Провадження № 22-ц/803/585/24 Справа № 207/3016/22 Суддя у 1-й інстанції - Подобєд О. К. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 27
22 лютого 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Петешенкової М.Ю.,
суддів Городничої В.С., Лопатіної М.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне заочне рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 лютого 2023 року
у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2022 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 02 жовтня 2020 року з метою отримання банківських послуг відповідач звернувся до АТ «Універсал Банк», у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 02 жовтня 2020 року, яка разом з Умовами та правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
На підставі укладеного договору від 02 жовтня 2020 року відповідач отримав кредит у розмірі до 200000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. У свою чергу відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору, належним чином покладені на нього обов'язки перед банком не виконав, порушив умови кредитного договору і допустив утворення заборгованості у розмірі 32486,64 грн.
Заочним рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 лютого 2023 року позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 02 жовтня 2020 року у розмірі 32486,64 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору у сумі 2481,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для задоволення позову, оскільки боржник в добровільному порядку фактично отримані та використані грошові кошти банку не повернув, що свідчить про порушення прав позивача.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позовні вимоги необґрунтовані та недоведені, надані на їх підтвердження докази не відповідають вимогам чинного законодавства, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк»просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, з наступних підстав.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно із частиною першої статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «Універсал Банк» та шляхом встановлення мобільного додатку заповнила 02 жовтня 2020 року Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, де спеціальним платіжним засобом є платіжна картка monobank.
Своїм підписом відповідач прийняв пропозицію банку та погодився з тим, що Анкета-заява разом з Умовами та Правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, які викладені на банківському сайті www.monobank.ua, складають договір про надання банківських послуг.
На підставі чого банк свої зобов'язання виконав, надавши відповідачу доступ до коштів на її картковому рахунку.
З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 12 серпня 2022 року відповідач має заборгованість у розмірі 32486,64 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із встановленого факту погодження між сторонами умов кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів, про що свідчить наданий суду розрахунок заборгованості, та у такого учасника в силу укладеного кредитного договору виникло зобов'язання повернути фактично отриманні кошти.
Однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов таких висновків за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.
Згідно з частинами першої, четвертої статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов'язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов'язку несе процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).
За правилами, встановленими частинами першою, третьою статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України Про електронну комерцію № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII).
За змістом статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Звертаючись з позовом до суду, банк посилався на те, що у зв'язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору від 02 жовтня 2020 року, станом на 12 серпня 2022 року утворилась заборгованість у розмірі 32486,64 грн. яка складається із заборгованості за тілом кредиту, в той же час посилався на докази, зокрема, анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг monobank, підписану відповідачем 28 березня 2021 року, тобто майже на п'ять місяців пізніше до укладання кредитного договору, тобто ніяким чином не відноситься до укладеного кредитного договору від 02 жовтня 2020 року, що є предметом розгляду справи.
Дослідивши зібрані у справі докази окремо й в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 02 жовтня 2020 року, в той час як на підтвердження своїх заявлених позовних вимог посилався на докази, що свідчать про наявність правовідносин між сторонами за іншим кредитним договором, який не є предметом розгляду даної справи.
Отже, суд першої інстанції не звернув належної уваги, що позивачем суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів звернення відповідача до банку з метою отримання банківських послуг, саме 02 жовтня 2020 року.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України - відповідно до статті шостої цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 76 ЦПК України - Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до частини першої статті 81 ЦПК України - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог частини першої статті 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.
Відповідно до статей 77-78 ЦПК України - суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів звертає увагу, що банк зміст, підстави чи вимоги позову в ході розгляду справи місцевим судом не уточнював, зміни чи уточнення до позовної заяви не подавав. Позивач у позовній заяві не навів обґрунтування своїх вимог щодо стягнення заборгованості та не надав ні суду першої інстанції ні апеляційній інстанції належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт укладання кредитного договору між сторонами саме 02 жовтня 2020 року.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та відмови у задоволенні позовних вимог, слід стягнути із АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3721,50 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Заочне рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 3721,50 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
М.Ю. Лопатіна