21 лютого 2024 року Справа № 480/9752/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Глазька С.М., розглянувши у матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2017, 2018, 2019 роки, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з 01.09.2020, з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст. 40 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2017, 2018, 2019 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у відповідності до п. 7(1) розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у день призначення її пенсії - 01.09.2020 за віком посадовими особами протиправно було зазначено не про призначення пенсії за віком, а про перерахунок (переведення) позивача з раніше призначеної пенсії за вислугою років на пенсію за віком. У зв'язку з викладеним, окрім того, було взято середній розмір заробітної плати за 2014-2016 роки, замість середнього розміру заробітної плати за три останні роки, що передують року призначення пенсії (2017-2019), у зв'язку з чим розмір пенсії виявився нижчим. Також позивач вказує про протиправність відмови відповідача щодо призначення та виплатити ОСОБА_1 грошової допомоги у відповідності до п. 7(1) розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення (01.09.2020).
Ухвалою суду від 13.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 02.02.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної шляхом направлення до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин такого пропуску та наданням відповідних доказів.
12.02.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому просить поновити пропущений строк звернення до суду.
Вказане клопотання представник позивача обґрунтовує тим, що Про невідповідність розмірів пенсії вимогам Конституції України та інших законодавчих актів позивачка дізналася кілька місяців назад від її колег, які вийшли на пенсію після неї, і яким пенсію було нараховано у значно вищому розмірі. Зокрема про це її повідомила ОСОБА_2 (справа №480/10096/23). До того вона, як законослухняний громадянин, не могла передбачити, що орган держави, в даному випадку Управління пенсійного фонду України в Сумській області, який покликаний захищати права та законні інтереси громадян у сфері пенсійного та соціального забезпечення, може ці права порушувати. Вона не має юридичної освіти, не знає особливостей пенсійного законодавства, у зв'язку з чим не могла знати, що її права порушуються, тобто, що розмір пенсії не відповідає вимогам законодавства. Згідно з поданою 1 вересня 2020 року заявою їй було призначено пенсію за віком, але при обчисленні розміру пенсії працівники відповідача незаконно застосували неправильний розмір одного з складових за невідповідний період, який використовується для визначення розміру пенсії. Її з приводу цього компетентні органи не те що не інформували, а навпаки запевняли і до цього часу запевняють, що розмір пенсії визначено правильно і у відповідності до діючого законодавства. У зв'язку з такими діями відповідача позивачка тривалий час була введена в оману і помилково вважала, що її розмір пенсії визначено правильно. До того ж такий підхід до обчислення розміру пенсії при її переведенні з пенсії за вислугою років на пенсію за віком є масовим, органи пенсійного фонду застосовують його до усіх пенсіонерів, які переходять з пенсії за вислугою років на пенсію за віком, при цьому на численні рішення судів про визнання таких їхніх дій неправомірними уваги не звертають. Виходячи з цього, сторона позивача звертає увагу суду на сталий і прямий неправомірний умисел відповідача, спрямований на введення пенсіонерів в оману, порушення діючого законодавства при обчисленні розміру пенсії таким категоріям пенсіонерів як позивачка, тривалий і незмінний характер цих неправомірних дій відповідача, прихованість і завуальованість цих незаконних дій. Між тим, як тільки позивачу стало відомо про наявність порушення діючого законодавства при розрахунку її пенсії - вона звернулася до відповідача з заявою та оскаржила його дії до суду. Також при вирішенні питання про поважність пропуску строку позовної давності просимо суд врахувати ту обставину, що на утриманні позивачки знаходяться її чоловік, який має тривалу хворобу серця і якому в 2019 та 2023 роках було проведено лікування з відповідним операційним втручанням. Окрім хворого чоловіка, на утриманні відповідачки перебуває також її хвора мати, яка за висновком лікувально-консультативної комісії потребує стороннього догляду і догляд в сукупності з вищевказаними обставинами, також призвів до пропуску відведеного законом строку на звернення з адміністративним позовом.
Також позивач зазначає, що на території України з 12 березня 2020 року введено карантин, який фактично припинився 30 червня 2023 року, а з 22 березня 2022 року окрім всього цього, на території України було введено воєнний стан у зв'язку з військовим вторгненням сусідньої держави. Позивач зазначає, що вона мешкає в 10 кілометрах від кордону з державою-агресором. У зв'язку з цим їх місцевість піддається постійним обстрілам і це також значно вплинуло на можливість позивачки з'ясувати незаконність обчислення розміру її пенсії та звернутися за захистом її прав.
Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи вказаного клопотання позивача, зазначає наступне.
Так, частинами 1 та 2 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 6 ст. 161 КАС України передбачено, що в разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як вбачається з позову позивач просить суд визнати протиправними дії, вчинені відповідачем в момент призначення пенсії, а саме 01.09.2020, а також зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії саме з 01.09.2020, а також з вказаної дати призначити їй грошову допомогу, однак з позовом до суду позивач звернулася лише 06.09.2023, тобто з пропуском 6-місячного строку на звернення з позовом до суду, встановленого ст. 122 КАС України.
У клопотанні про поновлення строку звернення до суду представник позивач зазначив, що в період з 01.09.2020 по 06.09.2023 позивач не мала можливості звернутися до суду з декількох поважних причин, а саме: хвороба та лікування близьких осіб, введення посадовими особами відповідача позивача в оману, введення карантину та запровадження військового стану.
Щодо доводів представника позивача про хворобу та лікування близьких осіб позивача суд зазначає наступне.
Так, на підтвердження вказаних обставин, представником позивача були наданні первині медичні документи (довідки, виписки), відповідно до яких судом встановлено, що чоловік позивача з 11.12.2020 по 22.12.2020 лікувався у відділенні, 01.12.2020 була проведена операція, з 23.09.2021 по 01.10.2021 лікувався у відділенні, з 14.02.2023 по 24.02.2023 стаціонарне лікування. Інші надані представником висновки датовані 07.02.2024 тобто після звернення позивача до суду.
З аналізу казаних даних суд зазначає, що вказані періоди лікування є незначними з огляду на строк пропущений позивачем на звернення до суду. Жодного належного доказу того, що позивач в період 01.09.2020 по 06.09.2023 здійснювала постійний догляд за іншою особою суду надано не було.
Щодо доводів представника позивача про введення посадовими особами відповідача позивача в осману, суд зазначає, що позивачем ненадано жодного доказу того, що саме дії (бездіяльність) відповідача позбавили позивача можливості вчасно, починаючи з 01.09.2020 (у продовж 6 місяців після отримання пенсії), звернутися до суду з відповідним позовом.
Щодо посилання представника позивача на введення карантину та початку військового стану, суд зазначає наступне.
Доводи заявника щодо запровадження на всій території України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не можуть вважатись обґрунтованими та розцінюватись як належна та поважна підстава для поновлення строку звернення до суду, оскільки запровадження карантину в Україні є загальновідомою обставиною та не потребує доказування, водночас позивач не вказав, які саме обставини у зв'язку із запровадженням карантину та продовженням його дії в Україні перешкоджали йому звернутися до суду в межах шестимісячного строку звернення до суду. У свою чергу, Сумський окружний адміністративний суд в умовах указаного карантину здійснює правосуддя за постійним графіком роботи.
Доводи представника позивача щодо того, що у складі її сім'ї є люди похилого віку, що змусило позивача бути дуже обережною, суд вважає не достатніми для визнання причин пропуску строку на звернення до суду поважними, оскільки позивач пропустила строк більш ніж на 2 роки та мала за вказаний термін можливість скористатись своїм правом на захист, шляхом направлення як позовної заяви, так і звернення до відповідача за допомогою поштового зв'язку.
Стосовно посилання позивача на наявність введення в України військового стану, суд зазначає, що за загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" 24.02.2022 в Україні введено режим воєнного стану. Судом враховується, що підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (ухвала Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 127/2897/13-ц).
Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 (справа №500/1912/22, адміністративне провадження № К/990/20688/22) дійшов висновку, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Будь-яких поважних причин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, позивачем не надано.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з'ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.
Зокрема, згідно із пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 вказаного Порядку № 22-1).
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Крім того суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі № 240/12017/19, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Суд звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Зазначена позиція суду узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі № 240/12017/19.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Відтак, судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не могла звернутися до Сумського окружного адміністративного суду з даним позовом в шестимісячний строк, передбачений положеннями частини п'ятої статті 122 КАС України.
За приписами частини 3 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оскільки факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду виявлено після відкриття провадження в адміністративній справі та судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг вчасно звернутися до суду з даним позовом, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду.
Керуючись ст. ст. 123, 169, 240, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення процесуального строку та визнання поважними причин пропуску строку на подання позову у справі №480/9752/23 - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Суддя С.М. Глазько