19 лютого 2024 року м. РівнеСправа №460/6704/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач-1), у якому просить:
визнати протиправними дії щодо відмови у призначенні пенсії за віком та неврахування до загальної тривалості страхового стажу періодів роботи з 28.06.1989 по 27.06.1994 (Свято-Покровська парафія с.Привітне Локачинського району Волинської області), з 25.06.1994 по 16.05.1995 (церква Святого Миколая м. Острог) та з 16.05.1995 по 08.05.2001 (Свято-Вознесенська парафія с. Верхів Острозького району Рівненської області);
зобов'язати призначити пенсію за віком, врахувавши до загальної тривалості страхового стажу періоду роботи з 28.06.1989 по 27.06.1994 (Свято-Покровська парафія с.Привітне Локачинського району Волинської області), з 25.06.1994 по 16.05.1995 (церква Святого Миколая м. Острог) та з 16.05.1995 по 08.05.2001 (Свято-Вознесенська парафія с. Верхів Острозького району Рівненської області).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.11.2022 позивачу виповнилося 60 років, у зв'язку з чим 17.02.2023 він звернувся до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії за віком. Рішенням органу Пенсійного фонду відмовлено у призначення такої пенсії з підстав відсутності необхідної кількості страхового стажу 29 років, при цьому не зараховано до його загального страхового стажу періоди роботи в Свято-Покровській парафії с.Привітне Локачинського району Волинської області з 28.06.1989 по 27.06.1994, в церкві Святого Миколая м. Острог Рівненської області з 25.06.1994 по 16.05.1995 та в Свято-Вознесенській парафії с. Верхів Острозького району Рівненської області з 16.05.1995 по 08.05.2001, з підстав відсутності підтвердження сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. Позивач зазначив, що відсутність відомостей про сплату страхових внесків не є підставою для незарахування в стаж роботи, яка підтверджена трудовою книжкою. Вважає протиправними дії органу Пенсійного фонду щодо відмови в призначенні пенсії за віком, внаслідок чого порушено гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.
Ухвалою від 15.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відзиву.
Відповідач-1 подав відзив, у якому заперечив проти позовних вимог. Зокрема, зазначив, що статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, а починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. 17.02.2023 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. Згідно з документами, доданими до такої заяви, та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, його страховий стаж становить 19 років 5 місяців 10 днів. До загального страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи в Свято-Покровській парафії с.Привітне Локачинського району Волинської області з 28.06.1989 по 27.06.1994, в церкві Святого Миколая м. Острог Рівненської області з 25.06.1994 по 16.05.1995 та в Свято-Вознесенській парафії с. Верхів Острозького району Рівненської області з 16.05.1995 по 08.05.2001, оскільки відсутнє підтвердження сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. Таким чином, немає підстав для призначення позивачу пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу 29 років. Вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області приймаючи рішення від 24.02.2023 №172850019915 про відмову в призначенні позивачу пенсії діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою від 28.04.2023 залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач-2). Встановлено строк для подання відповідачем-2 відзиву.
Відповідач-2 подав відзив, у якому повністю підтримав позицію відповідача-1, викладену у його відзиві. Крім того, зазначив, що законодавцем встановлено два критерії щодо визначення права на призначення пенсії за віком, а саме: досягнення відповідного віку та наявність страхового стажу. Відповідно до наданих документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, на час звернення із заявою про призначення пенсії: вік позивача (при необхідних 60 років) становить 60 років; страховий стаж позивача (при необхідних не менше 29 років) складає: 19 років 5 місяців 10 днів. При цьому, до загального страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 28.06.1989 по 08.05.2001, оскільки відсутнє підтвердження сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. Право на пенсію позивач матиме з 19.11.2027. Вважає, що приймаючи рішення від 24.02.2023 №172850019915 про відмову в призначенні позивачу пенсії, відповідач-2 діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.02.2023 звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 24.02.2023 №172850019915 ОСОБА_1 відмовлено у призначення пенсії з підстав відсутності необхідної кількості страхового стажу. До загального страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 28.06.1989 по 08.05.2001, оскільки відсутнє підтвердження сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Вважаючи протиправними дії органу Пенсійного фонду щодо відмови в призначенні пенсії за віком, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004 (далі - Закон №1058-ІV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ст.45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV).
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Для призначення позивачу пенсії за віком органом Пенсійного фонду зараховано страхового стажу 19 років 5 місяців 10 днів, який з урахуванням ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV є недостанім для призначення позивачу такої пенсії в 2022 році.
При цьому, згідно з рішенням від 24.02.2023 №172850019915 про відмову в призначенні пенсії за віком до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 28.06.1989 по 08.05.2001.
Перевіряючи правомірність незарахування такого періоду до загального страхового стажу позивача, суд встановив та врахував таке.
До набрання чинності Закону №1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), відповідно до статті 56 якого до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв, при цьому зараховується робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №637).
Згідно з п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведених правових норм слідує, що документами, які підтверджують періоди роботи особи для зарахування до її страхового стажу, є трудова книжка із записом про характер виконуваної роботи, а у разі відсутності в трудовій книжці таких відомостей - довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Для визначення страхового стажу позивачем при зверненні до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії від 17.02.2023 було надано, зокрема, трудову книжку серії НОМЕР_1 (дата заповнення 16.07.1981), із записів якої суд встановив, що позивач:
- 28.06.1989 прийнятий настоятелем Свято-Покровської парафії с.Привітне Локачинського району Волинської області. Підстава: указ №667 від 28.06.1989 (запис №10);
- 27.06.1994 звільнений з посади настоятеля Свято-Покровської парафії с.Привітне Локачинського району Волинської області та переведений в клір Рівненсько-Острозької єпархії. Підстава: указ №98 від 27.06.1994 (запис №11);
- 25.06.1994 прийнятий в клір Рівненсько-Острозької єпархії і призначений настоятелем церкви Святого Миколая м.Острога. Підстава: указ-відрядження №38 від 25.06.1994 (запис №12);
- 16.05.1995 переведений на посаду настоятеля Свято-Вознесенської церкви с.Верхів Острозького району. Підстава: указ №41 від 16.05.1995 (запис №13);
- 08.05.2001 звільнений від обов'язків настоятеля Свято-Вознесенської церкви с.Верхів і почислений за штатом Рівненської єпархії за власним бажанням. Підстава: указ №45 від 08.05.2001 (запис №14).
Суд звертає увагу, що будь-яких виправлень чи неточностей такі записи не містять, в повній мірі підтверджують зайнятість позивача в періоди з 28.06.1989 по 27.06.1994 в Свято-Покровській парафії с.Привітне Локачинського району Волинської області, з 25.06.1994 по 16.05.1995 в церкві Святого Миколая м. Острог Рівненської області, з 16.05.1995 по 08.05.2001 в Свято-Вознесенській парафії с. Верхів Острозького району Рівненської області та не потребують додаткових документів для його підтвердження, оскільки відповідно до положень ст. 62 Закону №1788-XII та п. 1 Порядку №637 трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Як зазначають відповідачі, підставою для незарахування означених періодів трудової діяльності позивача до його страхового стажу є відсутність підтвердження сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною першою статті 15 Закону №1058-IV визначено, що платниками страхових внесків до солідарної системи є, зокрема, страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону №1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
За приписами ч. 6 ст. 20 Закону №1058-IV страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону №1058-IV).
Відповідно до положень ст. 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Згідно з п.10 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Частиною першою статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Отже, обов'язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника - роботодавця, оскільки він здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи - працівника.
Застрахована особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства за страховими внесками не може бути підставою для незарахування до страхового стажу такої особи періодів її роботи.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17, від 30.09.2019 у справі № 414/736/17 та від 23.07.2019 у справі № 617/927/17.
Таким чином, усі місяці роботи, в тому числі, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та нараховувало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні або незалежно від того, чи обліковуються вказані страхові внески відповідачем у реєстрі застрахованих осіб.
Відповідно до п.1 ст.12-1 Закону №2464-VI Пенсійний фонд України формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У частині другій статті 20 Закону №2464-VI зазначено, що персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
Суд звертає увагу на те, що ні у відзивах, ні в рішенні від 24.02.2023 №172850019915 відповідачі не обґрунтовують підстав відсутності в реєстрі застрахованих осіб відомостей про періоди роботи позивача в Свято-Покровській парафії с.Привітне Локачинського району Волинської області з 28.06.1989 по 27.06.1994, в церкві Святого Миколая м. Острог Рівненської області з 25.06.1994 по 16.05.1995 та в Свято-Вознесенській парафії с. Верхів Острозького району Рівненської області з 16.05.1995 по 08.05.2001.
При цьому, вказані періоди роботи позивача відображені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , яка в силу приписів чинного законодавства України є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Суд вважає, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення таких періодів роботи до страхового стажу за невиконання роботодавцем та страхувальником своїх обов'язків щодо сплати відповідних страхових внесків, адже згідно з Законом №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе саме такий страхувальник (роботодавець).
Враховуючи викладене, період роботи позивача з 28.06.1989 по 08.05.2001 (11 років 10 місяців 11 днів) безпідставно не врахований до його страхового стажу, а відмова відповідача-2 зарахувати до страхового стажу позивача такий період порушує право на соціальний захист, гарантоване Конституцією України та Законом № 1058-IV.
Таким чином, зібраними у справі доказами підтверджується наявність у позивача загалом понад 31 рік страхового стажу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (17.02.2023) він досяг віку 60 років 3 місяці 0 днів.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач набув право на призначення пенсії за віком.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач-2 протиправно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на підставі його заяви від 17.02.2023.
Водночас, належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.
Відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 24.02.2023 №172850019915 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком, та відновленню шляхом зобов'язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком, зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи з 28.06.1989 по 27.06.1994 в Свято-Покровській парафії с.Привітне Локачинського району Волинської області, з 25.06.1994 по 16.05.1995 в церкві Святого Миколая м. Острог Рівненської області та з 16.05.1995 по 08.05.2001 в Свято-Вознесенській парафії с. Верхів Острозького району Рівненської області.
При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Визначаючи дату, з якої слід відновити порушені права, свободи та інтереси позивача, суд враховує положення частини першої статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, згідно з якою пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач досяг пенсійного віку 18.11.2022, а звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відбулося 17.02.2023, то порушене право ОСОБА_1 слід відновити з 19.11.2022.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачами, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності оскаржуваних дій, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору суд присуджує на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 24.02.2023 №172850019915 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 19.11.2022, зарахувавши до загального страхового стажу періоди роботи з 28.06.1989 по 27.06.1994 в Свято-Покровській парафії с. Привітне Локачинського району Волинської області, з 25.06.1994 по 16.05.1995 в церкві Святого Миколая м. Острог Рівненської області та з 16.05.1995 по 08.05.2001 в Свято-Вознесенській парафії с. Верхів Острозького району Рівненської області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 536,80 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м.Рівне, Рівненська обл., 33028. ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076) Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3, під.2, м.Харків, Харківська обл., 61022. ЄДРПОУ/РНОКПП 14099344)
Повний текст рішення складений 19 лютого 2024 року.
Суддя Н.О. Дорошенко