01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Лисенко В.І.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
20 лютого 2024 року Справа № 320/28545/23
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом
за позовом приватного підприємства "Будпостач"
до Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення,
Історія справи.
Приватне підприємство "Будпостач" (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 19.05.2023 № UA403070/2023/000083/1 про коригування митної вартості товарів.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року позов було задоволено повністю.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість товарів за ціною договору (контракту) була підтверджена наданими ним до митниці документами.
При цьому, суд зазначив, що Відповідач протиправно зобов'язав Позивача надати додаткові документи за відсутності підстав, прямо передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, та не вказав, які обставини мають бути підтверджені витребуваними документами, а також не зазначив обсяг партії, умови поставки, комерційні умови товарів, що були взяті контролюючим органом за основу при коригуванні заявленої Позивачем митної вартості.
Разом з тим, суд зауважив, що сумніви Відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару на підставі поданих Позивачем документів ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, наполягаючи на тому, що спірне рішення про коригування митної вартості товару прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим.
Апелянт зазначив, що під час здійснення митного контролю, ним було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та встановлено фактори, що вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих Позивачем документах.
Апелянт стверджує, що у зв'язку з наведеним у Позивача були витребувані додаткові документи, які він не зміг подати в повному обсязі, а тому, на його переконання, митний орган мав право відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та визначити її самостійно.
Разом з тим, Апелянт зазначає, що митна вартість визначена за резервним методом, оскільки інші методи визначення митної вартості не могли бути застосовані, і вказує, що за основу для обрахунку митної вартості товарів ним взято інформацію щодо раніше визнаної митної вартості товару №2 на рівні 2,182 USD/кг, згідно з ЕМД UA504080/2022/005060 від 27.12.2022.
Окрім того, митний орган вказав, що статтею 64 МК України, на підставі якої здійснювалося визначення спірної митної вартості, не передбачено здійснення коригування ціни товарів, які беруться за основу при визначенні митної вартості за вказаним методом, а тому положення Поряду № 598 в частині необхідності зазначення в графі 33 рішення пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не підлягають застосуванню.
Для підтвердження правильності своєї позиції, митний орган також посилається на практику Верховного Суду, зокрема на постанову від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15 та постанову від 22.10.2019 у справі № 1.380.2019.000630.
Водночас, Апелянт стверджує, що судом першої інстанції порушено приписи ст. 174 КАС України щодо надіслання Тернопільській митниці копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Крім цього, митний орган вважає, що суд під час розгляду справи порушив принципи рівності всіх учасників справи перед законом та судом, змагальності та диспозитивності, а також процесуальні права Відповідача у справі.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи вцілому.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2023 та 16.01.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, стверджуючи про безпідставність доводів апеляційної скарги та правильність висновків суду першої інстанції.
При цьому, у своєму відзиві Позивач наполягає на правомірності декларування ним імпортованого товару за ціною договору та підтвердження зазначеної ціни і її складових всіма необхідними документами, а також зазначає, що у скарзі Апелянтом не наведено обґрунтування, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження судом доказів і встановлення обставин справи та (або) застосування норм права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство "Будпостач", код ЄДРПОУ 24267110, зареєстроване як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
25.10.2018 між Позивачем (далі - покупець) та компанією LINHAI SHUANGFENG RUBBER & PLASTIC CO., LTD (Китай) (далі - продавець) було укладено контракт № 1115, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує товари: шланги, аксесуари та запасні частини до них у кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
24.02.2020 для організації перевезення товару Позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі - експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.
14.02.2022 для перевезення товарів до України Позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі - перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
30.11.2022 продавець надав Позивачу прайс-лист щодо ціни імпортованих товарів.
28.12.2022 продавець надав Позивачу комерційну пропозицію щодо ціни імпортованих товарів, а також проформу інвойс № LH20221228 для оплати товарів на загальну суму 57 790,00 доларів США.
05.01.2023 на підставі контракту № 1115 покупець платіжним дорученням № 8 перерахував продавцю кошти, як передоплату за товар, в розмірі 17 337,00 доларів США.
06.03.2023 на підставі контракту № 1115 покупець платіжною інструкцією № 167 перерахував продавцю кошти, як оплату за товар, в розмірі 40 453,00 доларів США.
09.03.2023 продавець виписав Позивачу комерційний інвойс № SF17025 на загальну суму 57 790,00 доларів США та пакувальний аркуш до цього інвойсу.
13.03.2023 для переміщення товарів в Україну митними органами Китаю було оформлено митну декларацію № 310120230519266779 на загальну суму 57 790,00 доларів США.
18.03.2023 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № 225290518.
23.03.2023 на товари вказані в інвойсі був виписаний сертифікат походження № 23C3326A1513/00010.
19.04.2023 експедитор виписав Позивачу рахунок - фактуру на оплату транспортних витрат від №5653218322, а перевізник виписав інвойси для оплати транспортних витрат № 5653218323, № 5653218324.
25.04.2023 експедитор виписав довідку про транспортні витрати № 15, згідно з якою розмір транспортних витрат по перевезенню вантажу за територією України становить 68 320,39 грн та 1 529,76 доларів США.
Відповідно до залізничної накладної УМВС від 10.05.2023 № 296947 товари залізничним транспортом були доставлені до Відповідача.
18.05.2023 Позивач подав Відповідачу митну декларацію №23UA403070001201U8 для митного оформлення товарів, в якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 зазначив загальну суму за рахунком 57 790,00 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №23UA403070001201U8 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, а саме:
- контракт від 25.10.2018 № 1115 між компанією LINHAI SHUANGFENG RUBBER & PLASTIC CO., LTD (Китай) та Позивачем з додатковими угодами до нього;
- договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між Позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
- договір від 14.02.2022 №UA00072649 про перевезення товарів між Позивачем та компанією Maersk A/S (Данія);
- прайс-лист продавця від 30.11.2022 щодо ціни товарів;
- комерційну пропозицію продавця від 28.12.2022 щодо ціни товарів;
- проформу інвойс від 28.12.2022 № LH20221228;
- платіжне доручення в іноземній валюті від 05.01.2023 № 8 про оплату товарів;
- платіжну інструкцію в іноземній валюті від 06.03.2023 № 167 про оплату товарів;
- комерційний інвойс від 09.03.2023 № SF17025;
- митну декларацію країни відправлення від 13.03.2023 № 310120230519266779;
- коносамент від 18.03.2023 № 225290518;
- сертифікат походження від 23.03.2023 № 23C3326A1513/00010;
- рахунки від 19.04.2023 № 5653218322 ,№ 5653218323, № 5653218324 для оплати наданих експедиторських та транспортних послуг;
- довідку про транспортні витрати від 25.04.2023 № 15;
- залізничну накладну УМВС від 10.05.2023 № 296947;
- декларацію митної вартості.
18.05.2023 Відповідач направив декларанту електронне повідомлення №891238, в якому зазначив, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось) та зобов'язав декларанта відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ надати документи за наявності: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Також Відповідач зобов'язав Позивача, у разі відсутності вищезазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ, надати (за наявності) наступні додаткові документи: рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
19.05.2023 у відповідь на вказане повідомлення Позивач направив до митного органу лист вих. № М51-23/23-1, в якому надав пояснення щодо кожного витребуваного документа та висловив категоричну незгоду з вимогами митниці про їх надання. Зазначив, що в електронному повідомленні митний орган не навів докази про те, що надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже протиправно зобов'язав декларанта надати зазначені додаткові документи.
Разом з тим, Позивач додатково надав контролюючому митному органу:
- виписку з бухгалтерської документації - видаткові накладні про продаж ідентичних товарів в Україні;
- інформацію з джерел мережі інтернету щодо ціни ідентичних товарів на ринку Китаю.
19.05.2023 Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2023/000083/1 та склав картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403070/2023/000127.
22.05.2023, з урахуванням визначеної Відповідачем митної вартості, Позивач заявив товари за митною за декларацією № 23UA403070001228U0, по якій було ним сплачено митні платежі по товару 2: мито 12 256,93 грн, ПДВ 51 479,11 грн, а всього на загальну суму 63 736,04 грн.
Вважаючи протиправним вищезазначене рішення про коригування митної вартості товару, Позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI (далі - Конвенція), Митним кодексом України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У частинах другій, третій, п'ятій статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з пунктом 1 частини четвертою, частинами п'ятою та шостою статті 54 МК України Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до частин другої, четвертої, п'ятої та десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Висновки суду апеляційної інстанції.
1. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.
2. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту, було надано повний пакет документів, відповідно до переліку, визначеного частиною 2 статті 53 МК України.
3. Щодо доводів Апелянта про встановлення ним факторів, які вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих Позивачем до митного оформлення документах, колегія суддів зазначає наступне.
Так, твердження про те, що таким фактором є відсутність рахунку про перевезення, банківського платіжного документу та договору між «Маерск Україна ЛТД» і «PKP CARGO S.A.», колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки декларантом до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати № 15 від 25.04.2023, видану «Маерск Україна ЛТД», в якій зазначено вартість послуг при транспортуванні товарів від порту Ningbo у Китаї до Тернопільської митниці.
При цьому, МК України не містить вимог щодо виду документації, якою повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (зокрема, не передбачає, що такими доказами можуть бути виключно фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14.
Твердження Апелянта про те, що фактором, який вказує на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих Позивачем до митного оформлення документах, є інформація про те, що в інвойсах №№ 5653218323, 5653218324 від 19.04.2023, виставлених «Маерск Україна ЛТД», встановлений термін оплати 21 день, однак підтвердження оплати рахунків не надано Позивачем, колегія суддів відхиляє, оскільки, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Більш того, умови оплати за послуги перевезення не стосуються ціни та митної вартості.
Доводи Апелянта про те, що Позивачем було надано прайс-лист від 30.11.2022 № б/н без зазначення особи підписанта, колегія суддів також вважає необґрунтованим, оскільки він, відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Окрім того, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17.
Разом з тим, у контексті аналізу доводів апеляційної скарги, судова колегія відзначає, що вказані вище обставини, на які посилається Апелянт, не були зазначені ним в електронному повідомленні від 19.05.2023 № 891238, як підстава для витребування у Позивача додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.
5. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Відповідач протиправно зобов'язав декларанта надати додаткові документи за відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України й при цьому не вказав, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.
6. При цьому, колегія судів зазначає, що митні органи дійсно мають право реалізовувати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.
Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16.
7. Разом з тим, не зважаючи на вказані обставини, Апелянтом здійснено коригування заявленої Позивачем митної вартості товарів за резервним методом й відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.
У контексті аналізу вказаного питання та відповідних доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 по справі № 809/4367/15.
8. З викладеного вбачається, що контролюючим органом було здійснено поверхневе та необ'єктивне дослідження документів, поданих Позивачем для проходження процедур митних формальностей, без дотримання принципу належного урядування.
9. Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, що саме на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.
10. Таким чином, документами, наданими Позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.
11. Отже, Апелянтом не доведено наявності тих обставин, на які він посилається та які зводяться, на його думку, до неможливості визначення митної вартості імпортованого Позивачем товару за основним методом.
12. Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України), що обумовлює покладення обов'язку доказування в митних спорах на контролюючий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, та правомірність прийняття свого рішення, зокрема з дотриманням процедурних вимог.
13. Доводи Апелянта про те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права в частині ненадіслання йому копії позовної заяви та доданих до неї документів, порушення принципів змагальності, рівності всіх учасників справи перед законом та судом і процесуальних прав Позивача, судова колегія частково приймає до уваги та зазначає, що в матеріалах справи дійсно відсутні відомості щодо направлення Відповідачу копії позовної заяви з додатками, але відповідно до пункту другого частини другої статті 317 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Однак, зазначених вище обставин апеляційним судом не встановлено і Апелянтом не наведено будь-яких інших доводів, які б вказували на неправильне вирішення судом першої інстанції спору в цій справі по суті заявлених ним позовних вимог.
Разом з тим, колегія суддів встановила, що Київським окружним адміністративним судом 10.11.2023 зареєстровано клопотання з проханням направити Тернопільській митниці позовну заяву з доданими до неї документами/т.1 а.с 90-95/. Однак, оскаржуване рішення суду було ухвалене 27.10.2023, значно раніше, ніж вказане клопотання було зареєстровано.
Копія клопотання про направлення позовної заяви з додатками від 07.09.2023 вих.№7.25-10/7.25-10/8/4878, яке Апелянт додає до скарги, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки воно не містить відмітки про його отримання та реєстрацію у суді й не може вважатися належним доказом.
20. Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що Апелянт подавав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи або особисто приходив, щоб реалізувати це право, а тому доводи про ненадання судом першої інстанції відповідної можливості та порушення його процесуальних прав, судова колегія вважає безпідставними.
21. Перевіряючи всі доводи обох сторін, апеляційний суд також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", відповідно до якої "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".
22. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
23. Таким чином, апеляційна скарга Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року - без змін.
24. Розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 20 лютого 2024 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев