Справа №588/420/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Щербаченко М. В.
Номер провадження 33/816/103/24 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
16 лютого 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Пирогової О.Т. на постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 20 червня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , працюючий оглядачем ремонтних вагонів
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 536,80 грн, -
Постановою судді Тростянецького районного суду Сумської області від 20 червня 2023 року водій ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік за те, що він 24.02.2023 на о 23 год. 04 хв. у м. Тростянець по вул. Гришина, 73 керував транспортним засобом Ауді 80 з державним номерним знаком НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер 6820». Результат тесту №120 становить 1,27 %0.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Пирогової О.Т. подала апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 20 червня 2023 року, провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказувала, що суд першої інстанції в оскаржуваній постанові констатував, що показання свідків в частині їх тверджень про керування автомобілем ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , спростовуються доданими до протоколу відеозаписами. Вказані обґрунтування позиції суду суперечать фактичному змісту відеозапису, оскільки на ньому не зафіксовано факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме керування ним транспортним засобом, що є основною складовою ст..130 КУпАП.
Зазначала, що жодним доказом не підтверджено факт того, що 24.02.2023 року саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ауді 80 з державним номерним знаком НОМЕР_1 .
Звертала увагу на те, що на жодному дослідженому в судовому засіданні відео файлі, починаючи з зупинки транспортного засобу, не зафіксовано, що за кермом вказаного автомобіля перебував саме ОСОБА_1 .
Вказувала, що жодним належним доказом суд не спростував показів трьох свідків, що за кермом був саме ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 .
На думку апелянта в оскаржуваній постанові покази свідків викладені стисло та не формулюють загальну позицію свідків, які зокрема вказали, що не запам'ятовували всі обставини, де хвилини, бо не надавали значення подіям, що відбувались. Покази свідків були в деякій мірі з розбіжностями, при цьому, щодо часу зупинку, виходу з автомобіля детально в своїх показах зазначив свідок ОСОБА_3 , який сидів на передньому пасажирському сидінні і першим вийшов з автомобіля. В свою чергу свідок ОСОБА_2 , який був за кермом, на питання суду зазначив, що він не слідкував за тим, хто перший вийшов з авто і через який час, він сидів за кермом аж до того часу поки не треба було надавати документи на автомобіль, місцезнаходження яких йому було невідоме, а тому їх шукав саме ОСОБА_1 .
Наголошувала, що жодним чином не спростовано судом першої інстанції того факту, що від керування автомобілем ОСОБА_1 не був відсторонений, бо за кермом був інший водій, тому поліцейські й дозволили їм їхати далі.
Звертала увагу на те, що в другому екземплярі протоколу ААД № 117845 від 24.02.2023 року, який видавався ОСОБА_1 та було долучено до матеріалів справи, не вказано час вчинення адміністративного правопорушення та не перелічено доданих до протоколу додатків, що є порушенням Інструкції № 1376 від 06.11.2015 року.
Вказувала, що у протоколі про адміністративне правопорушення у графі «гр.-ну ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст..63 Конституції України, ст..268 КУпАП» відсутній його підпис. Вказана обставина підтверджується долученими до матеріалів справи відеозаписами з яких вбачається, що працівником поліції не було роз'яснено ОСОБА_1 його права, що є порушенням його права на захист.
На думку апелянта, суд не перевірив той факт, що на момент складання адміністративного протоколу права на керування транспортним засобом ОСОБА_1 були не дійсними, у зв'язку з закінченням їх строку дії, а тому ОСОБА_1 не має бути позбавлений права керування транспортним засобом.
Вважала, що зібраними доказами, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні не доведено поза розумним сумнівом порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9 а ПДР.
В судове засідання призначене на 16 лютого 2024 року на 11 год. 30 хв. до апеляційного суду ні ОСОБА_1 , ні його захисник - адвокат Пирогова О.Т., в черговий раз, не з'явились.
Від захисника Пирогової О.Т. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на лікарняному.
Апеляційний суд не вбачає підстав для чергового відкладення судового розгляду виходячи з наступного :
Так, у провадженні апеляційного суду справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 перебуває з липня 2023 року.
Тривалий не розгляд вказаної справи пов'язаний з тим, що на задоволення клопотання захисника Пирогової О.Т. попередні судові засідання, призначені на 03 серпня 2023 року, 15 вересня 2023 року були відкладені у зв'язку з надходженням клопотань від захисника про відкладення розгляду справи у зв'язку з її перебуванням на лікуванні, 16 лютого 2024 року від захисника Пирогової О.Т. знову надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на лікарняному, при цьому жодних доказів хвороби до даного клопотання та попередніх клопотань надано не було, тобто, апеляційним судом попередні клопотання захисту були задоволені і було вжито достатньо заходів для забезпечення права останнього на справедливий суд.
У частинах 1-3 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Пономарьов проти України", та "Трух проти України").
У рішенні в справі "Каракуця проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Практикою Європейського суду з прав людини, яка є преюдиційною, також встановлено, що якщо заявники у визначений законом термін не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи та своєчасно не звертались до суду за інформацією щодо стану розгляду їх справи їх права на доступ до правосуддя не є порушеними.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що як захисник, так і ОСОБА_1 не бажають приймати участь у апеляційному перегляді даної справи.
За таких обставин, враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, а також те, що дана справа про адміністративне правопорушення перебуває на розгляду в апеляційному суді вже тривалий час, з метою її розгляду у розумні строки, апеляційний суд не вбачає підстав для чергового її відкладення та вважає за можливе здійснити розгляд поданої захисником ОСОБА_1 - адвокатом Пироговою О.Т. апеляційної скарги на постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 20 червня 2023 року, у відсутність сторін, і у даному випадку їх права на доступ до правосуддя, не є порушеними, оскільки положення ст. 268 КУпАП не передбачають обов'язкову присутність особи, стосовно якої розглядається справа за ст. 130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні в провадженні відеофайли, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 117845 від 24.02.2023, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП, містить всі обставини, які складають об'єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП (а.с.2);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результатами тестування за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820, та, результат тесту - 1,27 %0 (а.с. 4, 5);
- оптичним диском з відеозаписом з нагрудної камери (а.с. 8).
На відеофайлі EEUK7634 з відеореєстратора службового автомобіля, який розпочинається о 23 год. 01 хв. 24.02.2023 зафіксовано через деякий час після початку відео рух автомобіля з державним номерним знаком НОМЕР_1 назустріч автомобілю поліції, який одразу зупиняється на узбіччі, з салону якого з переднього правого та заднього правого пасажирського сидіння одразу виходять хлопець і дівчина, водій залишається на водійському сидінні, до якого одразу підходить працівник поліції, на вимогу якого водій надає для перевірки спочатку певний документ, потім шукає далі. На відеофайлі UUXT5687 також зафіксовано, що двоє пасажирів з автомобіля очікують біля поліцейського, як водій шукає у салоні документи, наявність четвертої особи в автомобілі на задньому сидінні на указаних відеофайлах не зафіксовано.
З відеофайлу 0000527_0000Х020230224230257_0267 вбачається, що поряд з автомобілем перебувають указані вище хлопець і дівчина, що вийшли після зупинки з пасажирських сидінь, поліцейський та ОСОБА_1 . Поліцейський повідомляє, що з салону автомобіля відчувається запах перегару, просить по телефону інший екіпаж під'їхати. Після цього присутні очікують, а ОСОБА_1 питає у поліцейського чи можна обійтись без продуття Драгеру, на що поліцейський пропонує проїхати у лікарню, якщо не бажає проходити огляд на місці. В ході розмови поліцейський постійно звертається до ОСОБА_1 як до водія, що останній не заперечує, не заявляє, що керував автомобілем не він, у салоні на задньому пасажирському сидінні перебуває ще один хлопець, який не вступає у розмову і не виходить з салону. Після приїзду іншого екіпажу поліцейських, які надали прилад Драгер, ОСОБА_4 пройшов огляд, результат 1,27 проміле. На питання чи згоден з результатом ОСОБА_1 вказав, що підписувати не буде і не знає. Потім поліцейський пропонує неодноразово пройти огляд у лікарні, де можна здати біосередовище, продути аналогічний прилад, якщо ОСОБА_1 не згоден з приладом поліцейських, на що ОСОБА_1 не висловив такого бажання. Після чого поліцейський вказав, що ОСОБА_1 подальший рух на автомобілі заборонений, йому були зачитані права особи, які притягається до адміністративної відповідальності. У подальшому бланк протоколу поліцейський надав для заповнення іншій поліцейській.
Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.9 «а» ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.
Щодо тверджень апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, то їх апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються дослідженим відеозаписом, з якого вбачається, що після того, як працівники поліції зупинили транспортний засіб та підійшли до нього, ОСОБА_1 перебував за кермом. Разом з тим, під час всього спілкування ОСОБА_1 з поліцейськими, які звертаються до нього водій, не каже, що він не є водієм вказаного транспортного засобу, а також надає документи на автомобіль.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування автомобілем, апеляційний суд вважати обґрунтованими не може, оскільки з відеозапису вбачається, що поліцейськими було заборонено подальший рух на автомобілі.
Щодо тверджень апелянта про те, що в другому екземплярі протоколу ААД № 117845 від 24.02.2023 року, який видавався ОСОБА_1 та було долучено до матеріалів справи, не вказано час вчинення адміністративного правопорушення та не перелічено доданих до протоколу додатків, що є порушенням Інструкції № 1376 від 06.11.2015 року, то апеляційний суд дійсно вбачає відсутність відповідних реквізитів, разом з тим, визнати їх істотними та такими, що тягнуть за собою скасування судового рішення не може, оскільки вина ОСОБА_1 підтверджена іншими доказами в сукупності.
Доводи апелянта про те, що поліцейським не було роз'яснено ОСОБА_1 його права та обов'язки, що є порушенням права на захист, апеляційний суд визнає надуманими, оскільки вони спростовуються дослідженим відеозаписом, з якого вбачається, що працівником поліції було роз'яснено ОСОБА_1 його права передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Щодо тверджень апелянта про те, що суд не перевірив той факт, що на момент складання адміністративного протоколу права ОСОБА_1 були не дійсними, у зв'язку з закінченням їх строку дії, а тому ОСОБА_1 не має бути позбавлений права керування транспортним засобом, апеляційний суд зазначає, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Разом з тим, матеріали справи не містять підтвердження відсутності у ОСОБА_1 посвідчення водія, а містять довідку, згідно якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 26.09.2019, тому апеляційний суд вважає, що правильними висновки суду першої інстанції про накладення на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним судом не встановлено.
З огляду на зазначене, оскаржувана постанова судді є законною та обґрунтованою, а отже підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, -
Постанову Тростянецького районного суду Сумської області від 20 червня 2023 року, якою ОСОБА_5 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 - адвоката Пирогової О.Т. на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.