Справа № 640/17658/20 Суддя (судді) першої інстанції: Перепелиця А.М.
21 лютого 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 16.05.2023) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд:
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача, що полягає у нездійсненні законного перерахунку позивачу з 01.01.2014 по 02.08.2014 основної пенсії, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також у нездійсненні Позивачу законного перерахунку додаткової пенсії за шкоду здоров'ю з 17.07.2018 у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату з 01.01.2014 по 02.08.2014 основної пенсії позивачу, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду здоров'ю з 17.07.2018 у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
На виконання положень п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ, адміністративну справу №640/17658/20 було передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Матеріали справи отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Перепелиці А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції грубо порушено норми процесуального права щодо надання позивачу можливості обґрунтування поважності причин пропуску строку на звернення до суду, не наведення обґрунтувань щодо усіх заявлених позовних вимог та застосування не ревалентної правової позиції Верховного Суду.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, з належними документами, що посвідчують право представників представляти їх інтереси, в судове засідання не з'явилися.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матерів справи, ОСОБА_1 ще у липні 2020 року звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва.
При цьому, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.08.2020 відкрито провадження у даній справі.
На виконання вимог п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2825-ІХ, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 передано до Київського окружного адміністративного суду.
Постановляючи ухвалу від 21.04.2023 Київським окружним адміністративним судом повторно відкрито провадження у даній справі та встановлено, що підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, відсутні.
Також, вказаною ухвалою постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.
Слід зауважити, що хоча вказана ухвала і має назву «про прийняття справи до провадження», вказаної процесуальної дії так вчинено і не було.
Втім, при вирішенні спору по суті Київським окружним адміністративним судом, з огляду на правову позицію викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, зроблено висновки щодо пропуску позивачем строку на звернення до суду.
З огляду на викладене, судом керуючись приписами частини 3 статті 123 КАС України позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Вирішуючи питання правомірності рішення суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частина 4 цієї ж статті вказує, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою (ч. 6 ст. 121 КАС України).
В силу положень Кодексу адміністративного судочинства України, при попередньому дослідженні матеріалів позовної заяви суд першої інстанції перевіряє на дотримання вимог законодавства подані до суду документи та наявність чи відсутність підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі на стадії вирішення питання про відкриття провадження.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Поряд із цим, з матеріалів справи вбачається, що судом розцінено, що позов подано у строки встановлені КАС України.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частина 4 вказаної статті КАС України встановлює, в разі якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Варто наголосити, що право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі, гарантує і стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - «Конвенція»),
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - «ЄСПЛ») пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 4 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France»).
Водночас ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 18 лютого 1999 року у справі «Уейт і Кеннеді проти Німеччини», пункт 43).
Отже, право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання верховенства права, а точніше, одного з його елементів - правової визначеності.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Водночас, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу.
Натомість, як вбачається з матерів справи, суд першої інстанції відкриваючи провадження у справі не встановив порушення позивачем строку на звернення до суду з даним адміністративним позовом, а встановивши таку обставину після відкриття провадження у справі не надав позивачу можливості обґрунтувати причини такого пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом чим обмежив право позивача на доступ до суду.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції, застосовуючи ч. 3 ст. 123 КАС України передчасно залишив позовну заяву без розгляду, так як в силу частини першої зазначеної статті суд не надав позивачу можливості повідомити про причини поважності пропуску строку на звернення до суду.
Більш того, матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду ще у липні 2020 року до позовної заяви долучено клопотання про визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними (а.с. 9-11).
При первинному відкритті провадження у даній справі, зокрема 05.08.2020 року, судом першої інстанції вказане клопотання не розглядалось, оскільки згідно установленої судової практики у вказаний період, строки позовної давності до правовідносин пов'язаних із здійсненням перерахунку пенсії не застосовувався.
В подальшому, вже Київським окружним адміністративним судом, як в ухвалі якою відкрито провадження так і у спірній ухвалі про існування такого клопотання не зазначається. Натомість, суд вказує, що такі клопотання відсутні.
Відтак, залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду з підстав пропуску строку на звернення до суду з адміністративним позовом, вказане клопотання залишилось не вирішеним.
Окремої уваги заслуговує та обставина, що обґрунтовуючи підстави залишення позову ОСОБА_1 без розгляду суд першої інстанції наводить обґрунтування виключно в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням окремих положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.
Жодних обґрунтувань підстав залишення без розгляду позову в частині вимог зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням окремих положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 17.07.2018 судом не наведено.
Відтак, колегія суддів вважає, що розглядаючи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 суд першої інстанції допустив численні порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у даній адміністративній справі.
Згідно п. ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до створення перешкоди у реалізації позивачем права на доступ до правосуддя, а тому наявні підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 205, 308, 310, 315, 320, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року скасувати.
Справу № 640/17658/20 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 21.02.2024 )