з питань продовження процесуального строку
19 лютого 2024 рокусправа № 380/2003/24
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо відмови видати позивачу «довідку про вартість речового майна, що належить до видачі»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати позивачу «довідку про вартість речового майна, що належить до видачі»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Ухвалою суду від 31.01.2024 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали - десять днів з дня отримання копії ухвали у такий спосіб: скерувати на поштову адресу Львівського окружного адміністративного суду (79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2) заяву про усунення недоліків позовної заяви (вказати номер справи та прізвище судді), до якої додати: заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
07.02.2024 за вх.№10029 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків. Зазначив, що Верховний Суд у справі №480/3105/19 не робить жодних висновків щодо строку звернення до суду, а висновує про можливість застосування наслідків, передбачених ст. 117 КЗпП у разі невиплати при звільненні компенсації за неотримане речове забезпечення.
Крім цього, вказує, що під час звільнення з військової служби мені не було видано речового атестату, а, відповідно, не видано довідку про вартість речового майна, що належить до видачі і, як наслідок, мені не виплачено грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Відповідач видав мені речовий атестат аж 27.09.2023 року. Отримавши речовий атестат, я двічі звертався з письмовою заявою від 20.10.23 та 14.11.23 року до командира військової частини НОМЕР_1 з метою отримання довідки про вартість речового майна. Проте відповідач кожного разу відповідає відмовою, позбавляючи мене права на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Лише з часу відмови видати мені довідку про вартість речового майна, у мене виникло право звернутися до суду протягом шести місяців з позовом про спонукання до дій, а саме видати довідку та виплатити грошову компенсацію. Такої ж думки притримується і Верховний Суд у справі № 2040/7697/18. У постанові від 23 серпня 2019 року Верховний Суд у справі № 2040/7697/18 зазначив, що застосовування в пункті 3 Порядку № 178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу), у зв'язку з чим дійшов висновку про застосування шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
Вважає, що строк звернення до суду становить шість місяців, який обчислюється з часу відмови надати йому довідку про вартість речового майна, а тому такий ним не пропущено.
Розглянувши заяву про усунення недоліків, суд прийшов до наступних висновків.
Перш за все, щодо зауважень представника позивача про висновки Верховного Суду у справі №480/3105/19, то суд зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, визначено правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, а саме, Верховним судом зазначено наступне:
«…47. Зі змісту положень Інструкції №232 висновується, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.
48. Такі гарантії щодо забезпечення військовослужбовців доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме пунктом 3 частини першої статті 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов'язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.
49. Варто також мати на увазі, що речове майно може бути різноманітним: майном особистого користування (предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців) та інвентарним майном, яке є власністю військової частини та використовується особовим складом тимчасово під час проведення спеціальних робіт, несення бойового чергування, варти тощо. Лише перший вид майна, у разі його неотримання, підлягає грошовій компенсації.
50. Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.
51. Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, судова палата вважає, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.
52. Як уже зазначено, стаття 116 КЗпП оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.
53. Чинне законодавство передбачає обов'язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Умовою для виникнення такого обов'язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.
54. Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України….».
З урахуванням правової природи грошової компенсації за неотримане речове майно, яка визначена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, спеціальним строком звернення до суду є місячний строк, визначений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, що було зазначено судом в ухвалі від 31.01.2024.
Судом в ухвалі від 31.01.2024 не було зазначено, що у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 зроблено висновок щодо строку звернення до суду з вказаним позовом.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Як визначено частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Так, згідно частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд звертає увагу, що предметом даного спору є, серед іншого, вимога про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
У постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що за своєю правовою природою речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.
У зв'язку з цим грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №260/4686/22.
Отже, у справах означеної категорії строк звернення до суду становить один місяць з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовної заяви, позивач звільнений зі служби 09.06.2021, проте з позовом про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно звернувся до суду 25.01.2024, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
Суд наголошує, що чинне законодавство не дозволяє виключити військовослужбовця зі списків особового складу військової частини без його згоди, у разі відсутності повного розрахунку, зокрема компенсації за неотримане речове майно. Це надає можливість останньому впевнитися, що всі фінансові питання з ним були вирішенні до звільнення.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.06.2021 №129 позивача 09.06.2021 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Також визначено виплати, що підлягають до нарахування при звільненні. Виплата компенсації за неотримане речове майно була встановлена.
Разом з тим, звернення позивача до відповідача із заявою та отримання довідки про суму грошової компенсації за неотримане речове майно у відповідь на неї не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації права і ця дата не пов'язана з початком перебігу строку звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №380/1785/21.
Суд також звертає увагу на те, що у випадку необізнаності позивача щодо видів та розміру речового майна, якими він не був забезпечений під час служби, останній повинний був звернутися із заявою про надання йому відповідної інформації без зайвих зволікань.
Будь-яких об'єктивних перешкод щодо неможливості своєчасно (у межах місячного строку) звернутися до відповідача із запитом щодо компенсації за неотримане речове забезпечення та за захистом своїх порушених прав до суду позивач не навів.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Проте на порушення вищевказаних вимог процесуального закону позивач заяву про поновлення строку звернення до суду не подала.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Ухвалою суду від 31.01.2024 судом було надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали - десять днів з дня отримання копії ухвали у такий спосіб: скерувати на поштову адресу Львівського окружного адміністративного суду (79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2) заяву про усунення недоліків позовної заяви (вказати номер справи та прізвище судді), до якої додати: заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
Станом на 19.02.2024 позивач вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконав, недоліки позовної заяви не усунув.
При вирішенні питання про продовження позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви суд керувався таким.
Відповідно до ст.119 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Згідно ч.2 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи наведене, а також принцип розумності строків вчинення процесуальних дій, суд приходить висновку продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у справі №380/2003/24 на п'ять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У зв'язку з перебуванням головуючої судді у відпустці, розгляд питання щодо продовження строку для усунення недоліків здійснюється в перший робочий день, а саме 19.02.2024.
Керуючись ст.ст.119, 121, 169, 171, 243, 248, 250, 256, 293-295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви у справі №380/2003/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2024, на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копію ухвали скерувати на адресу позивача.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна