Справа №538/2262/23
Провадження по справі №2/538/52/24
21 лютого 2024 року м. Лохвиця
Лохвицький районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді Зуб Т.О.
за участю секретаря судового засідання Криворучко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною завою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди в порядку регресу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, обгрунтування якого зазначив, що 19.11.2019 року між ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК») та ОСОБА_2 було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/4397600. У відповідності до умов вказаного Полісу страхування ПрАТ «УПСК» взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «Ford», VIN-код № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам. 04.01.2020 року приблизно о 14 год. 30 хв., в м. Лохвиця по вул. Б. Хмельницького, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ford», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Citroen», державний реєстраційний номер « НОМЕР_3 », під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок якої транспортному засобу «Citroen», було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля- матеріального збитку. Відповідно до Постанови Лохвицького районного суду Полтавської області від 11.02.2020 року, відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Також, 27.02.2019 року між ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» та ОСОБА_4 було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/9004535. У відповідності до умов вказаного Полісу страхування ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «Ford», VIN-код № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер « НОМЕР_4 » сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам. З огляду на вищевказане, потерпіла особа пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «Citroen», державний реєстраційний номер « НОМЕР_3 » звернувся до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом № АМ/9004535 від 27.02.219 року. В свою чергу, враховуючи той факт, що автомобіль «Ford», VIN-код № НОМЕР_1 , на момент ДТП, було одночасно забезпечено в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» (Поліс №АМ/9004535) та в ПрАТ «УПСК» (Поліс №АО/4397600), керуючись вказівками МТСБУ при виконанні зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, звернулося до ПрАТ «УПСК» за виплатою страхового відшкодування у розмірі 50%. Так, на підставі страхового акту № ОЦ/036/007/20/0189 від 24.09.2020 року ПрАТ «УПСК» було виплачено страхове відшкодування в розмірі: 16250,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14058 від 24.09.2020 року. З метою досудового врегулювання спору, відповідачеві було направлено Вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу, однак ніяких дій зі сторони Відповідача проведено не було, щодо погашення заборгованості в добровільному порядку.
03.03.2023 року, між ПрАТ «УПСК» (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено Договір № 03/03/2023 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор (позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку № 1 до Договору. В тому числі, новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Полісом № АО/4397600 від 19.11.2019 року.
Враховуючи вищенаведене, просить стягнути ОСОБА_2 на свою користь завданні збитки в порядку регресу у розмірі: 16250 (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят) гри. 00 коп.; витрати по оплаті судового збору у розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 88 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Ухвалою судді від 21.11.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначене судове засідання (а.с. 41).
В судове засідання сторони не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 на електронну адресу надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує (а.с. 42).
Стороною відповідача надана квитанція про оплату завданих збитків у розмірі 16250,00 грн. (а.с. 50).
Суд, вивчивши та дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст. 2,4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлено, що 19.11.2019 року між ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК») та ОСОБА_2 було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/4397600. У відповідності до умов вказаного Полісу страхування ПрАТ «УПСК» взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «Ford», VIN-код № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 » сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам. 04.01.2020 року приблизно о 14 год. 30 хв., в м. Лохвиця по вул. Б. Хмельницького, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ford», державний реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Citroen», державний реєстраційний номер « НОМЕР_3 », під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок якої транспортному засобу «Citroen», було завдано механічних пошкоджень, а власнику вказаного автомобіля- матеріального збитку. Відповідно до Постанови Лохвицького районного суду Полтавської області від 11.02.2020 року, відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с. 17 звор. бік-18). Також, 27.02.2019 року між ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» та ОСОБА_4 було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/9004535. У відповідності до умов вказаного Полісу страхування ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «Ford», VIN-код № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер « НОМЕР_4 » сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам (а.с. 15 звор. бік). З огляду на вищевказане, 16.03.2020 року ОСОБА_3 звернулася до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом № АМ/9004535 від 27.02.2019 року (а.с. 16). В свою чергу, враховуючи той факт, що автомобіль «Ford», VIN-код № НОМЕР_1 , на момент ДТП, було одночасно забезпечено в ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» (Поліс №АМ/9004535) та в ПрАТ «УПСК» (Поліс №АО/4397600), керуючись вказівками МТСБУ при виконанні зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, звернулося до ПрАТ «УПСК» за виплатою страхового відшкодування у розмірі 50%. Так, на підставі страхового акту № ОЦ/036/007/20/0189 від 24.09.2020 року ПрАТ «УПСК» було виплачено страхове відшкодування в розмірі: 16250,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14058 від 24.09.2020 року. З метою досудового врегулювання спору, відповідачеві було направлено Вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу, однак ніяких дій зі сторони відповідача проведено не було, щодо погашення заборгованості в добровільному порядку.
03.03.2023 року між ПрАТ «УПСК» (первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено Договір № 03/03/2023 про відступлення права вимоги, відповідно до якого Первісний кредитор відступає (передає), а Новий кредитор (позивач) отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих Первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у Додатку № 1 до Договору. В тому числі, новий кредитор отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Полісом № АО/4397600 від 19.11.2019 року (а.с. 10-12).
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного суду України від 19.12.2019 року у справі № 520/11429/17 зазначено, що преюдиційні факти- це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (постанова КГС ВС від 19.12.2019 по справі №916/1041/17).
Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Відповідно до вимог частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, судом встановлені протиправні дії відповідача ОСОБА_2 , якого визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень за ст.124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку встановленому законодавством.
Підпунктом «а»підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричини ДТП, зокрема, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема,ст. 1191 ЦК України), а також ст. 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до ст. 993 ЦК України і ст. 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.
За своєю правовою природою регрес істотно відрізняється від суброгації. Основна відмінність полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає в особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов'язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.
Таким чином, регрес - це нове право, що виникає в особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу - це право зворотної вимоги страховика до регресату через те, що страховик виконав обов'язок за страховим зобов'язанням.
Отже, у страхуванні відповідальності навіть після виконання зобов'язання страховиком суброгація неприпустима, оскільки виникають правовідносини з відшкодування витрат у порядку регресу.
Таким чином, до даних правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права про право на звернення до відповідача з регресним позовом.
У відповідності до вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до позивача, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто право вимоги до відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Приймаючи до уваги ст. 1191 ЦК України про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до яких особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача.
Згідно наданої суду квитанції від 19.01.2024 року ОСОБА_2 у добровільному порядку сплатив завдані збитки (а.с. 50).
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно приписів ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Загальна сума витрат на правову допомогу в даній справі склала 4000,00 грн., що підтверджується Договором про надання правової допомоги № 01/11/22 від 01.11.2022 року (а.с. 33), додатковою угодою № 3 до вказаного договору від 13.11.2023 року (а.с. 34), актами (а.с. 35, 36).
Оцінивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає їх належними та допустимими, а заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5000,00 грн. суд вважає співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову.
Також підлягають задоволенню вимоги в частині стягнення витрат по оплаті судового збору у розмірі 858,88 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 133, 141, 247, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 на користь ФОП ОСОБА_1 (р/р НОМЕР_6 в ПАТ «КБ «Приватбанк», МФО 320649) витрати по оплаті судового збору в розмірі: 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 88 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Т.О. Зуб