Справа № 161/13401/23 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М.
Провадження № 22-ц/802/249/24 Доповідач: Матвійчук Л. В.
21 лютого 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2023 року,
У серпні 2023 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 09 червня 2012 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2023 року у цивільній справі № 161/2949/23 між ними розірвано. У шлюбі у них народилося троє дітей: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач зазначала, що старша дочка ОСОБА_5 є дитиною з інвалідністю, потребує постійного догляду та реабілітаційних заходів, та певну частину часу проживає з батьком, тому питання про стягнення аліментів на її утримання вона не ставить. Щодо дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , то відповідач ОСОБА_2 не в повній мірі виконує свої батьківські обов'язки. Зазначає, що відповідач живе за рахунок доходів отриманих від успішної підприємницької діяльності, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дітей у більшому розмірі ніж надає на даний час, а саме 5 000 грн на місяць, оскільки платежів в такому розмірі недостатньо для утримання дітей та їх гармонійного розвитку. Добровільно домовитися про розмір аліментів їй не вдалося. Вона на даний час перебуває у декретній відпустці по догляду за третьою дитиною, та не має можливості працювати у повній мірі, тому також потребує коштів на своє утримання.
Вважає, що для забезпечення належного рівня життя, фізичного, духовного, розумового, морального та соціального розвитку дітей, відповідач ОСОБА_2 повинен сплачувати по 10 000 грн на кожну дитину та 10 000 грн на її утримання до досягнення меншою дитиною трирічного віку.
Позивач також вказувала, що з травня 2023 року неодноразово зверталася до відповідача щодо сплати суми аліментів у розмірі по 10 000 грн на неї та дітей, що підтверджується особистим листуванням, і це доводить, що вона вживала всіх можливих заходів для отримання аліментів, однак відповідач не сплатив відповідної суми.
Вважає, що оскільки відповідач мав би сплачувати загалом в місяць 30 000 грн на утримання двох дітей та на її утримання, а сплатив за травень, червень 2023 року по 5 000 грн, у липні - 7 000 грн, то у нього виникла заборгованість за минулий час у розмірі 73 000 грн.
Ураховуючи наведене, позивач ОСОБА_4 просила суд: стягувати з відповідача ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі по 10 000 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня пред'явлення позову до суду та до досягнення кожною дитиною повноліття; стягувати з відповідача ОСОБА_2 аліменти на своє утримання в твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн щомісячно і до досягненню дочкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь аліменти за минулий час у загальному розмірі 73 000 грн, а також понесені по справі судові витрати.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2023 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 4 500 грн щомісячно, починаючи з 09 серпня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі у розмірі 4 500 грн щомісячно, починаючи з 09 серпня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 грн щомісячно, починаючи з 09 серпня 2023 року і до досягнення ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку.
Рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_4 .
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_10 , вважаючи оскаржуване рішення правильним по суті та справедливим, просив вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.
За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у цій справі є 21 лютого 2024 року - дата складення повного судового рішення.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі з 09 червня 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2023 року у цивільній справі № 161/2949/23 між ними розірвано.
У шлюбі у сторін народилося троє дітей: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей (а.с.13-15).
Судом також встановлено, що сторони по справі проживають окремо, неповнолітні діти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають разом з матір'ю ОСОБА_4 та перебувають на її утриманні. Відповідач не надає матеріальної допомоги у достатньому розмірі на утримання дітей, необхідної для повного забезпечення нормальних життєвих потреб дітей та їх гармонійного розвитку. При цьому неповнолітня дитина з інвалідністю ОСОБА_5 переважно проживає разом з батьком ОСОБА_2 .
Водночас із наданих відповідачем квитанцій про перерахунок коштів позивачу слідує, що за період з квітня 2023 року по вересень 2023 року, він перерахував ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 48 000 грн. (а.с.150-155).
Крім того, згідно наданих відповідачем квитанцій, він несе значні витрати на реабілітацію дочки ОСОБА_5 , оплачує послуги няні, також купує ліки та оплачує лабораторні дослідження іншим дітям (а.с.115-119, 121-129, 136-137).
Вищенаведене свідчить, що відповідач бере активну участь у фінансовому утриманні дітей.
Згідно з приписами ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Як передбачено ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язок щодо утримання дитини до досягнення нею повноліття покладено на її батьків. Аліменти за позовом одного із батьків, з яким проживає дитина, присуджуються судом у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі, і мають бути достатніми для її гармонійного розвитку.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Частково задовольняючи позов та визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в твердій грошовій сумі у розмірі по 4 500 грн щомісячно на кожну дитину, а також аліменти на утримання позивача в твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 грн щомісячно, суд першої інстанції врахував вимоги зазначених вище норм матеріального права, а також встановлені у цій справі обставини, та прийняв законне і справедливе рішення на підставі наданих позивачем доказів.
Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення аліментів за минулий час у загальному розмірі 73 000 грн, оскільки відповідно до ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання, тоді як у цій справі встановлено, що рішення суду про стягнення аліментів між сторонами по справі не ухвалювалося та відповідно виконавчий лист на його виконання не видавався.
За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене судом першої інстанції рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4 є законним та обґрунтованим.
Наведені представником позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 в апеляційній скарзі доводи про невідповідність рішення суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, спростовуються вищенаведеними висновками суду першої інстанції, встановленими у справі обставинами і не впливають на законність рішення суду.
Доводи представника позивача, що суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів не врахував високі доходи відповідача ОСОБА_2 , а тому розмір аліментів на утримання дітей підлягав визначенню по 10 000 грн на кожну дитину, є надуманими та безпідставними. Обов'язок по утриманню дітей є рівним кожного із батьків і стягнення аліментів у такому розмірі може призвести до необґрунтованого збагачення позивача за рахунок відповідача, оскільки значно перевищуватиме мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину. Визначений судом розмір аліментів в розумінні положень сімейного законодавства та відповідно до встановлених у цій справі обставин цілком достатній для забезпечення гармонійного розвитку дітей. Крім того, позивач не обґрунтувала необхідності стягнення з відповідача на її утримання аліментів у розмірі 10 000 грн до досягнення меншою дитиною трирічного віку враховуючи ту обставину, що вона отримує власний дохід, про що сама вказувала під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди представника позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 грудня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий-суддя
Судді: