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 156, ст.ст. 70, 71 КК України до 7 років 8 місяців позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
Цим вироком ОСОБА_7 засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислюється з дня його затримання, з 15 жовтня 2022 року.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави 28 034 грн. 34 коп. процесуальних витрат на залучення експертів.
Питання про долю речових доказів і документів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Судом ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що 15 жовтня 2022 року, близько 15 год. 30 хв., будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді старшого стрільця 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти, у будинку по АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в ході конфлікту, який виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, з метою умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_13 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у виді смерті іншої людини та бажаючи їх настання, умисно наніс ОСОБА_13 не менше двадцяти ударів кулаками обох рук та ліктем правої руки в ділянку голови, грудної клітки та верхньої правої кінцівки, тим самим спричинив комплекс тілесних ушкоджень у вигляді забійної рани та садна правої кисті, у вигляді закритої травми грудної клітки, яка включає в себе переломи від другого по сьоме ребра зліва з крововиливами в м'які тканини грудної клітки, ушкодженням пристінкової плеври в їх проекції, у вигляді поєднаної черепно-лицевої травми, який включає в себе забійні рани правої надбрівної ділянки, лівої брови, верхньої та нижньої повік лівого ока, ділянки перенісся, садно лобної ділянки справа, множинні масивні синці обличчя двобічно; лобної та скроневої ділянок справа, навколо обох очей, по всій площі носа, лівої вушної раковини, лівих привушної, щічної, виличної ділянок, масивні крововиливи в м'які тканини обличчя: лівих щічної та виличної приносової та підочної ділянок, в м'які тканини в проекції кутів нижньої щелепи двобічно, в ділянці носа; крововиливи під слизову оболонку ротової порожнини в проекції лівої приносової пазухи, в ділянці лівого кута рота, в проекції верхнього правого ікла, крововиливи в м'які тканини лівої скроневої, лівої тім'яно-потиличної, потиличної ділянки справа, лівої потиличної ділянки з поширенням на шию; багатоуламкові переломи кісток носа, верхньої щелепи з повним її від'єднанням (переломи типу Le Fort II), багатоуламкові переломи кісток основи черепа, лінійний перелом тіла нижньої щелепи в ділянці лівого кута, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
Смерть ОСОБА_13 настала на місці побиття від комплексу тілесних ушкоджень у вигляді черепно-лицевої травми, яка призвела до механічної асфіксії внаслідок аспірації крові.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_12 просить вирок суду щодо ОСОБА_7 змінити, перекваліфікувавши його дії з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України, призначивши мінімальне покарання, передбачене санкцією цієї статті.
Аргументує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги показання ОСОБА_7 , який не заперечував факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, однак, пояснив, що діяв з метою припинити незаконних дій ОСОБА_14 , який погрожував усіх підірвати, тримаючи в руках гранату. Коли він виходив з будинку, то потерпілий лежав на підлозі та погрожував ОСОБА_15 , обличчя його було в крові. Саме обвинувачений викликав швидку та поліцію. Обвинувачений припинив наносити загиблому тілесні ушкодження відразу після того, як ОСОБА_16 повідомила, що граната у неї.
Такі показання її підзахисного в судовому засіданні підтвердила і потерпіла ОСОБА_16 , але суд безпідставно віднісся до них критично та не прийняв до уваги.
Сторона захисту та обвинувачений неодноразово наполягали на виклику в судове засідання братів ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які були свідками та безпосередніми учасниками подій, які відбувалися 15 жовтня 2022 року.
Під час судового розгляду було встановлено, що всі дії ОСОБА_7 були з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів громадян, які знаходились поряд, оскільки у разі, коли б ОСОБА_19 встиг би дістати чеку з гаранти, то наслідки були б непоправні.
Суд неодноразово зобов'язував прокурора забезпечити явку братів Ожогів, але стороною обвинувачення так і не була забезпечена їх явка в судове засідання. Без допиту цих свідків встановити дійсні обставини подій, що відбувались 15 жовтня 2022 року неможливо, саме орган досудового розслідування був зобов'язаний їх розшукати та допитати з метою встановити істину.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Захисник адвокат ОСОБА_20 в апеляційній скарзі просить вирок суду щодо ОСОБА_7 з підстав неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність просить скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрити на підстав п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України за недоведеністю винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Мотивує тим, що вирок суду за своїм змістом не відповідає положенням кримінального процесуального закону, Конституції України та правовій позиції Верховного Суду, стороною обвинувачення під час судового розгляду не було доведено в установленому законом порядку, поза розумним сумнівом, наявність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Суд першої інстанції на порушення вищевказаних норм, допустив неповноту судового розгляду, побудував вирок на припущеннях, не надав доказам належної оцінки, фактично витлумачивши їх на користь сторони обвинувачення, чим порушив принцип презумпції невинуватості, законності та забезпечення доведеності вини стороною обвинувачення поза розумним сумнівом, проігнорував доводи сторони захисту не надавши їм належної оцінки в своєму рішенні.
Як убачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_7 засуджений за умисне вбивство ОСОБА_13 , а саме, що він в ході виниклого конфлікту, діючи з прямим умислом, з метою умисного протиправного заподіяння смерті, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у виді смерті іншої людини та бажаючи їх настання, умисно наніс удари в ділянку голови, грудної клітки та верхньої правої кінцівки ОСОБА_13 , що призвело до механічної асфіксії внаслідок аспірації крові.
У той же час, показання ОСОБА_7 про обставини заподіяння тілесних ушкоджень і обставини, за яких настала смерть потерпілого, залишились не спростованими. ОСОБА_7 наголошував на тому, що коли він перебував в будинку разом із загиблим та іншими особами, у ОСОБА_13 в руках була граната, якою він погрожував підірвати. Саме з метою знешкодити потерпілого, який становив небезпеку іншим особам, його підзахисний почав наносити удари по голові потерпілого та по різних частинах тіла. Наміру заподіювати смерть ОСОБА_13 у нього не було. Вони билися до тих пір, поки дружина загиблого ОСОБА_16 не забрала гранату, яку потім забрав ОСОБА_21 . Після цього він припинив наносити удари та з потерпілою пішов з хати. ОСОБА_13 залишався живим, лежав на підлозі в крові та погрожував. Саме тому, що потерпілий був живий він зателефонував спочатку в швидку, а потім вже в поліцію. Жодного умислу на вбивство він не мав, в його діях була необхідна оборона, оскільки загроза підриву гранати була реальною та загрожувала життю багатьох осіб.
Потерпіла підтвердила ці показання обвинуваченого. При цьому, з висновку експерта вбачається, що причиною смерті ОСОБА_13 стала поєднана черепно-лицьова травма з масивними крововиливами в м'які тканини голови, які супроводжувалися масивною носовою кровотечею та затіканням в дихальні шляхи, що призвело до механічної асфіксії внаслідок аспірації.
Отже, ОСОБА_7 не міг передбачати суспільно-небезпечні насідки у виді смерті іншої людини та бажати їх настання, оскільки причина смерті - механічна асфіксія внаслідок аспірації крові, що виключає умисел на вбивство.
Підтвердити або спростувати спроможність та правдивість показань ОСОБА_7 могли свідки події брати ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , а також дівчата ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , які були безпосередньо присутні в будинку, коли ОСОБА_13 погрожував всіх підірвати, проте, вони не були допитані судом, чим допущено неповноту судового розгляду.
Висновки суду, викладені у вироку, щодо достатності доказів того, що ОСОБА_7 діяв з прямим умислом, саме з метою умисного протиправного заподіяння смерті, усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у виді смерті іншої людини та бажав їх настання, є передчасними і необґрунтованими.
На порушення вимог ч. 1 ст. 92, ст. 91, ст. 22 та ст. 337 КПК України, порушення принципів презумпції невинуватості, змагальності та доведеності вини саме стороною обвинувачення, суд першої інстанції зайняв обвинувальний ухил та витлумачив сумнівні та недопустимі докази надані стороною обвинувачення не на користь сторони захисту, а навпаки, на доведення вини обвинуваченого, проігнорувавши всі доводи сторони захисту, не надавши їм належної оцінки у своєму рішенні, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Прокурор в апеляційній скарзі вважає вирок суду необґрунтованим та невмотивованим, таким, що не відповідає ст.ст. 370, 374 КПК України у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить його скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України призначити покарання у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що призначене ОСОБА_7 покарання є занадто м'яким, а призначення більш суворого покарання сприятиме попередженню вчинення засудженим нових злочинів та досягненню мети покарання.
На думку прокурора, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_7 , суд першої інстанції формально віднісся до наявності обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, зокрема таких як, рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Так, суд зазначив про наявність такої обтяжуючої обставини, як рецидив злочинів, однак, не вказав, що раніше ОСОБА_7 притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочину проти життя та здоров'я особи, внаслідок якого загинула людина. За вчинення вказаного злочину відбував покарання в місцях позбавлення волі, звідки звільнився в 2019 році. Маючи непогашену судимість за вчинення умисного тяжкого злочину, вчинив умисний злочин проти життя та здоров'я особи, внаслідок вчинення якого загинула людина, який відноситься до категорії особливо тяжких.
Отже, судом не проаналізовано вищевказаних факторів в їх сукупності, не звернуто увагу на обставини вчинення ОСОБА_7 попереднього злочину, залишено поза увагою те, що він після відбуття покарання на шлях виправлення не став та відповідних висновків для себе не зробив, відбуття покарання за попереднім вироком не сприяло попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, а тому, призначене судом покарання у виді 10 років позбавлення волі, що є навіть нижчим від середньої межі санкції статті, не сприятиме попередженню вчинення засудженим нових злочинів та досягненню мети покарання.
Звертає увагу, що на момент вчинення злочину ОСОБА_7 перебував у стані алкогольного сп'яніння, що є обтяжуючою обставиною. Безпосередньо після вбивства потерпілого ОСОБА_13 обвинувачений був запальним та агресивним, що значно підвищує ступінь суспільну небезпеку злочину.
Не погоджується з твердженнями суду в тій частині, що суспільна небезпека вчиненого ОСОБА_7 злочину зменшується такими факторами, як агресивна поведінка потерпілого, що передувала вчиненню щодо нього злочину, негативні характеристики на потерпілого, його схильність до насильства по відношенню до дружини, адже ці відомості навпаки підвищують ступінь суспільної небезпечності, зважаючи на те, що ОСОБА_7 після телефонної розмови зі ОСОБА_13 , в ході якої між ними відбулась словесна перепалка та останній погрожував родині обвинуваченого, не повідомив до поліції про погрози ОСОБА_13 , а поїхав до домогосподарства потерпілого, усвідомлюючи, що конфлікт невідворотний.
Вважає, що висловлене в останньому слові ОСОБА_7 твердження про те, що він опинився не в тому місці не в той час, свідчить про відсутність каяття у вчиненому та жалю, що наступивши для ОСОБА_13 наслідків, як про це вказав суд першої інстанції.
Під час допиту ОСОБА_7 вказав, що бив ОСОБА_13 з метою захистити себе та інших, що також, на думку прокурора, свідчить про підвищену суспільну небезпеку скоєного, оскільки обвинувачений штучно прагнув створити уявлення щодо існування факту необхідної оборони. Натомість, із самого початку ОСОБА_7 мав умисел на вбивство ОСОБА_13 .
Висловлена під час судового розгляду думка потерпілої ОСОБА_9 про призначення покарання ОСОБА_7 не може прийматись до уваги, оскільки зі своїм чоловіком потерпіла перебувала у неприязних відносинах, і як вона вказувала під час допиту, після того, як ОСОБА_13 від нанесених обвинуваченим ударів, впав на підлогу, вона не намагалась припинити протиправні дії ОСОБА_7 , а вийшла з будинку та пішла до подруги.
Прокурор переконаний, що з урахуванням вищевикладеного, у даному випадку вбачається очевидна диспропорція між вчиненим злочином, його наслідком та призначеним судом першої інстанції ОСОБА_7 покарання у виді 10 років позбавлення волі, що свідчить про наявність підстав для скасування вироку на підставі ч. 2 ст. 409, ст. 414 КПК України.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги про скасування вироку суду і закриття провадження у справі, заперечували проти доводів апеляційної скарги прокурора, прокурора, який заперечував проти доводів сторони захисту, в свою чергу підтримав доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення про скасування вироку суду за м'якістю призначеного покарання і збільшення строку покарання до 15 років позбавлення волі, допитавши свідків, які просила викликати сторона захисту, повторно допитавши потерпілу та обвинуваченого, передослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, апеляційні скарги захисників задовольнити частково.
За правилами п. 2 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження.
Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки ( п. 2 ч. 1 ст. 411 КПК України).
Так, будучи допитаним в судовому засіданні в суді першої та апеляційної інстанції ОСОБА_7 не заперечував, що наніс тілесні ушкодження ОСОБА_13 , від яких останній помер, але вказував, що він діяв лише з метою захисту себе та тих осіб, що перебували у будинку, в тому числі і дітей, яких ОСОБА_13 загрожував підірвати, тримаючи в руках гранату.
До подій 15 жовтні 2022 року обвинувачений і убитий ОСОБА_13 бачилися двічі. ОСОБА_13 у нетверезому стані прийшов за новим місцем проживання своєї дружини і дітей, влаштував там скандал, був дуже агресивним, обвинувачений із своїм братом змусили ОСОБА_13 піти з господарства дружини. Обвинувачений із своїми родичами купували у ОСОБА_13 козу, а тому він наочно знав, де проживає потерпілий.
У першій половині дня 15 жовтня 2022 року, на телефон дружини ОСОБА_26 зателефонував її чоловік ОСОБА_13 , який підозрював її у зв'язку із ОСОБА_7 , на той час обоє їхали велосипедами до смт. Гончарівське. ОСОБА_16 передала свій мобільний телефон Шевченку, якому чоловік погрожував вбивством дружини та сина, якщо той не приїде до нього на розмову, повідомив, що знайшов дружину в соціальних мережах, назвав місце її проживання і повідомив, що надіслав їй неприємні повідомлення.
Окрім пояснень обвинуваченого ОСОБА_7 про погрози з боку ОСОБА_13 на адресу його дружини та сина, вимогу негайно приїхати до нього, такі пояснення підтвердила потерпіла ОСОБА_16 , яка чула телефонну розмову, яка відбувалася на гучному зв'язку, а також свідок ОСОБА_27 , який стояв поряд із ОСОБА_13 і чув як той комусь погрожує та вимагає з'ясування стосунків.
Обвинувачений ОСОБА_7 наполягає, що коли він приїхав до господарства ОСОБА_13 , поставив велосипед під воротами, покликав господаря, який вийшов на вулицю разом з братами ОСОБА_28 , тепер знає ОСОБА_23 та ОСОБА_18 . Він зауважив, що троє будуть з'ясовувати стосунки з ним одним. Шкурський ОСОБА_29 взяв у руки дерев'яну товкачку, якою вдарив його у скроню, зачепив по голові, руках та спині, грудній клітці, він намагався уникнути ударів. У свою чергу завдавав ударів ОСОБА_13 , рукою зігнутою у лікті, разів два-три ударив, в тому числі і в обличчя. Бійка припинилася посеред вулиці, проходили якість люди. ОСОБА_13 спитав, чи дійсно ОСОБА_7 не має стосунків з його дружиною ОСОБА_30 , останній підтвердив, що жодних, після чого ОСОБА_13 попросив вибачення і запросив до будинку, щоб випиту «мирову».
Брати, свідки ОСОБА_31 та ОСОБА_32 підтвердили, що із ОСОБА_13 , якого знають тривалий час і підтримують товариські стосунки випивали, бачили штовханину між ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , якого побачили у той день уперше.
Після штовханини на вулиці, конфліктних відносин між ОСОБА_13 та ОСОБА_7 у будинку не було. Вони усі четверо вживали спиртні напої, розмовляли на побутові теми.
Агресію з боку господаря будинку ОСОБА_13 викликала поява його дружини ОСОБА_26 , яка зателефонувала ОСОБА_33 і попросила привезти її до будинку чоловіка, щоб забрати документи на дітей. Про те, що ОСОБА_13 кинувся на дружину ОСОБА_9 з ножем, пояснювала сама потерпіла, а також обвинувачений та свідок ОСОБА_27 , останні відтягли ОСОБА_13 від дружини і відібрали ножа. ОСОБА_9 знайшла папку з документами, усі заспокоїлися, а тому жінка зателефонувала своїм подружкам, щоб прийшли зустрітися та поговорити.
На перекур усі вийшли з будинку, після якого повернулися у будинок обвинувачений ОСОБА_7 , свідок ОСОБА_32 , потерпіла ОСОБА_9 , а також прийшли її подруги ОСОБА_34 та ОСОБА_35 з малолітньою дочкою.
Потерпіла пояснювала, що коли усі стали заходити у будинок, її чоловік побіг за інший будинок їхнього домогосподарства, розташований поряд, повернувся з гранатою, стояв у дверях і погрожував, що усіх підірве. При цьому дозволив ОСОБА_35 з малолітньою дочкою вийти з будинку, на прохання ОСОБА_36 та ОСОБА_37 дозволив вийти з будинку свідку ОСОБА_38 .
Обвинувачений ОСОБА_7 вказував, що ОСОБА_13 тримав у руках гранату РГД і був налаштований рішуче підірвати, він розумів, що у присутніх у цій кімнаті, не було жодного шансу вижити у разі застосування гранати.
Свідок ОСОБА_21 також пояснював, що ОСОБА_13 у стані алкогольного сп'яніння, міг зробити, що завгодно, а тому, коли дівчати вийшли, він кинувся на товариша, щоб той не вийняв чеку і не підірвав гранати. ОСОБА_29 його відштовхнув, після чого у ОСОБА_13 намагався забрати гранату ОСОБА_39 , якого той притиснув до стовпа посеред кімнати. Шевченко ударив ОСОБА_29 в обличчя, від чого той упав. ОСОБА_21 забрав гранату і брата ОСОБА_18 , який до цього спав у сусідній кімнаті і вони пішли з будинку.
Свідок ОСОБА_40 через стан сп'яніння пішов спати в іншу кімнату і прокинувся і вже тоді, коли ОСОБА_13 з гранатою у руках стояв біля виходу та погрожував усіх підірвати. Нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 він не бачив, про його смерть дізнався наступного дня. Забрану у ОСОБА_13 гранату разом із сусідом підірвали на болоті, чека була порушена.
Потерпіла ОСОБА_9 вказувала, що обвинувачений ОСОБА_7 ударив її чоловіка рукою, коли той притиснув його до стовпа. Від удару чоловік упав на підлогу. У цей час вона вирвала з його рук гранату, повідомила, що граната у неї. Після цього ОСОБА_39 продовжував завдавати ударів по обличчю її чоловіка, який лежав на підлозі, проте це відбувалося незначний проміжок часу і вони з ОСОБА_41 вийшли з хати слідом за братами ОСОБА_28 .
ОСОБА_7 не заперечував, що завдавав ударів в обличчя ОСОБА_13 , коли той притиснув його до стовпа у кімнаті будинку, намагаючись давити на очі, йому вдалося кількома ударами кулаком та ліктем в обличчя, вивільнитися від захвату. ОСОБА_13 упав поряд із стовпом, до якого його притискав, ОСОБА_7 завдав ще певну кількість ударів, уже лежачому ОСОБА_13 , навіть після того, як ОСОБА_42 забрала гранату і передала братам ОСОБА_28 .
Згідно з висновком судово-медичної експертизи №420 від 17. 10.2022, у ОСОБА_7 , 1994 року народження, були виявлені тілесні ушкодження на обличчі, грудній клітці, обох кінцівках рук у вигляді синців, саден, забоїв м'яких тканин, які могли утворитися не менше як 27 травмуючих дій, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили розладу здоров'я.
Судово-медичні данні ( висновок експерта №1355 від 15.10.2022) свідчать про те, що у ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були виявлені тілесні ушкодження ушкоджень у вигляді забійної рани та садна правої кисті, у вигляді закритої травми грудної клітки, яка включає в себе переломи від другого по сьоме ребра зліва, з крововиливами в м'які тканини грудної клітки, ушкодженням пристінкової плеври в їх проекції, у вигляді поєднаної черепно-лицевої травми, яка включає в себе забійні рани правої надбрівної ділянки, лівої брови, верхньої та нижньої повік лівого ока, ділянки перенісся, садно лобної ділянки справа, множинні масивні синці обличчя двобічно; лобної та скроневої ділянок справа, навколо обох очей, по всій площі носа, лівої вушної раковини, лівих привушної, щічної, виличної ділянок, масивні крововиливи в м'які тканини обличчя: лівих щічної та виличної приносової та підочної ділянок, в м'які тканини в проекції кутів нижньої щелепи двобічно, в ділянці носа; крововиливи під слизову оболонку ротової порожнини в проекції лівої приносової пазухи, в ділянці лівого кута рота, в проекції верхнього правого ікла, крововиливи в м'які тканини лівої скроневої, лівої тім'яно-потиличної, потиличної ділянки справа, лівої потиличної ділянки з поширенням на шию; багатоуламкові переломи кісток носа, верхньої щелепи з повним її від'єднанням (переломи типу Le Fort II), багатоуламкові переломи кісток основи черепа, лінійний перелом тіла нижньої щелепи в ділянці лівого кута, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
Тілесні ушкодження в області голови утворилися не менше як від 15 травмуючих дій, в області грудної клітки - не менше від трьох травмуючи дій і від двох - в ділянці правої верхньої кінцівки.
Смерть ОСОБА_13 настала через короткий проміжок часу ( від кількох хвилин до півгодини) на місці побиття від комплексу тілесних ушкоджень у вигляді черепно-лицевої травми, яка призвела до механічної асфіксії внаслідок аспірації крові.
З аудіозапису телефонного дзвінка здійсненого ОСОБА_7 15 жовтня 2022 року на лінію «102», вбачається, що обвинувачений особисто повідомив оператору про вбивство ОСОБА_13 через те, що той бажав смерті своїй дружині, погрожував гранатою, а він заступився.
З розмови, зафіксованої працівниками поліції, які їхали на виклик, вбачається, що ОСОБА_7 повідомив, що потерпілий зачепив його сім'ю, його дружину та сина, тому він приїхав та знайшов його. Також повідомив, що у знайомої брата хотіли відібрати дітей, тому він допоміг та привіз цій жінці дрова, нарубав та склав їх, а потерпілий звинуватив його в тому, що у них з його дружиною відносини, та розповів про це його дружині. Також ОСОБА_43 повідомив, що забив потерпілого до смерті, бо той погрожував гранатою, гранату забрав якийсь чоловік, в будинку були ще діти. .
З відеозапису з боді камери поліцейського та протоколу перегляду відеозапису від 29 жовтня 2022 року вбачається, що по приїзду працівників поліції на виклик, ОСОБА_7 розповів поліцейським, що він гостював у свого брата в селі Ковпита, у нього відбувся конфлікт з чоловіком, якого він вбив, оскільки останній сповістив його дружину в «Facebook», що він зраджує її з дружиною потерпілого, після чого ОСОБА_7 приїхав до ОСОБА_13 щоб поговорити з приводу погроз останнього. ОСОБА_13 зустрів його з битою у руках. Потім у Шкурського граната була, де ділася - не знає. Працівники поліції зайшли до будинку та виявили труп потерпілого.
Під час огляду домогосподарства АДРЕСА_2 та області 15 жовтня 2022 року був виявлений труп ОСОБА_13 в положенні лежачи на спині із закривавленим обличчям, руки відведені в сторони, наявні численні гематоми, розбитий ніс. Крім того, під час огляду місця події у дворі, біля сараю виявлено та вилучено дерев'яний предмет, схожий на господарську товкачку, якою як вказував обвинувачений, ОСОБА_13 завдавав йому ударів, від яких він ухилявся та пом'якшував їх.
Під час проведення слідчого експерименту 17 жовтня 2022 року ОСОБА_7 повідомив та на місці події показав зовсім інші обставини побиття потерпілого, яке відбувалося на подвір'ї, в тому числі і погрози гранатою, яку відібрали на вулиці, потерпілий втік у будинок і саме там ОСОБА_7 його забив до смерті. Під час слідчого експерименту присутність потерпілої ОСОБА_26 та її подруг, взагалі не згадувалося.
Обвинувачений заявив, що тоді йому повідомили, що якщо він згадає про присутність ОСОБА_26 у неї відберуть дітей, тому він придумав таку версію, щоб убезпечити жінку від неприємностей.
Про те, що погроза підірвати гранату була озвучена ОСОБА_13 саме в будинку, в присутності його двох товаришів, дружини, її двох подруг з дитиною та обвинуваченого, наполягає обвинувачений ОСОБА_7 , потерпіла ОСОБА_9 , товариші убитого свідки ОСОБА_31 та ОСОБА_32 , а також свідок ОСОБА_38 .
Відповідно до частини першої статті 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина третя статті 36 КК).
Отже, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об'єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.
При цьому, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно-небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов'язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
Аналіз та перевірка пояснень обвинуваченого, потерпілої, показань свідків, свідчить про те, що ОСОБА_13 у приміщенні будинку погрожував підірвати гранату, де поряд з ним знаходилися його дружина, два товариша та обвинувачений. Стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди, що у даному випадку було в наявності, потерпіла ОСОБА_9 з переляку пояснювала, що її чоловік тримав в одній руці гранату, а в інший чеку від неї, проте, коли вона змогла вирвати з рук чоловіка гранату, чека була на місці.
Свідок ОСОБА_27 не сумнівався, що п'яний ОСОБА_13 підірве гранату, не дивлячись ні на кого, в тому числі дружину і товаришів.
Обвинувачений ОСОБА_7 , як військовослужбовець був переконаний, що застосування гранати приведе мінімум до чотирьох трупів.
При цьому апеляційний суд звертає окрему увагу на висновок судово-медичної експертизи №420 від 17.10.2022р., щодо виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 , зокрема на обличчі та грудній клітці, які співвідносяться з показаннями самого обвинуваченого, потерпілої та свідка ОСОБА_44 , які деталізували початок конфлікту який був ініційований саме потерпілим, із застосуванням фізичної сили по відношенню до обвинуваченого, а також на відсутність у обвинуваченого будь-яких додаткових предметів, як знаряддя злочину, що б вказували на сформований та спрямований умисел ОСОБА_7 саме на навмисне вбивство ОСОБА_13 , без помякшуючих обставин.
Разом з тим, колегія суддів вбачає перевищення меж необхідною оборони, оскільки обвинувачений продовжував побиття потерпілого після того, як той упав, а гранату у нього відібрали. При необхідній обороні допускається заподіяння лише такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
Наведене свідчить, що навмисні дії обвинуваченого ОСОБА_7 під час побиття ОСОБА_13 були вчиненні в стані необхідної оборони з перевищенням її меж, підлягають перекваліфікації з ч.1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України.
Призначаючи покарання у максимальних межах санкції статті, колегія суддів бере до уваги, що кримінальне правопорушення було вчинене обвинуваченим у стані алкогольного сп'яніння, раніше він вчиняв кримінальні правопорушення та має непогашені судимості, є учасником бойових дій, має родину, обставини кримінального правопорушення, та вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами.
У зв'язку із задоволенням вимог апеляційних скарг захисників в частині перекваліфікації злочину на менш тяжке кримінальне правопорушення і зниження строку покарання, апеляційна скарга прокурора про посилення покарання, задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 408, 532 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 залишити без задоволення.
Апеляційні скарги захисників обвинуваченого ОСОБА_7 адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_12 задовольнити частково.
Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч.1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України.
ОСОБА_7 за ст. 118 КК України призначити покарання у виді двох років позбавлення волі.
У решті цей же вирок залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а для засудженого, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення копії ухвали.
ОСОБА_45 ОСОБА_46 ОСОБА_47