Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 лютого 2024 року № 520/36337/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення , зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивачка, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 31.01.1983 у період з 01.09.1977 по 28.06.1982, з 31.01.1983 по 23.08.1985, з 02.02.1987 по 18.02.1988, з 29.05.1989 по 14.09.2011, з 23.09.2011 по 28.11.2011, з 29.11.2011 по 24.11.2015, згідно записів у трудовій книжці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу періоди з 01.09.1977 по 28.06.1982, з 31.01.1983 по 23.08.1985, з 02.02.1987 по 18.02.1988, з 29.05.1989 по 14.09.2011, з 23.09.2011 по 28.11.2011, з 29.11.2011 по 24.11.2015, згідно записів у трудовій книжці.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області рішенням № 046150013469 від 12.09.2023 відмовило у зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 31.01.1983 у період з 01.09.1977 по 28.06.1982, з 31.01.1983 по 23.08.1985, з 02.02.1987 по 18.02.1988, з 29.05.1989 по 14.09.2011, з 23.09.2011 по 28.11.2011, з 29.11.2011 по 24.11.2015, посилаючись на відсутність печатки на титульному аркуші трудової книжки та на порушення інструкції при заповненні трудової книжки. Вважаючи дії відповідача протиправними позивачка звернулася до суду.
По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 263 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу та отримана ним.
Відповідач відзив на позов до суду не наддав. Відповідач належним чином повідомлений про наслідки неподання відзиву на позов, передбачені ч. 6 ст. 162 КАС України.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) , зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 046150013469 від 12.09.2023 позивачці відмовлено у призначенні пенсії, у якому зазначено:
- за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 від 31.01.1983, оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме на титульній сторінці трудової відсутній відтиск печатки;
- за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ок-5) від 08.09.2023, оскільки по батькові не відповідає паспортним даним;
- не враховано період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 16.04.2000, оскільки відсутня відмітка про видачу паспорту.
Позивачка вважаючи, що відповідачем протиправно не зарахуванні до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 31.01.1983 у період з 01.09.1977 по 28.06.1982, з 31.01.1983 по 23.08.1985, з 02.02.1987 по 18.02.1988, з 29.05.1989 по 14.09.2011, з 23.09.2011 по 28.11.2011, з 29.11.2011 по 24.11.2015, посилаючись на відсутність печатки на титульному аркуші трудової книжки та на порушення інструкції при заповненні трудової книжки, звернулася до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
За змістом ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Приписами ч. 1 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Водночас, п."д" ч. 3 вказаної статті передбачено, що до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена постановою Кабінету Міністрів "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.
При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
За приписами п.2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162, які узгоджуються з нормами п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захист від 29.07.1993 року №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Як слідує зі змісту рішення № 046150013469 від 12.09.2023 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову в призначенні пенсії за віком, не враховано період робот позивачці, згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 31.01.1983, оскільки на титульній сторінці відсутностій відтиск печатки. Проте, на переконання суду, такі висновки відповідача є безпідставними та необґрунтованими.
З наданої копії трудової книжки НОМЕР_2 від 31.01.1983, на ім'я ОСОБА_1 , судом встановлено, що на титульній сторінці трудової книжки, відсутня печатка підприємства яке вперше здійснювала запис. Під №2 у трудової книжки НОМЕР_2 наявна запис «Кировское Гор. ПТУ № 59 Принята мастером производственного обучения» наказ № 16 від 31.01.1983, тобто дата заповнення трудової книжки та дата прийняття на роботу співпадають, а у записі про звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 36 п. 1 КЗОТ УССР відповідно до Наказу № 237 від 22.08.1985 наявна печатка підприємства та підпис посадової особи.
Суд зауважує, що момент внесення записів у трудову книжку позивачці з 31.01.1983, була чинна Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затверджена постановою Госкомтруда СРСР від 20.06.1974 № 162 ( далі - Інструкція № 162).
Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Відповідно до пп 2.10. - 2.11 Інструкції № 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома).
Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіту також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т.п.).
Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підставі документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Подібні правові приписи містить і діюча Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, пунктом 4.1 якої передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Так, з досліджених матеріалів справи, зокрема копії трудової книжки позивачці НОМЕР_2 від 31.01.1983, судом встановлено, що роботодавцем вчинено записи про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнята в Кіровське ПТУ № 59 майстром виробничого навчання, наказ № 16 від 31.01.1983, тобто дата заповнення трудової книжки та дата прийняття на роботу співпадають, а у записі про звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 36 п. 1 КЗОТ УССР відповідно до Наказу № 237 від 22.08.1985 наявна печатка підприємства та підпис посадової особи на якому працювала позивачка.
З огляду на викладене судом встановлено, що трудова книжка позивачці НОМЕР_2 від 31.01.1983, заповнена відповідно до Інструкції № 162, записи в трудовій книжці про роботу позивачці відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду на якій працювала позивачка та відбиток печатки підприємства при звільненні з роботи. Тому, на переконання суду, відсутність відтиску печатки на титульній сторінці трудової книжки, не є тим недоліком трудової книжки чи записів у них, за наявності якого трудовий стаж позивачці не може вважатися підтвердженим.
Суд зазначає, що позивачка має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами для підтвердження її трудового стажу, а відтак необхідності їх підтвердження іншими доказами не вбачається.
Разом із тим, суд додатково зазначає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивачці її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства. Суд вважає за необхідне зазначити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи у довідці.
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та видачі довідок.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не врахувало, що не усі недоліки у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, у довідках.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року у справі N 275/615/17 (К/9901/768/17).
Крім того, Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі № 687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011 року) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Крім іншого суд звертає увагу, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. А тому неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку таких документів, не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на соціальний захист та пенсійне забезпечення.
Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що відмовляючи у зарахування до страхового стажу позивачці період роботи з 01.09.1977 по 28.06.1982, з 31.01.1983 по 23.08.1985, з 02.02.1987 по 18.02.1988, з 29.05.1989 по 14.09.2011, з 23.09.2011 по 28.11.2011, з 29.11.2011 по 24.11.2015 діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, добросовісно, тобто з забезпеченням усіх прав особи. Суд зауважує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 046150013469 від 12.09.2023 не є пропорційним з огляду на те що воно порушує баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивачці на соціальний захист (ст. 46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване це рішення.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивачці має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно з ч. 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд для ефективного захисту прав позивачці, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 046150013469 від 12.09.2023, у частині не зарахування до страхового стажу періоди трудової діяльності ОСОБА_1 згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 від 31.01.1983 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.09.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст. 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачкою був сплачений судовий збір у сумі 1073,60 гривень.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 12.09.2023 № 046150013469 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , в частині не зарахування періодів трудової діяльності згідно трудової книжки серія НОМЕР_2 від 31.01.1983.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) періоди роботи з 01.09.1977 по 28.06.1982; з 31.01.1983 по 23.08.1985, з 02.02.1987 по 18.02.1988, з 29.05.1989 по 14.09.2011, з 23.09.2011 по 28.11.2011, з 29.11.2011 по 24.11.2015, згідно записів у трудовій книжки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) від 05.09.2023 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Борисенка Олександра, буд. 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) суму сплаченого судового збору у розмірі 1073,6 грн (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Заічко О.В.