Номер провадження: 22-ц/813/143/24
Справа № 523/5302/18
Головуючий у першій інстанції Шепітко І. Г.
Доповідач Заїкін А. П.
01.02.2024 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 523/5302/18
Номер провадження: 22-ц/813/143/24
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Ступник А.О.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_1 ,
- відповідачі - 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_4 , 4) ОСОБА_5 , 5) ОСОБА_6 , 6) ОСОБА_7 , 7) ОСОБА_8 , 8) ОСОБА_9 , 9) ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про виділ частки спільного майна в натурі, за апеляційною скаргою адвоката Галкина Костянтина Олександровича, діючого від імені ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , на рішення Суворовського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Шепітка І.Г. 12 квітня 2019 року, повний текст рішення складений 12 квітня 2019 року,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить: 1) виділити в натурі ОСОБА_1 у приватну власність частку спільного майна розташованого за адресою - будинок АДРЕСА_1 , відповідно до 312/1000 частки приміщення квартири, загальною площею - 54,4 кв. м.; 2) припинити право спільної часткової власності на частину приміщення квартири, яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 на підставі приватної власності.
ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що на підставі договору дарування від 16 листопада 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк І. М., їй належить 312/1000 частки приміщень квартири спільного заселення, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 .
Зазначене нерухоме майно перебуває у спільній власності: - 312/1000 частки квартири у ОСОБА_1 ; - 155/1000 частки квартири у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ; - 155/1000 частки квартири у ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; - 261/1000 частки квартири в ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .. Вказане підтверджується довідкою з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» від 26 лютого 2018 року № 492578.72.18.
Згідно з висновком будівельно-технічної експертизи від 15 травня 2018 року № 43 є технічна можливість виділення їй в окрему квартиру, як самостійну одиницю, з присвоєнням окремої поштової адреси - АДРЕСА_9 .
Ураховуючи викладене, в заяві про зменшення позовних вимог ОСОБА_1 просить: - виділити їй в натурі у приватну власність частку спільного майна, розташованого за адресою - квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_10 , відповідно - 312/1000 частки приміщення квартири, згідно з висновком будівельно-технічної експертизи від 15 травня 2018 року № 43; - припинити право спільної часткової власності на вказану частку (Т. 1, а. с. 1 - 5, 56 - 58).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеса від 12 квітня 2019 року задоволено вищевказаний позов ОСОБА_1 ..
Виділено в натурі ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) у приватну власність - 312/1000 частки приміщення квартири, розташованих за адресою - АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , відповідно до висновку від 15 травня 2018 року за № 43 будівельно-технічної експертизи, І варіант виділу (графічно варіант виділу приведений в додатку № 3 висновку від 15 травня 2018 року за № 43), що складається з таких приміщень: - житлової кімнати, площею 17,5 кв. м.; - житлової кімнати, площею - 18,2 кв. м.; - коридору, площею - 5,7 кв. м.; - санвузла, площею - 3,8 кв. м.; - кухні, площею - 8,2 кв. м.. Загальна площа - 53,4 кв. м, в тому числі, житлова площа - 35,7 кв. м., що є окремою, самостійною квартирою. Вхід у квартиру, що виділяється - із частини загального коридору в запропонований до виділу коридор. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 312/1000 частки приміщення квартири, розташованих за адресою - АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 .
Рішення суду мотивовано тим, що згідно висновку будівельно-технічної експертизи від 15 травня 2018 року № 43 є технічна можливість виділення позивачці з квартири, які є спільною частковою власністю, в окрему квартиру, як самостійну одиницю, ізольовані жилі та інші приміщення із самостійним входом (Т. 2, а. с. 55 - 59).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Адвокат Галкін К.О., діючий від імені ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в апеляційній скарзі просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12.04.2019 року, скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справ, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Представник апелянтів, вказує на те, що: 1) помилковими є висновки суду про те, що у коридорі загального користування відсутні необхідні комунікації; 2) помилковими є висновки суду першої інстанції про неврахування відзиву на позовну заяву, у зв'язку з пропуском строку на його подачу; 3) судом не було враховано, що у висновку будівельно-технічної експертизи не враховано розміщення колони ближче до виходу з квартири; 4) судом не було залучено до участі у справі у якості співвідповідачів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , оскільки вирішення питання без їх залучення може вплинути на їх законні права та інтереси; 5) виділивши в натурі належну позивачці частку, суд керувався варіантом №1 Висновку експерта від 15.05.2018 року із організацією входу із частини коридору загального користування. З огляду на вказане, з власності мешканців житлового будинку вибуває частина коридору загального користування; 6) судом не взято до уваги Висновок експертів від 15.03.2019 року, в якому вказано, що виділ позивачці 312/1000 частин в окрему квартиру не відповідає ДБН (Т. 2, а. с. 63 - 73).
Короткий зміст постанови Одеського апеляційного суду, мотивування його висновків
Постановою Одеського апеляційного суду від 26.06.2019 року апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12.04.2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .. Висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначені правовідносини, що виникли, і закон, який їх регулює (Т. 2, а. с. 181 - 188).
Короткий зміст постанови Верховного Суду, мотивування його висновків
Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року задоволено частково касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , в інтересах яких діє адвокат Галкин Костянтин Олександрович. Постанову Одеського апеляційного суду від 26 червня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова обґрунтована тим, що апеляційним судом було розглянуто справу за відсутності належного повідомлення про розгляд справи в апеляційному (Т. 3, а. с. 195 - 199).
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.04.2020 року призначено розгляд справи в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 3, а. с. 202).
Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 року №126/0/15-23 суддю ОСОБА_13 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у відставку.
На підставі цього та керуючись Положенням про АСДС, було здійснено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.03.2023 року вказану цивільну справу прийнято до провадження іншої колегії суддів. Призначено справу до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 4, а. с. 119 - 119 зворотна сторона).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.06.2023 року залучено ОСОБА_11 (1963 року народження, місце реєстрації - АДРЕСА_11 ), ОСОБА_12 (1967 року народження, місце реєстрації - АДРЕСА_11 ) до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (Т. 4, а. с. 130 - 133).
У судовому засіданні ОСОБА_3 , ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Адвокат Галкин К.О., діючий від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення учасниками справи своєї правової позиції у заявах по суті справи, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, заслухавши думку учасників справи, які прийняли участь в судовому засідання, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Галкина К.О., діючого від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , підлягає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
Позивачці на підставі договору дарування від 16.11.2005 року, посвідченого Гребенюк І.М., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, належить - 312/1000 частин приміщень квартири спільного заселення, що знаходяться за адресою - АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , що в цілому складається з семи кімнат, житловою площею - 114,4 кв. м., загальною площею - 174,5 кв. м..
Відповідно до листа КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради остання повідомляє, що станом на 31.12.2012 р. право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано:
-312/1000 частини квартири (613, 614), 608, АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , 611, АДРЕСА_8 за ОСОБА_1 на підставі договору дарування, засвідчений Гребенюк І.М., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 16.11.2005 р. № 13547 Реєстрація від 29.11.2005 р.;
-155/1000 частин квартири (612), 608, АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , 611, 613, АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
-155/1000 частин квартири (611), 608, 609, АДРЕСА_6 , 612, 613, АДРЕСА_3 за ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;
-261/1000 частин квартири (609, 610), 608, 611, 612, 613, 614 за ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .
Ідеальна частка 117/1000 частин, що залишилася, не зареєстрована (а. с. 24).
ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , зареєстровані у квартирі АДРЕСА_12 у кімнаті 608, та користуються житловою площею - 13,20 кв. м., загальна площа у користуванні - 19,20 кв. м. (Т. 1, а. с. 208).
Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №43 від 15.05.2018 року, проведеної судовим експертом Гончар Н.В. на замовлення ОСОБА_1 згідно договору №4/07/05/18 від 07.05.2018 року, враховуючи технічні, об'ємно-планувальні характеристики квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_13 та нормативно-правові вимоги галузі будівництва, 312/1000 частин кв. АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_13 може бути виділено в окрему квартиру, самостійну одиницю з присвоєнням окремої поштової адреси - АДРЕСА_9 , у зв'язку з тим, що утворена квартира: - може мати окремий вхід; - може самостійно функціонувати (може мати всі необхідні житлові та підсобні приміщення згідно нормативних вимог); - виділення даної частки в окрему квартиру відповідає вимогам ДБН; - є можливість підключення до самостійних інженерних мереж із встановленням лічильників.
Враховуючи вищевикладене, на розгляд суду експертом запропоновано два варіанти виділу належної позивачу частки.
Відповідно до І варіанту утворюється самостійна квартира, загальною площею - 53,4 кв. м., в тому числі, житловою - 35,7 кв. м., із наступним складом приміщень: - житлова кімната, площею - 17,5 кв. м.; - житлова кімната, площею - 18,2 кв. м.; - коридор, площею - 5,7 кв. м.; - санвузол, площею - 3,8 кв. м.; - кухня, площею - 8,2 кв. м..
По даному варіанту експертом пропонується два варіанти організації окремих входів, що виділяються: - із сходової клітини в житлову кімнату через отвір, утворений в несучій стіні; - із частини загального коридору в запропонований до виділу коридор. Графічно І варіант виділу приведений у додатку №3 до експертизи.
Відповідно до ІІ варіанту утворюється самостійна квартира, загальною площею - 46,7 кв. м., в тому числі, житловою - 35,7 кв. м., із наступним складом приміщень: - житлова кімната, площею 17,5 кв. м.; - житлова кімната, площею - 18,2 кв. м.; - коридор, площею - 1,3 кв. м.; - санвузол, площею - 2,5 кв. м.; - кухня, площею 7,2 кв. м..
По даному варіанту експертом пропонується два варіанти організації окремих входів, що виділяються: - із сходової клітини в кімнату через отвір, утворений у несучій стіні; - зберегти існуючий. Графічно ІІ варіант виділу приведений у додатку №4 до експертизи.
По справі виникли правовідносини щодо виділу частки із права спільної часткової власності.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржене рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог
Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 просила виділити їй в натурі у приватну власність - 312/1000 часток приміщення квартири, розташованої за адресою - квартири АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_10 , згідно з висновком будівельно-технічної експертизи від 15 травня 2018 року № 43. Припинити її право спільної часткової власності на вказану частку.
Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №43 від 15.05.2018 року, проведеної судовим експертом Гончар Н.В. на замовлення ОСОБА_1 , згідно договору №4/07/05/18 від 07.05.2018 року, враховуючи технічні, об'ємно-планувальні характеристики квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_13 та нормативно-правові вимоги галузі будівництва, 312/1000 частин кв. АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_13 може бути виділено в окрему квартиру та самостійну одиницю з присвоєнням окремої поштової адреси - АДРЕСА_9 у зв'язку з тим, що утворена квартира: - може мати окремий вхід; - може самостійно функціонувати (може мати всі необхідні житлові та підсобні приміщення згідно нормативних вимог); - виділення даної частки в окрему квартиру відповідає вимогам ДБН; - є можливість підключення до самостійних інженерних мереж із встановленням лічильників.
Враховуючи вищевикладене, на розгляд суду експертом запропоновано два варіанти виділу належної позивачу частки.
Відповідно до І варіанту утворюється самостійна квартира, загальною площею - 53,4 кв. м., в тому числі, житловою - 35,7 кв. м., із наступним складом приміщень: - житлова кімната, площею - 17,5 кв. м.; - житлова кімната, площею - 18,2 кв. м.; - коридор, площею - 5,7 кв. м.; - санвузол, площею - 3,8 кв. м.; - кухня, площею - 8,2 кв. м..
По даному варіанту експертом пропонується два варіанти організації окремих входів, що виділяються: - із сходової клітини в житлову кімнату через отвір, утворений в несучій стіні; - із частини загального коридору в запропонований до виділу коридор. Графічно І варіант виділу приведений у додатку №3 до експертизи.
Відповідно до ІІ варіанту утворюється самостійна квартира, загальною площею - 46,7 кв. м., в тому числі, житловою - 35,7 кв. м., із наступним складом приміщень: - житлова кімната, площею 17,5 кв. м.; - житлова кімната, площею - 18,2 кв. м.; - коридор, площею - 1,3 кв. м.; - санвузол, площею - 2,5 кв. м.; - кухня, площею 7,2 кв. м..
По даному варіанту експертом пропонується два варіанти організації окремих входів, що виділяються: - із сходової клітини в кімнату через отвір, утворений у несучій стіні; - зберегти існуючий. Графічно ІІ варіант виділу приведений у додатку №4 до експертизи.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції взяв до уваги І варіант висновку експерта №43 від 15.05.2018 року.
Колегія суддів не може погодитись з вищевказаними висновками суду, з огляду на наступне.
За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).
Статтею 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (частина перша статті 368 ЦК України).
У відповідності до статті 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено його відокремлену частину, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21 травня 2021 року у справі № 592/6413/18.
За клопотанням відповідачів до матеріалів справи долучено висновок експерта №19-502-504 від 15.03.2019 року, на вирішення якої були поставленні наступні питання: 1) Чи відповідають варіанти №№1,2 виділу в натурі (в самостійний об'єкт нерухомого майна) 312/1000 частки квартири АДРЕСА_12 , які пропонуються у експертному висновку №43 від 15.05.2018 року, екологічним, санітарним та протипожежним нормам? 2) Чи існують інші варіанти виділу в натурі (в самостійний об'єкт нерухомого майна) 312/1000 частки квартири АДРЕСА_12 ? 3) Чи мають стояки інженерних мереж водо забезпечення та водовідведення, розташовані в загальній частині коридору, площею - 11,5 кв. м., що пропонуються до виділу в 1-му та 2-му варіантах, ознаки самочинно споруджених?
Відповідно до висновку вказаної експертизи, експертом були надані наступні висновки:
«1. Виходячи з проведених досліджень встановлено, що 1 - ІІ варіанти виділу в натурі (в самостійний об'єкт нерухомого майна) 312/1000 частки квартири АДРЕСА_14 , які пропонуються у експертному висновку №43 від 15.05.2018 року не відповідають нормативно-технічним, санітарним та протипожежним нормам. ПЕРШИЙ ВАРІАНТ Виходячи з вищепроведених досліджень встановлено, що І Варіант не відповідає нормативно-технічним, санітарним та протипожежним нормам: - неповне проведення обстеження об'єкта, а саме відсутність результатів проведення інструментального обміру приміщення коридору та сходового майданчику, суттєво вплинуло на кінцевий результат пропонуємого варіанту виділу 312/1000 частки з квартири АДРЕСА_15 , а саме привели до неможливості виділу 312/1000 частки в самостійний об'єкт квартири. Невідповідність п. 11 Методичні рекомендації щодо проведення досліджень з поділу, виділу та визначення порядку користування нерухомим майном від 2016 р. та розділу 2 Порядок проведення обмірювальних робіт Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації. - зменшення евакуаційного шляху коридору «1» та сходового маршу: - п.7.3.6 п.7.3.7. ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва. Загальні вимоги»: - п.2.37. Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні, затв. Наказом від 30.12.2014 №1417 Міністерства внутрішніх справ України, зареєстр. в міністерстві юстиції України 05 березня 2015р. №252/26697: - п.2.34 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»: - технічна неможливість організації димовидалення в коридорі «1» довжиною 9,40м не відповідає нормативним вимогам п.10.1., п.10.2.4. ДБН В.2.5.-56:2014 «Системи протипожежного захисту»; - порушення санітарних норм в частині пропонуємого до виділу в користування 11-ти співвласників коридору «1» відповідно до вимог 3.4, 3.6 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки . Основні положення»: - Відсутність обґрунтування організації санвузлу, кухні з монтажем сантехнічних приладів, кріплення їх до основних конструкцій стін житлових кімнат, що не відповідає п.2.28 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»: Не допускається кріплення приладів і трубопроводів безпосередньо до міжквартирних стін і перегородок, які огороджують житлові кімнати. - Варіант реконструкції кв. №№613,614 не враховує організацію вентиляційного каналу для нових приміщень санвузлу, кухні квартири АДРЕСА_16 , що не відповідає п. 5.23 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»: Житлові будинки повинні облаштовуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно до СНиП 2.04.05.
ДРУГИЙ ВАРІАНТ Таким чином, виходячи з вище проведених досліджень встановлено, що ІІ ВАРІАНТ не відповідає нормативно-технічним, санітарним та протипожежним нормам: - неповне проведення обстеження об'єкта, а саме відсутність результатів проведення інструментального обміру приміщення коридору та сходового майданчику, суттєво вплинуло на кінцевий результат пропонуємого варіанту виділу 312/1000 частки з квартири АДРЕСА_15 , а саме привели до неможливості виділу 312/1000 частки в самостійний об'єкт квартири. Невідповідність п. 11 Методичні рекомендації щодо проведення досліджень з поділу, виділу та визначення порядку користування нерухомим майном від 2016 р. та розділу 2 Порядок проведення обмірювальних робіт Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації. - зменшення евакуаційного шляху сходового маршу за рахунок пропонуємої організації дверного отвору в прим. «11» кв. №614 з боку сходового майданчику: - п.7.3.6, п.7.3.7. ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об'єктів будівництва. Загальні вимоги»: - п.2.37. Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні, затв. Наказом від 30.12.2014 №1417 Міністерства внутрішніх справ України, зарестр. в міністерстві юстиції України 05 березня 2015р. №252/26697: - п.2.34 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»: - п.10. 1., п.10.2.4 технічна неможливість організації димовидалення в коридорі «1» довжиною 9,40 м не відповідає нормативним вимогам ДБН В.2.5.-56:2014 «Системи протипожежного захисту» ДБН. - порушення санітарних норм в частині пропонуємого до виділу в користування 11-ти співвласників коридору «1» відповідно до вимог п.3.4,3.6 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»: - Відсутність обґрунтування організації санвузлу, кухні з монтажем сантехнічних приладів, кріплення їх до основних конструкцій стін житлових кімнат, що не відповідає п.2.28 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»: Не допускається кріплення приладів і трубопроводів безпосередньо до міжквартирних стін і перегородок, які огороджують житлові кімнати. - Варіант реконструкції кв. АДРЕСА_16 не враховує організацію вентиляційного каналу для нових приміщень санвузлу, кухні квартири АДРЕСА_16 , що не відповідає п.5.23. ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»: Житлові будинки повинні облаштовуватися опаленням і вентиляцією, що проектуються згідно до СНиП 2.04.05. Таким чином: 1. Квартира АДРЕСА_16 не може мати окремий вихід, крім як через коридор «1» спільного користування 12-ти співвласників, що виключає її статус як самостійної квартири. АДРЕСА_17 . Квартира АДРЕСА_16 не може самостійно функціонувати, бо неможливо виділити їй підсобні приміщення без суттєвих порушень санітарних, протипожежних та нормативно- технічних норм; 3. Виділ 312/1000 частки в окрему квартиру за пропонованими варіантами не відповідає ДБН; 4. Відсутня можливість підключення квартири до самостійних інженерних мереж.
2. Об'ємно-планувальні рішення квартири АДРЕСА_12 не дозволяють розробити будь-які інші варіанти виділу 312/1000 кв. №№613,614 в самостійний об'єкт в відповідності до нормативно-технічних, санітарних та протипожежних норм.
3. Стояки інженерних мереж водо забезпечення та водовідведення, розташовані в загальній частині S2 коридору «1», що пропонуються до виділу в 1-му та 2-му варіантах мають ознаки самочинно прокладених» (Т. 2, а. с. 83 - 105).
Ненадання вказаного висновку експерта в суді першої інстанції відповідачем обґрунтовується тим, що вказаний висновок було отримано лише - 15.04.2019 року, а рішення суду було ухвалено судом - 12.04.2019 року.
Вказані обставини підтверджуються Супровідним листом про направлення вказаного висновку експерта адвокату Галкіну К.О., яке міститься в матеріалах справи (Т. 2, а. с. 79).
Колегія суддів вважає вказані причини ненадання висновку суду першої інстанції поважними.
З огляду на вказане, беручи до уваги висновок експерта №43 від 15.05.2018 року, судом першої інстанції не було враховано, що запропоновані позивачкою варіанти виділу не відповідають вимогам ДБН та крім того, не було враховано наявність залізобетонних колон. Не було враховано порушення санітарних норм та організації димовидалення в коридорі. Крім того, не наведено організацію чи відсутність як санвузлу, так і кухні, та організацію вентиляційного каналу.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку щодо неможливості виділу в натурі ОСОБА_1 частки спільного майна в натурі, враховуючи планування, розміри приміщень, та враховуючи як вимоги ДБН і санітарні норми, так і протипожежні норми.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Галкина Костянтина Олександровича, діючого від імені ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог за вищевказаного обґрунтування.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Галкина Костянтина Олександровича, діючого від імені ОСОБА_10 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , - задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2019 року - скасувати. Ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про виділ частки спільного майна в натурі - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 21 лютого 2024 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе