Справа № 761/6417/24
Провадження № 2-а/761/384/2024
21 лютого 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Осаулов А.А., розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до Управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києві, ТОВ «Експедиція 777», Головне управління Національної поліції в м. Києві, про визнання протиправними рішення, дій, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди,-
У лютому 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва в порядку адміністративного судочинства надійшов даний позов, в якому позивач просив:
-Визнати протиправним рішення інспектора з паркування Управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києві Денисюка І.П. про притягнення до адмінвідповідальності за ст. 122 ч.3 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в сумі 680,00 грн,
-Визнати протиправними дії інспектора з з паркування Управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києві Денисюка І.П. та ТОВ «Експедиція 777», які полягають у тимчасовому затриманні транспортного засобу;
-Стягнути Управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києві суму сплаченого штрафу в розмірі 340,00 грн;
-Стягнути з Головного управління Національної поліції в м. Києві суму сплачених коштів за збереження транспортного засобу на спец майданчику в розмірі 144,00 грн;
-Стягнути з ТОВ «Експедиція 777» суму коштів за евакуацію транспортного засобу в сумі 1270,00 грн;
-Стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.
Під час вивчення матеріалів справи було встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ст.ст. 4, 25, 160, 161 КАС України.
Згідно ст. 20 ч.1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті (ст.2 ст.20 КАС України).
Згідно ст. 286 ч.1, 3 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Так, встановлений частиною третьою ст. 286 КАС України перелік можливих судових рішень вичерпним, і не передбачає право суду визнати протиправним рішення інспектора з паркування, визнати протиправними дії інспектора з паркування Управління (інпекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києві Денисюка І.П. та ТОВ «Експедиція 777», які полягають у тимчасовому затриманні транспортного засобу;
До схожого висновку неодноразово приходив Шостий апеляційний адміністративний в постановах від 16.03.2021 р. у справі 761/26944/20 , від 03.08.2021 р. у справі № 752/25043/20, від 28.06.2022 р. у справі № 753/8647/21.
Відтак, до повноважень місцевого загального суду як адміністративного належить позовна вимога про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, яка позивачем не заявлена.
Крім цього, згідно ст. 5 ч.1 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно ст. 21 ч.5 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
В прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідачівсплачений штраф, витрати на евакуацію та збереження на спец. майданчику транспортного засобу, моральну шкоду.
Між тим, в цій частині в позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких звертаються до суду та обґрунтовують свої вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог або обставин, які свідчать на підтвердження дійсної неможливості отримання таких доказів, а також на підставі якої правової норми визначається той спосіб захисту прав, який позивач просить застосувати, тобто, які саме суб'єктивні права позивача порушені, якими саме діями відповідача з приводу даного предмету спору та з якими правовими наслідками.
Крім цього, згідно ст. 161 ч.7 КАС України до заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування.
Між тим, матеріали позову не містять копії оскаржуваної постанови 2КІ 0000418164 від 04.02.2024 р., а надано виключно доказову базу по адмінправопорушенню, з якої неможливо встановити, що саме ОСОБА_1 притягнуто до адмінвідповідальності.
Крім цього, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ст. 161 ч.4 КАС України)
Однак до позовної заяви не додано доказів відношення ОСОБА_1 до автомобіля «Nissan», д.н.з НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 5 ст. 160 КАС України, згідно якої, в позовній заяві зазначаються: 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
В порушення вищезазначених вимог позивачем в позовні заяві не зазначено ціну позову.
Крім цього, відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частина друга містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього Закону - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг тощо, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Згідно положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
Такої самої позиції притримується Верховний Суд у своїй постанові по справі № 543/775/17 від 18.03.2020 року.
Так, у зазначеній постанові колегія Великої Палати Верховного Суду прийшла до наступного висновку.
У справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від такого висновку, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Позивач зазначає, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».
Згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, до яких належать учасники бойових дій, визначений Законом України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», закріплені пільги учасникам бойових дій та гарантії їх соціального захисту, а у частині другій статті 22 цього Закону встановлено, що ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про сплату судовий збір» у сукупності з положеннями частини другої статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дає підстави для висновку, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з реалізацією їхнього правового статусу.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала аналогічну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», зокрема, у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17.
Перевіряючи наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 як учасника бойових дій від сплати судового збору за подання вказаного позову, суд вважає, що спірні правовідносини не стосується питань його соціального захисту як учасника бойових дій, про які йдеться у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відтак, вказана підстава не може бути застосована для звільнення заявника від сплати судового збору.
Згідно ст. 6 ч.3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Виходячи з теперішнього предмета позову позивачу необхідно сплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру (по 1211,20 грн) та судовий збір за майнові вимоги (виходячи з визначеної позивачем ціни позову) на рахунок отримувача UA628999980313151206000026011 , код банку отримувача МФО - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37995466 , отримувач коштів - УК у Шевчен.р-ні/Шевченк.р-н/22030101 , Банк одержувача - Казначейство України.
Крім того, частиною 4 ст. 46 КАС України передбачено, що відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно п. 9 ст. 4 КАС України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Відповідачем у справі визначено серед іншого Управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києві, яке за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не значиться. При цьому, порушення ч.5 п.2 ст. 160 КАС України ідентифікаційний код вказаної юридичної особи не зазначено.
На підставі вищевикладеного, позивачу необхідно уточнити зміст позовних вимог, у відповідності зі ст. 286 КАС України прохальну частини позовної заяви, суб'єктний склад учасників справи, сплатити судовий збір та надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору у вказаному розмірі або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, вказати ціну позову, надати копію оскаржуваної постанови 2КІ 0000418164 від 04.02.2024 р., докази відношення ОСОБА_1 до автомобіля «Nissan», д.н.з НОМЕР_1 . Після виправлення недоліків уточнену позовну заяву з додатками надати для суду та у відповідності до кількості учасників справи.
Після виправлення недоліків уточнену позовну заяву з додатками надати для суду та у відповідності до кількості учасників справи.
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 169 КАС України).
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст.4, 25, 49, 160, 161, 169 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю м. Києві, ТОВ «Експедиція 777», Головне управління Національної поліції в м. Києві, про визнання протиправними рішення, дій, стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди, - залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання ухвали суду у встановлений строк позовна заява буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Осаулов А.А.