справа № 380/24624/23
20 лютого 2024 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Давид О.Ю., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник - Лука Т.М.
відповідача: представник - не з'явився
третя особа: представник - не з'явився
розглянувши у підготовчому засіданні заяву представника позивача від 05 лютого 2024 року про поновлення строку звернення з позовом до суду у справі № 380/24624/23 за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії терапевтичного профілю медичного клінічного центру Центрального регіону за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору на стороні відповідача, Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Військово-лікарської комісії терапевтичного профілю медичного клінічного центру Центрального регіону за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору на стороні відповідача, Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому із урахуванням заяви від 04 грудня 2023 року про зміну предмета позову, просить суд:
- визнати протиправними дії військово-лікарської комісії ВМКЦ ЦР, які полягають у визначенні в свідоцтві про хворобу № 449 від 21 липня 2022 року причинного зв'язку за результатами проходження військово-лікарської комісії «Захворювання, НІ, пов'язані з проходженням військової служби» щодо ОСОБА_1 та скасувати свідоцтво про хворобу № 449 від 21 липня 2022 року;
- зобов'язати військово-лікарську комісію ВМКЦ ЦР з урахуванням первинної медичної документації Ничкала В.В. провести повторний медичний огляд ОСОБА_1 із дотримання вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, що затверджене Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402.
Ухвалою судді від 07 листопада 2023 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання; залучено Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 05 грудня 2023 року задоволено заяву представника третьої особи від 01 грудня 2023 року про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
05 лютого 2024 року представник позивача подав через систему «Електронний суд» заяву про поновлення строку звернення з позовом до суду.
Указана заява мотивована тим, що частиною четвертою статті 122 КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. У спірній ситуації представник позивача вживав заходи досудового врегулювання спору, а саме звертався із адвокатськими запитами до: Комунального некомерційного підприємства Яворівської міської ради Львівської області «Яворівська центральна районна лікарня» з метою отримання інформації про те, чи діагностувалось лікарями за місцем проживання ОСОБА_1 до 24 лютого 2022 року захворювання туберкульоз у будь-яких його формах, в тому числі туберкульоз шкіри, якщо так, то чи перебував він до 24 лютого 2022 року на обліку, як особа, хвора на туберкульоз, якщо так, то коли і на підставі яких медичних документів; Військово-медичного клінічного центру центрального регіону з метою отримання інформації про те, чи визнавався ОСОБА_1 (солдат/резервіст військової частини НОМЕР_1 ) непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Відповіді на вказані адвокатські запити представник позивача отримав 26 квітня 2023 року та 02 травня 2023 року відповідно. 27 травня 2023 року позивач звернувся зі скаргою на рішення ВЛК щодо винесення Свідоцтва про хворобу від 21 липня 2022 року № 449 до ЦВЛК ЗС України, в якому просив переглянути причинний зв'язок захворювання на формулювання «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини». 14 серпня 2023 року у відповідь на скаргу позивача ЦВЛК ЗС України повідомила, що початок розвитку захворювання згідно з Свідоцтвом про хворобу ВЛК терапевтичного профілю ВМКЦ від 21 липня 2022 року № 449 прийнято правильно і підстав для її перегляду немає. Копію згаданої відповіді отримано 23 вересня 2023 року. Зважаючи на той факт, що лише з моменту отримання відповідей на адвокатські запити позивачу стало відомо про порушене право, що зумовило необхідність подання відповідної скарги, а в подальшому і позову до суду, то наведене в сукупності є поважними підставами, які дають суду можливість поновити строки звернення з цим позовом до суду. Просить суд поновити строки звернення до Львівського окружного адміністративного суду з цим позовом у зв'язку з пропуском таких з поважних причин.
У судовому засіданні, які відбулося 20 лютого 2024 року, представник позивача заяву про поновлення строку звернення з позовом до суду підтримав, просив її задовольнити.
Відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, в підготовче засідання, призначене на 20 лютого 2024 року, не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Вирішуючи заяву представника позивача від 05 лютого 2024 року про поновлення строку звернення з позовом до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Строки звернення до адміністративного суду визначено статтею 122 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, за загальним правилом, установленим статтею 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи передбачено шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас абзацом першим частини четвертої статті 122 КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об'єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Оцінюючи поважність причин пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду та наявність підстав для його поновлення, суд зазначає таке.
Предметом оскарження у цій справі є дії військово-лікарської комісії терапевтичного профілю медичного клінічного центру Центрального регіону, які полягають у визначенні в Свідоцтві про хворобу від 21 липня 2022 року № 449 причинного зв'язку за результатами проходження військово-лікарської комісії «Захворювання, НІ, пов'язані з проходженням військової служби» щодо позивача.
Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).
Згідно із пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Відповідно до підпункту 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення № 402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Суд встановив, що 21 липня 2022 року госпітальна військово-лікарська комісія терапевтичного профілю Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону провела медичний огляд позивача з метою визначення його придатності до військової служби. За наслідками медичного огляду позивача ВЛК прийняла постанову про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва, яку оформила Свідоцтвом про хворобу від 21 липня 2022 року № 409 у такому формулюванні: «Захворювання, НІ, не пов'язані з проходженням військової служби».
Отже, про порушення своїх прав оскаржуваними діями відповідача позивач дізнався 21 липня 2022 року, отримавши відповідне Свідоцтво про хворобу у формулюванні, з яким він не погоджується.
Водночас суд встановив, що у спірній ситуації представник позивача звертався із адвокатськими запитами до: Комунального некомерційного підприємства Яворівської міської ради Львівської області «Яворівська центральна районна лікарня» з метою отримання інформації про те, чи діагностувалось лікарями за місцем проживання ОСОБА_1 до 24 лютого 2022 року захворювання туберкульоз у будь-яких його формах, в тому числі туберкульоз шкіри, якщо так, то чи перебував він до 24 лютого 2022 року на обліку, як особа, хвора на туберкульоз, якщо так, то коли і на підставі яких медичних документів; Військово-медичного клінічного центру центрального регіону з метою отримання інформації про те, чи визнавався ОСОБА_1 (солдат/резервіст військової частини НОМЕР_1 ) непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповіді на вказані адвокатські запити представник позивача отримав 26 квітня 2023 року та 02 травня 2023 року відповідно.
Після отримання відповідей на адвокатські запити 27 травня 2023 року позивач звернувся зі скаргою на рішення ВЛК щодо винесення Свідоцтва про хворобу від 21 липня 2022 року № 449 до ЦВЛК ЗС України, в якому просив переглянути причинний зв'язок захворювання на формулювання «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини». 14 серпня 2023 року у відповідь на скаргу позивача ЦВЛК ЗС України повідомила, що початок розвитку захворювання згідно з Свідоцтвом про хворобу ВЛК терапевтичного профілю ВМКЦ від 21 липня 2022 року № 449 прийнято правильно і підстав для її перегляду немає.
Копію згаданої відповіді позивач отримав 23 вересня 2023 року.
Тож ураховуючи ті заходи, які вживав позивач до звернення з цим позовом до суду з метою отримання доказів, якими обґрунтовані позовні вимоги, а також оскарження постанови ВЛК, оформленої Свідоцтвом про хворобу від 21 липня 2022 року № 449, в досудовому порядку у ЦВЛК, що передбачено підпунктом 2.4.10 пункту 2.4 глави 2 розділу I Положення № 402, суд уважає, що позивач пропустив строк звернення з цим позовом до суду з поважних причин, а тому його належить поновити.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зважаючи на наведене, суд доходить висновку, що заява представника позивача від 05 лютого 2024 року про поновлення строку звернення з позовом до суду є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Заяву представника позивача від 05 лютого 2024 року про поновлення строку звернення з позовом до суду - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду та поновити його.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду у цій справі.
Повний текст ухвали складено 21 лютого 2024 року.
Суддя Клименко О.М.