Провадження № 22-ц/803/1485/24 Справа № 204/7246/13-ц Суддя у 1-й інстанції - Чудопалова С.В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
20 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Барильської А.П., Макарова М.О.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 31 жовтня 2023 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ПАТ “Банк Форум” (вибулий), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про зміну порядку та способу виконання рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 25 березня 2018 року у справі №204/7246/13-ц, -
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну порядку та способу виконання рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 25 березня 2018 року у справі №204/7246/13-ц.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 31 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ПАТ «Банк Форум» (вибулий), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про зміну порядку та способу виконання рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23 березня 2018 року у справі №204/7246/13-ц задоволено. Змінено порядок та спосіб виконання рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23 березня 2018 року у справі №204/7246/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «БАНК ФОРУМ» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 присуджені за рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23 березня 2018 року у справі №204/7246/13-ц середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 вересня 2013 року по 23 березня 2018 року в сумі 526 228,84 грн. та моральну шкоду в сумі 5 000 грн.
В апеляційній скарзі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, зазначаючи, що ухвала суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 31 жовтня 2023 року скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що правові підстави для її задоволення відсутні. Вказує про те, що банк є ліквідованим та їх повноваження припиненими. Їм не зрозуміло на якій підставі суд дійшов висновку, що вони є правонаступником банку та повинні відповідати по його борговим зобов'язанням перед ОСОБА_1
14 грудня 2023 року ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, зазначаючи про законність та обґрунтованість ухвали, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує про те, що він був звільнений уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ “Банк Форум” з вересня 2013 року і до дати звільнення 12 жовтня 2018 року заробітну плату не отримав. Рішення суду яке набрало законної сили проігнороване та не було виконане. Та задоволення його заяви є єдиним шансом який дасть змогу виконати рішення суду.
05 лютого 2024 року Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби м.Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав про те, що у держави не виник обов'язок з відшкодування шкоди, яку вимагає стягнути позивач. Із відповідною заявою має право звернутися виконавець, а не позивач.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що на час ухвалення рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23 березня 2018 року в справі №204/7246/13-ц, яке набрало законної сили, повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Форум» здійснювалися Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноважених осіб. На підставі постанови Правління НБУ №135 від 13 березня 2014 року «Про віднесення ПАТ «БАНК ФОРУМ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №043/14 про введення з 14 березня 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «БАНК ФОРУМ». На підставі постанови Правління НБУ №355 від 13 червня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №49 від 16 червня 2014 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК ФОРУМ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким у ПАТ «БАНК ФОРУМ» з 16 червня 2014 року відкликано банківську ліцензію, розпочато процедуру ліквідації банку. 04 липня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення ПАТ «БАНК ФОРУМ» як юридичної особи, а отже ліквідація банку вважається завершеною,а сам банк ліквідованим.
Станом на час розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 23 березня 2018 року в частині стягнення з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09 вересня 2013 року по 23 березня 2018 року в сумі 526 228,84 грн., а також моральної шкоди в сумі 5 000 грн., не виконано.
Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не може реалізувати своє право на виконання рішення суду в зазначених частинах у зв'язку з припиненням юридичної особи ПАТ «Банк Форум», який був відповідачем у справі, внаслідок його ліквідації без правонаступників та припиненням повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у зв'язку з ліквідацією банку, що є достатньої підставою для задоволення його заяви.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 05 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2015 року, заява ОСОБА_1 про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами задоволена. Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 30 січня 2014 року скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволені частково. Визнано незаконними накази №1075к від 20 серпня 2013 року та №1021к від 09 вересня 2013 року про звільнення ОСОБА_1 з посади керуючого відділенням №1406 ПАТ «Банк Форум» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та поновлено ОСОБА_1 на посаді керуючого відділенням №1406 ПАТ «Банк Форум». Стягнуто з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 09 вересня 2013 у розмірі 124 271,68 грн. Стягнуто з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 3 000 грн. На підставі статті 367 ЦПК України допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керуючого відділенням № 1406 ПАТ «Банк Форум» та стягнення з ПАТ «Банк Форум» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в межах суми платежу за 1 місяць. Судові витрати віднесено на рахунок держави. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 05 травня 2015 року та ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2015 року скасовані, справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд.
Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23 березня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 30 січня 2014 року у справі №204/7246/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено. Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 30 січня 2014 року по справі №204/7246/2013-ц скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами. Позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконними накази №1075к від 20 серпня 2013 року та №1021к від 09 вересня 2013 року про звільнення ОСОБА_1 з посади керуючого відділенням №1406 ПАТ «Банк Форум» на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та поновлено на посаді керуючого відділенням №1406 ПАТ «Банк Форум». Стягнуто з ПАТ «Банк Форум» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 09 вересня 2013 року по 23 березня 2018 року включно в сумі 526 228,84 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 5 000 грн. В решті заявлених позовних вимог відмовлено. Судові витрати віднесено за рахунок держави. Допущено рішення до негайного виконання в частині задоволених вимог про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Банк Форум» в особі в.о. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» Волощука І.Г. задоволено; рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23 березня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 02 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2019 року скасовано, справу №204/7246/13-ц направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк Форум" в особі в.о. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Волощука І.Г. залишено без задоволення, а рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23 березня 2018 року без змін.
Відповідно до частин першої, третьої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого ст.16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.
Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст.16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду підлягають з'ясуванню обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. При цьому, у будь-якому випадку при зміні способу і порядку виконання рішення суду суд не може змінювати останнє по суті.
При вирішенні питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен з'ясовувати обставини, що свідчать про неможливість такого виконання.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» №14 від 26 грудня 2003 року при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що, відповідно до ст.373 ЦПК та ст.121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Зважаючи на викладене, оскільки судом першої інстанції установлено наявність обставини, що унеможливлює виконання рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 23 березня 2018 року, яке набрало законної сили, колегія суддів погоджується з висновком районного суду, що наявні передбачені законом підстави для зміни способу виконання цього рішення.
При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо необхідності зміни саме способу виконання рішення суду, як прийняття нових заходів для реалізації рішення, шляхом встановлення судом нового заходу для реалізації права заявника ОСОБА_1 на отримання стягнутих на його користь рішенням суду грошових коштів, а саме присудженого до стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.240-1 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.
Крім того, у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06 листопада 1992 року визначено наступне, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП України).
На підставі постанови Правління НБУ №135 від 13 березня 2014 року «Про віднесення ПАТ «БАНК ФОРУМ» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №043/14 про введення з 14 березня 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ «БАНК ФОРУМ».
На підставі постанови Правління НБУ №355 від 13 червня 2014 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №49 від 16 червня 2014 року Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК ФОРУМ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким у ПАТ «БАНК ФОРУМ» з 16 червня 2014 року відкликано банківську ліцензію,розпочато процедуру ліквідації банку.
На час винесення рішення судом першої інстанції - 23 березня 2018 року, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснювала процедуру ліквідації банку, владні повноваження щодо ведення тимчасової адміністрації банку, мала повноваження з розпорядження майном банку.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , 11 жовтня 2018 року зроблено наступний запис: «Запис за №34 є недійсним, поновлено на попередній роботі. Наказ №149к від 11 жовтня 2018 року. 12 жовтня 2018 року зроблено запис: «Звільнений з посади за угодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України. Наказ №151-к від 11 жовтня 2018 року».
04 липня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення ПАТ «БАНК ФОРУМ» як юридичної особи,а отже ліквідація банку вважається завершеною,а сам банк ліквідованим.
У справі зобов'язання перед позивачем виникли після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії ПАТ «БАНК ФОРУМ» у зв'язку з його звільненням з банку.
Відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії і початок процедури його ліквідації як юридичної особи зумовили настання для позивача таких правових наслідків, коли початок процедури ліквідації відповідача унеможливив стягнення з банку належних позивачу при звільненні коштів у інший спосіб.
Таким чином, рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 постановлене при вирішенні трудового спору, було виконано в частині, під час здійснення процедури з ліквідації ПАТ «Банк Форум» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, рішення ж щодо виплати належних до стягнення сум, залишилось не виконаним, тому наявні підстави для висновку, про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повинно виконати рішення суду та сплатити ОСОБА_1 належні суми, а саме суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Доводи скаржника про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є правонаступником ПАТ «Банк Форум» та не відповідає за зобов'язаннями неплатоспроможного банку у спірних (трудових) правовідносинах, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснення ліквідації банків.
Відповідно до ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку); 2-1) накладення нових обтяжень чи обмежень на майно (активи) (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій); 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами;6) заміна кредитора у зобов'язанні банку на договірній основі, крім випадків передачі всього або частини майна (активів) та всіх або частини зобов'язань приймаючому або перехідному банку.
Відповідно до п.3 ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене п.1 ч.5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку, зокрема, щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку. Зобов'язання банку, передбачені п.2,6 ч.6 цієї статті, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду.
Однак, виплата заробітної плати не обмежується і не пов'язується з фінансовими можливостями банку, оскільки вона передбачена п.3 ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Початок процедури ліквідації банку, про наслідки якої зазначено у ст.ст.46,48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не тягне за собою обмеження прав працівників (колишніх працівників) такого банку на отримання заробітної плати відповідно до п.3 ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до ст.43 Конституції України гарантоване право на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом. Це право кореспондується з вимогами ст.97 та гарантіями ст.233 КЗпП України, ст.21 Закону України «Про оплату праці».
Тобто, запровадження в банківській установі тимчасової адміністрації чи початок її ліквідації не можуть бути підставою для відмови у захисті судом права працівника щодо виплати заробітної плати.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №274/3529/16-ц.
При цьому, обмеження, встановлені ст.36 Закону про гарантування вкладів, поширюються також і на вимоги до банку, в якому запроваджена тимчасова адміністрація або розпочата ліквідація, про стягнення відшкодування, виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, які за своєю природою хоч і стосуються відповідальності роботодавця за несвоєчасне виконання зобов'язань з оплати праці, проте, не є вимогами про стягнення заробітної плати.
Такі висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №362/7975/15-ц (провадження №61-8798св18), від 29 серпня 2018 року у справі №127/10129/17 (провадження №14-254цс18).
Також відповідно до висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №362/7975/15-ц (провадження №61-8798св18), від 29 серпня 2018 року у справі №127/10129/17 (провадження №14-254цс18), від 22 серпня 2018 року у справі №559/1777/15-ц (провадження №14-263цс18), від 13 березня 2018 року у справі №910/23398/16 (провадження №12-20гс18), від 25 січня 2018 року у справі №711/2644/16-ц (провадження №61-505св17),у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі №757/5583/15-ц (провадження №6-350цс17), від 20 січня 2016 року у справі №127/2709/15-ц (провадження №6-2001цс15), запровадження тимчасової адміністрації банку та початок його ліквідації унеможливлюють стягнення з банку коштів в інший спосіб, аніж це передбачено Законом про гарантування вкладів.
Крім того, відповідно до ст.11 Конвенції Міжнародної організації праці №95, яка ратифікована Україною 04 серпня 1961 року, визнано, що у разі банкрутства або ліквідації підприємства працівники, «зайняті на цьому підприємстві, матимуть становище привілейованих кредиторів щодо заробітної плати, яку вони мають одержати за послуги, надані в період, що передував банкрутству чи ліквідації, котрий буде визначено національним законодавством» і яку буде виплачено, як привілейований кредит, до того, як звичайні кредитори зможуть зажадати власну частку. Порядок черговості погашення привілейованого кредиту має визначатися національним законодавством.
Такий порядок передбачено у п.2 ч.1 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а саме, що кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів. У другій черзі задовольняються грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Отже, виходячи зі змісту зазначених норм, а також наведених висновків Верховного суду, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку, що стягнення присуджених до стягнення заявнику сум середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди за рішенням суду повинно здійснюватися в порядку, визначеному Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Таким чином, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який під час розгляду судом справи та ухвалення рішення мав повноваження розпоряджатися майном ПАТ «Банк Форум», зокрема, повноваження на задоволення вимог фізичних осіб, у тому числі щодо виплати працівнику середнього заробітку та присудженої суми моральної шкоди.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності дотримання державою принципу обов'язковості судових рішень. Так, зокрема, у рішеннях «Шмалько проти України», №60750/00 від 20 липня 2004 року §43; «Савицький проти України», №38773/05 від 26 липня 2012 року §147; «Глоба проти України», №15729/07 від 05 липня 2012 року §§26-27; «Бурдов проти Росії», №59498/00 від 07 травня 2002 року §32 ЄСПЛ зазначив, що гарантоване статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній з сторін.
Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення, отже виконання рішення слід розглядати як невід'ємну складову судочинства, як цього вимагають приписи статті 6 Конвенції щодо права на справедливий суд («Ромашов проти України», №67534/01 від 27 липня 2004 року §42; «Дубенко проти України» №74221/01 від 11 січня 2005 року §44; «Шаренок проти України», №35087/02 від 22 лютого 2005 року §25; «Горнсбі проти Греції», №18357/91 від 19 березня 1997 року §40; «Іммобільяре Саффі проти Італії», №22774/93 від 28 липня 1999 року §66).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання винесеного на його користь судового рішення становить втручання у право на мирне володіння майном в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», №40450/04 від 15 жовтня 2009 року §52).
Саме на державу покладається обов'язок вжиття усіх необхідних заходів для того, щоб виконати остаточне рішення суду, та діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимог статті 6 Конвенції («Comingersoll S.A. проти Португалії», №35382/97, 06 квітня 2000 року, §23; «Глоба проти України», №15729/07, 05 липня 2012 року, §27).
У вказаних рішеннях ЄСПЛ також окремо наголосив на тому, що сама правова природа виконавчого провадження вимагає оперативності.
За встановлених обставин підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи не вбачається.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 31 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Е.Л.Демченко
Судді: А.П.Барильська
М.О.Макаров