Справа № 240/14681/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
20 лютого 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
21.12.2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 грудня 2023 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що з 02.12.2016 позивачу призначена пенсія за вислугу років згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Після досягнення пенсійного віку, з 28.04.2023 позивачу, за її заявою, призначено пенсію за віком на підставі норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
16.05.2023 адвокат позивача звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020-2022 роки.
Листом від 29.06.2023 №23455-22494/К-02/8-0600/23 відповідачем позивачеві повідомлено про те, що застосування показника середньої зарплати, з якої сплачено страхові внески в Україні, за три календарні роки, які передують року звернення за призначенням пенсії при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком не передбачено чинним законодавством.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058) за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з приписами частини 2 статті 40 Закону №1058, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною 3 статті 45 Закону №1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону №1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої цим Законом.
Водночас, позивачу була призначена первинно пенсія за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та з 28.04.2023 призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.
Таким чином, норма частини 3 статті 45 Закону №1058 не поширюється на правовідносини між сторонами з приводу призначення пенсії позивачу пенсії за віком з 28.04.2023.
Отже, при призначенні позивачу пенсії за віком за нормами Закону №1058 з 28.04.2023 має застосовуватись частина 2 статті 40 Закону №1058 та при обрахунку пенсії враховуватись середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмова відповідача застосувати при розрахунку позивачу пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020-2022 роки, є протиправною.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020, 2021 та 2022 року, колегія суддів зазначає наступне.
За загальним правилом, діями суб'єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень. Отже, під протиправними діями суб'єкта владних повноважень слід розуміти активну форму поведінки, пов'язану з виконанням дій, які такий суб'єкт не мав права вчинювати відповідно до його повноважень, за відсутності обставин, з якими пов'язана необхідність вчинення певної дії або з порушенням процедури.
До адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу саме позивача. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права таабо виникнення додаткового обов'язку.
В даному випадку, права позивача порушуються не діями відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2020, 2021 та 2022 року, а фактично відмовою відповідача у проведенні перерахунку та виплаті пенсії викладеної у листі від 29.06.2023 №23455-22494/К-02/8-0600/23 , у зв'язку з чим суд вважає необхідним залишити вимоги про визнання протиправними дій без задоволення.
На підставі зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з метою належного захисту прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову відповідача у проведенні перерахунку та виплаті пенсії викладену у листі від 29.06.2023 №23455-22494/К-02/8-0600/23.
Враховуючи обставини встановлення судом протиправності відмови відповідача та, як наслідок, порушення прав позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити позивачу з 28.04.2023 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням йому пенсії за віком, тобто 2020-2022 роки.
Даючи оцінку доводам апелянта щодо наявності підстав для визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій в сумі 82923,80 грн, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 та зобов'язати вчинити такі дій, колегія суддів вказує на слідуюче.
Як вбачається зі змісту спірної відмови, відповідач зазначає, що оскільки позивачу із 02.12.2016 вже призначено пенсію за вислугу років, підстави для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV відсутні.
З матеріалів справи встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та із 02.12.2016 їй призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
У зв'язку з працевлаштуванням 06.12.2016 позивача на роботу, виплату пенсії позивачу було припинено.
16.05.2023 адвокат позивача звернувся до відповідача із заявою щодо виплатити їй грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 Перехідних положень Закону України № 1058.
Відповідач листом від 29.06.2023 №23455-22494/К-02/8-0600/23 повідомив позивача, що позивача за його заявою переведено на пенсію за віком з 28.04.2023 відповідно до Закону. згідно із пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх 10 мінімальних пенсій станом на день її призначення. Оскільки з 28.04.2023 позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, тому виплату грошової допомоги у розмірі 10 мінімальних пенсій не проведено.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191 (далі - Порядок).
Відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі - Порядок).
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-ІV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 462/5636/16-а, від 19.03.2019 у справі № 466/5637/17.
Верховний Суд вже неодноразово розглядав справи з таким предметом спору. Зокрема, у постановах від 22 лютого 2018 року у справі № 310/3774/17, від 27 листопада 2018 року у справі №328/1619/17(2-а/328/80/17), від 11 липня 2019 року у справі № 350/294/16-а, обставини яких є подібними, Верховний Суд зазначив, що з аналізу пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV та пункту 5 Порядку № 1191 можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах й 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії. Отже, підставою для відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком є, зокрема, отримання до моменту призначення пенсії за віком будь-якої пенсії.
Також, Верховний Суд у постанові від 02 березня 2020 року у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16), обставини якої є подібними, дійшов наступного висновку: " умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком".
Вимоги п.5, п.6 та п.7 Порядку передбачають, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Відповідно до п.2 Порядку вбачається, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е і ж статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, позивачу відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 02.12.2016 призначено пенсію за вислугу років, однак у зв'язку з її працевлаштуванням 06.12.2016 виплату пенсії позивачу припинено.
Тобто до призначення позивачу пенсії за віком їй призначалась пенсія за вислугу років, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.
Аналогічним чином застосовано норми права в постанові Верховного Суду від 18 червня 2021року у справі № 328/1620/17.
Враховуючи, що до призначення позивачу пенсії за віком їй було призначено пенсію за вислугу років, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для нарахування та виплати їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача щодо визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку грошову допомогу є не обґрунтованими, а тому відсутні підстави для її задоволення.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, щодо часткового задоволення позовних вимог.
При цьому, апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені ст. 317 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Натомість оскаржуване рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.