Справа № 320/11072/22 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Щавінський В.Р.
Іменем України
20 лютого 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Єгорової Н.М.,
Коротких А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2, за участю третіх осіб - Військова частина НОМЕР_1 , Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправним наказу в частині, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати підпункт 1.34 пункту 1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.03.2022 №58 (по стройовій частині), яким старшого солдата ОСОБА_1 призначено на посаду старшим стрільцем 10 відділення охорони 4 взводу охорони 2 роти охорони, та зараховано до списків ІНФОРМАЦІЯ_2.
- зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) з урахуванням висновків суду.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано підпункт 1.34 пункту 1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.03.2022 №58 (по стройовій частині), яким старшого солдата ОСОБА_1 призначено на посаду старшим стрільцем 10 відділення охорони 4 взводу охорони 2 роти охорони, та зараховано до списків ІНФОРМАЦІЯ_2. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані пункти наказу є правомірними.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Указом Президента України №69/2022 «Про Загальну мобілізацію» від 24.02.2022 оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
ОСОБА_1. 20.03.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України призваний до Військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби.
Відповідно до військового квитка НОМЕР_4 ОСОБА_1 20.03.2022 знятий з військового обліку.
Військово - лікарською комісією ГУ МВС України ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (свідоцтво про хворобу № 1362/у від 06.07.2010 року).
Однак, згідно директиви Головнокомандувача ЗСУ від 24.02.2022 здійснено тілесний огляд ОСОБА_1 шляхом опитування скарг та заяв, а тому в наслідок їх відсутності, медичну комісію останній не проходив, що підтверджується письмовими доказами, а саме: листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.11.2022 № 886, поясненнями позивача та у відзиві відповідача.
Згідно з витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.03.2022 року № 58 (підпункт 1.34. пункту 1) (по стройовій частині) ОСОБА_1 призвано за мобілізацією, та призначено на посаду старшим стрільцем 10 відділення охорони 4 взводу охорони 2 роти охорони та зараховано до списків ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 03.08.2022 № 383 старший солдат по мобілізації ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.02.2023 № 51 старшого солдата по мобілізації ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини з 11.02.2023, зарахованого наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 24.01.2023 № 8-РС у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 допустив бездіяльність щодо не направлення ОСОБА_1 на проходження медичного огляду після призову на військову службу під час мобілізації, відтак, оскаржуване рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняте з порушенням вимог частини 2 статті 19 Конституції України.
Щодо позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, суд вказав, що рапорт ОСОБА_1 щодо звільнення відсутній, а тому дана вимога є передчасною оскільки відповідачем не прийнято рішення по даному питанню.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. (частина друга статті 1 Закону №2232-ХІІ)
Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
За нормами частини третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з частиною тринадцятою статті 2 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.
Частиною п'ятою статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до пункту 10 статті 14 Закону № 2232-ХІІ за результатами медичного огляду громадянина України і з урахуванням рівня його освітньої підготовки, особистих якостей, роду діяльності та спеціальності комісія з питань приписки може прийняти одне з таких рішень:
- придатний для військової служби та попередньо призначений до служби у Збройних Силах України чи іншому військовому формуванні;
- тимчасово непридатний до військової служби, потребує лікування;
- підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та проведення повторного медичного огляду (із зазначенням дати проведення);
- непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, підлягає взяттю на облік військовозобов'язаних;
- непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягає виключенню з військового обліку;
- підлягає взяттю на військовий облік військовозобов'язаних як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі, обмеження волі, арешту, виправних робіт за вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості, у тому числі із звільненням від відбування покарання;
- підлягає виключенню з військового обліку як такий, що був раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України регулюється Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.
Так, згідно з п.3 цього Положення громадяни, які добровільно вступають на військову службу (далі - військова служба за контрактом) або призиваються, проходять обов'язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 1.1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності: до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю; військовослужбовців до служби в високомобільних десантних військах, плаваючому складі, морській піхоті; кандидатів на навчання у ВВНЗ, учнів військових ліцеїв; кандидатів до військової служби за контрактом; кандидатів до участі у міжнародних миротворчих операціях (далі - ММО) та у складі миротворчого персоналу; військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, працівників Збройних Сил України для роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ та мікроорганізмами I - II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; військовослужбовців та працівників Збройних Сил України до служби (роботи) у спеціальних спорудах, працівників допоміжного флоту ВМС Збройних Сил України; а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном; необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров'я.
Відповідно до пункту 1.4 Розділу ІІ Положення № 402 військовозобов'язаних, які призиваються та проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, віднесено до осіб, які підлягають медичному огляду.
Пунктом 3 Розділу ІІ "Медичний огляд військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період" Положення № 402 встановлено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.
Кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей.
Таким чином, положеннями нормативно-правового регулювання спірних правовідносин встановлено обов'язкове направлення військовозобов'язаних під час мобілізації для проходження медичного огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
При цьому, відповідно до вимог пункту 3.1 розділу ІІІ Положення № 402 медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, під час призову на військову службу позивач медичний огляд не проходив, відомості про прийняття відповідачем рішення щодо проходження такого огляду матеріали справи не містять.
Обґрунтовуючи цю бездіяльність, відповідач вказує про те, що керувався розпорядженням Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.02.2022 згідно якого в умовах режиму воєнного стану територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки доведено завдання щодо спрощеного порядку призову громадян по мобілізації до військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України, згідно якою ступінь придатності до військової служби громадян, які призначаються на доукомплектування в/ч сид територіальної оборони, здійснюється в обсязі тілесного огляду шляхом опитування скарг та заяв, а призов здійснюється за паспортом громадянина України (а.с. 57).
Колегія суддів погоджується із доводами позивача про те, що вказане розпорядження стосувалося спрощеного порядку призову громадян по мобілізації до військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Проте, оскільки позивача було призначено на посаду у ІНФОРМАЦІЯ_2, то вказане розпорядження у цій частині не підлягало застосуванню до позивача та не знімало з відповідача обов'язок забезпечити проходження позивачем медичного огляду.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що відповідач не надав суду копію згаданого розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України, а долучив лише лист Головнокомандувача, у якому міститься посилання на таке розпорядження.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не направивши позивача на обов'язковий медичний огляд допустив протиправну бездіяльність.
Водночас, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог про скасування підпункту 1.34 пункту 1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.03.2022 №58 (по стройовій частині), яким старшого солдата ОСОБА_1 призначено на посаду старшим стрільцем 10 відділення охорони 4 взводу охорони 2 роти охорони, та зараховано до списків ІНФОРМАЦІЯ_2.
Колегія суддів наголошує на тому, що зважаючи на те, що позивачем не було пройдено у встановленому порядку медичного огляду, то обставини, які б виключали можливість призову позивача та прийняття для проходження ним військової служби на момент винесення оскаржуваного наказу встановлені не були.
Звертаючись до суду за захистом своїх прав, їх порушення позивач пов'язував саме із непроходженням медичного огляду під час призову на військову службу, що кореспондує обов'язку відповідача направити позивача на проходження такого огляду. Таким чином, у спірних правовідносинах порушеним є саме це право позивача - на проходження медичного огляду під час призову на військову службу.
Обраний же позивачем спосіб захисту - скасування наказу про призначення на посаду, жодним чином не поновлює це порушене право. Сам лише факт непроходження медичного огляду не є свідченням непридатності до військової служби та неможливості призову на військову службу.
Окрім того, визнання протиправним та скасування підпункту 1.34 пункту 1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.03.2022 №58 (по стройовій частині), яким старшого солдата ОСОБА_1 призначено на посаду старшим стрільцем 10 відділення охорони 4 взводу охорони 2 роти охорони, та зараховано до списків ІНФОРМАЦІЯ_2, наразі не створить для позивача будь-яких юридичних наслідків, оскільки згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.02.2023 № 51 позивач проходить службу в іншому місці.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги про скасування підпункту 1.34 пункту 1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.03.2022 №58 (по стройовій частині) не відповідають суті порушених прав позивача, а задоволення цих вимог не призведе до поновлення таких прав.
Зважаючи на це, суд апеляційної інстанції у відповідності до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача.
Так, оскільки у ході судового розгляду було встановлено порушення прав позивача, яке сталося внаслідок протиправної бездіяльність відповідача щодо направлення позивача на проходження медичного огляду, то ІНФОРМАЦІЯ_2 належить зобов'язати у встановленому законом порядку направити ОСОБА_1 на проходження медичного огляду.
Проходження позивачем військово-лікарської комісії у складі органів внутрішніх справ у 2010 не відміняє обов'язку відповідача забезпечити її проведення у 2022 році під час призову на військову службу до Збройних Сил України.
Посилання позивача на протиправність виключення його з військового обліку також є безпідставним, оскільки відповідно до пункту 1 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які призвані чи прийняті на військову службу.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення в частині задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в частині задоволених позовних вимог, а позов частковому задоволенню.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 задовольнити частково.
Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2, за участю третіх осіб - Військова частина НОМЕР_1 , Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправним наказу в частині, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненаправлення ОСОБА_1 на проходження медичного огляду під час призову на військову службу.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановленому законодавством порядку направити ОСОБА_1 на проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Єгорова
Суддя А.Ю. Коротких