Справа № 161/9079/23 Провадження №11-кп/802/246/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
19 лютого 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №22023030000000047 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2023 року щодо ОСОБА_8
Згідно вироку суду першої інстанції ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку міста Мелітополь, Запорізької області, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , громадянку України, з вищою освітою, раніше не судиму,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності, або займатися освітньою і виховною діяльністю на строк 15 (п'ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту її фактичного затримання.
Строк відбування покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності, або займатися освітньою і виховною діяльністю, постановлено обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
Обраний в порядку ч.6 ст.193 КПК України відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишено без змін.
Обвинувачену ОСОБА_8 визнано винуватою та засуджено за вчинення дій, які виразилися у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території.
Так, Верховною Радою України Радянської Соціалістичної Республіки схвалено 24.08.1991 року «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України.
Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюються на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.
Відповідно до ч.1 ст.17, ч.1 ст.65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
До системи адміністративно - територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема і Запорізька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Згідно з вимогами ст.ст.72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація.
Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1991 року російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов'язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов'язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10.02.1995 року, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та російська федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов'язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов'язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв'язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.
Відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та російська федерація уклали 31.05.1997 року Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 року № 13/98-ВР та Федеральним Законом російської федерації від 02.03.1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2 - 3 зазначеного Договору, російська федерація зобов'язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов'язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 року (ратифікований російською федерацією 22.04.2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької, Луганської, Запорізької та інших областей відноситься до території України.
Незважаючи на вищевикладене, 21.02.2022 року російською федерацією визнано так звані «донецьку народну республіку» та «луганську народну республіку» незалежними державами, попередньо впроваджуючи в період 2013-2022 років, із застосуванням засобів масової інформації, ідеї єдиного російського народу та відсутності української нації, вчиняючи неоголошені та приховані вторгнення на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф, організовуючи та підтримуючи терористичну діяльність, направлену на окупацію Донецької та Луганської областей та порушення територіальної цілісності України.
Надалі «президент» російської федерації оголосив 24.02.2022 року про рішення розпочати так звану військову операцію в Україні.
Після цього, збройними силами російської федерації, які діяли за наказом керівництва рф і зс рф, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військовим штабам і складам Збройних сил України, а також підрозділами збройних сил та інших військових формувань рф 24.02.2022 року здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна через державний кордон України, який проходить територіями Автономної республіки Крим, Запорізької, Донецької, Луганської, Харківської, Херсонської, Миколаївської, Сумської, Чернігівської та інших областей, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, окупували частину вказаної території, організували проведення псевдо-референдумів та прийняття незаконних, з огляду на норми міжнародних актів, рішень щодо включення окупованих територій Донецької, Запорізької, Луганської областей до складу суб'єктів російської федерації, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час і призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
У свою чергу, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, дія якого неодноразово продовжувалася та який триває по даний час.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2012 року № 1207-VII, державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
У ході розвитку подій, пов'язаних з військовою агресією рф та окупацією ряду населених пунктів Запорізької області, станом на 24.02.2022 року ОСОБА_8 постійно проживала на території міста Мелітополя, та відповідно останній були достовірно відомі наведені вище факти розв'язання та ведення рф агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, захоплення державних установ, організацій та військових частин, оскільки ці події широко висвітлювались більшістю засобів масової інформації, та набули розголосу у місцевого населення.
У свою чергу, громадянка України ОСОБА_8 , відповідно до вимог ст.68 Конституції України, зобов'язана неухильно додержуватися Конституції України та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів.
З 25.02.2022 року по даний час Мелітопольська міська територіальна громада, та ряд інших селищних, міських і сільських територіальних громад Запорізької області перебувають під окупацією збройних сил російської федерації, що зафіксовано відповідним Переліком, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309.
Всупереч порядку, встановленому Конституцією України, Законами України «Про центральні органи виконавчої влади», «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими нормативно-правовими актами, відповідно до виписки №ЮЭ9965-23-33945231 Єдиного державного реєстру юридичних осіб рф, 22.12.2022 року створено окупаційний орган влади - так зване «міністерство освіти та науки Запорізької області» в складі окупаційної «Адміністрації Запорізької області», з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю, в тому числі впровадження стандартів освіти держави-агресора на захопленій військовим шляхом території Запорізької області та реалізації узурпованих владних повноважень.
Під час указаної окупації, представники органів місцевого самоврядування та органів державної влади на місцях були примусово та незаконно відсторонені від виконання покладених на них обов'язків.
Положеннями п.6 ч.1 ст.1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VII визначено, що окупаційна адміністрація російської федерації - це сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Згідно ч.3 ст.18 КК України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво» організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, особи, які керують ділянками робіт.
Всупереч указаним правовим нормам, після повної окупації міста Мелітополь, Мелітопольського району та інших територіальних одиниць Запорізької області військовослужбовцями збройних сил російської федерації, ОСОБА_8 , маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, а відтак усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, водночас підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у тому числі щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів російської федерації, які передбачають перебування України у сфері її впливу, а також з корисливих мотивів та хибного почуття кар'єризму, вирішила використати факт встановлення окупаційної влади на території Мелітопольської міської територіальної громади та ряду інших населених пунктів Запорізької області у своїх особистих інтересах та не пізніше 03.10.2022 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, добровільно обійняла посаду «заступника директора Департаменту освіти та науки Запорізької області», в складі окупаційної адміністрації держави-агресора на тимчасово окупованих територіях Запорізької області, а починаючи не пізніше з 22.12.2022 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлений, добровільно зайняла посаду першого заступника так званого «міністра освіти і науки Запорізької області» в складі окупаційної адміністрації держави-агресора «Адміністрації Запорізької області», тобто посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.
Після цього, в цей же період, з метою представлення окупаційній владі своєї особистої прихильності, формування в населення окупованої частини території Запорізької області, в тому числі Мелітопольської міської територіальної громади, де зареєстрована юридична адреса та фактичне місцезнаходження згаданої окупаційної адміністрації, думки невідворотності встановлення та утвердження російської окупації частини території України, як єдиної законної влади на цій території, впровадження стандартів освіти держави-агресора на тимчасово окупованій території Запорізької області, просуваючи ідеї проросійської спрямованості, незворотного і стабільного існування на теренах Запорізької області влади рф та ідей «російського світу», ОСОБА_8 з іншими особами з числа представників незаконних органів окупаційної влади держави-агресора, створених на окупованій території Запорізької області, здійснювала пропаганду на цій території з метою дискредитації дій української влади, а також для подальшого встановлення окупаційної влади, штучного створення у місцевих мешканців хибних уявлень про благі наміри окупаційних військ та незворотного і стабільного існування на теренах Запорізької області влади рф та ідей «російського світу».
Являючись заступником «директора Департаменту освіти та науки Запорізької області», а у подальшому першим заступником так званого «міністра освіти і науки Запорізької області», ОСОБА_8 , забезпечувала реалізацію незаконної державної політики держави-агресора в галузях освіти і науки, а також виконувала інші функціональні обов'язки, спрямовані на встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України.
Діючи у такий спосіб та добровільно зайнявши посади у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території та виконуючи, в період не пізніше з 03.10.2022 року функції заступника «директора Департаменту освіти та науки Запорізької області» та у подальшому з 22.12.2022 року по даний час функції першого заступника так званого «міністра освіти і науки Запорізької області» на тимчасово окупованій території Запорізької області, ОСОБА_8 здійснила колабораційну діяльність.
У поданій на вирок суду апеляційній скарзі захисник обвинуваченої вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, дані, що зазначені в ньому, не підтверджуються дослідженими доказами, судом не надано належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме щодо належності і допустимості, а тому вирок підлягає скасуванню з урахуванням відсутністі належних та допустимих доказів для доведення вини ОСОБА_8 . Просить вирок скасувати, кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 закрити у зв'язку з встановленою відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
В судове засідання апеляційного суду обвинувачена ОСОБА_8 не з'явилася, хоча повідомлялася про час та місце апеляційного розгляду матеріалів даного кримінального провадження шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, а також шляхом розміщення повістки у виданні «Урядовий кур'єр» відповідно до вимог КПК України.
З урахуванням викладеного та вимог кримінального процесуального закону колегією суддів прийнято рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності обвинуваченої ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та виклав доводи апеляційної скарги, захисника, яка підтримала подану нею апеляційну скаргу, просила її задовольнити, прокурора, який відносно задоволення апеляційної скарги заперечив, просив вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить такого висновку.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За правилами, визначеними у ч.1 ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Розглянувши в порядку спеціального судового розгляду, за відсутності обвинуваченого (in absentia), кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 , суд першої інстанції дійшов законного, обґрунтованого та вмотивованого висновку про доведеність пред'явленого їй обвинувачення у том, що остання своїми умисними діями, які виразилися у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.111-1 КК України.
Так в ході судового розгляду встановлено, що винність ОСОБА_8 у вчиненому повністю стверджуються зібраними в провадженні та перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку, зокрема:
- протоколом огляду від 21.03.2023 року - складеним за наслідками проведеного огляду Інтернет-ресурсу «официальный сайт Министерства образования и науки Запорожской области», встановлено, що в підкаталозі «структура» наявні відомості щодо структури та посад та анкетних даних псевдо-посадовців указаного вище органу окупаційної влади на тимчасово окупованій території Запорізької області, де серед іншого відмічено наявність в структурі та штатному розписі так званого міністерства посади «першого заступника міністра», яку обіймає обвинувачена у даному кримінальному провадження ОСОБА_8 . Указаним протоколом слідчої дії підтверджується входження обвинуваченою ОСОБА_9 до органу окупаційної влади держави-агресора, зайняття нею керівної посади в такому органі, що в свою чергу свідчить, що остання успішно пройшла процедуру (конкурс) у розгляді її кандидатури на зайняття керівної посади, процедура якого передбачає свідоме складання окремих документів та добровільне подання персональних особистих даних про себе та членів своєї сім'ї і в подальшому здійснює свої «владні повноваження» на цій посаді тривалий проміжок часу;
- протоколом огляду від 21.03.2023 року - складеним за наслідками проведеного огляду публікації, розміщеної 17.12.2022 року на каналі багатоплатформового месенджера Телеграм «Официальный Telegram-канал « Главы администрации Мелитополя, Секретаря Запорожского регионального отделения Партии «Единая Россия - «ОСОБА_15 », в ході якого зафіксовані відомості щодо проведення представниками окупаційної адміністрації держави-агресора у Запорізькій області, і зокрема самопроголошеним керівником цієї адміністрації, наради в режимі відео конференції, з приводу впровадження освітніх стандартів на окупованих територіях. На фотографічному зображенні публікації присутні троє осіб жіночої статті, однією з яких є обвинувачена ОСОБА_10 , яка приймала участь в даній нараді як посадова особа псевдо-органу окупаційної влади;
- протоколом огляду від 21.03.2023 року з переглянутим в судовому засіданні диском, додатком до протоколу - складеним за наслідками проведеного огляду Інтернет - ресурсу « ZOV МЕЛИТОПОЛЬ», на якому виявлено публікацію «Юбилей детского сада - событие серьезное и значимое не только для тех, кто в нем работал или работает, кто отдает свою любовь детям, но порой и для всего города (видео)» датовану 08.12.2022 року. Публікація відображає святкування ювілею заснування дошкільного навчального закладу №38 в місті Мелітополь, містить інтерв'ю представників окупаційних органів влади. Переглядом відеозапису зафіксовано присутність на заході обвинуваченої ОСОБА_8 , яка від імені окупаційного міністерства освіти і науки у невимушеній обстановці вітає зі святом колектив освітнього закладу;
- протоколом огляду від 20.04.2023 року з переглянутим в судовому засіданні диском, додатком до протоколу - складеним за наслідками проведеного огляду Інтернет - ресурсу «ZOV - ЗАПОРОЖЬЕ» на якому виявлено публікацію від 03.10.2022 року «Сегодня, 3 октября, в ДК «Горняк поздравляли педагогов Энергодарского образовательного округа с профессиональным праздником - Днем учителя» (мова оригіналу), яка відображає святкування 03.10.2022 року дня вчителя на тимчасово окупованій території міста Енергодар Запорізької області. В публікації відмічено, що зі святом, серед інших, привітала присутніх так званий «заступник директора Департаменту освіти і науки» обвинувачена ОСОБА_10 . На фотозображенні присутня особа жіночої статті - ОСОБА_10 ;
- протоколом огляду від 21.03.2023 року - складеним за наслідками проведеного огляду публікації під назвою «На юг перепрошивать украинских детей приехали 50 дагестанцев (видео)», розміщеної 06.03.2023 року на каналі багатоплатформового месенджера Телеграм « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яка містить текстовий запис щодо впровадження на окупованій території освітнього процесу згідно російських стандартів, а також відео сюжет, де обвинувачена ОСОБА_10 , так званий «перший заступник міністра освіти і науки в Запорізькій області», надає інтерв'ю, в ході якого дорікає ряду українських вчителів, з числа місцевого населення Запорізької області, в тому, що вони, на відміну від неї особисто, не перейшли на службу окупаційній владі держави-агресора.
- протоколом огляду від 29.03.2023 року - складеним за наслідками проведеного огляду DVD-R диску, на якому присутня публікація « ОСОБА_11 детского сада - событие серьезное и значимое не только для тех, кто в нем работал или работает, кто отдает свою любовь детям, но порой и для всего города (видео)» датовану 08.12.2022 року, зафіксована під час огляду Інтернет - ресурсу «ZOV МЕЛИТОПОЛЬ». Публікація складається з текстового запису, фотографічних зображень та відео файлу де зафіксовано особу обвинуваченої ОСОБА_8 ;
- протоколом огляду від 29.03.2023 року - складеним за наслідками проведеного огляду DVD-R диску, на якому присутня публікація від 06.03.2023 року під назвою «На юг перепрошивать украинских детей приехали 50 дагестанцев (видео)», зафіксована під час огляду каналу багатоплатформового месенджера Телеграм «ІНФОРМАЦІЯ_3», яка розміщена ІНФОРМАЦІЯ_4 . Публікацією зафіксовано, що обвинувачена ОСОБА_10 , так званий «перший заступник міністра освіти і науки в Запорізькій області», надає інтерв'ю;
- протоколом огляду від 30.03.2023 року - складеним за наслідками проведеного огляду DVD-R диску, на якому зафіксовані дані огляду каналу багатоплатформового месенджера Телеграм « ІНФОРМАЦІЯ_3 », зокрема публікації від 06.03.2023 рокупід назвою «На юг перепрошивать украинских детей приехали 50 дагестанцев (видео)», де обвинувачена ОСОБА_10 , так званий «перший заступник міністра освіти і науки в Запорізькій області», надає інтерв'ю;
- протоколом огляду від 30.03.2023 року - складеним за наслідками проведеного огляду DVD-R диску, на якому зафіксовані дані огляду Інтернет - ресурсу «ZOV - МЕЛИТОПОЛЬ», на якому виявлено публікацію « ОСОБА_11 детского сада - событие серьезное и значимое не только для тех, кто в нем работал или работает, кто отдает свою любовь детям, но порой и для всего города (видео)», датовану 08.12.2022 року, яка складається з текстового запису, фотографічних зображень та відео файлу, де зафіксовано особу обвинуваченої ОСОБА_8 ;
- інформаціями 3 відділу ГВ ЗНД УСБУ у Волинській області №5/418 нт від 20.03.2023 року, № 5/555 нт від 21.04.2023 року щодо виконання доручень слідчого, згідно яких проведеними пошуковими і контрозвідувальними заходами встановлено, що обвинувачена ОСОБА_10 переховується від органів розслідування та суду на тимчасово окупованій території, у зв'язку із її кримінальним переслідуванням за скоєння колабораційної діяльності. Відомостей про застосування заходів примусу щодо ОСОБА_8 , з тим щоб вона обійняла посаду в окупаційному органі влади, не встановлено. Отримано відомості щодо використання для спілкування засобів мобільного зв'язку та багатоплатформового месенджера Телеграм за номером НОМЕР_1 . Також отримані відомості з офіційних баз даних російської федерації;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.03.2023 року, за участі ОСОБА_12 , згідно якого остання впізнала серед осіб, пред'явлених на чотирьох фотознімках, відому їй особу обвинуваченої ОСОБА_8 на фотознімку № 3 за загальними рисами обличчя, яка за її відомостями перейшла на бік ворога, обійнявши керівну посаду в окупаційному органі влади;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.03.2023 року, проведеної за участі ОСОБА_13 , згідно якого остання упізнала серед осіб, пред'явлених на чотирьох фотознімках, відому їй особу обвинуваченої ОСОБА_8 на фотознімку № 3 за загальними рисами обличчя, яка за її відомостями перейшла на бік ворога, обійнявши керівну посаду в окупаційному органі влади.
Окрім письмових доказів в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_13 , яка суду показала про те, що до моменту окупації міста Мелітополь, вона постійно там мешкала та працювала разом із обвинуваченою ОСОБА_14 в одному навчальному закладі, а після військового вторгнення російської федерації до України та окупації частини Запорізької області ОСОБА_10 почала обіймати владну посаду в окупаційній адміністрації, про що бачила особисто публікації на телеграм-каналі та інших електронних виданнях окупаційної влади. Також вказала, що обвинувачена ОСОБА_10 добровільно обійняла посаду в окупаційній владі, це було видно по поведінці останньої, її піднесеному настрої, бажанні працювати на російських загарбників.
Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Таким чином суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, навів у вироку сукупність доказів на підтвердження встановлених обставин, якими повністю доведено винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, і які з точки зору достатності та взаємозв'язку правильно покладено в обґрунтування висновків, у тому числі щодо правової кваліфікації її дій за ч.5 ст.111-1 КК України - добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Що стосується доводів захисника ОСОБА_7 щодо визнання протоколів пред'явлення особи для впізнання від 29.03.2023 року та 30.03.2023 року за участю свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_12 недопустимими доказами в порядку ст.87 КПК України, оскільки вказані протоколи та фотознімки мають суттєві відмінності між собою по формі, кольору, фону на якому вони зображені, то вони на думку апеляційного суду є безпідставними, так як вказані слідчі дії було проведено у відповідності до вимог ч.1 ст.228 КПК України.
Зокрема старший слідчий перед пред'явленням особи для впізнання у свідків: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , кожного зокрема, попередньо з'ясував, чи зможуть вони впізнати особу, яка працює в незаконному у органі «Міністерство освіти та науки Запорізької області» на тимчасово окупованій території Запорізької області, опитав за якими прикметами та рисами обличчя вони зможуть впізнати дану особу. При цьому свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , кожен зокрема, у протоколах пред'явлення особи для впізнання зазначили, що зможуть впізнати особу - ОСОБА_8 , яка працює в незаконному у органі «Міністерство освіти та науки Запорізької області» на тимчасово окупованій території Запорізької області - загальними рисами обличчя. Ці факти зафіксовані в зазначених протоколах та закріплені підписами свідків.
Також є такими, що не заслуговують на увагу, доводи захисника з приводу того, що стороною обвинувачення порушено принцип змагальності сторін та свободи, оскільки на її думку обвинувачена ОСОБА_8 була позбавлена можливості на власний захист, можливості надавати показання, подавати докази, оскільки сторона обвинувачення не подала жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_8 була ознайомлена із публікаціями про її виклики, а також не подала доказів щодо того, що ОСОБА_8 відомо про кримінальне правопорушення.
Так відповідно до ч.5 ст.374 КПК України, у зазначеному рішенні суд обґрунтував, що в цьому кримінальному провадженні стороною обвинувачення були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваної чи обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя з урахуванням установлених законом особливостей для кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia).
Як вбачається з матеріалів провадження кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 розглядалось у суді першої інстанції у порядку, передбаченому главою 24-1 Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень КПК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
Процедури "in absentia" припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання підсудного. У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
Так, у рішенні "Медєніца проти Швейцарії" Європейський Суд з прав людини зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.
Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа "Сейдовіч проти Італії"). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів або від співробітників засобів масової інформації (справа "Шомоді проти Італії"), є необґрунтованими.
Відповідно до вимог статті 297-5 КПК України, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
У цьому провадженні вказаних вимог було дотримано як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, а також апеляційного провадження, що стороною захисту не заперечується на не спростовано.
Зокрема, повістка про виклик обвинуваченої ОСОБА_8 в судове засідання суду апеляційної інстанції була опублікована у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження - «Урядовий кур'єр» випуск №24 від 02.02.2024 року; повідомлення про дату, час та місце розгляду провадження також розміщено на офіційному веб-сайті Судової влади.
Як зазначено вище судовий розгляд зазначеного провадження здійснювався за відсутністю обвинуваченої ОСОБА_8 у спеціальному судовому провадженні, рішення про проведення якого було прийняте з урахуванням тих обставин, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, знає про розпочате щодо неї кримінальне провадження та переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України (м. Мелітополь, Запорізької області), з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження).
У зв'язку з цим обвинувачена ОСОБА_8 не була допитаною судом в якості обвинуваченої по суті висунутого йому обвинувачення.
Разом з тим, судом при проведенні спеціального судового провадження були виконані вимоги, передбачені статтею 297-5 КПК України, так як захист обвинуваченої за призначенням здійснювала фахівець в галузі права - адвокат ОСОБА_7 .
Що стосується доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_8 може діяти не з власної волі, вимушено заподіювати шкоду національній безпеці України та, що через розгляд справи у її відсутності (in absentia), неможливо фактично з'ясувати мотив та мету вчиненого то на думку апеляційного суду, вони є неспроможними з огляду на наступне.
У ряді складів кримінальних правопорушень, у тому числі, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України важливе значення має добровільність (якщо особа здійснювала відповідні дії не добровільно, а під примусом (байдуже яким), склад правопорушення відсутній).
Наведеними вище доказами у їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема дослідженими судом публікаціями, здобутими в результаті оглядів мережі Інтернет та каналі багатоплатформового месенджера «Телеграм», уповноваженими на це суб'єктами досудового розслідування, установлено, що ОСОБА_8 добровільно почала працювати в незаконному у органі «Міністерство освіти та науки Запорізької області» на тимчасово окупованій території Запорізької області.
Крім того, свідок ОСОБА_13 , у відповідності до вимог ст.ст.23, 95 КПК України - під час судового розгляду показала, що після військового вторгнення російської федерації до України та окупації частини Запорізької області ОСОБА_10 почала обіймати владну посаду в окупаційній адміністрації, про що бачила особисто публікації на телеграм-каналі та інших електронних виданнях окупаційної влади. Також вказала, що обвинувачена ОСОБА_10 добровільно обійняла посаду в окупаційній владі, це було видно по поведінці останньої, її піднесеному настрої, бажанні працювати на російських загарбників.
Зазначене, показання свідка ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_8 добровільно почала працювати в незаконному у органі «Міністерство освіти та науки Запорізької області» на тимчасово окупованій території Запорізької області та факти, висвітленні у мережі Інтернет та каналі багатоплатформового месенджера «Телеграм», є беззаперечним свідченням невимушеності поведінки ОСОБА_8 , відсутності будь-якого примусу щодо неї, а відтак, і цілковитої добровільності її дій.
На свідомість і добровільність дій обвинуваченої ОСОБА_8 також вказує характер таких дій та їх тривалість, оскільки остання не складає своїх повноважень першого заступника так званого «міністра освіти і науки Запорізької області» на тимчасово окупованій території Запорізької області, не вчиняє жодних дій в дотриманні законних інтересів української держави, а навпаки, здійснює пропаганду на цій території з метою дискредитації дій української влади, а також для подальшого встановлення окупаційної влади, штучного створення у місцевих мешканців хибних уявлень про благі наміри окупаційних військ та незворотного і стабільного існування на теренах Запорізької області влади рф та ідей «російського світу».
Вищезазначене є беззаперечним свідченням невимушеності її поведінки, відсутності будь-якого примусу щодо неї, а відтак, і цілковитої добровільності її дій. Окрім того, воєнний напад росії на Україну, що почався 24.02.2022 року, окупація території Запорізькій області та встановлення на цій території окупаційних органів влади, мали відкритий характер, а тому ОСОБА_8 , будучи громадянкою України, з огляду на її вік та достатній життєвий досвід, очевидно усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала їх суспільно-небезпечні наслідки і бажала їх настання, тобто діяла з прямим умислом.
При розгляді кримінального провадження в місцевому суді були встановлені та досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, висновки суду про винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого їй злочину у вироку належним чином мотивовані, ґрунтуються на сукупності зібраних та всебічно оцінених доказах, а тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисника є безпідставними та необґрунтованими. Рішення місцевим судом прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини (рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року).
Крім того слід зазначити, що всі доводи сторони захисту, які є аналогічними тим, що викладені в апеляційній скарзі захисника, були перевірені судом першої інстанції та на ці доводи надана аргументована та змістовна відповідь у вироку.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що пред'явлене ОСОБА_8 обвинувачення є конкретним і зрозумілим, не має недоліків, які б могли перешкодити суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, а тому підстав для виправдання ОСОБА_8 у зв'язку з відсутністю в діях останньої складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, як на це вказує захисник, колегія суддів не вбачає, у зв'язку з чим її апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржений вирок суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.376, 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2023 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді: