21 лютого 2024 року Справа № 480/66/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/66/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якій просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29.11.2023 № 184050007483 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.
Також позивач просить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати у сумі 3573,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.11.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах. Підставою такої відмови зазначено не зарахування до пільгового стажу періоду роботи газоелектрозварювальником ПАТ Глухівський завод “Електропанель”.
Позивач вважає, що наявність стажу, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах, підтверджується копіями трудової книжки, довідок, які також були подані відповідачу як додатки до заяви про призначення пенсії.
Не погодившись з відмовою у призначенні пенсії, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 04.01.2024 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), до участі у справі у якості співвідповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачам копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано до їх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", документ доставлено до електронних кабінетів 04.01.2024 (а.с. 48, 49).
У встановлений судом строк відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області) відзив не надав.
Відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області) у відзиві на позовну заяву зазначив, що 22.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Заяву та надані документи розглянуто за принципом екстериторіальності. Головним управлінням Пенсiйного фонду Українив Запорізькій області встановлено, що страховий стаж позивача складає 34 роки 05 місяців 16 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 06 років 10 місяців 26 днів.
Вік заявника на момент звернення становить 55 років 02 місяці 03 дні.
Рішенням від 29.11.2023 року відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, які передбачені статтею 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058).
На період роботи позивача, який зазначений у пільговій довідці № 5/121 від 14.11.2023, згідно якої не був зарахований період роботи позивача на ПАТ Глухівський завод “Електропанель”, застосовуються Списки затвердженні Постановою КМУ № 162 від 11.03.1994 року.
Відповідач також зазначив, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки ПАТ Глухівський завод “Електропанель” № 5/121 від 14.11.2023, оскільки в довідці зазначена посада “Електрозварник”, що не відповідає посаді, зазначеній в Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженим Постановою КМУ № 162 від 11.03.1994 року, в якій зазначено посаду “Електрозварники, зайняті на різані і ручному зварювані, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки”, а також в трудовій книжці позивача в записі про роботу за цей період дописано ручкою “сварки”.
Отже, виходячи з вищезазначеного, вбачається, що за період з 11.10.1990 по 05.01.1998 та з 13.02.1998 по 12.12.2001 року відсутнє підтвердження атестації робочого місця, оскільки довідка № 5/121 від 14.11.2023 не відповідає вимогам Порядку 637. Отже відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу періодів згідно довідки № 5/121 від 14.11.2023.
Таким чином, виходячи з вищезазначеного, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, а тому підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні (а.с. 50-52).
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 22.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 (а.с. 56).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29.11.2023 № 18405007453 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, який передбачено статтею 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058 (а.с. 11).
У рішенні також встановлено, що страховий стаж позивача складає 34 роки 05 місяців 16 днів, пільговий стаж за Списком № 2 - 06 років 10 місяців 26 днів.
Вік заявника на момент звернення становить 55 років 02 місяці 03 дні.
На період роботи позивача, який зазначений у пільговій довідці № 5/121 від 14.11.2023, згідно якої не був зарахований період роботи позивача на ПАТ Глухівський завод “Електропанель”, застосовуються Списки затвердженні Постановою КМУ № 162 від 11.03.1994 року.
До пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки ПАТ Глухівський завод “Електропанель” № 5/121 від 14.11.2023, оскільки в довідці зазначена посада “Електрозварник”, що не відповідає посаді, зазначеній в Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженим Постановою КМУ № 162 від 11.03.1994 року, в якій зазначено посаду “Електрозварники, зайняті на різані і ручному зварювані, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки”, а також в трудовій книжці позивача в записі про роботу за цей період дописано ручкою “сварки”.
Не погодившись з відмовою, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України визначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
За правилами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Підстави надання пенсії особам за віком на пільгових умовах визначені статтею 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (надалі - Закон № 1058-IV).
За Преамбулою Закону №1058-IV цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", пунктом 7 частини першої статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі- Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З аналізу наведених норм вбачається, що наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку № 637).
Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є досягнення відповідного віку, а також наявність відповідного стажу.
Як слідує зі змісту оскаржуваного рішення, вік заявника на дату звернення із заявою - 55 років 02 місяці 03 днів, страховий стаж - 34 роки 5 місяців 16 днів, в тому числі за Списком №2 - 6 років 10 місяців 26 днів.
Однак, до пільгового стажу позивача не зараховано період роботи з 11.10.1990 по 03.01.1998 та з 13.02.1998 по 12.12.2001.
Так, записами №№ 9-17 у трудовій книжці № НОМЕР_1 , підтверджено, що ОСОБА_1 з 11.10.1990 прийнятий газозварником 4 розряду ТОВ "Електропанель" та з 12.12.2001 звільнений за власним бажанням (а.с.66-67).
Згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів ПАТ Глухівський завод «Електропанель» від 14.11.2023 №5/121 ОСОБА_1 в період з 11.10.1990 по 03.01.1998 та з 13.02.1998 по 12.12.2001 працював повний робочий день та виконував газове зварювання середньої складності деталей, вузлів із вуглецевих і конструктивних сталей, простих деталей з кольорових металів з усіх просторових положеннях зварного шва за посадою газозварник, електрозварник, що передбачена Список №2 розділ ХХХІІІ підрозділ 23200000-11620 Постанови КМУ від 26.01.1991 №10. Списком №2 розділ ХХХІІІ підрозділ 23200000-11620 код КП 7212.2 підстава Постанова Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року.
Стаж за період з 11.10.1990 року по 05.01.1998 року становить 5 років 2 місяці 4 дні та за період з 13.02.1998 по 12.12.2001 становить-2 роки 10 місяців 3 дні (а.с.75 звор.бік).
Так, суд зазначає, що Списком №2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року №10, у розділі XXXІII «Общие профессии» передбачалися посади «газосварщики (23200000-11620)»; «электрогазосварщики, занятые на резке и ручной сварке, на полуавтоматических машинах, а также на автоматических машинах с применением флюсов, содержащих вредные вещества не ниже 3 класса опасности (23200000-19756)»; «электросварщики на автоматических и полуавтоматических машинах, занятые сваркой в среде углекислого газа, на работах с применением флюсов, содержащих вредные вещества не ниже 3 класса опасности, а также на полуавтоматических машинах (23200000-19905)»; «электросварщики ручной сварки (23200000-19906)».
Списком №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162, у розділі ХХХІІІ «Загальні професії» передбачено професії електрозварника ручного зварювання (23200000-19906), газозварника (23200000-11620), електрогазозварників, зайнятих на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки (23200000-19756).
Враховуючи вищевикладене, період роботи позивача на посаді електрозварник має бути зараховано до пільгового стажу позивача, оскільки така посада передбачена розділом ХХХІІІІ, підрозділ № 23200000, код професії 7212.2.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Стосовно тверджень відповідача, що дана довідка не відповідає вимогами Постанови №637, суд зазначає, що наданою трудовою книжкою підтверджується факт роботи позивача на посаді газозварника/електрозварника у спірний період, а тому зазначена довідка є підставою для уточнення даних зазначений в трудовій книжці позивача, а її недоліки щодо формі як і недоліки щодо її заповнення не можуть мати наслідком відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу періодів роботи з 11.10.1990 по 03.01.1998 та з 13.02.1998 по 12.12.2001.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Натомість в даному випадку відповідачем не доведено та не підтверджено належними доказами доводи на обґрунтування правомірності прийнятого рішення.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29.11.2023 № 184050007483.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку, що позов в наведеній частині підлягає задоволенню.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Також Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що правосуддя не повинно бути ілюзорним і має забезпечувати реальний захист прав особи і гарантії того, що справу буде вирішено остаточно рішенням в судовому провадженні (рішення від 09 грудня 2010 року у справі “Буланов та Купчик проти України”, від 13.02.2011 року у справі Чуйкіна проти України).
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п.9 абз.10).
Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №826/4418/14 була сформована правова позиція, що рішення суду, у випадку задоволення позову, мас бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить висновку про необхідність зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоди з 11.10.1990 по 03.01.1998 та з 13.02.1998 по 12.12.2001.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
За таких обставин, суд, з метою ефективного поновлення прав позивача, керуючись приписами частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.11.2023 з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 536,80 грн. (а.с.7 ).
Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з таких міркувань.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Крім того, як визначено частиною дев'ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 04 серпня 2020 року у справі №810/3213/16.
У цій справі представник позивача просить відшкодувати за рахунок відповідачів витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 2500 грн.
На підтвердження розміру витрат адвокатом Осьмаковим О.А. надані: договір № 06-12/23 про надання правової допомоги від 28.12.2023, акт від 29.12.2023 №12-12/23 виконаних робіт за договором про надання правової допомоги, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої (правової) допомоги, квитанцію до прибуткового касового ордера № 12-12/23 від 29.12.2023 на суму 2500 грн.
Дослідивши надані представником позивача документи, суд враховує такі обставини.
Як слідує зі змісту залучених до матеріалів справи документів, адвокатом надані клієнту такі послуги: вивчення матеріалів, консультування клієнта, підготовка позовної заяви, процесуальних документів .
Оцінюючи надані представником позивача документи у взаємозв'язку з фактичними обставинами цієї справи, суд враховує, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо. Навпаки, з питання розгляду подібних справ судами України напрацьовано сталу судову практику.
Написання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката.
Обсяг наданих разом з позовною заявою доказів є незначним та не свідчить про вжиття дій щодо їх збирання саме адвокатом.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились. Адвокат не відвідував суд для з'ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи, не подавав клопотань та інших процесуальних документів.
Враховуючи наведені вище фактичні обставини цієї справи суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Виходячи з вищеописаних обставин справи, зважаючи на те, що підготовлені адвокатом процесуальні документи не потребують значних затрат часу для їх складення, суд, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності та ухвалення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, беручи до уваги принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 1500 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 29.11.2023 № 184050007483 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період з 11.10.1990 по 03.01.1998 та з 13.02.1998 по 12.12.2001.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.11.2023 з урахуванням висновків суду.
В задоволенні інших позовних вимог-відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) судовий збір в сумі 536,80 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А. Прилипчук