СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/21974/23
пр. № 1-кп/759/682/24
22 лютого 2024 року Святошинський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
секретар судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.10.2023 за № 12023100080003971 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новогродівка Донецької обл., громадянина України, з неповною вищою освітою, розлученого, маючого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого на лісопилці неофіційно, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, тел. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_5 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 , захисник адвокат - ОСОБА_6
16.10.2023 приблизно о 03 год. 18 хв., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , в умовах воєнного стану, проник до приміщення перукарні «ІНФОРМАЦІЯ_3», звідки намагався таємно викрасти чуже майно, що належить ФОП « ОСОБА_7 », на загальну суму 8050 грн., однак не довів свій злочинний умисел до кінця, з причин що не залежали від його волі.
Так, 16.10.2023, ОСОБА_3 , у нічний час, в період дії комендантської години, яка введена на території м. Києва, перебував на території Святошинського району м. Києва, не маючи офіційного місця роботи та інших джерел доходів, відчуваючи потребу в грошових коштах, усвідомлюючи що в країні введено воєнний стан, вирішив вчинити крадіжку чужого майна.
З метою виконання свого злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у інше приміщення, перебуваючи неподалік станції метро «Житомирська», ОСОБА_8 підійшов до приміщення перукарні « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що розташовується за адресою: АДРЕСА_3 . Переконавшись в тому, що його дії залишаться непоміченими, ОСОБА_8 приблизно о 03 год. 08 хв. 16.10.2023, шляхом ривка відчинив метало-пластикові двері і таким чином потрапив всередину приміщення перукарні.
В подальшому, ОСОБА_8 оглянув вказане приміщення перукарні з метою виявлення чужого майна, яким можна було незаконно заволодіти, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення взяв одяг працівника перукарні, а саме спортивну кофту синього кольору з рожевими та білими вставками, жилетку чорного кольору, які одягнув на себе, після чого на одній з полиць шафи у приміщенні помітив паперову коробку в якій знаходились грошові кошти в загальній сумі 8050 грн., купюрами номіналом: 2 купюри по 500 грн., 28 купюр по 200 грн., 11 купюр по 100 грн, 6 купюр по 50 грн., 2 купюри по 20 грн та 1 купюра 10 грн., які в подальшому поклав до кишені куртки, яку раніше взяв у приміщенні та надягнув на себе.
Заволодівши таким чином вказаними чужим майном, ОСОБА_8 приблизно о 03 год. 18 хв. 16.10.2023 направився до виходу з приміщення перукарні разом з чужим майном, яке належить ФОП « ОСОБА_7 », тим самим вчинив всі дії, що вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.
Однак, довести кримінальне правопорушення до кінця ОСОБА_8 не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками охорони ТОВ «Вік-Тан» разом з наявним при ньому чужим майном, яке належить ФОП « ОСОБА_7 », та яке він намагався таємно викрасти.
Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаний з проникненням в інше приміщення, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро розкаюється і послідовно дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення.
Так, ОСОБА_3 показав, що є переселенцем, на той час працював в м. Брусилів на лісопилці, там познайомився з компанією, де були і жінки, вони приїхали до Києва, вживали алкогольні напої. 16.10.2023, близько 3-ї години ночі, ще перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, він виявив відсутність як друзів, так і свого взуття разом із одежею, вирішив знайти місце де зігрітися. На пр-ті Берестейському, 136 побачив перукарню, зламав замок, знайшов всередині одежу і гроші в коробці в розмірі 8050 грн., які поклав до кишені. В наступному був викритий працівниками охорони. Обвинувачений просив його суворо не карати та врахувати, що на крадіжку його спонукало тяжке фінансове становище через війну і втрату роботи.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений належним чином, його представник подав суду заяву, де зазначив, що безпосередньо отримав відшкодування шкоди в узгодженому розмірі 10000 (десять тисяч) гривень, просить суд розглядати справу у його відсутність, претензій до обвинуваченого не має, вважає за необхідне призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився показаннями обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднаний з проникненням в інше приміщення, вчиненого в умовах воєнного стану, та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 у відповідності до ст. 66 КК України, є щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином; обставину, яка пом'якшує покарання та відсутність обставин, які обтяжують його покарання, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він має постійне місце проживання (проживає разом з батьками в їх приватному будинку), має неповну вищу освіту, неофіційно працює, має неповнолітнього сина, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває, що свідчить про його осудність; раніше не судимий. Також, суд ураховує думку потерпілого, який просив обвинуваченого не карати сильно, призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень є призначення покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, не вбачаючи підстав для призначення іншого виду покарання.
Згідно ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення з дня затримання 16.10.2023 року по день постановлення ухвали про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - 12.12.2023 року включно, слід зарахувати в строк покарання.
При цьому, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичних обставин справи та характеру злочинного діяння, а саме відсутність настання тяжких наслідків, зважаючи на ту обставину, що шкода заподіяна кримінальним правопорушенням відшкодована потерпілому шляхом повернення грошових коштів, з огляду на особу винного, наявність обставини, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, що його обтяжують, приймаючи до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, який обіцяв в судовому засіданні не допускати в подальшому протиправної поведінки та просив надати йому шанс стати на шлях виправлення без позбавлення волі, думку потерпілого, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 зможе довести своє виправлення без реального відбування покарання, і тому вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку та покладенням певних обов'язків, встановлених ст. 76 КК України.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України, а саме: вилучене майно, яке належить ФОП « ОСОБА_7 » і було предметом кримінального правопорушення - повернути потерпілому за належністю, спортивну кофту, яка належить ОСОБА_9 - залишити останній.
Витрати на залучення експерта в розмірі 1673 грн. 00 коп. слід стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369-371, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Згідно ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення з 16.10.2023 року по 12.12.2023 року включно - зарахувати в строк покарання.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази по справі:
- 1 паперову квитанцію, 2 купюри номіналом 500 грн., 28 купюр номіналом 200 грн., 11 купюр номіналом 100 грн., 6 купюр номіналом 50 грн., 2 купюри номіналом 20 грн., а всього коштів на загальну суму 8050 грн., які зберігаються в спеціальному пакеті PSP2165807 при матеріалах кримінального провадження - повернути потерпілому ФОП " ОСОБА_7 " за належністю;
- спортивну кофту, яка належить ОСОБА_9 і яка передана їй на відповідальне зберігання - залишити останній.
Витрати на залучення експерта в розмірі 1673 (одна тисяча шістсот сімдесят три) грн. 00 коп. - стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби, обраний щодо ОСОБА_3 - скасувати.
Вирок суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення через Святошинський районний суд м. Києва з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1