Справа № 697/255/24
Провадження № 1-кп/697/119/2024
22 лютого 2024 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря с/з - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Каневі Черкаської області кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Канева Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, непрацюючого, групи інвалідностей не має, раніше судимого:
- 24.11.2017 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 277 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;
- 12.10.2020 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 240 годин;
- 08.07.2021 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 389 КК України, на підставі ст. 71 КК України до відбуття покарання у виді арешту на строк 1 (один) місяць 15 (п'ятнадцять) днів;
- 09.08.2022 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, маючий у відповідності до ст. 89 КК України не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість,
- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, -
ОСОБА_4 , будучи раніше судимим 24.11.2017 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 277 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік; 12.10.2020 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 240 годин; 08.07.2021 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 389 КК України на підставі ст. 71 КК України до відбуття покарання у виді арешту на строк 1 (один) місяць 15 (п'ятнадцять) днів; 09.08.2022 Канівським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, маючий у відповідності до ст. 89 КК України не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став та в період іспитового строку вчинив кримінальний проступок за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 , 17.01.2024 близько 15:30 год., перебуваючи поблизу закинутої будівлі, що знаходиться біля будинку № 5, що по вул. Дніпробудівська, в м. Каневі Черкаського району Черкаської області, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, незаконно придбав шляхом знахідки на підлозі вищевказаної будівлі полімерний пакет із подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка відповідно до висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та їх аналогів № СЕ-19/124-24/852-НЗПРАП від 18.01.2024 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, масою в перерахунку на суху речовину 87.61 г, який поклав до правої кишені куртки в яку був одягнутий, і таким чином незаконно придбав і став зберігати при собі вищевказану подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору без мети збуту до моменту його затримання працівниками відділу поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області того ж дня о 16:00 год. у під'їзді № 1 буд. АДРЕСА_3 , в порядку ст. 298-2 КПК України та при проведенні подальшого особистого обшуку затриманого ОСОБА_4 був виявлений вищевказаний особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, канабіс, що знаходився в правій кишені його куртки у прозорому поліетиленовому пакеті, який в подальшому було вилучено до відділу поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, визнав повністю, факт і обставини вчинення кримінального проступку підтвердив, розкаявся у вчиненому та просив суд суворо його не карати. Пояснив, що в січні 2024 року близько 15:30 год., перебуваючи поблизу закинутої будівлі, що знаходиться біля будинку № 5, що по вул. Дніпробудівська, в м. Каневі, Черкаського району, Черкаської області, діючи умисно, знайшов полімерний пакет із подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, який поклав у кишеню куртки та пізніше був затриманий працівниками поліції того ж дня у під'їзді № 1 буд. АДРЕСА_3 . Під час особистого огляду було виявлено та вилучено даний наркотичний засіб до відділу поліції.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, які вважають, що вказане кримінальне провадження доцільно розглянути відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, суд відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження всіх доказів стосовно обставин справи, що підтверджують вину обвинуваченого та ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого.
При цьому, суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст таких обставин і не має сумнівів у добровільності їх позиції.
Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18 січня 1978 року, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21 липня 2011 року, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_4 у судовому засіданні не здобуто.
При цьому, суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст таких обставин і не має сумнівів у добровільності їх позиції.
Також суд роз'яснив, що учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Оцінюючи показання обвинуваченого, наданими ним в судовому засіданні, суд вважає, що пред'явлене обвинувачення ОСОБА_4 доведено.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з приписами ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінального проступку, особу обвинуваченого, який має молодий вік, раніше неодноразово судимий, не працює, за місцем проживання характеризується негативно, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, інвалідом не являється.
В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.
До обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, суд відносить рецидив злочину.
Відповідно до вимог КК України, покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Судом враховується те, що санкцією ч. 1 ст. 309 КК України передбачено як альтернативні такі види основних покарань: штраф, виправні роботи, арешт, обмеження волі.
Оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_4 працює на даний час і має стабільні джерела доходу, які б надавали можливість сплатити штраф у розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 309 КК України, суд вважає призначення покарання у виді штрафу недоцільним.
З цих же підстав недоцільним є призначення покарання у виді виправних робіт.
Суд також вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у вигляді арешту не буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції статті, за якою він обвинувачується, оскільки таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення.
Положеннями ч. 3 ст. 78 КК України встановлено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 КК України.
Разом з цим, положення ч. 3 ст. 78 КК України не ставлять можливість застосування положень статей 71, 72 КК України у залежність ані від виду кримінального правопорушення (злочин чи кримінальний проступок), ані від форми вини (вчиненого умисно чи з необережності). Ці положення носять імперативний характер і не ставлять вирішення цього питання на розсуд суду (не є сферою дискреційних повноважень суду).
Згідно ч.ч. 1 та 4 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 71 КК України, приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком, є обов'язком суду, який призначає покарання за сукупністю вироків. У разі вчинення нового злочину в період іспитового строку при звільненні від відбування покарання з випробуванням невідбутою частиною покарання є раніше призначене покарання в його повному обсязі, за винятком строку попереднього ув'язнення.
Таким чином, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09.08.2022 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до 4 років позбавлення волі, але на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки і в період іспитового строку при звільненні від відбування покарання з випробуванням вчинив нове кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, суд застосовує правила, передбачені ст. 71 КК України, та до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
При цьому, при призначенні покарання за сукупністю вироків суд керується пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, згідно якого при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий виходячи з співвідношення, за яким один день позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.
Також суд враховує, що відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами покарання» у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.09.2021 (справа № 127/25037/17), яким наголошено, що в разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням суперечить точному змісту кримінального закону.
Таким чином, враховуючи вказані обставини, відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, згідно якої особі, що скоїла злочин повинно бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає, що з урахуванням даних, що характеризують обвинуваченого, та інших обставин справи, ОСОБА_4 необхідно визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 71 КК України, яке слід відбувати реально, оскільки інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання. Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Підстав для застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.
Згідно з ч. 2 ст. 43 КПК України, засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили. Тож початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі відносно ОСОБА_4 необхідно рахувати з дня набрання законної сили обвинувальним вироком.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час без застосування електронних засобів контролю до вступу вироку в законну силу.
Враховуючи викладене, особу обвинуваченого та у зв'язку з завершенням судового розгляду, суд вважає за доцільне до вступу вироку в законну силу обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Цивільний позов по кримінальному провадженню відсутній.
Відповідно до ст.ст. 122, 124 КПК України, з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення експертизи.
Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 349, 369-371, 373-374 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного за цим вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09.08.2022, за яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до 4 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено з іспитовим строком терміном на 2 роки, та з урахуванням положень пп.«б» п.1 ч.1 ст.72 КК України, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 4 (чотирьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
До вступу вироку в законну силу обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання в період часу з 22:00 год. до 06:00 год., за виключенням необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та/або у разі оголошеної повітряної тривоги з метою перебування в укритті.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта: у зв'язку з проведенням судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № СЕ-19/124-24/852-НЗПРАП від 18.01.2024 вартістю 1514,56 грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять гривень, 56 копійок).
Речові докази у кримінальному провадженні: подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, що є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 87.61 г, яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів відділу поліції №1 Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області - знищити.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Головуючий ОСОБА_1