21 лютого 2024 р. № 400/761/24
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, адміністративну справу,
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, вул. Погранична, 9,м. Миколаїв,Миколаївська обл., Миколаївський р-н,54020, Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20,м. Миколаїв,Миколаївська обл., Миколаївський р-н,54001,
проскасування рішкення від 13.10.2023, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради з вимогами скасувати рішення Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївській міської ради від 13.10.2023 щодо відмови ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання її дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язати Департамент надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради зареєструвати місце проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою зареєстрованого місця проживання матері дитини ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що в жовтні 2023 року звернулась до відповідача про реєстрацію місця проживання свого неповнолітнього сина. Але, відповідачем було відмовлено у реєстрації її місця проживання з тих підстав, що не надано згоди її батька. Разом з тим, ОСОБА_1 надати згоду батька не може, оскільки з 2020 року не підтримує стосунки з колишнім чоловіком, шлюб розірвано 31.01.2023 заочним рішенням суду, де він знаходиться позивачка не знає. В серпні 2023 позивачка зверталась до Служби у справах дітей з заявою про визначення місце проживання, але їй було відмовлено, оскільки спору між позивачкою та батьком дитини щодо місця проживання дитини немає.
Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію аргументував тим, що відповідно до п.3 ст.5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» для реєстрації місця проживання дитини, необхідна згода іншого законного представника, тобто батька дитини. Аналогічним чином, п.33 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №265 від 07.02.2022, подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників. Оскільки, позивачкою не було надано згоду батька дитини на її реєстрацію, Департамент правомірно відмовив у проведення такої реєстрації.
Суд розглянув справу 21.02.2024 в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.
Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.
27.09.2013 ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_4 , та після цього стала носити прізвище чоловіка - ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 у цьому шлюбі у позивачці народився син - ОСОБА_2 .
31.01.2023 заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва задоволено позовну заяву ОСОБА_6 задоволено, шлюб між нею та ОСОБА_4 розірвано.
19.05.2023 Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєва зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , після чого позивачка стала носити прізвище чоловіка - ОСОБА_8 .
В серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Служби у справах дітей з заявою про визначення місця проживання сина з нею.
29.08.2023 Службою у справах дітей відмовлено у визначенні місця проживання сина, оскільки таке рішення приймати недоцільне, рекомендовано звернутися до суду для отримання дозволу на реєстрацію місця проживання без дозволу батька.
13.10.2023 ОСОБА_1 подала до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Заяву про реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем реєстрації матері за адресою АДРЕСА_2 .
13.10.2023 Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради відмовлено у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , оскільки особа не подала всі необхідні документи, а саме відсутня згода на реєстрацію другого законного представника.
Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.
Відповідно до п.33 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №265 від 07.02.2022, подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.
Таким чином, суд вимушений констатувати, що обов'язковою умовою реєстрації місця проживання особи віком до 14 років, є наявність волевиявлення обох батьків (законних представників) на проведення такої реєстрації.
Єдине виключення з цього правила, законодавство передбачає у разі, коли місце проживання дитини визначено рішенням суду.
Оскільки, позивачкою не було надано згоду батька на реєстрацію місце проживання дитини, відповідач не міг провести відповідну реєстрації місця проживання, а тому правомірне відмовив у проведення такої реєстрації.
Одночасно з цим, констатувавши правомірність дій відповідача про відмову у проведенні реєстрації сина позивачки, суд звертає увагу, що законодавством України взагалі не передбачено механізму реєстрації дитини, у тому разі, якщо один з батьків з яким проживає дитина об'єктивно не має можливості отримати згоду іншого з подружжя, або колишнього подружжя. Рішення органу опіку та піклування або рішення суду про визначення місця проживання, відповідно до ст.161 Сімейного кодексу України можливо лише у випадку наявності спору між батьками. Передумовою ухваленню рішення про встановлення місця проживання дитини, є взаємовиключні вимоги батьків про проживання дитини саме з одним з них. Без наявності такого спору, діюче законодавство та судова практика в порядку цивільного судочинства, не допускає ухвалення рішення про встановлення місця проживання дитини.
У цьому випадку позивачка позбавлена можливості отримати згоду іншого батька дитини, оскільки він з 2020 року не підтримує з ним стосунки та не знає де він в теперішній час перебуває.
Законодавцем взагалі не передбачено варіантів вирішення проблеми реєстрації малолітньої дитини, у разі якщо другий із батьків, не може з об'єктивних обставин надати згоду, або його місцезнаходження невідомо, або він взагалі не бажає брати будь-яку участі у виховані та розвитку дитини. У такому випадку факт реєстрації місця проживання малолітньої дитини стає неможливим.
Разом з тим, відсутність реєстрація місця проживання дитини тягне для неї несприятливі наслідки у вигляді відсутності належного обліку з боку медичних, освітніх та соціальних служб, складнощі щодо отримання соціальних виплат, обов'язкового щеплення, прийняття до дошкільного навчального закладу та іншого.
Констатуючи прогалину у законодавстві щодо можливості реєстрації місця проживання малолітньої дитини, у разі якщо неможливо отримати згоду іншого батька з об'єктивних причин, або його місцезнаходження невідомо, або один із батьків не бажає брати будь-якої участі у її виховання, не бажає надавати згоду на її реєстрацію за місцем проживання з другим із батьків, а також не висуває вимог щодо проживання дитини з нею, суд виходить з того, що відповідно до ч.6 ст.7 КАС України, за відсутності такого закону, суд повинен виходити із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відсутність у законодавстві України регулювання порядку реєстрації місця проживання малолітньої дитини, за адресою одного з батьків, у разі якщо неможливо отримати згоду іншого батька з об'єктивних причин, або його місцезнаходження невідомо, або якщо другий з батьків не бажає брати будь-якої участі у вихованні дитини, порушує права безпосередньої цієї дитини.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до п.10 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що будь-якого іншого способу здійснити реєстрацію місця проживання малолітньої дитини діючим законодавством не передбачено, керуючись ч.6 ст.7 КАС України, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.3 Конвенції про права дитини, виходячи з інтересів дитини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині зобов'язання відповідача зареєструвати місце проживання її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання її матері.
Зазначене судове рішення ухвалюються не з підстав протиправності рішень чи дій відповідача, а з підстав неможливості поновлення прав позивачки, в інший спосіб ніж через судове рішення.
Приймаючи таке рішення, суд також враховує баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивачки, її дитини, а також ймовірними наслідками яке може відбутися внаслідок реєстрації місця проживання дитини.
Позов задовольнити повністю.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Служби у справах дітей адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради (вул. Погранична, 9,м. Миколаїв,Миколаївська обл., Миколаївський р-н,54020 24060001) Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20,м. Миколаїв,Миколаївська обл., Миколаївський р-н,54001 41210422) задовольнити повністю.
2. Скасувати рішення Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради від 13.10.2023 про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за місцем проживання його матері ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .
3. Зобов'язати Департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, Миколаїв, 54005, код 41210422) зареєструвати місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 ) за місцем проживання його матері ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. В. Біоносенко
Рішення складено в повному обсязі 21.02.2024