іменем України
21 лютого 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 749/1063/23
Головуючий у першій інстанції - Чигвінцев М. С.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/399/24
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Мамонової О.Є.,
суддів - Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,-
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Щорського районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2023 року (проголошена об 11:40) про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ домоволодіння в натурі,-
Ухвалою Щорського районного суду Чернігівської області від 26.12.2023 клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження задоволено.
Зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ домоволодіння в натурі, до припинення перебування ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу районного суду, справу направити до Щорського районного суду Чернігівської області для продовження її розгляду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач проходить військову службу у військовій частині, яка розташована у м. Біла Церква Київської області, а інформація щодо того чи бере відповідач безпосередню участь у виконанні бойових завдань на територіях, де ведуться активні бойові дії, не підтверджена.
Зазначає, що відповідач є військовослужбовцем і обмежений у використанні свого часу, але не позбавлений можливості висловлювати свої думки щодо справи, подавати письмові заяви до суду (у тому числі особисто, що підтверджується документами у справі), не позбавлений можливості мати представника своїх інтересів у суді тощо. Отже, на думку заявниці, перебування на службі у в/ч НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 не перешкоджає призначенню у справі судових експертиз.
Уважає, що довідки та накази про перебування сторони на військовій службі у складі Збройних Сил України не є достатніми для зупинення провадження у справі. У довідці, наданій відповідачем, не міститься інформація про те, що військова частина і сам військовослужбовець перебувають у зоні постійної дислокації та виконують завдання у зоні бойових дій.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила:
- поділити в натурі домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ;
- виділити їй в натурі 1/2 частку домоволодіння, відповідно до висновків судової будівельно-технічної експертизи;
- встановити між сторонами порядок користування земельною ділянкою площею 0,1 га, кадастровий номер 7425810100:01:010:0085, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до висновків судової земельно-технічної експертизи;
- припинити право спільної часткової власності на житловий будинок та господарські споруди та на земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_2 та визнати право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на виділене майно по 1/2 частці за кожним.
24.11.2023 ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про зупинення провадження у справі у зв'язку із тим, що він проходить військову службу у складі Збройних Сил України з 07.04.2022 та згідно наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » № 136-РС від 23.10.2023 зарахований до списків особового складу частини НОМЕР_1 (а.с. 44).
Задовольняючи заяву ОСОБА_2 та постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, для зупинення провадження у справі, з огляду на те, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі.
З такими висновками районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.
У статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 2 ч. 2 ст. 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Європейський суд з прав людини зауважував, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
У зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено відповідними Указами Президента України і який діє до цього часу.
ОСОБА_2 є відповідачем у даній справі, згідно наявної у справі довідки Військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2023 № 4784/1312/3787 старший солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_1 з 26.102023 по теперішній час (а.с. 67).
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у суду обов'язку зупинити провадження у справі до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Розумність строків розгляду справи згідно ст.2 ЦПК України належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства і є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та про що неодноразово вказував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.
Так згідно п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на розгляд справи упродовж розумного строку, закріплене в п.1 ст.6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Водночас ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, неодноразово наголошував, що право на доступ до правосуддя, закріплене у ст.6 Конвенції, не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії», рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України»).
Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (п.47 рішення Європейського суду з прав людини від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява №19164/04).
Тобто, принцип правової визначеності передбачає зрозумілість, прогнозованість та усталений порядок застосування процесуальних норм.
У даному випадку норми процесуального права, зокрема п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, які покладають на суд безумовний обов'язок зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі ЗСУ, що переведені на воєнний стан, є чіткими та прогнозованими в частині того, що вони встановлюють неможливість вирішення спору у відношенні сторони, яка перебуває у складі ЗСУ під час воєнного стану, а тому позивач не вправі мати законних очікувань з приводу розгляду та вирішення справи за такої обставини.
Розгляд справи у відношенні сторони, яка перебуває у складі ЗСУ в період воєнного стану з порушенням приписів процесуального закону та за підстав, які не видаються переконливими, буде порушувати законні права та інтереси такої сторони і суперечити принципу юридичної визначеності (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ст. 6 Конвенції гарантує справедливий судовий розгляд не тільки позивачу, а й іншій стороні - відповідачу, в тому числі при вирішенні питання щодо його перебування у складі ЗСУ.
За таких обставин постановлення судом ухвали про зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі ЗСУ, ґрунтується на законі та переслідує легітимну мету, а також має розумний ступінь пропорційності між застосованими засобами і поставленою метою та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Доводи апеляційної скарги стосовного того, що відповідач проходить військову службу у військовій частині, яка розташована у м. Біла Церква Київської області, а інформація щодо того чи бере відповідач безпосередню участь у виконанні бойових завдань на територіях, де ведуться активні бойові дії, не підтверджена, не можуть бути взяті до уваги з огляду на імперативність приписів частини першої статті 251 ЦПК України.
Твердження позивачки про те, що відповідач не позбавлений можливості мати представника своїх інтересів у суді не заслуговує на увагу, адже це право самого відповідача, яке передбачене статтею 59 Конституції України.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини, які є підставою для обов'язкового зупинення провадження у справі, та керуючись імперативною нормою цивільного процесуального законодавства дійшов законного та обґрунтованого висновку про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Щорського районного суду Чернігівської області від 26 грудня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча О.Є.Мамонова
Судді Н.В. Висоцької
О.І.Онищенко