Справа № 120/6715/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук Ірина Миколаївна
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
21 лютого 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,
у травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (ГУ ДПС у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0017191305 від 24.05.2019 та №0017201305 від 24.05.2019
16 листопада 2023 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено те, що 29.08.2005 між позивачем (позичальник) та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) було укладено кредитний договір №013/035-38/30655.
20.11.2017 між кредитором та позичальником з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, у зв'язку із достроковим погашенням позичальником частини кредитної заборгованості укладено договір про припинення зобов'язань за кредитним договором №013/035-38/30655 від 29.08.2005.
Вказаним договором сторони визнають і підтверджують, що розмір непогашеної позичальником заборгованості за кредитним договором станом на 20.11.2017 складає 23662,30 доларів США, в тому числі:
-сума основного боргу (неповернутого кредиту) - 7160 доларів США, що складає еквівалент 189733,46 гривень по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього договору;
- проценти, нараховані за користування кредитом - 16502,30 доларів США, що складає еквівалент 437298,88 гривень по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього договору;
- розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за кредитним договором - 3459755,24 гривень.
У зв'язку з виконанням позичальником умов кредитора, сторони домовилися, що з 20.11.2017 боргові зобов'язання за кредитним договором припиняються внаслідок звільнення кредитором позичальника від сплати боргових зобов'язань (прощення боргу), а кредитний договір вважається розірваним (пункт 2 договору про припинення зобов'язань за кредитним договором).
Крім того, 25.03.2008 між позивачем (позичальник) та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) було укладено кредитний договір №014/035-38/60070.
20.11.2017 між кредитором та позичальником з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, у зв'язку із достроковим погашенням позичальником частини кредитної заборгованості укладено договір про припинення зобов'язань за кредитним договором №014/035-38/60070 від 25.03.2008.
Вказаним договором сторони визнають і підтверджують, що розмір непогашеної позичальником заборгованості за кредитним договором станом на 20.11.2017 складає 35128,59 доларів США, в тому числі:
-сума основного боргу (неповернутого кредиту) - 25003,04 доларів США, що складає еквівалент 662557,73 гривень по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього договору;
- проценти, нараховані за користування кредитом - 10125,55 доларів США, що складає еквівалент 268317,83 гривень по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього договору;
- розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за кредитним договором - 8761995,46 гривень.
У зв'язку з виконанням позичальником умов кредитора, сторони домовилися, що з 20.11.2017 боргові зобов'язання за кредитним договором припиняються внаслідок звільнення кредитором позичальника від сплати боргових зобов'язань (прощення боргу), а кредитний договір вважається розірваним (пункт 2 договору про припинення зобов'язань за кредитним договором).
При цьому, п. 5 вказаних вище договорів визначено, що з підписанням цього договору позичальник вважається повідомленим відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України про анулювання (прощення) заборгованості в сумі основного боргу (неповернутого кредиту), що зазначена в пункті 1 договору, та про те, що сума анульованого (прощеного) основного боргу буде включена кредитором до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь позичальника, за підсумками звітного періоду, в якому борг було анульовано (прощено).
Так, у період з 20.03.2019 по 27.03.2019 посадовою особою ГУ ДПС у Вінницькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах ОСОБА_1 з АТ "Райффайзен Банк Аваль" за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт №1171 від 02.04.2019.
У ході проведеної перевірки встановлено наступні порушення:
-пп. "д" п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік на суму 153412,41 грн.;
- пп. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України у результаті чого визначено суму військового збору за результатами 2017 року на суму 12784,37 грн.
На підставі акту перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 24.05.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення №0017191305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 153412,41 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 38353,10 грн., а також №0017201305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 12784,37 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 3196,09 грн.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями в частині визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 133922,70 грн., а також в частині визначення податкового зобов'язання з військового збору в сумі 11160,22 грн., позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Згідно п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до п. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Підпунктом 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим, проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Тобто, під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, без включення в цю суму боргу (кредиту) процентів, нарахованих за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №826/12872/17.
При цьому, 07.05.2015 набув чинності Закон України від 9 квітня 2015 року № 321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» (Закон № 321-VIII), згідно з яким підрозділ 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України доповнено пунктом 8 у наступній редакції: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися, починаючи з 01 січня 2015 року.
Тобто, необхідною передумовою для застосування п. 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України є саме зміна валюти кредитування.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.11.2017 між кредитором та позичальником (позивачем) з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, у зв'язку із достроковим погашенням позичальником частини кредитної заборгованості укладено договір про припинення зобов'язань за кредитним договором №013/035-38/30655 від 29.08.2005.
Вказаним договором сторони визнали і підтвердили, що розмір непогашеної позичальником заборгованості за кредитним договором станом на 20.11.2017 складає 23662,30 доларів США, в тому числі:
-сума основного боргу (неповернутого кредиту) - 7160 доларів США, що складає еквівалент 189733,46 гривень по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього договору;
- проценти, нараховані за користування кредитом - 16502,30 доларів США, що складає еквівалент 437298,88 гривень по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього договору;
- розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за кредитним договором - 3459755,24 гривень.
Крім того, 20.11.2017 між кредитором та позичальником (позивачем) укладено договір про припинення зобов'язань за кредитним договором №014/035-38/60070 від 25.03.2008.
Вказаним договором сторони визнали і підтвердили, що розмір непогашеної позичальником заборгованості за кредитним договором станом на 20.11.2017 складає 35128,59 доларів США, в тому числі:
-сума основного боргу (неповернутого кредиту) - 25003,04 доларів США, що складає еквівалент 662557,73 гривень по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього договору;
- проценти, нараховані за користування кредитом - 10125,55 доларів США, що складає еквівалент 268317,83 гривень по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього договору;
- розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за кредитним договором - 8761995,46 гривень.
Таким чином, банком було прощено (анульовано) позивачу суму основного боргу, а не змінено валюту зобов'язання за таким фінансовим кредитом з іноземної валюти у гривню, що, у розумінні вищенаведених норм податкового законодавства, зумовлює виникнення додаткового блага та, як наслідок, зобов'язання задекларувати отриманий дохід і сплатити з нього податок і військовий збір.
При цьому, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що між нею та банком було укладено угоду про зміну валюти зобов'язання за такими кредитами з іноземної валюти на гривню, а тому пункт 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України не врегульовує виниклі між сторонами спірні правовідносини.
Крім того, наявність у договорах про припинення зобов'язань за кредитними договорами №014/035-38/60070 від 25.03.2008 та №013/035-38/30655 від 29.08.2005 інформації про суму основного боргу (неповернутого кредиту) в еквіваленті до гривні по офіційному курсу НБУ на дату укладання договору, жодним чином не вказує про зміну валютного зобов'язання, адже позивачу прощено суму основного боргу саме в доларах США.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем обґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення №0017191305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 153412,41 грн. та №0017201305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 12784,37 грн., а тому відсутні підстави для їх скасування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2023 у справі №300/2162/19 та від 13.07.2023 у справі №160/19333/21.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.