Справа № 240/7411/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Панкеєва В.А.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
20 лютого 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Мацького Є.М. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
в квітні 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом із позовом, в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 25.11.2020, внаслідок травми, так, пов'язаної із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 15.02.2021 №18;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2020 року, як інваліду 2 групи з 25.11.2020 внаслідок травми, так, пов'язаної із захистом Батьківщини відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 з урахуванням попередніх виплат.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2021 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2022, вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 21.03.2023 скасовано рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2022, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 24.08.2023 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Міністерства оборони України, що оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 15 лютого 2021 року №18, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності з 25.11.2020 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Зобов'язав Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення, нарахування та виплати одноразової грошової допомоги та прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності з 25.11.2020 внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що з матеріалів справи, а саме з довідки МСЕК №294153 серії 12 ААВ, другу групу інвалідності КондакуС.О. встановлено з 25.11.2020, травма так, пов'язана з захистом батьківщини, однак внаслідок якої саме травми встановлено другу групу інвалідності встановити не представляється можливим, оскільки відсутнє свідоцтво про хворобу.
Зважаючи на це, а також що заявнику групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності, Міністерство оборони України прийняло єдине можливе правильне рішення про відмову у призначенні ОГД.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходив військову службу в збройних силах України.
Під час проходження військової служби з період з 12.11.2014 по 16.12.2014 року та з 08.04.2016 по 22.07.2016 позивач приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджено довідкою Генерального штабу Збройних Сил України від 27.07.2018 року № 292/3661.
28.11.2018 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу встановлено третю групу інвалідності, з 20.11.2018, яка настала внаслідок травми, так, пов'язаної із захистом Батьківщини (а.с.11).
У зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності, які настала внаслідок травми, так, пов'язаної із захистом Батьківщини, Міністерством оборони України позивачу виплачена одноразова грошова допомога відповідно до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей" в сумі 440500,00 грн.
25.11.2020 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу встановлено другу групу інвалідності, з 25.11.2020, яка настала внаслідок травми, так, пов'язаної із захистом Батьківщини (а.с.12).
Позивачем подана заява до Житомирського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для виплати йому одноразової грошової допомоги МОУ згідно ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду другої групи з 25.11.2020 та додані необхідні документи.
Житомирський ОМТЦК та СП направив до Міністерства оборони України висновок щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок травми, так, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Протоколом засідання комісії Міноборони від 15.02.2021 № 18 ОСОБА_1 відмовлено у призначені одноразової грошової допомоги у зв'язку із тим, що:
- Положеннями п.4 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон) та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 №975 (далі - Порядку) передбачено, що у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулась протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.
- Заявнику групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності (а.с.13).
Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, частиною 1 статті 3 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісті.
В силу ст. 12 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
За змістом ст. 2 Закону № 2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Положеннями ст.1 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV) визначено, що інвалідність це міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
За змістом ч.1 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII).
У випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам (частина 2 статті 16-3 Закону №2011-XII).
Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
За правилами частини 4 статті 16-3 Закону №2011-XII якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами (частина 6 статті 16-3 Закону №2011-XII).
Отже, підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі-військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок №975), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
У пункту 3 Порядку №975 закріплено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової у разі встановлення інвалідності допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Положеннями пункту 6 Порядку №975 встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.
За змістом п.8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
При цьому слід зазначити, що Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.006957 вказав, що оцінка причин ушкодження здоров'я особи, ступеня такого ушкодження та його наслідків, здійснюється тільки компетентним органом, а саме медико-соціальною експертною комісією, яка, за наслідками такої оцінки, уповноважена визначити ступінь ушкодження здоров'я військовослужбовця (шляхом встановлення відповідного відсотка втрати працездатності або встановлення відповідної групи інвалідності).
У цій справі суд касаційної інстанції вказав, що передбачені частиною 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року, а зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після).
В подальшому вказані висновки підтримані Верховним Судом у постановах від 31 березня 2021 року (справа №440/1491/20), від 30 березня 2021 року (справа №817/1599/18).
Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2017, частину 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється", тобто конкретизовано правову норму, яка міститься в абзаці першому.
Отже, з аналізу наведених норм Закону та Порядку № 975 видно, що законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності, проте при зміні групи інвалідності протягом двох років з моменту її первинного встановлення.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачу вперше встановлено інвалідність 3 групи з 20.11.2018, а 2 група інвалідності позивачу встановлена з 25.11.2020.
Також, з матеріалів справи встановлено, що позивач з 19.11.2020 по 25.11.2020 перебував на стаціонарному лікуванні у військовій частині НОМЕР_1 . Погіршення стану здоров'я позивача, яке у подальшому стало підставою для встановлення 2 групи інвалідності, розпочалося з 19.11.2020, тобто до закінчення двохрічного строку встановленого законодавством.
Позивачеві було призначено черговий переогляд на 28.11.2021. Він не мав обов'язку проходити переогляд раніше, тому не може зазнавати жодних негативних наслідків від того, що огляд не відбувся до 20.11.2020.
Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постанові від 22 серпня 2019 року у справі №826/7472/18.
Зважаючи на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дворічний строк, передбачений пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII було додержано, отже позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Разом з тим, у вищевказаній постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.006957 Верховний Суд дійшов висновків, що:
- встановлення інвалідності та встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є пов'язаними підставами для виплати одноразової грошової допомоги;
- встановлення інвалідності особі, якій раніше було встановлено часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності, надає такій особі право на виплату одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми;
- дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту першого рішення компетентного органу (МСЕК), яким встановлено інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Вищезазначене спростовує доводи апеляційної скарги щодо необхідності встановлення внаслідок якої саме травми встановлено другу групу інвалідності, оскільки встановлення інвалідності є пов'язаними підставами для виплати одноразової грошової допомоги, при цьому травма так, пов'язана з захистом батьківщини.
Слід також зазначити, що Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2023 у цій справі (№240/7411/21), дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від позицій, сформованих Верховним Судом за наслідками розгляду справ №240/10153/19 та №1.380.2019.006957, а також в інших постановах Верховного Суду щодо застосування положень п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ у подібних правовідносинах, у яких викладено аналогічні висновки та зазначив наступне:"
- частина четверта статті 7 КАС України не може бути застосована до правових актів, які визнані неконституційними за рішенням Конституційного Суду України;
- правовий висновок Верховного Суду, наведений у постановах від 15.07.2020 у справі №240/10153/19 та від 02.12.2022 у справі №1.380.2019.006957, стосується редакції пункту четвертого статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що діяла до ухвалення рішення Конституційного суду України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022, і застосовується до правовідносин, що виникли до 06 квітня 2022 року.
До правовідносин, що виникли після 06 квітня 2022 року, стаття 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» застосовується без урахування пункту четвертого цієї статті, що його визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 №1-р(ІІ)/2022."
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15 лютого 2021 року №18, є протиправним та підлягало скасуванню, тому обгрунтовано зобов'язав Міністерство оборони України повторно розглянути документи ОСОБА_1 стосовно призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби, та прийняти відповідне рішення з урахуванням правового висновку суду.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Мацький Є.М. Шидловський В.Б.