Справа № 3/714/41/24
ЄУН: 714/22/24
"22" лютого 2024 р. м. Герца
Суддя Герцаївського районного суду Чернівецької області Козловська Л.Д. розглянувши матеріали адміністративної справи які надійшли з відділення поліції № 4 (м.Герца) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , не працюючого,
за ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 176228 від 16.12.2024 року, цього ж числа о 19:50 год. ОСОБА_1 в м.Герца по вул.Головній, 36 керував транспортним засобом «БМВ», д.н.з. НОМЕР_1 в темну пору доби в якому не працювали фари ближнього світла, та під час перевірки документів було встановлено, що водій позбавлений права керування транспортним засобом згідно постанови Першотравневого районного суду м.Чернівці від 07.11.2023 року терміном на 5 років за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП. Відносно останнього було складено протокол про порушення останнім вимог ч.5 ст.126 КУпАП.
В судове засідання правопорушник не з'явився, подав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності та подав письмові пояснення відносно даної події. Просив провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП.
Представник правопорушника подав суду письмові заперечення. Просив суд провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП.
Дослідивши письмові докази по справі, суддя вважає за можливе вимоги заяви правопорушника задовольнити та провадження по справі закрити, посилаючись на наступне.
Як вбачається із письмових показів правопорушника ОСОБА_1 вбачається, що .12.2023 близько 19:50 год., він знаходився на вулиці Головній у м.Герца Чернівецької області, в салоні автомобіля BMW (на пасажирському сидінні), чекаючи на свого знайомого на ім'я ОСОБА_2 , який відійшов по своїм особистим справам до дівчини, що живе поряд із місцем де знаходився автомобіль. ОСОБА_2 просив зачекати в салоні авто, щоб він не мерзнув на вулиці. В той час коли він чекав на свого знайомого, до автомобіля в якому він знаходився під'їхали працівники поліції, які стали у провокативній формі розпитувати у нього причину перебування авто на узбіччі проїзної частини, стали вимагати у нього для перевірки документи. На вимогу працівників поліції, він надав поліцейським для ознайомлення свій особистий паспорт громадянина України. Ознайомившись із анкетними даними, та з'ясувавши щось у своїй базі, працівники поліції стали цікавитись у нього чи керував він в цей день транспортним засобом, на що відповів, що не керував, а в салоні авто чекав на свого знайомого, який має незадовго повернутись. У свою чергу працівники поліції почали стверджувати, що саме він керував автомобілем, в салоні якого знаходився та повідомили, що мають намір скласти протокол за керування без посвідчення водія. На його пояснення щодо не керування транспортним засобом, поліцейські жодним чином не реагували, повівши себе зухвало та провокативно, намагаючись схилити при цьому його до того, щоб він погодився з їхніми припущеннями. В подальшому поліцейські, не пояснивши йому які саме документи вони мають намір складати, не роз'яснивши жодних прав йому як особі, яку вони вирішили притягнути до адміністративної відповідальності, сіли до свого службового авто та без його участі, склали документи, в яких просили у подальшому поставити підписи. За вказівкою поліцейських він поставив підписи у складених документах, після чого працівники поліції повідомили, що склали протокол адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП та в подальшому справа розглядатиметься в суді.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч.1 ст.9 КУпАП.
Складом правопорушення є наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Відповідно до п.2.1а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Відповідальність за ч.5 ст,126 КУпАП настає виключно за повторне протягом року вчинення - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Аналіз зазначених норм приводить до висновку, що визначальним є наявність декількох факторів у їх сукупності, а саме керування транспортним засобом тобто фактичне виконання особою функцій водія, а також відсутність права керування транспортним засобом, або позбавлення такого права особи.
Інспектор поліції приймаючи рішення про складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.12б КУпАП, встановив доведеним те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, яке проявилось у повторному протягом року керуванні ним транспортним засобом, як особою, яка позбавлена права керування транспортним засобом у час, місці та за обставин, викладених у протоколі. Між тим, такий висновок інспектором зроблений на підставі неповно досліджених доказів та внаслідок їх неналежної оцінки і погодитись з цим висновком не можливо.
За змістом ст.ст.254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і лише який є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об'єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об'єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчиненні адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб'єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності. При розгляді справи службові особи, що здійснюють розгляд, повинні керуватися виключно даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення.
Наведене дає підстави стверджувати те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об'єктивної сторони зокрема.
При вирішенні питання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, необхідно врахувати вимоги закону, фактичних обставин правопорушення із належною повнотою, зібраними у справі доказами та їх належної оцінки.
Згідно п.9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року N 1376, при складанні протоколу зазначається, зокрема, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення (суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).
Відповідно до п.4, 5 розділу II наказу МВС України від 18.12.2018 року N 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачен. відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейсько, операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Дослідивши обставини та матеріали справи, прихожу до наступних висновків:
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази (фото, відеозйомка, пояснення свідків), які б свідчили про те, що ОСОБА_1 , 26.12.2023 року об 19:50 год., саме керував транспортним засобом, в супереч вимогам ст.251 КУпАП.
В протоколі та в додатках відсутні зазначені відомості. Відеофіксація з нагрудних камер поліцейських, або відео реєстратора службового автомобіля не здійснювалася. Пояснення будь-яких свідків вчинення правопорушення зі сторони ОСОБА_1 до адміністративних матеріалів не долучені. Тобто жодним доказом не зафіксовано порушення правил дорожнього руху та факт руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 у вказану у складеному протоколі дату та час.
Будь-які докази керування транспортним засобом ОСОБА_1 у час та у місці зазначеному у протоколі, відсутні. В дату та час зазначений у протоколі, ОСОБА_1 перебував в салоні авто на пасажирському сидінні та чекав на знайомого, який і був водієм транспортного засобу. Твердження працівників поліції про те, що ОСОБА_1 начебто в цей день керував транспортним засобом є надуманими та необґрунтованими.
Особа, яка притягається до відповідальності, не може бути притягнута до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, оскільки не була водієм.
В матеріалах справи відсутній відеозапис з бодікамер працівників поліції, який би підтверджував факт керування ОСОБА_1 , транспортним засобом та відсутні пояснення свідків.
За відсутності доказів керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом при обставинах, вказаних у протоколі, така особа у розумінні диспозиції ст.126 КУпАП не є су''єктом вчинення даного адміністративного правопорушення, так як відсутні докази керування нею транспортним засобом, і як наслідок така особа не може нести відповідальність.
Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.
Знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і відсутність відповідного права у особи на керування транспортним засобом.
Таким чином, об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП полягає в тому, що порушник обов'язково має керувати транспортним засобом.
Відсутність будь якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
На підтвердження обставин викладених у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення, до матеріалів справи органом поліції не долучено жодного доказу, який би підтверджував факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Таким чином, через неповноту вчинення органом поліції процесуальних дій суд позбавлений можливості перевірити обставини викладені в протоколі, а також твердження особи, що притягується до адміністративної відповідальності, і встановити істину у справі.
Вищевикладене свідчить про те, що поліцейськими не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно дост.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність юбставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Правова позиція щодо відсутності складу адміністративного правопорушення у разі відсутності доказів руху транспортного засобу, керування особою яку притягують до адміністративної відповідальності та зупинки такого транспортного засобу, викладена також у постановах: Волинського апеляційного суду від 14.02.2021 р. у справі №165/2538/21, Сумського апеляційного суду: від 10 лютого 2021 р. у справі №589/1050/20, від 28 серпня 2020 р. у справі №583/1013/20, Дніпровського апеляційного суду від 07 лютого 2022 р. у справі №205/5986/21, Київського апеляційного суду від 07 лютого 2022 р. у справі № 755/11797/21.
Сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Так, протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.
Протоколи про адміністративні правопорушення є попереднім правовим висновком працівників поліції та доказової бази не створюють, при цьому не можуть бути визнані належними доказами у справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою вони- не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в них, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду. Тобто протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, яким уповноважений орган лише засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.
Зважаючи на викладене та враховуючи позицію ЄСПЛ щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», про те, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення, обґрунтовуючи рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, недопустимо посилатись як на докази, лише на протокол про адміністративне правопорушення.
Згідно позиції ЄСПЛ у справі «Старков та Тищенко проти Росії» (рішення від 17 грудня 2019 року), у п. 26 Страсбурзький суд звернув увагу на те, що в цій справі єдиними доказами, на які посилалися суди при визнанні заявників винними, були протокол про адміністративне правопорушення та заяви співробітників поліції. Він вважає, що нездатність національних судових органів отримати свідчення незалежних спостерігачів за оспорюваним подій підірвала загальну справедливість судового розгляду. Таким чином, при оцінці та співставленні комплексу доказів, які надані в підтвердження винуватості ОСОБА_1 , суд позбавлений можливості однозначно оцінити його дії, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення.
Зазначене також узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (n. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
У справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25) Євпропейський суд з прав людини, встановив, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Між тим вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом.
При цьому суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім цього, сформована практика національних судів, зокрема апеляційної інстанції щодо невизнання допустимим доказом протоколу про адміністративне правопорушення у розумінні ст.251 КУпАП (Постанови: Рівненського апеляційного суду від 20.12.2023 у справі № 564/3545/23, Вінницького апеляційного суду від 19.12.2023 у справі № 127/24591/23, Миколаївського апеляційного суду від 12.12.2023 у справі №473/5705/23, Вінницького апеляційного суду від 12.12.2023 у справі № 127/19291/23, Дніпровського апеляційного суду від 12.12.2023 у справі №203/4298/23 та ін.).
Поліцією при складенні адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 порушено права особи яка притягається до відповідальності.
Відповідно до ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Жодне із перелічених прав визначених ст.268 КУпАП, як і ст.63 Конституції України ОСОБА_1 роз'яснені не були. Поліцейський, який здійснював розгляд справи лише з'ясував анкетні дані ОСОБА_1 , склав протокол, після чого поліцейський просто надав вказівку ОСОБА_1 поставити підписи у протоколі про адміністративне правопорушення. Тобто особа, яка притягається до адміністративної відповідальності на момент розгляду справи не мала жодного розуміння щодо наяності у неї відповідних прав, (зокрема не надавати жодних пояснень стосовно себе), ознайомлюватись з матеріалами справи, заявляти клопотання та ін.
Cтаттею 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката.
Відтак, ненадання поліцейським можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, у випадку якщо особа цього б бажала, порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Інспектором не було вчинено жодних дій щодо надання ОСОБА_1 можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
Працівником поліції, який здійснював розгляд справи не було першочергово роз'яснено ОСОБА_1 , який не розумів в який спосіб він має право діяти згідно чинного законодавства та не розумів суті справи, право на юридичну допомогу адвоката, іншого фахівця у галузі права, якою ОСОБА_1 мав бажання скористатися, про що неодноразово повідомляв поліцейському, який здійснював розгляд справи в момент складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Однак працівник поліції жодної уваги на законні вимоги ОСОБА_1 не відреагував.
Така бездіяльність працівників поліції порушила конституційні права на захист та, як наслідок, порушує порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для закриття провадження у справі.
Висновок викладений у постанові ВС КАС від 18 лютого 2020 року по справі № 524/9827/16-а.
Таким чином аналіз вказаних матеріалів справи дає підстави стверджувати про порушення поліцейськими вимог нормативних документів, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративного правопорушення.
Дослідивши наявні матеріали адміністративного провадження, слід визнати, що вони не містять будь-яких доказів на підтвердження причетності ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Враховуючи недостатність, неналежність та недопустимість доказів, вважаємо, що органами, які направили матеріали справи до суду, не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а стороною захисту повністю спростовано їхні доводи, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі ч.1 ст.247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.19, 62 Конституції України, ст.ст.7, 9, 130 ч.2, 221, 245, 247, 252, 256, 280, 283-284, 294 КУпАП, суд,-
Провадження по справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити за відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Чернівецької області через Герцаївський районний суд Чернівецької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: