печерський районний суд міста києва
Справа № 757/5882/24-к
07 лютого 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні провадження за клопотанням старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі вказаним клопотанням.
Клопотання обґрунтовано тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001389 від 25.07.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 199, ч. 2 ст. 199, ч. 3 ст. 358 КК України.
У судовому засідання прокурор клопотання підтримав з викладених у ньому підстав та просив його задовольнити.
У судовому засіданні захисник підозрюваної заперечував проти задоволення клопотання, підозрювана підтримала думку свого захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя приходить наступних висновків.
З матеріалів клопотання вбачається, що приблизно у другій половині 2023 року, більш точну дату досудовим розслідуванням не встановлено, не встановлена на теперішній час досудовим розслідуванням особа (далі - Особа 1), бажаючи мати стабільне джерело доходів від протиправної діяльності, діючи умисно, з корисливих мотивів, вирішила систематично вчиняти придбання, зберігання, перевезення, пересилання, а також збут незаконно одержаних голографічних захисних елементів у вигляді текстів «МВС», «УКРАЇНА», «MIA UKRAINE» і візерунка - восьмипелюсткової (восьмикутної) розетки, в центрі якої зображено тризуб (малий Державний Герб України), та підроблення документів, які видаються територіальними сервісними центрами МВС, з метою їх збуту.
Діючи умисно та переслідуючи мету власного збагачення за рахунок вчинення злочинів у сфері господарської діяльності та проти авторитету органів державної влади, Особа 1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел, не пізніше липня 2023 року встановила зв'язки з особами, які мають намір придбавати, зберігати, перевозити, пересилати з метою збуту незаконно одержані голографічні елементи, а також здійснювати збут свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та національних посвідчень водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), особам, які мають на меті придбати вищевказані підроблені документи, у порушення порядку отримання та використання офіційних документів відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388), від 08.05.1993 № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340), від 16.09.2020 № 844 «Про затвердження зразків бланків і технічних описів бланків національного та міжнародного посвідчень водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, тимчасового реєстраційного талона транспортного засобу та зразка розпізнавального автомобільного знака України та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 № 844).
При цьому, усвідомлюючи незаконність такої злочинної діяльності та небезпеку її викриття правоохоронними органами, а також те, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел, спрямований на придбання, зберігання, перевезення, пересилання, а також збут незаконно одержаних голографічних захисних елементів зокрема прозорої плівки із зображенням елементів текстів «МВС», «УКРАЇНА», «MIA UKRAINE» і візерунка - восьмипелюсткової (восьмикутної) розетки, у центрі якої зображено тризуб (малий Державний Герб України), яка використовувалася під час виготовлення та подальшого збуту підроблених посвідчень водія та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, вона не в змозі, Особа 1 розробила план злочинної діяльності, підібрала та залучила співвиконавців вчинення злочинів, розподілила між ними злочинні ролі та шляхом надання безпосередніх вказівок, інструктування, координації дій співучасників здійснювала керування вчиненням злочинів, а також брала безпосередню участь у вчиненні злочинів, створивши таким чином стійке об'єднання для вчинення кримінальних правопорушень.
Діючи на виконання розробленого злочинного плану, Особа 1, перебуваючи у невстановленому місці, у не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше липня 2023, залучила до складу організованої групи ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який у свою чергу залучив ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та інших не встановлених на цей час досудовим розслідуванням осіб, які погодились увійти до складу організованої групи, виконувати покладені на них функції, підпорядковуватись її керівнику та брати участь у вчиненні злочинів відповідно до розробленого плану та відведених їм ролей.
05.02.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні придбання, зберігання, перевезення, пересилання та збуті незаконно одержаних голографічних захисних елементів, організованою групою, а також підробленні та збуті офіційного документа організованою групою, тобто у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 199, ч. 3 ст. 358 КК України.
Обставинами, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини є: матеріали ДКР НП України; протоколи допиту свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які повідомили про факти придбання у членів організованої групи підроблених документів на яких нанесені захисні голографічні елементи; протоколи негласних слідчих (розшукових) дій контролю за вчиненням злочину у формі оперативних закупок в ОСОБА_9 та ОСОБА_7 за результатами яких, було придбано підроблені документи в учасників організованої групи; висновки експертів, відповідно до яких документи отримані в ході проведення оперативних закупок виготовлені за допомогою поліхромного знакодрукуючого пристрою зі струменевим способом нанесення зображень та не відповідають за способом друку та спеціальними елементами захисту встановленому зразку, що перебуває в офіційному обігу на території України, та на яких наявна плівка з голографічними захисними елементами у вигляді текстів «МВС», «УКРАЇНА», «MIA UKRAINE» і візерунка - восьмипелюсткової (восьмикутної) розетки, в центрі якої зображено тризуб (малий Державний Герб України); протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій накладання арешту на кореспонденцію, що відправлялась/отримувалась учасниками організованої групи в яких зафіксована протиправна діяльність організованої групи; протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій зняття інформації з електронних комунікаційних мереж учасників організованої групи, в яких зафіксовано розмови ОСОБА_9 та ОСОБА_7 під час замовлення у останніх підроблених документів; протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій аудіо контролю особи - ОСОБА_9 в яких зафіксовано злочинну діяльність останнього; протоколи огляду документів, зокрема свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Schitz Cargobull SKO 242011, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , на ім'я ОСОБА_12 із зазначеними реквізитами НОМЕР_3 та посвідчення водія на ім'я ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_5 , дата видачі 27.10.2023, ТСЦ 8047, категорії А, В, С, із зазначеними реквізитами: НОМЕР_4 ; протоколи огляду відеозаписів з ТОВ «Нова Пошта» в яких зафіксовано моменти здійснення відправлення/отримання кореспонденції, що містить підроблені документи, учасниками організованої групи, в тому числі ОСОБА_10 ; інші речові докази та документи в сукупності.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя, встановив, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").
Слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України.
Загальною декларацією прав людини (статті 3, 9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «ЛУЦЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у пункті 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями). Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін «свавільність» розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільним і, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли з боку державних органів мала місце недобросовісність або введення в оману (рішення від 09 липня 2009 року у справі «Моорен проти Німеччини» (Mooren v. Germany) [ВП], заява № 11364/03, пункти 72, 77 та 78, з подальшими посиланнями), або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, пункт 74)».
Конституція України регламентує право кожної людини на свободу та особисту недоторканість.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Разом з тим, клопотання не містить переконливого обґрунтування припущень слідчого про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України. Разом з цим, доводи, які зазначені у клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, не знайшли свого підтвердження, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Долучені до клопотання докази містять дані виключно щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 злочинів, однак не містять обґрунтованих доказів стосовно наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказаних у клопотанні, які б передбачали застосування до підозрюваної виняткового запобіжного заходу.
Оцінюючи зібрані у справі докази, надавши оцінку встановленим фактам щодо особи підозрюваної, наявність ризиків у кримінальному провадженні, суд приходить висновку, що запобіжний захід, на застосуванні якого наполягає сторона обвинувачення, не відповідає фактичним обставинам справи.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, міцні соціальні зв'язки, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, у зв'язку з тим, що під час розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, приходить до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваної та тяжкості пред'явленої їй підозри, може забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов'язків та унеможливить продовження вчинення злочинів.
На підставі викладеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 177, 178, 181, 193, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого - відмовити.
Застосувати допідозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, заборонивши їй залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 23 год. до 06 год. наступної доби.
Покласти на підозрювану ОСОБА_13 , наступні обов'язки:
- не відлучатися із місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- повідомити слідчому, прокурору про особистий номер мобільного телефону та повідомляти про зміну свого номеру мобільного телефону;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у вказаному кримінальному провадженні поза межами проведення слідчих дій та з приводу обставин кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії ухвали слідчого судді та покладених судом обов'язків до 04.04.2024 року включно.
Роз'яснити підозрюваній, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органів Національної поліції України з метою контролю за її поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Ухвалу направити для виконання органу Національної поліції України за місцем проживання підозрюваної.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.
Слідчий суддя ОСОБА_1