СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-а/759/72/24
ун. № 369/19239/23
22 лютого 2024 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 на постанову серії ГБВ № 624097 про адміністративне правопорушення від 18.11.2023 р., -
19.02.2024 р. до Святошинського районного суду м.Києва надійшла вказана справа на підставі ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 04.12.2023 р.
Разом з тим, суд приходить до висновку про направлення справи за підсудністю до Ірпінськогоміського суд Київської області , виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем оскаржується постанова серії ГБВ № 624097 про адміністративне правопорушення від 18.11.2023 р., винесена інспектором відділення поліції № 1 (м. Боярка) Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
Позивачем позов подано до Києво-Святошинського районного суд Київської області.
Ухвалами судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.11.2023 р, 22.11.2023 р. , 23.11.2023 р. задоволено самовідводи та справи передано для повторного автоматизованого розподілу.
Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями Києво-Святошинського районного суду Київської області, складено звіт про неможливість розподілу справи між суддями.
За розпорядженням в.о. голови суду Києво-Святошинського районного суду Київської області справу передано до найбільш територіально наближеного суду - до Ірпінського міського суд Київської області.
Ухвалою Ірпінського міського суд Київської області від 04.12.2023 р. справу передано за підсудністю до Святошинського районного суд м. Києва за зареєстрованим місце проживання позивача, яке знаходиться на території Святошинського району м. Києва.
Оскільки справа передана цьому суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, тому не ігноруючи положення ст. 30 КАС України щодо неприпустимості спорів між судами про підсудність, суд, який отримав справу, зобов'язаний вирішити питання щодо можливості відкриття провадження у справі і відповідно перевірити правильність визначення підсудності цьому суду.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття провадження у справі і визначення підсудності справи даному суду суд бере до уваги такі обставини і приписи процесуального закону:
Статтею шостою Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особі гарантовано право на справедливий суд. Згідно ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на … розгляд його справи … судом, встановленим законом.
Суд, встановлений законом, у розумінні ст.6 Конвенції, означає суд, який визначений на розгляд справи конкретної справи з урахуванням встановлених законом правил визначення підсудності.
Підсудність позову має визначатись за ст. 26 КАС України, або при наявності підстав - за вибором позивача за ст. 25 КАС України.
Так, відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача.
Крім того, суд враховує, що за приписами ст.25 КАС України (підсудність за вибором позивача) і зокрема за ч.1 ст.25 КАС України - право вибору підсудності у даному випадку належить виключно позивачу, а не суду.
За приписами ст.26 та ст.30 КАС України закон не передбачає повноважень суду обирати підсудність справи замість позивача (у разі альтернативної підсудності); не передбачено право суду самостійно визначати підсудність без дотримання правил про підсудність, визначених КАС України.
Згідно вимог КАС україни до повноважень суду віднесена перевірка правильності визначення підсудності позивачем при поданні позову (дотримання позивачем вимог ст.ст. 22, 25, 26, 27, 28 КАС України) і лише у разі виявлення помилки позивача - суд зобов'язаний і має право виправити таку помилку шляхом надіслання справи за правильно визначеною у відповідності до вимог КАС України за підсудністю.
Тому при визначенні підсудності у відповідності до приписів КАС України, суд не пов'язує свої висновки з висновками в ухвалі Ірпінського міського суд Київської області та не вбачає підстав для відкриття провадження у справі цим судом з порушенням правил підсудності. Відкриття провадження у справі судом порушило правило підсудності і давало б обґрунтовані підстави для оскарження такої ухвали.
Крім того, враховуючи, що Святошинський районний суд м. Києва не є судом, встановленим законом, - у розумінні частини першої статті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та згідно норм КАС України, що регулюють питання підсудності, - то будь-яке рішення по суті справи, ухвалене судом, не встановленим законом, підлягатиме обов'язковому скасуванню згідно приписів КАС України.
Тому суд на даній стадії повинен правильно, тобто у відповідності до вимоги КАС України визначити територіальну підсудність даної справи.
Суд виходить з того, що позивач при зверненні до суду визначив підсудність свого позову - за загальним правилом, за місцем знаходження відповідача у справі - відділення поліції № 1 (м. Боярка, Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, яке знаходиться за адресою: 08150, Київська область, м. Боярка, вул. Вокзальна, 75/30 та знаходиться на території Києво-Святошинського району Київської області.
Оскільки в Києво-Святошинському районносу судді Київської області складено звіт про неможливість розподілу справи між суддями та за розпорядження в.о. голови суду Києво-Святошинського районного суду Київської області справу передано до Ірпінського міського суду Київської області, справа підлягає розгляду саме, цим судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Суд вважає, що визначаючи підсудність справи і передаючи справу на розгляду суду з правильно визначеної підсудністю, суд не порушує даного припису закону, виходячи з наступного: спір між судами про підсудність у розумінні цієї норми закону - це спір між такими судами, яким за різними правилами визначення підсудності дана справа є підсудною територіально (тобто у разі вибору одного з декількох варіантів можливої підсудності); також суд враховує надане законом позивачу право визначати свої процесуальні дії і самому вибирати підсудність у разі альтернативи, яке має поважатись судом і якого суд не вправі сторону позбавити.
Суд враховує, що за практикою Європейського суду з прав людини, не припустимим є занадто формальний підхід до процесуальних норм, тому вважає за можливе не відкривати провадження у справі з порушеннями правил про підсудність лише з тої причини, що статтею 30 КА України встановлено неприпустимість спорів між судами. Суд вважає, що дана процесуальна норма не може бути на перешкоді правильному визначенню підсудності справи.
Таким чином суд, враховуючи розпорядження в.о. голови суду Києво-Святошинського районного суду Київської області справу, яким передано справу до Ірпінського міського суд Київської області, вважає за необхідне повернути справу за позовом ОСОБА_1 на постанову серії ГБВ № 624097 про адміністративне правопорушенян від 18.11.2023 р. до Ірпінського міського суду Київської області у відповідності до ст. 26 КАС України.
Керуючись ст.ст. 25, 26 КАС України, суд, -
Справу ОСОБА_1 на постанову серії ГБВ № 624097 про адміністративне правопорушення від 18.11.2023, - передати на розгляд до Ірпінського міського суду Київської області.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення ухвали.
Суддя Бабич Н.Д.