Справа № 536/2972/23
Провадження № 2/536/332/24
21 лютого 2024 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Реки А.С.,
за участі секретаря судового засідання Клонової І.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання,-
за участю:
позивачки ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,-
Встановив:
В провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що перебуває з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з 04 травня 2019 року. Мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею. З листопада 2023 року між ними склалися неприязні стосунки, вони перестали спільно турбуватися про сім'ю та вести спільне господарство, почали проживати окремо. На даний момент сім'я існує лише формально, а тому подальше спільне життя подружжя є неможливим. На даний час вона не може подати позов про розірвання шлюбу, так як їх спільний дитині не виповнився рік, а тому просить суд встановити режим окремого проживання між нею та ОСОБА_2 , з яким вона перебуває у шлюбі, який зареєстровано Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 04 травня 2019 року, актовий запис № 340.
Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 грудня 2023 року було відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання.
В підготовчому судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, обґрунтувавши їх доводами, викладеними у позовній заяві. Пояснила, що на даний час між нею та її чоловіком напружені стосунки, вони не проживають разом, фактично жодних сімейних відносин між нею та її чоловіком немає, а звернутися з позовом про розірвання шлюбу вона не має можливості, оскільки молодшій дитині ще не виповнився один рік. Просить задовольнити заявлені позовні вимоги.
В підготовчому судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 визнав позовні вимоги в повному обсязі. Не бажає в подальшому сумісно проживати з позивачкою та не заперечує проти встановлення режиму окремого проживання між ним та його дружиною.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні взаємостосунки подружжя, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено під час розгляду справи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрували шлюб 04 травня 2019 року уКременчуцькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, прізвище дружини після укладення шлюбу « ОСОБА_7 », чоловіка - « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим 04 травня 2019 року (а.с.4).
Сторони є батьками неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.9) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.10).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 56 Сімейного кодексу України дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ст. 119 Сімейного кодексу України за заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.
У відповідності до ст. 120 Сімейного кодексу України встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені цим Кодексом і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором.
У разі встановлення режиму окремого проживання - майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі; дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.
Як роз'яснено в п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні положень статей 119, 120 СК України судам необхідно враховувати, що інститути окремого проживання та розірвання шлюбу мають самостійний характер. Рішення про розірвання шлюбу суд приймає, якщо його подальше збереження є неможливим, суперечить інтересам одного з подружжя чи їхніх дітей, у той час як підставою для встановлення режиму окремого проживання подружжя є неможливість чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. За відсутності взаємної згоди подружжя на встановлення сепарації волевиявлення одного з них має бути обґрунтованим. Режим окремого проживання може встановлюватися судом не тільки за позовом одного з подружжя, а й за заявою подружжя, яке досягло спільної згоди. Вирішуючи заяву в порядку ст. 119 СК України, суд повинен встановити фактичні взаємини сторін і переконатися в доцільності сепарації для того, щоб узаконений спосіб окремого проживання не був формальним засобом вирішення спірних майнових питань.
Аналізуючи зміст диспозиції ст. 119 Сімейного кодексу України, суд вважає, що для встановлення для подружжю режиму окремого проживання необхідна наявність двох умов: неможливість або небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно і припинення сімейних відносин між подружжям.
Встановлення режиму окремого проживання не суперечить Конституції України, чинному сімейному законодавству, не порушує права подружжя. Дружина, чоловік мають право вибору місця проживання і в результаті можуть жити окремо без встановлення режиму окремого проживання. Однак у цьому разі не зупиняється дія презумпції права спільної сумісної власності та презумпції батьківства, а отже, у конфліктних ситуаціях може виникнути потреба судового захисту прав одного з подружжя. Встановлення режиму окремого проживання може відповідати інтересам одного з подружжя, який не бажає продовжувати спільне життя. Встановлення режиму окремого проживання подружжя не припиняє їх батьківських прав та обов'язків.
Згідно з ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
З огляду на викладене, беручи до уваги, що з часу фактичного припинення спільного проживання сторін і на час розгляду справи судом сторони не поновили спільного проживання, позивачка наполягає на встановленні режиму окремого проживання подружжя, а відповідач не заперечує проти цього, суд вбачає підстави для встановлення режиму окремого проживання подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 Сімейного кодексу України режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.
Сімейний кодекс України не обмежує час, протягом якого може тривати режим окремого проживання, а тому цей термін не підлягає визначенню й рішенням суду. За умов виправлення стану сімейних стосунків, вказаний режим проживання також може бути припинений.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову, тому з відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 гривень на користь позивачки.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 76, 80, 81, 141, 200, 206, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 3, 56, 119, 120 СК України, суд,
Ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання - задовольнити.
Встановити режим окремого проживання для подружжя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шлюб між якими зареєстровано 04 травня 2019 року уКременчуцькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 340.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у сумі 1073 (одну тисячу сімдесят три гривні) 60 копійок, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Полтавського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне найменування учасників процесу:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
СуддяА. С. Река