20 лютого 2024 рокусправа № 380/26109/23
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП «ЕКОПРІНТ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПП «ЕКОПРІНТ» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 6, код ЄДРПОУ 40361551) (далі - позивач, ТзОВ «ПП «ЕКОПРІНТ») звернулось до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343), в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України від 14.06.2023 № UA209000/2023/100329/2 про коригування митної вартості товарів;
- визнати протиправною і скасувати складену Львівською митницею Державної митної служби України картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001633.
В обґрунтування позовних вимог посилається на таке. Позивач з врахуванням умов Контракту №JE-23/02 від 12.01.2023 та згідно з рахунком-фактурою (інвойс) №YWJN23-03230081 від 20.04.2023 придбав у JIANGXI YONGGUAN ADHESIVE PRODUCTS CORP., LTD, КНР плівку самоклеючу з поліпропілену та ПВХ. За наявності усіх необхідних документів позивач звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованих товарів. При визначенні митної вартості товарів декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Позивач стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованих товарів. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару позивач вважає протиправним та необґрунтованим. За сукупністю наведених обставин позивач просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою від 13.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач 01.12.2023 подав відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позову відмовити з наступних підстав. За результатами проведеного опрацювання поданих до митного оформлення документів разом із митною декларацією № 23UA209230061281U7 від 09.06.2023 відповідачем встановлено, що умови поставки згідно з інвойсом - FOB. Відповідно до наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону відсутні витрати на страхування, а також обробку оцінюваних товарів пов'язану з їх транспортуванням (митні формальності у порту призначення, оформлення транзитної митної декларації, отримання дозволів сертифікатів тощо). Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально в повному обсязі та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 2 ст. 58 МКУ.
Крім цього зазначив, що згідно з наданою до митного контролю CMR від 05.06.2023 №8298 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником є LLC MARCHAL UA. За даним маршрутом згідно договору перевезення від 01.03.2023 № SF-020031 послуги надавалися за участю експедитора ТзОВ «ДСВ Логістика». Документи, що підтверджують взаємозв'язок експедитора та перевізника до митного оформлення не надавались, що унеможливлює перевірку вартості таких послуг та рівень заявленої митної вартості товару, який оцінюється.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах, що на думку відповідача свідчить про відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Відповідач вважає, що відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Зауважує, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларантові, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.
З огляду на наведені обставини відповідач вважає, що відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Представник позивача 09.02.2024 подала додаткові пояснення.
Позивач 12.02.2024 участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.
Відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні 12.02.2024 не забезпечили, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі представника до суду не надходило.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).
Фіксування судового засідання відповідно до статті 229 КАС України не здійснювалося, тому керуючись приписами п.10 ч.1 ст.4 та ч.9 ст.205 КАС України подальший розгляд справи судом вирішено здійснювати у порядку письмового провадження.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПП «ЕКОПРІНТ» (код ЄДРПОУ 40361551; юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ділова, будинок 6) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 22.03.2016, про що внесений запис №11031020000039751.
Видами діяльності ТзОВ «ПП «ЕКОПРІНТ» є 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 20.59 Виробництво іншої хімічної продукції, н.в.і.у.; 22.29 Виробництво інших виробів із пластмас; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.
Між ТзОВ «ПП «ЕКОПРІНТ» (покупець) та JIANGXI YONGGUAN ADHESIVE PRODUCTS CORP., LTD, КНР (продавець) укладено контракт №JE-23/02 від 12.01.2023, згідно з умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти товар згідно специфікацій поставки або рахунків-фактур.
Відповідно до п. 6 Контракту загальна сума за цим договором складається з сум рахунків-фактур. Валютою цього контракту є долар США.
Згідно з п. 9.1 оплата товару здійснюється як у вигляді передоплати так і можлива відстрочка платежу 60 днів.
Згідно з умовами цього Контракту ціна товару визначається для кожної партії і вказується в рахунках-фактурах на конкретну поставку, умови поставки ІНКОТЕРМС-2020 FOB, CFR, CIF кордон України визначаються згідно з накладними на кожну поставку (п.п. 8.5 п.8 Контракту).
На виконання вимог контракту від 30.09.2019 № 30/09-К, згідно з рахунком-фактурою (Proforma invoice) №JE-23/02 від 12.01.2023 позивач придбав у продавця товар - пакувальну стрічку.
Сторони договору 20.04.2023 погодили Інвойс (Commercial Invoice) №YWJN23-03230081, відповідно до якого була узгоджена номенклатура, ціна та кількість товару. Загальна вартість товару становить 27290,51 доларів США.
Крім цього, відповідно до проформи інвойсу №YWJN23-03230081 від 29.03.2023 загальна вартість товару становить 27290,51 доларів США.
З метою митного оформлення вказаного товару 09.06.2023 представник позивача подав електронну митну декларацію № 23UA209230061281U7 на товар: Плівка самоклеюча з поліпропілену (виготовлена з біаксільно орієнтованого поліпропілену та продуктів поліприєднання. з нанесенням клеєвого шару з однієї сторони без малюнку або друку завширшки менше 20см.-ПАКУВАЛЬНА СТРІЧКА (в асортименті) 40 мкм-45мкм*144мм* 1500м-100кор/1869,40 кг; Плівка самоклеюча ПВХ (з продуктів поліприєднання, адитивної полімеризації) у рулонах JUMBO: - BOPP JUMBO рулони (в асортименті) 1280 мм (1260мм придатних до експлуатації) х 3500-4100 м х 36 мкм. - 45 мкм. (плівка + клей) - 96 рулонів /18835,70 кг/. ». Товар поставляється для власного виробництва всередині країни та є сировиною. Країна відправлення: CN. Умови поставки FOB CN Ningbo.
Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п.1 ч.1 ст.57 МК України за основним методом (ціна договору), яка становила 27290,51 доларів США.
Одночасно декларантом до митного контролю разом з митною декларацією № 23UA209230061281U7 в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару надано документи, перелік яких зазначений у графі 44 митної декларації. Зокрема:
- пакувальний лист (Packing list) № б/н від 20.04.2023;
- проформа інвойс (proforma invoice) від 29.03.2023 № YWJN23-03230081;
- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №YWJN23-03230081 від 20.04.2023;
- коносамент NGB7284377 від 29.04.2023;
- автотранспортна накладна (Road consignment note) №8298 від 05.06.2023;
- декларацiя про походження товару (Declaration of origin)№ YWJN23-03230081 від 20.04.2023;
- платіжна інструкція № 84JBKLN4 від 20.04.2023;
- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № UA00075819 від 07.06.2023;
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № SNGB7284377 від 07.06.2023;
- прайс-лист виробника товару від 29.03.2023;
- висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 12.06.2023 р. № 862;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № JE-23/02 від 12.01.2023;
- договір про надання послуг митного брокера №20-2023 від 08.04.2023;
- договір (контракт) про перевезення № SF-020031 від 01.03.2023;
- договір (контракт) про перевезення № GC-018784 від 18.07.2022;
- лист про характеристики товарів від 05.06.2023;
- копія митної декларації країни відправлення №23PL322080NS5Y09F0 від 06.06.2023.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу декларанту було надіслано повідомлення про надання додаткових документів.
За результатами розгляду ЕМД №23UA209230061281U7 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100329/2 від 14.06.2023.
У рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100329/2 від 14.06.2023 в графі 33 зазначено наступне:
«Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В рамках реалізації положень статей 52, 53, 54, 55, 58, 335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: -подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митого оформлення товаросупровідних документах.
За результатами проведеного опрацювання встановлено наступне:
- умови поставки згідно інвойсу FOB. Згідно наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону відсутні витрати на страхування а також обробку оцінюваних товарів пов'язану з їх транспортуванням (митні формальності у порту призначення, оформлення транзитної митної декларації, отримання дозволів сертифікатів тощо). Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально в повному обсязі та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 ст. 58 МКУ;
- згідно наданої до митного контролю CMR від 05.06.2023 №8298 у графах 16 та 23 зазначено, що перевізником є LLC MARCHAL UA, за даним маршрутом згідно договору перевезення від 01.03.2023 № SF-020031 послуги надавалися за участю експедитора ТзОВ «ДСВ Логістика», документи, що підтверджують взаємозв'язок експедитора та перевізника до митного оформлення не надавались, що унеможливлює перевірку вартості таких послуг а відповідним чином рівень заявленої митної вартості товару який оцінюється.
Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про подання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості:
1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
9) виписку з бухгалтерської документації;
10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
11) копію митної декларації країни відправлення;
12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу митного органу декларантом додатково надано: банківський платіжний документ, коносамент, прайс-лист, висновок експертної організації та копію митної декларації країни відправлення.
У банківському платіжному документі сума платежу не відповідає сумі, яка зазначена у рахунку, у зв'язку з чим неможливо перевірити величину фактурної вартість товару, який оцінюється.
Фактурна вартість товарів, яка наведена у висновку експертної організації відрізняється від вартості товару, що вказана у рахунку фактурі, тому даний документ не може бути використаний в ході митної оцінки товару. Решта документів носять довідковий характер.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ).
Джерелом інформації для коригування митної вартості для товару № 1 слугувала МД UA 209230/2023/059611 від 06.06.2023 де вартість такого товару становить 1,93 дол. США за кг (даного виду товару); для товару № 2 слугувала МД UA 209230/2023/058688 від 05.06.2023 де вартість такого товару становить 1,92 дол. США за кг (даного виду товару). Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».
Сума донарахованих митних платежів за рішенням становить 91431,03 грн
Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права, шляхом скасування оскаржуваного рішення та картки відмови.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару; невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів; порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З матеріалів справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за МД №23UA209230061281U7 від 09.06.2023 щодо якого проведено коригування митної вартості.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) ТзОВ «ПП «ЕКОПРІНТ» подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (контракт). Зокрема, - пакувальний лист (Packing list) № б/н від 20.04.2023; проформа інвойс (proforma invoice) від 29.03.2023 № YWJN23-03230081; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №YWJN23-03230081 від 20.04.2023; коносамент NGB7284377 від 29.04.2023; автотранспортна накладна (Road consignment note) №8298 від 05.06.2023; декларацiя про походження товару (Declaration of origin)№ YWJN23-03230081 від 20.04.2023; платіжна інструкція № 84JBKLN4 від 20.04.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № UA00075819 від 07.06.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № SNGB7284377 від 07.06.2023; прайс-лист виробника товару від 29.03.2023; висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 12.06.2023 р. № 862; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № JE-23/02 від 12.01.2023; договір про надання послуг митного брокера №20-2023 від 08.04.2023; договір (контракт) про перевезення № SF-020031 від 01.03.2023; договір (контракт) про перевезення № GC-018784 від 18.07.2022; лист про характеристики товарів від 05.06.2023; копія митної декларації країни відправлення №23PL322080NS5Y09F0 від 06.06.2023.
Вказане підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, контракт №JE-23/02 від 12.01.2023 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-проформа (інвойс) № YWJN23-03230081 від 29.03.2023, комерційний інвойс №YWJN23-03230081 від 20.04.2023 визначає вартість товару 27290,51 дол. США.
Додатково позивачем було надано копію митної декларації країни відправлення №23PL322080NS5Y09F0 від 06.06.2023.
Поряд з цим суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Вказана позивачем в МД №23UA209230061281U7 від 09.06.2023, а також в подальшому і в МД №23UA209230063395U2, ціна товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-проформі (інвойсі) № YWJN23-03230081 від 29.03.2023, комерційному інвойсі №YWJN23-03230081 від 20.04.2023 та становить 27290,51 дол. США.
Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 27290,51 дол. США. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.
Крім того суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі № 813/1755/17 (адміністративне провадження № К/9901/42425/18), від 29.07.2020 року у справі № 420/1709/19 (адміністративне провадження № К/9901/34107/19) тощо.
Отже, наведене відповідачем твердження, як підстава для прийняття оскаржуваного рішення, є необґрунтованою та безпідставною.
Згідно з пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
На підтвердження вартості витрат на транспортування товару митному органу було надано: договір (контракт) про перевезення № GC-018784 від 18.07.2022, укладений між ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» (експедитор) та ТзОВ «ПП ЕКОПРІНТ» (замовник); договір перевезення вантажів № SF-020031 від 01.03.2023 укладений між ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» (експедитор) та ТОВ «МАРШАЛ ЮА» (перевізник); договір №GC-018784 на транспортно-експедиторське обслуговування від 18.07.2022; заявку SNGB7284377 від 17.04.20223 на організацію перевезення та експедирування вантажів на умовах поставки FOB INCOTERMS 2020; довідку про вартість перевезення до митного кордону України № SNGB7284377 від 07.06.20223, відповідно до якої підтверджено, що вартість морського перевезення контейнеру 1*40НС №MEDU7284377 за коносаментом № GB7284377, з порту Ningbo до порту Гданськ, включаючи локальні витрати в порту Гданськ, а також послуги міжнародного перевезення вантажу по маршруту Гданськ (Польща) - м.п. Ягодин становлять 127559,77 грн. У цій довідці також вказано, що страхування вантажу не проводилось.
Крім цього, згідно з рахунком ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» № UA00075819 від 07.06.2023, до транспортних витрат включені послуги з міжнародного перевезення вантажу по маршруту м.п Ягодин-Тернопіль (Україна), локальні витрати в порту прибуття, транспортно-експедиційні послуги на території України, морське перевезення Ningbo-Gdansk, послуги з міжнародного перевезення вантажу по маршруту Гданськ (Полща) - м.п Ягодин. Загальна вартість становить 182111,63 грн з ПДВ. Також, в матеріалах справи наявна платіжна інструкція №3045 від 16.06.2023 на суму 182111,63 грн (призначення платежу «оплата зг. Рах. № UA00075819 від 07.06.2023»). Сума за послуги міжнародного перевезення вантажу по маршруту Гданськ (Польща) - м. п. Ягодин в розмірі 127559,77 грн включена до митної вартості товару, що еквівалентно 3488,23 дол. США (витрати з перевезення вантажу з порту завантаження до кордону України).
З вищенаведеного слідує, що визначена у первинно поданій позивачем митній декларації МД №23UA209230061281U7 від 09.06.2023 митна вартість товару у розмірі 1125535,52 грн (еквівалентно - 30778,74 дол. США), включає вартість товару (27290,51 дол. США) і вартість витрат на транспортування товару до кордону України (3488,23 дол. США), та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.
Вказані документи надавались Львівській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації №23UA209230061281U7 від 09.06.2023.
Суд зазначає, що Митним кодексом України не визначено виключного переліку доказів, які можуть підтверджувати витрати на перевезення товару. Тому, на переконання суду, допустимими доказами підтвердження транспортних витрат можуть бути будь-які документи, які містять інформацію про вартість послуг перевізника та/або експедитора. Такими документами можуть бути, зокрема довідки про вартість транспортних витрат, рахунки на оплату вартості транспортування оцінюваного товару, платіжні документи, тощо.
Суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність витрат на страхування, оскільки в довідці про вартість перевезення до митного кордону України вказано, що страхування вантажу не проводилось.
Суд також враховує, що неважливо чи перевізник безпосередньо здійснив би замовлене перевезення власним автомобільним транспортом чи залучив би іншого суб'єкта підприємницької діяльності до цього перевезення товару, загальна вартість перевезення товару по маршруту Гданськ (Польща) - м.п. Ягодин в розмірі 127559,77 грн для ТзОВ «ПП ЕКОПРІНТ» залишалась незмінною. Саме ця сума зазначена позивачем як витрати на транспортування товару, і яка підтверджена належними документами. Крім цього, в CMR міститься посилання на рахунок №YWJN23-03230081 від 20.04.2023.
Таким чином суд вважає, що документи, які надані позивачем до митного оформлення, щодо транспортування товару пов'язані між собою, містять повну, вичерпну та достатню інформацію про маршрут перевезення, місце завантаження та розвантаження, дані вантажу та дані автотранспортного засобу дублюються у вищенаведених документах, не мають протиріч та розбіжностей, підтверджують саме перевезення товару, поданого до митного оформлення.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Проте, відповідачем не було вчинено жодних дій, що передбачені ч. 1 ст. 45 МК України.
З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару «Плівка самоклеюча з поліпропілену (виготовлена з біаксільно орієнтованого поліпропілену та продуктів поліприєднання. з нанесенням клеєвого шару з однієї сторони без малюнку або друку завширшки менше 20см.-ПАКУВАЛЬНА СТРІЧКА (в асортименті) 40 мкм-45мкм*144мм* 1500м-100кор/1869,40 кг; Плівка самоклеюча ПВХ (з продуктів поліприєднання, адитивної полімеризації) у рулонах JUMBO: - BOPP JUMBO рулони (в асортименті) 1280 мм (1260мм придатних до експлуатації) х 3500-4100 м х 36 мкм. - 45 мкм. (плівка + клей) - 96 рулонів /18835,70 кг/», визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішенням у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.
В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що рішення Львівської митниці № UA209000/2023/100329/2 від 14.06.2023 про коригування митної вартості товарів не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже таке прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, відтак порушує права та законні інтереси позивача.
Таким чином, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001633 теж слід визнати протиправною та скасувати.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 5368,00 грн.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100329/2 від 14.06.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/001633.
Стягнути з Львівської митниці (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПП «ЕКОПРІНТ» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ділова, буд. 6, код ЄДРПОУ 40361551) судовий збір в сумі 5368 (п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан