Справа № 320/4867/22
20 лютого 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Єжелі А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року, суддя Журавель В.О., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошових коштів,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 9 березня 2022 р. № 45 о/с «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області;
- поновити на службі в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посадi слідчого вiддiлення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, починаючи з 9 березня 2022 р.;
- стягнути з відповідача на користь позивача суми невиплаченого середнього грошового забезпечення, а саме за період 1 березня 2022 р. - 8 березня 2022 р. в розмірі 3864 грн., за весь час вимушеного прогулу за період 9 березня 2022 р. - 31 березня 2022 р. в розмiрi 11109 грн., за квітень 2022 року в розмірі 14973 грн., за травень 2022 року в розмірі 14973 грн., за червень 2022 року в розмiрi 14973 грн., та за увесь час, починаючи з липня 2022 р. до дня фактичного виконання судового рішення;
- стягнути з відповідача на користь позивача додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України вiд 28 лютого 2022 р. № 168, за період із 24 лютого 2022 р. - 28 лютого 2022 р. за п'ять календарних днів лютого в розмірі 5357 грн. та за період починаючи з 1 березня 2022 р. до дня закінчення воєнного стану за весь час вимушеного прогулу в розмірі 30000 гривень щомісячно, як складову частину грошового забезпечення, визначеного позивачу на день звільнення;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення лейтенанта поліції ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області починаючи з 9 березня 2022 р. та стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу разом із виплатою додаткової винагороди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку з повномасштабним військовим вторгненням російської федерації в Україну він був переведений на посилений режим несення служби і отримав зброю, з 24 лютого 2022 р. ніс службу у відділенні поліції №5 (с.Чайки). 26 лютого 2022 р. позивач був на робочому місці, після чого вибув зі зброєю до місця проживання в с. Мотижин. Надалі 26 лютого 2022 р. він вступив до місцевої територіальної самооборони, брав участь разом з батьком, братом та іншими особами в захисті України від російських окупантів, передавав дані щодо переміщення російських військ та живої сили противника до СБУ та ЗСУ. Готуючись до збройної відсічі агресору він використав деяку кількість набоїв для навчання. Посадові особи ГУНП в Київській області з ним не зв'язувалися і він також. Засобами листування у месенджері його повідомили про звільнення зі служби.
Вважає, що не допустив порушень службової дисципліни, присяги і вимог законодавства. Зазначає про те, що відповідачем порушено процедуру службового розслідування та притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема в частині його повідомлення, виклику, отримання пояснень. Тому звільнення вважає незаконним.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано п. 29 наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 8 березня 2022 р. № 55 в частині застосування до слідчого слідчого вiддiлення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 9 березня 2022 р. № 45 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого слідчого вiддiлення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Київській області поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого вiддiлення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 09 березня 2022 р.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на посаді слідчого слідчого вiддiлення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 09 березня 2022 р.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 9 березня 2022 р. до дня винесення рішення суду 29 вересня 2023 р.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Київській області (код ЄДРПОУ - 40108616) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 400,00 (чотириста) грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , лейтенант поліції, проходив службу в Національній поліції України на посаді слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
Відповідно до наказу Національної поліції України від 23 лютого 2022 року №171 "Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності" особовий склад Головного управління Національної поліції в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності.
З 23 лютого 2022 року позивач перебував за місцем несення служби в с. Чайки у ВП №5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, де попередньо отримав табельну зброю (пістолет ПМ) з набоями, що визнається сторонами. Позивач зазначає, що у подальшому він у ВП №5 отримав ще два автомата.
Згідно з наданими документами керівництвом ГУНП в Київській області здійснювалися заходи щодо зміни окремих осіб керівного складу відділення поліції №5 (ВП №5), в якому проходив службу позивач.
Відповідач зазначає, що з 24 лютого 2022 року позивач покинув місце несення служби зі зброєю та на службу не повернувся, про своє місцезнаходження також не повідомив.
На підставі доповідної записки від 08 березня 2022 року про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУ НП в Київській області, в тому числі позивача, наказом ГУ НП в Київській області від 08 березня 2022 року №288 призначено службове розслідування та створено відповідну дисциплінарну комісію.
08 березня 2022 року посадовими особами відповідача складено акт про невихід на службу без поважних причин поліцейських, в т.ч. ОСОБА_1 , в період з 24 лютого по 08 березня 2022 року.
08 березня 2022 року складено Акт про відмову від надання письмових пояснень, згідно з яким комісією відповідача запропоновано 17 поліцейським, у т.ч. позивачу, прибути до Бучанського РУП та надати пояснення, проте вони відмовилися.
За результатами проведеного службового розслідування складено висновок, затверджений начальником ГУ НП в Київській області 08 березня 2022 року, відповідно до якого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
У порушення вимог ст.64 Закону України «Про Національну поліції» на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу та інших визначених місцях ОСОБА_1 не прибув, внаслідок чого було підготовлено відповідний акт та доповідну записку з метою проведення службового розслідування.
Дисциплінарною комісією встановлено, що після того як окремі працівники структурних та територіальних підрозділів залишили місця несення служби, частина з них перебувала з табельною вогнепальною зброєю, яка до чергових частин районних управлінь, відділів, відділень поліції не була здана, керівництво підрозділів про неможливість здачі зброї не повідомлялося, в тому числі і позивач.
Комісія дійшла висновку, що в діях позивача вбачаються порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 р. за № 2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 9 листопада 2016 р. № 1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 1 лютого 2016 р. № 70, які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 24 лютого 2022 року по 08 березня 2022 року для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам та не здачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї, внаслідок чого запропоновано позивача звільнити зі служби в поліції.
Пунктом 29 наказу ГУ НП в Київській області від 08 березня 2022 року №55 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області» вирішено, зокрема, за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року за № 2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, наказу Національної поліції України від 23 лютого 2022 року № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01 лютого 2016 року № 70, які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 24 лютого 2022 року по 08 березня 2022 року для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам та не здачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї, слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.
Згідно з витягом з наказу ГУ НП в Київській області від 09 березня 2022 року №45 о/с «По особовому складу» відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) лейтенанта поліції ОСОБА_1, слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області. Підстава: наказ Головного управління №55 від 08 березня 2022 року, порушення Присяги на вірність Українському народові та Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022.
Вважаючи вказаний наказ відповідача про звільнення зі служби в поліції протиправним та таким, що прийнятий всупереч вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина третя статті 11 Закону №580).
Згідно з частиною 1 статті 59 Закону №580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Частиною першою статті 8 Закону №580 передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Статтею 18 Закону №580-VIII визначено обов'язки поліцейських, зокрема, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч.1, 2 статті 19 Закону №580-VIII).
Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського, у тому числі: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.
Колегія суддів наголошує на тому, що суд першої інстанції в своєму рішенні цілком чітко та правильно окреслив, що проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки, на відміну від іншої служби/професії/особи, служба в поліції вимагає від поліцейського особливої обачності та неухильного виконання вимог Конституції України та Законів, що тісно пов'язується із захистом Держави, її громадян.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Згідно статей 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
У висновку за результатами службового розслідування, у том числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.
Пунктом 7 статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Відповідно до частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень як звільнення зі служби в поліції.
Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580 встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.
Таким чином, види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну). Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.
Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед у перевірці, чи прийняте таке рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 620/4545/22 та у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 200/11036/20-а.
Як убачається із матеріалів справи, наказом ГУНП в Київській області від 08 березня 2022 року № 288 призначено службове розслідування за інформацією, викладеною у доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів головного управління про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУ НП в Київській області, які виразились у порушенні вимог статті 64 Закону України "Про Національну поліцію".
Згідно доповідної записки начальника УПД ГУНП в Київській області капітана поліції Бреуса Б.О. від 08 березня 2022 року, зокрема, ОСОБА_1 не прибув на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу.
За результатами проведеного службового розслідування складено висновок, затверджений начальником ГУ НП в Київській області 08 березня 2022 року, відповідно до якого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
У порушення вимог ст.64 Закону України «Про Національну поліції» на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу та інших визначених місцях ОСОБА_1 не прибув, внаслідок чого було підготовлено відповідний акт та доповідну записку з метою проведення службового розслідування.
Дисциплінарною комісією встановлено, що після того як окремі працівники структурних та територіальних підрозділів залишили місця несення служби, частина з них перебувала з табельною вогнепальною зброєю, яка до чергових частин районних управлінь, відділів, відділень поліції не була здана, керівництво підрозділів про неможливість здачі зброї не повідомлялося, в тому числі і позивач.
Комісія дійшла висновку, що в діях позивача вбачаються порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 р. за № 2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 9 листопада 2016 р. № 1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 1 лютого 2016 р. № 70, які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 24 лютого 2022 року по 08 березня 2022 року для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам та не здачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї, внаслідок чого запропоновано позивача звільнити зі служби в поліції.
Пунктом 29 наказу ГУ НП в Київській області від 08 березня 2022 року №55 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області» вирішено, зокрема, за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року за № 2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, наказу Національної поліції України від 23 лютого 2022 року № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», підпункту 5 пункту 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01 лютого 2016 року № 70, які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 24 лютого 2022 року по 08 березня 2022 року для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам та не здачі до чергової частини отриманої вогнепальної зброї, слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Київській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.
Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до Наказу Національної поліції України від 23 лютого 2022 року №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад Головного управління Національної поліції в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності.
Статтею 24 Закону № 580 встановлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
Згідно статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень
У відповідності до ч. 1 статті 2 Закону № 1932-XII оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
Частиною 1 та 2 статті 12 Закону № 1932-XII передбачено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
Діяльність і управління іншими військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, та правоохоронними органами, які відповідно до своїх повноважень беруть участь в обороні держави, здійснюються згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 12 Розділу IV Закону України "Про національну безпеку України" сектор безпеки і оборони України складається з чотирьох взаємопов'язаних складових: сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об'єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки. Функції та повноваження складових сектору безпеки і оборони визначаються законодавством України.
До складу сектору безпеки і оборони входять: Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Служба судової охорони, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 статті 18 Розділу IV Закону України "Про національну безпеку України" Національна поліція України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує громадську безпеку і порядок, охорону прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидію злочинності, а також надає визначені законом послуги з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
У постановах Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року (справа № 21-1288а15) та від 20 жовтня 2015 року (справа № 21-2103а15) зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
У статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" наведено текст присяги працівника поліції: "усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Отже, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення присяги. У зв'язку з чим, складаючи присягу, працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Під порушенням присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Застосування дисциплінарного стягненні у виді звільнення з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує доведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Аналогічний правовий висновок зазначено у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2018 року у справі № 824/227/17-а.
Таким чином, виходячи з положень Наказу Національної поліції України від 23 лютого 2022 року №171 "Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності" та статті 24 Закону № 580-VIII, всі поліцейські з 24 лютого 2022 року зобов'язані були знаходитися за місцем дислокації підрозділу, в якому проходять службу, та виконувати свої безпосередні функціональні обов'язки, в тому числі, і завдання щодо захисту, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
Отже, з 24.02.2022 позивач був безпосередньо підпорядкований начальнику Головного управління Національної поліції в Київській області.
У матеріалах справи міститься копія акту від 08.03.2022 про не вихід на службу без поважних причин, зокрема, позивача в період з 24.02.2022 по 08.03.2022 для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 24 по 26 лютого 2022 року позивач перебував за місцем несення служби у відділенні поліції №5 в с. Чайки, після чого вибув звідти зі зброєю та з 26 лютого 2022 року знаходився в с. Мотижин.
Як пояснив позивач під час апеляційного розгляду справи, він самостійно прийняв рішення разом з сім'єю виїхати до с. Мотижин, де є готель, який належить організації, в якій працює його батько.
Про цю обставину він не повідомив керівництво, а зброю, що була йому видана 23 лютого 2022, залишив за місцем свого проживання в с. Свято-Петрівське Київської обалсті.
Також позивач зазначив, що з 27 лютого 2022 с. Мотижин перебувало в окупації і лише 10.03.2023 він зміг виїхати. Від іншого слідчого дізнався, що його звільнили, після чого 10 березня 2022 поїхав з сім'єю до м. Чернівці і приїхав 13 квітня 2022. Цього ж дня він прибув до місця служби, віддав зброю і забрав свої речі.
На запитання суду, чому він одразу після виїзду з с. Мотижин не повернув зброю до відділення поліції, позивач відмовився відповісти, вважаючи, що це питання не стосується суті справи.
Окрім того, позивач зазначив, що лише 01 березня 2022 повідомив заступника керівника відділення, що перебуває у с. Мотижин і, що не може повернутись. Повідомляти безпосередного керівика - начальника слідства він не бачив необхідності.
Водночас, колегія суддів зазначає, що з урахуванням уведення в Україні воєнного стану та встановлені, у зв'язку з цим особливості, визначені ст.24 Закону України «Про Національну поліцію», судом у цій справі не встановлено будь яких доказів на підтвердження звернення позивача із відповідним рапортом на ім'я керівника ГУНП в Київській області про залишення місця дислокації підрозділу та отримання від нього дозволу для такого залишення місця дислокації підрозділу.
Викладене свідчить про відсутність у позивача належного дозволу керівника ГУ НП в Київській області на залишення місця несення служби та звільнення від виконання обов'язків поліцейського за місцем дислокації у ВП №5 та для перебування в с. Мотижин, у т.ч. в період окупації.
Окрім того, як встановлено судом та не заперечується позивачем під час апеляційного розгляду справи, за весь час відсутності позивач не повідомив керівництво ГУНП в Київській області (з урахуванням приписів ст.24 Закону України «Про Національну поліцію») про своє місцезнаходження та неможливість виконання обов'язків.
При цьому, як підтверджується матеріалами справи, позивач перебував на зв'язку, а тому мав можливість повідомити керівництво ГУНП в Київській області про своє місцезнаходження та неможливість виконання обов'язків.
Проте ОСОБА_1 не проявив належної ініціативи щодо встановлення зв'язку з керівництвом ГУНП в Київській області, отже позивач ніяк не підтвердив неможливість під час дії воєнного стану зв'язатися з повноважним керівництвом ГУНП, визначити свої завдання, знайти альтернативний спосіб, щоб дістатися до належного місця дислокації підрозділу.
Таким чином, службовим розслідуванням достовірно встановлено відсутність позивача на службі у період з 26.02.2022 року.
Невихід позивача на службу за місцем дислокації до ГУНП в Київській області з 26.02.2022 по 08.03.2022, для виконання службових обов'язків підтверджується матеріалами справи та визнається позивачем.
Водночас позивач ніяк не підтвердив неможливість під час дії воєнного стану зв'язатися з повноважним керівництвом ГУНП, визначити свої завдання, знайти альтернативний спосіб, щоб дістатися до місця дислокації підрозділу або інших визначених місць для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.
Пояснення позивача, що про відсутність можливості виїхати до Києва спростовується тим, що з самого початку бойових дій майже кожен день проводилась евакуація з населених пунктів Київської області цивільного населення, здійснювалась доставка гуманітарних та інших вантажів. Про це зазначили у своїх показаннях свідки.
Ураховуючи вказане, суд не бере до уваги посилання позивача, оскільки вони не є для поліцейського причиною для неприбуття до місця несення служби.
Як встановлено судом, позивач під час перебування в с. Мотижин активно не висловлював зацікавленість щодо того, яким чином йому продовжувати проходження служби в поліції після окупації цього населеного пункту.
Також позивач не звертався з рапортами до свого безпосереднього керівника, керівника ГУНП, як і не здійснював заходів щодо переміщення на підконтрольну владі територію України.
Фактично зацікавленість у подальшому проходженні служби в поліції позивач висловив лише після отримання повідомлення про застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Як встановлено судом, після отримання табельної зброї позивачем ця зброя використана за призначенням або для захисту національного суверенітету України не була.
Таким чином, суд визнає доведеним факт допущення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді безпідставного невиходу на службу, будучи при цьому проінформованим про необхідність повернення до ГУНП.
При цьому, така поведінка позивача безумовно підриває авторитет поліції, формує негативну думку у населення про поліцію та дискредитує звання працівника поліції, що, відповідно, свідчить про особисту недисциплінованість позивачки та недотримання нею вимог законодавства, а також присяги працівника поліції і посадових обов'язків.
Так, з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Отже, у період воєнного стану позивач повинен був безумовно з'явитися на службі, виконувати завдання поліції, передбачені законом в умовах воєнного часу, дотримуватись Конституції України і законів України, Присяги поліцейського, віддано служити Українському народові, сумлінно, чесно і зразково виконувати службові обов'язки, та бути готовим до виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, як робили та продовжують робити це інші поліцейські ГУ НП в Київській області. Позивач на місце служби не прибув та фактично самоусунувся від виконання своїх службових обов'язків.
Відтак, проаналізувавши наведене з огляду на встановлені обставини в справі, суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності доказів вчинення ним дисциплінарного проступку та порушення присяги.
Таким чином, наявними у справі доказами підтверджується факт грубого порушення позивачем службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов'язків в частині самоусунення від виконання службових обов'язків як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема, на території Київської області. Сам факт військової збройної агресії російської федерації проти України та наявність загрози цивільному населенню не є для поліцейського поважною причиною для неприбуття поліцейського до місця несення служби.
Колегія суддів зазначає, що поліцейський не наділений повноваженнями самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміни підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов'язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу належного керівника.
Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 по справі №815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Так, під вчинками, що дискредитують звання працівника Національно поліції України та власне органи національної поліції, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв'язку з виконанням службових обов'язків або не пов'язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.
З огляду на вказане, з точки зору стороннього розсудливого спостерігача, порушення позивачем цих приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава.
Зазначене безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок службового розслідування, який був сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в Державі. Вина позивача у порушенні службової дисципліни та присяги доведена належними та допустимими доказами, тому суд вважає, що спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку. За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання протиправними та скасування наказів ГУНП в Київській області, а тому позов задоволенню не підлягає.
Щодо посилання позивача на порушення процедури проведення службового розслідування, то за практикою, що склалася, порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акту можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акту (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.
На переконання колегії суддів, з урахуванням встановлених обставин, повне дотримання відповідачем процедури проведення службового розслідування не могло вплинути на суть прийнятого суб'єктом владних повноважень оскаржуваного рішення.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування спірних наказів, з огляду на підтвердження факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, несумісного з подальшим проходженням служби в ГУ НП в Київській області.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт грубого порушення позивачем службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов'язків в частині самоусунення від виконання службових обов'язків як поліцейського від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема, на території Київської області, а також самовільного залишення території дислокації підрозділу лейтинантом поліції ОСОБА_1 .
Отже, колегія суддів вважає правомірним висновок службового розслідування, який був сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в Державі. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами, а тому пункт 29 наказу ГУ НП в Київській області від 08 березня 2022 року № 55 в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказ ГУ НП в Київській області від 09 березня 2022 року № 45 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого слідчого вiддiлення розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості слідчого відділу Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що за практикою, що склалася, порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акту можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акту (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже саме по собі порушення процедури прийняття акту не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акту, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акту робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.
На переконання колегії суддів, з урахуванням встановлених обставин, повне дотримання відповідачем процедури проведення службового розслідування не могло вплинути на суть прийнятого суб'єктом владних повноважень оскаржуваного рішення.
Отже, зважаючи на вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову є протиправним.
Таким чином, при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно п. 2 ч. 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для, зокрема, зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошових коштів відмовити повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.
Повний текст рішення виготовлено: 21 лютого 2024 року.