Провадження № 22-ц/803/2332/24 Справа № 209/5430/23 Суддя у 1-й інстанції - Багбая Є.Д. Доповідач - Макаров М. О.
20 лютого 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Барильської А.П., Демченко Е.Л.,
при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 листопада 2023 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Позов мотивовано тим, що з 24 жовтня 2018 року позивачка перебуває у шлюбі зареєстрованому Заводським районним у місті Кам'янське відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 438. Від шлюбу мають малолітню доньку- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейно-шлюбні відносини між ними припинені з квітня 2022 року, сім'я розпалася та відновленню не підлягає, причиною розпаду сім'ї стала втрата почуття кохання та взаємоповаги між сторонами. Просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 листопада 2023 року позов задоволено та ухвалено шлюб, зареєстрований 24 жовтня 2018 року Заводським районним у місті Кам'янське відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 438, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвати; вирішено питання стосовно судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що сімейно-шлюбні відносини між сторонами припинені, сім'я розпалася та відновленню не підлягає. Встановлено, що подальше збереження шлюбу є неможливим, суперечить інтересам подружжя.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 24 жовтня 2018 року зареєстрованому Заводським районним у місті Кам'янське відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 438, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.7).
Від шлюбу мають малолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.10).
Сімейно-шлюбні відносини між сторонами остаточно припинені з квітня 2022 року, сім'я розпалася та відновленню не підлягає, причиною розпаду сім'ї стала втрата почуття кохання та взаємоповаги між ними.
Судом вживалися заходи щодо примирення подружжя, примирення не відбулося.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що сімейно-шлюбні відносини між сторонами припинені, сім'я розпалася та відновленню не підлягає. Встановлено, що подальше збереження шлюбу є неможливим, суперечить інтересам подружжя.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст.112 ч.2 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам статті 215 ЦПК України. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.
Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження шлюбу суперечать інтересам позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та наявності підстав для його розірвання, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України).
Враховуючи особливий характер сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, покладення в ухваленому рішенні обов'язку збереження сім'ї на одного з подружжя при наявності на це його категоричного заперечення, не можна визнати законним та обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 24, 55, 56 СК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що позовна заява позивачкою не подавалась та підписана іншою особою, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки доказів несправжності підпису у позовній заяві відповідачем надано не було, як і не було заявлено почеркознавчу експертизу, якою можливо встановити справжність підпису.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не встановив реальне місце проживання позивачки, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не впливають на правильність оскаржуваного рішення.
Вирішуючи спір, суд з'ясував узагальнені причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшов висновку про те, що збереження сім'ї є неможливим, тоді як доводи апеляційної скарги зводяться до з'ясування взаємовідносин між сторонами, що не впливають на правильність встановлених судом фактичних обставин справи та його висновків.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді А.П. Барильська
Е.Л. Демченко