Справа № 826/10634/18
21 лютого 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Судді-доповідача Кузьмишиної О.М.,
суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.,
при секретарі судового засідання Кузьмич М.Б.,
за участі:
представника позивача - Осипенка С.В.,
представника відповідача - Маменка О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про прийняття звіту про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі №826/10634/18 за позовом Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м. Києві до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги,
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року задоволено апеляційну скаргу Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м. Києві, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 №Б-905-16.
Позивач звернувся до апеляційного суду із заявою про встановлення судового контролю за зазначеною вище постановою від 21.10.2020.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року заяву Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м. Києві про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №826/10634/18 за позовом Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м. Києві до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено.
Встановлено судовий контроль за виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі №826/10634/20 шляхом зобов'язання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) подати до Шостого апеляційного адміністративного суду звіт про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі №826/10634/18 протягом місяця з дня отримання даної ухвали.
Від Голови ліквідаційної комісії Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м. Києві Можейка В.І. 27.12.2023 надійшла заява, у якій повідомлено, що станом на 27.12.2023 постанова суду апеляційної інстанції від 21.10.2020 виконана не у повному обсязі, оскільки відповідно до витягу з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами за Управлінням обліковується від'ємне сальдо в сумі 6 174 764,06 грн та залишок несплаченої пені в сумі 6 897 936,26 грн, що в сумі складає 13 009 205,07 грн.
25 січня 2024 року від ГУ ДПС у м. Києві надійшов звіт про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі №826/10634/18.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2024 року призначено розгляд звіту ГУ ДПС у м. Києві у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін у справі.
В судовому засіданні представники сторін надали свої пояснення по суті питання, відповідали на питання суду.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, надані докази на підтвердження виконання рішення суду в даній справі, колегія суддів вважає, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 виконана в повному обсязі, тому наявні підстави для прийняття поданого Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві звіту.
Відповідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення ухвалюється судом іменем України та є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статтей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частина четверта та сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Конституційний Суд України у Рішенні від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 зазначив, що механізм ефективного судового захисту обумовлює у необхідних випадках застосування процедури примусового виконання рішень суду. Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист (п.6.3).
У Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Відповідно частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
Так, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
Правові норми, закріплені у частині першій статті 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, підпункту «ґ» пункту 4 частини першої статті 356 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови зазначається встановлення судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
Таким чином, процесуальні дії, визначені статті 382 КАС України, є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Колегія суддів зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.
Відтак, після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.
В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 зазначив, що право на судовий захист, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Із поданого відповідачем у цій справі звіту про виконання постанови суду апеляційної інстанції від 21.10.2020 вбачається наступна позиція (дослівно): постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №826/10634/18 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 №Ю-905-16, проте відсутні будь-які зобов'язання щодо скасування нарахувань, визначених рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 15.12.2017 №2322140302, згідно якого донараховано штрафні санкції у сумі 6 174 764,06 грн і пеня 6 987 936,26 грн.
Окрім того, під час розгляду справи №826/10634/18 суд не досліджував правомірність прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 15.12.2017 №2322140302, згідно якого донараховано штрафні санкції у сумі 6 174 764,06 грн і пеня 6 987 936,26 грн.
Головним управління ДПС у м. Києві 21.10.2020 на виконання постанови апеляційного суду від 21.10.2020 у справі №826/10634/18 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 №Ю-905-16 скасовано, що підтверджується скріншотом з ІКС «Податковий облік» підсистеми «Вимоги про сплату боргу (ЄСВ) (додається).
Отже, ГУ ДПС у м. Києві постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №826/10634/18 виконана у повному обсязі 21.10.2020.
Оцінивши інформацію, наведену у звіті, колегія суддів вважає, що відповідачем у цій справі виконано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №826/10634/18 у повному обсязі 21.10.2020.
Як вже зазначалося судовою колегією в ухвалі від 15 листопада 2023 року у цій справі, підставами для задоволення апеляційної скарги УПС МВС у м. Києві став лист ГУ ДПС у м. Києві №18262/9/26-15-33-09-12 від 29.07.2020 про те, що 14.04.2017 кошти у розмірі 13 003 546,65 грн перераховано з рахунку НОМЕР_1 на рахунок НОМЕР_2 . Також зазначеним листом підтверджено правомірність перерахування помилково сплаченого внеску в сумі 13 003 546,65 грн по заяві Ліквідаційної комісії УПС МВС у м. Києві від 17.03.2017.
У постанові від 21.10.2020 колегією суддів встановлено, що відповідно до наявних у справі платіжних доручень УПС МВС у м. Києві у строк, передбачений частиною восьмою статті 9 Закону №2464-УІ, здійснено перерахування до Державного бюджету коштів з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 23.07.2015 по 08.09.2015 за реквізитами ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку:820019, код ЄДРПОУ 38747190, рахунок 37199201002658 (кошти єдиного внеску - ЄСВ працівників). Однак, УПС МВС у м. Києві помилково перераховано кошти єдиного внеску у розмірі 2,6% з грошового забезпечення поліцейських, та 34,7% на грошове забезпечення поліцейських, всього в сумі 13 003 546,65 грн, які повинні були перераховані на рахунок ЄСВ військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейських.
Зазначено також, що допущена УПС МВС у м. Києві помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки, відкриті на ім'я УПС МВС у м. Києві в казначействі. До того ж згодом така помилка самостійно виявлена платником та вжито відповідних заходів щодо спрямування коштів за належністю.
Водночас, під час розгляду справи №826/10634/18 суд не досліджував правомірність прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 15.12.2017 №2322140302, згідно якого донараховано штрафні санкції у сумі 6 174 764,06 грн і пеня 6 987 936,26 грн, не ухвалював з цього приводу рішень, оскільки таких вимог у справі позивачем не заявлялося.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що ГУ ДПС у м. Києві вчинили дії на виконання резолютивної частини постанови суду, тому клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про прийняття звіту про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі №826/10634/18 за позовом Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ у м. Києві до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги слід задовольнити, а поданий звіт прийняти.
Керуючись статтями 243, 250, 325, 328 - 331, 382 Кодексу адміністративного судочинства України Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Клопотання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про прийняття звіту про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 у справі №826/10634/18 задовольнити.
Прийняти звіт Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 у справі №826/10634/18.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді: М.І. Кобаль
Л.О. Костюк