Номер провадження 22-ц/821/331/24Головуючий по 1 інстанції
Справа №703/4056/23 Категорія: 304090000 Биченко І.Я.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
20 лютого 2024 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 листопада 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У серпні 2023 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22 грудня 2014 року АТ КБ «Приватбанк» уклало з ОСОБА_1 договір, яким надало кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява на отримання кредиту разом із запропонованими АТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складають між ним та банком кредитний договір.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови укладеного договору не виконує в зв'язку з чим у нього утворилася вказана заборгованість, АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду та просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 22.12.2014 року у розмірі 32059,68 грн. станом на 11.06.2023 року, яка складається з наступного: 25942,58 грн. - заборгованість за кредитом; 6117,10 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 листопада 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 25942,58 грн. заборгованості за тілом кредиту та 2171,88 грн. судового збору, а всього 28114,46 грн.
У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками в сумі 6117,10 грн. відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у заяві позичальника від 22 грудня 2014 року сторонами не узгоджено процентну ставку по кредитному ліміту на момент підписання договору.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, а також Паспорт споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не можуть бути підставою для стягнення заборгованості за простроченими відсотками.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками не підлягають до задоволення.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд вважає, що позивач правомірно вимагає захист своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Факт отримання та користування кредитними коштами відповідачем не оспорюється.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду АТ КБ «Приватбанк» в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками, подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що рішення у даній частині ухвалено без повного, всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Просить його скасувати в даній частині та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги банку у повному обсязі.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні відсотків неналежним чином дослідив докази по справі та не врахував, що сторони погодили розмір відсоткової ставки. 21.01.2021 року відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг. У вказаній заяві були викладені істотні умови кредитного договору, а саме процентна ставка.
А тому, відсотки нараховані, починаючи з 21.01.2021 року, були погоджені сторонами.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки судове рішення оскаржується банком лише у частині відмови у стягненні відсотків, а тому перегляду в апеляційному порядку рішення підлягає лише у даній частині.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи, між банком та відповідачем шляхом підписання останнім анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № б/н від 22.12.2014 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 11.06.2023 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 32059,68 грн., яка складається з наступного:
- 25942,58 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
- 6117,10 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;
- 0,00 грн. - нарахована пеня;
- 0,00 грн. - нараховано комісії.
В анкеті-заяві позичальника від 22.12.2014 року процентна ставка не зазначена, не визначено виду кредитної карти, не вказаний бажаний кредитний ліміт. При цьому у справі відсутні докази, яку саме кредитну картку отримав відповідач. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Отже, згідно з наданою позивачем копією анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 22.12.2014 року ОСОБА_1 погодився отримувати послуги АТ КБ «Приватбанк», при цьому розміри процентної ставки, пені та комісії, штрафу у заяві не визначені, анкета-заява підписана ОСОБА_1 , що ніким не оспорюється.
В анкеті-заяві ОСОБА_1 зазначив, що він погоджується з тим, що ця заява разом з пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку складають договір про надання банківських послуг.
До позовної заяви долучено також витяг умови та правила надання банківських послуг, на яких відсутній підпис сторін договору.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Установивши обставини підписання ОСОБА_1 заяви від 22.12.2014 року, отримання ним кредитних карток та грошових коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, часткового повернення суми кредиту, суд дійшов обґрунтованих висновків про виникнення між сторонами кредитних відносин та відповідно виникнення у позичальника обов'язку повернути отриманий кредит.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступила від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зробила такий висновок про те, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З урахуванням зазначеного висновку, колегія суддів доходить висновку, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме з доданим до позовної заяви Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», відповідач ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до саме цих Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Обґрунтовуючи наявність між сторонами кредитних правовідносин, АТ КБ «Приватбанк» посилалося, крім наявності анкети-заяви відповідача від 22.12.2014 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, виписки за картковим рахунком, виданої на ім'я ОСОБА_1 , розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 22 грудня 2014 року станом на 11.06.2023 року, зокрема, на паспорт споживчого кредиту від 17.05.2018 року та заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 21.01.2021 року.
Колегія суддів звертає увагу, що позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги та надаючи розрахунок заборгованості, який здійснений за кредитним договором б/н від 22.12.2014 року, посилався саме на укладення кредитного договору між сторонами шляхом підписання позичальником анкети - заяви від 22.12.2014 року.
Тому колегія суддів не бере до уваги докази подані банком у вигляді заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 21.01.2021 року та паспорту споживчого кредиту від 17.05.2018 року, оскільки предметом доказування у даній справі є заборгованість, яка виникла внаслідок договірних відносин, які склалися між сторонами на підставі анкети-заяви від 22.12.2014 року.
У протилежному випадку прийняття судом вищевказаних доказів буде свідчити про вихід за межі заявлених позовних вимог, а саме підстав позову (обставини, якими позивач обґрунтовував свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу).
А тому вимоги банку в частині стягнення відсотків за користування кредитом, колегія суддів вважає необґрунтованими та не доведеними, про що вірно зазначено судом першої інстанції.
Вимог про стягнення відсотків за користування позиченими коштами з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України банк не пред'явив.
Вказане узгоджується із висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 295/2384/18.
В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржувалось, а тому перегляду судом апеляційної інстанції не підлягає.
Доводи викладені в апеляційній скарзі на правильність висновків суду першої інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Приватбанк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 листопада 2023 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді