Справа № 700/76/24
Провадження № 1-кп/700/58/24
22 лютого 2024 року селище Лисянка
Лисянський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в смт Лисянка обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024255310000021, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 січня 2024 року, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бужанка Лисянського району Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, працюючого вальником лісу у ФОП ОСОБА_5 , депутатом не являється, інвалідом чи військовослужбовцем не являється, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 164 та статтею 336 КК України,
У провадженні Лисянського районного суду Черкаської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024255310000021, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 січня 2024 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 164 та статтею 336 КК України.
Формулювання обвинувачення із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.
ОСОБА_4 , фактично проживаючий в с. Бужанка, Звенигородського району, Черкаської області, будучи батьком малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаючи про зобов'язання, передбачені ст. 150 СК України, ст. ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якими виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дітей, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання, розвиток та утримання дітей і батьки зобов'язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання; створюючи належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати їх до самостійного життя та праці умисно ухилявся від виконання покладених на нього перелічених обов'язків.
Так, згідно рішення Лисянського районного суду в Черкаській області № 700/935/20 від 20.01.2021 ОСОБА_4 , повинен сплачувати аліменти на користь колишньої дружини ОСОБА_7 , на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.12.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.
У Лисянському відділі державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває на виконанні вказане рішення суду за відкритим виконавчим провадженням № 64713885 від 03.03.2021.
Однак, ОСОБА_4 , маючи прямий умисел на ухилення від сплати аліментів, умисно, систематично з 1 вересня 2023 року по 01 січня 2024 року злісно ухилявся від сплати аліментів, у встановленому судом порядку, кошти на утримання свого малолітнього сина не виплачує, заходи погашення заборгованості по аліментах, що утворилась, не приймає, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, участі у вихованні дитини не приймає та незважаючи на те, що з 19 вересня 2023 року по 29 грудня 2023 року був офіційно працевлаштований в ФОП « ОСОБА_5 » (ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), яка розташована за юридичною адресою: АДРЕСА_3 , де отримав грошові кошти готівкою в сумі 27497,04 грн., а саме: за вересень 2023 року 3221,49 грн., жовтень 2023 року 7516,80 грн., листопад 2023 року 7516,80 грн., грудень 2023 року 9241,95 грн., однак із отриманого доходу аліментів не виплачував взагалі, шляхом приховування свого місця роботи та фактичних грошових надходжень (заробітків), не повідомивши про них державного виконавця, незважаючи на повідомлення та попередження про кримінальну відповідальність, передбачену законом за умисну несплату аліментів, тим самим злісно і умисно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 .
В подальшому, продовжуючи свої умисні дії спрямовані на злісне ухилення від сплати аліментів, не маючи обмежень до фізичної праці та протипоказань по стану здоров'я, на роботу не працевлаштувалася, на обліку у Лисянському відділі Звенигородської філії Черкаського обласного центру зайнятості не перебував, грошові кошти (аліменти) на утримання неповнолітнього сина не сплачує, будь-якої іншої допомоги на утримання дитини не надає, та не вчиняє жодних дій, спрямованих на погашення наявної заборгованості зі сплати аліментів.
Заборгованість за виконавчим документом по невиплаченим аліментам, від сплати яких ОСОБА_6 злісно ухиляється, за період з 01 вересня 2023 року по 01 січня 2024, становить 11862,00 грн., що сукупно складає суму більшу ніж за три місяці відповідних платежів.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, тобто злісне умисне ухилення від сплати встановлених рішенням суду, коштів на утримання дитини (аліментів).
Він же, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022, який затверджений Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022, на усій території України оголошено загальну мобілізацію на 90 діб, яка неодноразово продовжувалась та триває.
Так, ОСОБА_4 , являючись військовозобов'язаним, відповідно до довідки військово - лікарської комісії № 14/78 від 15.11.2023 визнаний придатним до проходження військової служби та підлягав призову на військову службу під час загальної мобілізації.
Перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 08.01.2024 о 11 год. 00 хв. отримав бойову повістку про виклик на 05 год. 00 хв. 09.01.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для призову на військову службу до лав Збройних Сил України під час загальної мобілізації для подальшої відправки до команди № НОМЕР_2 .
ОСОБА_4 , будучи у встановленому законом порядку належним чином повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу, достовірно знаючи, що відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ, Указу Президента України №64-2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану на території України», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні запроваджено введення воєнного стану, відповідно діє особливий період та Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69-2022 проводиться призов на військову службу за мобілізацією,діючи умисно, з метою ухилення від призову за мобілізацією, після визнання його військово-лікарською комісією придатним до військової служби за станом здоров'я та не маючи права на відстрочку від призову, в порушення вимог статті 65 Конституції України, статей 1, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу України» від 25 березня 1992 року № 2232-ХП, статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХП, та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69-2022, 10 січня 2024 року письмово відмовився від проходження військової служби під час мобілізації, бо боїться за своє життя, та у такий спосіб ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України - ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
Процесуальні рішення у справі
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024255310000021, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 січня 2024 року, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 164, статтею 336 КК України надійшов до Лисянського районного суду Черкаської області 31 січня 2024 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2024 року справа передана у провадження судді ОСОБА_1 .
Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 01 лютого 2024 року проведення підготовчого засідання у вказаному кримінальному провадженні призначено на 10 годину 00 хвилин 02 лютого 2024 року.
Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 12 лютого 2024 року підготовче провадження закінчено та кримінальне провадження призначене до судового розгляду на 14 годину 00 хвилин 21 лютого 2024 року.
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , яка є також його законним представником у судове засідання не прибули, однак законний представник потерпілого надала суду власноруч написану заяву відповідно до якої судовий розгляд справи просить проводити у її відсутності та у відсутності потерпілого ОСОБА_6 . Щодо міри покарання покладається на розсуд суду.
Суд, з'ясувавши думку учасників провадження, ухвалив проводити розгляд справи у відсутності потерпілих.
Після оголошення прокурором обвинувального акту ОСОБА_4 пояснив суду, що обвинувачення йому зрозуміле, викладені у ньому обставини відповідають фактичним обставинам справи, він визнає себе винним і бажає давати показання.
Судом запропоновано учасникам справи визначити обсяг доказів, що підлягають дослідженню та порядок їх дослідження.
Прокурор ОСОБА_3 зазначив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях повністю доведена зібраними під час досудового розслідування доказами, обвинувачений визнав свою вину та не оспорює фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, викладені в обвинувальному акті, підстави для сумніву щодо добровільності його позиції відсутні, а тому вважає недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. З огляду на викладене просить суд обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів відносно обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти запропонованого прокурором порядку дослідження доказів із застосуванням ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки він визнає фактичні обставини вчинення ним кримінальних правопорушень та визнає свою винуватість за частиною 1 статті 164, статтею 336 КК України.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники судового провадження вважають недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також з'ясовано що вони усвідомлюють неможливість у подальшому оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз'яснивши учасникам процесу положення частини 3 статті 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи.
За таких обставин, суд, відповідно до вимог частини 3 статті 349 КПК України, постановив ухвалу про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів відносно обвинуваченого.
Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Пунктом 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету Міністрів Ради Європи "Стосовно спрощення кримінального правосуддя" визначено, що оскільки при процедурі "заява підсудного про визнання вини" від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.
Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) "Девеер проти Бельгії" (Deweerv. Belgium) держава та її судові органи зобов'язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.
Суд пересвідчився, що позиція обвинуваченого ОСОБА_4 щодо розгляду справи у порядку, передбаченому частиною 3 статті 349 КПК України, є добровільною і не пов'язана з вищевказаними чинниками.
Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 164 та статтею 336 КК України, визнав повністю і надав пояснення, ідентичні викладеним в обвинувальному акті. У вчиненому він щиро розкаюється і просить суворо його не карати. Зазначив, що зробив для себе відповідні висновки та зобов'язується більш відповідально ставитись до утримання дитини та вважає, що має погодитись на мобілізацію.
Покази обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах частини 3 статті 349 КПК України, керуючись законом, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 164 та статтею 336 КК України, за обставин, встановлених судом.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 як:
злісне умисне ухилення від сплати встановлених рішенням суду, коштів на утримання дитини (аліментів), тобто як вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України;
ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, тобто як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Позиції учасників провадження щодо призначення покарання
Прокурор у судовому засіданні просив призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за частиною 1 статті 164 КК України у виді 1 року обмеження волі, та за статтею 336 КК України у виді 3 років позбавлення волі.
Відповідно до частини 1 статті 70 КК України призначити обвинуваченому ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом складання призначених покарань у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_4 просив суворо його не карати та призначити іспитовий строк. У вчиненому розкаюється та зробив для себе відповідні висновки.
Законний представник портерпілого ОСОБА_8 , у поданій нею заяві про розгляд справи у її відсутності, при призначенні покарання обвинуваченому поклалась на розсуд суду, чим висловила свою позицію та позицію малолітнього потерпілого ОСОБА_6 .
Мотиви призначення відповідного покарання.
Згідно з вимогами частини 2 статті 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до вимог статтей 65-67 КК України та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Під час розгляду кримінального провадження, судом не встановлено обставин, які відповідно до статтей 36 - 43 КК України, виключають кримінальну протиправність діяння обвинуваченого, а також підстав для звільнення його від кримінальної відповідальності, передбачених статтями 44 - 49 КК України.
Судом не встановлено обставин, які свідчать про необхідність застосування до обвинуваченого примусових засобів виховного чи медичного характеру, та обставин, які свідчать про те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення у стані неосудності чи обмеженої осудності.
Ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
Відповідно до досудової доповіді Звенигородського районного сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області від 20 лютого 2024року №34/10/217-24 та Витягу з оцінки ризиків вчинення повторного кримінального правопорушення органом пробації ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення оцінено як середній, ризик її небезпеки для суспільства оцінено як середній.
З огляду на інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, спосіб його життя, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі волі може становити середню небезпеку для суспільства.
На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення з боку органу пробації нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, уповноважений орган пробації вважає доцільним застосування п. 2 ч. 3 ст.76 КК України: - не виїжджати за межі України без погоження з уповноваженим органом з питань пробації.
Органом пробації, згідно зібраних характеризуючих матеріалів, встановлено, що обвинувачений характеризується як спокійний, ввічливий, неконфліктний, працьовитий, користується авторитетом серед односельців. Згідно довідки КНП «Лисянської ТЛ» від 19.02.2024 №116 за психіатричною та наркологічною допомогою не звертався на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, психічних розладів не має.
За приписами статтей 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов'язковому врахуванню.
Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 66 КК України суд визнає обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого - щире каяття.
Відповідно до статті 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини та вчинення кримінального правопорушення відносно іншої особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, одне з яких є проступком, а інше - нетяжким злочином; пом'якшуючі та обтяжуючі обставини вчинення кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості та щирому каятті; дані про особу обвинуваченого, а саме обвинувачений за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, офіційно працевлаштований вальником лісу у ФОП ОСОБА_5 , має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
За сукупності вище наведених обставин, враховуючи, принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкцій інкримінованих йому злочинів, а саме: за частиною 1 статті 164 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік та за статтею 336 КК України у виді 3 років позбавлення волі.
Частиною 1 статті 70 КК України передбачено, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив два окремих кримінальних правопорушення, вчинення яких не було об'єднано одним умислом, суд визначає остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_4 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 3 років позбавлення волі.
Відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
Враховуючи обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його ставлення до вчиненого, визнання своєї винуватості, наявності обставин, що пом'якшують його покарання та обставин, що обтяжують його покарання, беручи до уваги, що тяжких наслідків від скоєного не настало, суд вважає, що виправлення останнього можливе без ізоляції від суспільства, міру покарання йому слід призначити в межах санкції частин статтей, за якою його визнано винним, у виді позбавлення волі із застосуванням статті 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, і призначенням іспитового строку два роки із зобов'язанням відповідно до пунктів 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 3 статті 76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з вказаним органом.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Судом встановлено, що у цьому кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжний захід не обирався.
Кримінальним правопорушенням потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_8 завдано шкоди майнового характеру в сумі 11862,00 грн.
Процесуальні витрати відсутні, цивільний позов не заявлявся.
Питання щодо речових доказів слід вирішити згідно з вимогами статті 100 КПК України.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 100, 124, ст. ст. 314, 373-374, 377, 468- 470, 472-475 КПК України, ст. 12, ч. 1 ст. 164, ст. 336 КК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України та призначити йому покарання у виді 3 ( трьох) років позбавлення волі.
На підставі частини першої статті 70 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі статті 75 КК України, звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі пункту 1, 2 частини 1, пункту 2 частини 3 статті 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 , такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази: відповідь начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 26.01.2024 вих. №919 на 1 арк., витяг із списком уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 та його підпорядкованих підрозділах яким надано право здійснювати окремі заходи під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану на 1 арк., витяг з наказу коменданта Звенигородського району та м. Звенигородка від 28.11.2023 № 2 на 1 арк., витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (з адміністративного-господарської діяльності) від 15.11.2023 №283 на 1 арк. повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_10 від 11.01.2024 вих. № 2/59 на1 арк., рапорт старшого офіцера ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_11 від 10.01.2024 на 1 арк., копія паспорта громадянина України ОСОБА_4 на 1 арк., копія довідки №14/78 військово-лікарської комісії на 1 арк., копія картки обстеження та медичного огляду №5477 КНП «Лисянська територіальна лікарня» на 1 арк., карта професійного відбору кандидата для прийняття на військову службу за мобілізацією ОСОБА_4 на 1 арк., копія військового квитка ОСОБА_4 на 3 арк., копія заяви начальнику ІНФОРМАЦІЯ_7 від ОСОБА_4 на 1 арк. - залишити при матеріалах кримінального провадження.
На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду через Лисянський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його проголошення.
Вирок проголошено 22 лютого 2024 року негайно після виходу суду із нарадчої кімнати.
Головуюча суддя Олена ЧОРНЕНЬКА