СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/1178/24
ун. № 759/2955/24
20 лютого 2024 року слідчий суддя Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021111140000595 від 20.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України,
До Святошинського районного суду міста Києва 12.02.2024 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021111140000595 від 20.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, накладеного ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16.02.2023 у справі № 759/2358/23.
В обґрунтування клопотання адвокат зазначає, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.02.2023 по справі №759/2358/23 задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12021111140000595 від 20.10.2021, що здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364 КК України про накладення арешту на майно.
Серед земельних ділянок, на які накладений арешт, є земельна ділянка з кадастровим номером 3222487000:04:002:0049 загальною площею 0,1 га за адресою: с. Ходосівка Київської області, котра належить ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 є власницею вищевказаної ділянки на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.03.2017, що посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №515.
В свою чергу Продавець набув право власності на вищезазначену земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 27.07.2006 року, №4532, котрий зареєстрований 11.12.2007 року Києво- Святошинським районним відділом земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за 3010732900248. На підставі цього договору був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ№668496.
Окремою специфічною підставою скасування арешту майна можна назвати скасування арешту майна добросовісного набувача. Варто зауважити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не дозволяє арешт майна добросовісного набувача.
Отже, враховуючи вищевикладене, позбавлення добросовісного власника майна, можливості розпоряджатися власністю, як захід забезпечення кримінального провадження, порушує право власності та суперечить ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому випадку, коли у кримінальному провадженні відсутні підстави, які б виправдовували втручання держави у право на мирне володіння майном у контексті забезпечення "справедливого балансу" між загальним інтересом.
Тобто, ОСОБА_4 є добросовісний набувач земельної ділянки, законів не порушувала, не має жодного відношення до кримінального провадження №12021111140000595, а тому має право вільно розпоряджатись своєї власністю.
Необґрунтованість арешту полягає в тому, що клопотання слідчого не містить відомостей про вчинення ОСОБА_4 суспільно небезпечних дій, які призвели до незаконного вибуття земельної ділянки з кадастровий номер 3222487000:04:002:0049 з володіння законного власника.
В матеріалах клопотання також відсутні данні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у кримінальному провадженню, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12021111140000595 від 20.10.2021, не кажучи вже про набуття статусу обвинуваченого. Так само у вказаному кримінальному провадженні, станом на момент накладення арешту не подано слідчому органу досудового розслідування жодного цивільного позову, як цього вимагає стаття 128 КПК України та наявність якого, як було зазначено вище є підставою для накладення арешту на майно.
Другою, не менш важливою процесуальною нормою, яка обґрунтовує клопотання про скасування арешту майна, є ст. 170 КПК України.
Так як ухвала слідчого судді від 16.02.2023 обґрунтована саме забезпеченням збереження речових доказів, то адвокат просить звернути увагу, що слід враховувати, що у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Вищезазначених доводів ані в клопотанні слідчого, ані в ухвалі слідчого судді не зазначено.
Вказана земельна ділянка з кадастровим номером 3222487000:04:002:0049 належала ще первісному власнику на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯЖ №668496), виданого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27.07.2006 року. Тобто, земельна ділянка не може бути об'єктом кримінально протиправних дій.
У судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_3 підтримала вищезазначене клопотання з підстав, наведених у ньому.
Прокурор в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити в задоволенні клопотання.
Заслухавши доводи представника власника майна, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно ч. 2 ст. 173 ПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16.02.2023 накладено арешт на земельні ділянки із забороною їх відчуження, зокрема, на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:002:0049, загальною площею 0,1 га, власником якої є ОСОБА_4 .
Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що арешт на вказане майно накладався з метою збереження речових доказів, а саме унеможливлення відчуження майна.
Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту, слідчий суддя обґрунтовано врахував наявність правових підстав, передбачених ч. 1-3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на таке майно.
Крім того, матеріали провадження, на підставі яких вирішувалося питання про накладення арешту свідчать, що на тому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження.
Разом з тим, прокурор у судове засідання не прибув, додаткових доказів чи документів на спростування доводів клопотання адвоката не надав, також не надав і доказів на підтвердження обставин, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що з наданих стороною обвинувачення матеріалів, а саме постанови старшого слідчого СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_7 від 28.11.2023 про призначення земельно-технічної експертизи, на вирішення експертів яких поставлені питання щодо накладання межі земельної ділянки на межі земельної ділянки лісового фонду кварталу №32 Києво-Святошинського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс», якщо так, то яка саме площа земельної ділянки з кадастровим номером 3222487000:04:002:0249 накладається на межі земельної ділянки лісового фонду кварталу №32 Києво-Святошинського агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс».
При цьому, слід зазначити, що прокурор зобов'язаний довести необхідність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, наявність потреб досудового розслідування у такому арешті майна, актуальність цього питання.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Разом з тим, такі додаткові доводи щодо необхідності продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт, прокурором у судовому засіданні не наведено.
Також у відповідності з практикою Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСі проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108. п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Отже, жодних доказів, які б спростовували доводи клопотання адвоката та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, до суду надано не було, більш того, жодній особі не повідомлено про підозру, у кримінальному провадженні відсутній цивільний позов, у зв'язку із чим слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, дійшов до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні є обґрунтованими.
Аналіз наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалів свідчить про відсутність на даний час підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а так само, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту такого майна.
Викладені обставини в сукупності свідчать про те, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту, зокрема, на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:002:0249, загальною площею 0,1 га, що належить ОСОБА_4 , на час розгляду клопотання про скасування арешту майна відпали, що обґрунтовано матеріалами, доданими до клопотання. Крім того, слідчому судді не наведено додаткових доводів в обґрунтування наявних ризиків, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Таким чином, слідчий суддя дійшов до висновку про відсутність у кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у правомірне володіння ОСОБА_4 майном на підставі зазначених обставин, оскільки представником власника майна доведено, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає доцільним скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого суддів Святошинського районного суду міста Києва від 16.02.2023, оскільки не вбачає потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження, а відтак клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-174, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12021111140000595 від 20.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 16.02.2023 (ун. №759/2358/23) у кримінальному провадженні за №12021111140000595 від 20.10.2021, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487000:04:002:0249, загальною площею 0,1 га, власником якої є ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1