вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
21.02.2024 Справа № 917/209/24
Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор-Агро», про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі № 219/209/24,
Експортно-Імпортний Банк Сполучених Штатів (Export-Import Bank of the United States) звернувся до Господарського суду Полтавської області із заявою про забезпечення позову.
Заява подана до подання позову в порядку пункту 1 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України. У заяві визначені майбутні відповідачі: ТОВ «Агротермінал Констракшин», ТОВ «Елеватор-Агро», ТОВ «Фінансова компанія, «Монополіум Фінанс», ПрАТ «Західний Торгово-промисловий Дім» та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Фавор» (далі при спільному згадуванні ТОВ «Агротермінал Констракшин», ТОВ «Елеватор-Агро», ПрАТ «Західний Торгово-промисловий Дім» - Додаткові зобов'язані особи).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі № 917/209/24 заяву Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів про забезпечення позову від 06.02.2024 задоволено повністю; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на зерновий елеватор (I та II черга), що знаходиться за адресою: Україна, Полтавська область, Миргородський район (Лохвицький район), місто Заводське (місто Червонозаводське), вулиця Чубинського Павла (вулиця Якубовського), будинок 5а, реєстраційний номер об'єкта нерухомо майна 267816353226, до набрання законної сили рішенням Господарського суду Полтавської області за позовом Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів; вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту нежитлові будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Україна, Сумська область, Сумський район, смт Степанівка, вулиця Заводська, будинок 1/1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1083959247, до набрання законної сили рішенням Господарського суду Полтавської області за позовом Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю, зерносховище місткістю 97500 тон з вузлом перезавантаження зернових на залізничний автотранспорт, що знаходиться за адресою: Україна, Рівненська обл., м. Дубно, провулок Проїзний, будинок 11, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 435506656103, до набрання законної сили рішенням Господарського суду Полтавської області за позовом Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на зерносховище ємкістю 50000 тон з вузлом перевантаження зернових на залізничний та автомобільний транспорт, що знаходиться за адресою: Україна, Рівненська область, м. Дубно, провулок Проїзний, будинок 11, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 180294056103.
Обґрунтовуючи підстави для скасування заходів забезпечення позову Заявник зазначає, що у своїй заяві Експортно-Імпортний Банк Сполучених Штатів вказав, що має всі підстави вважати, що, якщо не накласти арешт на об'єкти нерухомого майна - елеватори юридичних осіб, що входять до групи УкрЛендФармінг та є «Додатковими зобов'язаними особами» перед Заявником за двома Кредитними договорами, то вони вчинять неправомірне відчуження нерухомого майна зернових елеваторів, чим спричинять шкоду правам Банку та істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду.
Як вважає Заявник Експортно-Імпортний Банк Сполучених Штатів не довів наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову (арештом зернових елеваторів) і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, що є, як вважає Заявник, підставою для скасування заходів забезпечення позову у справі № 917/209/24.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. При зверненні до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту, заявник зобов'язаний надати докази того, що запропонований захід забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.
Заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання.
Заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.
Як вважає Заявник, Експортно-Імпортний Банк Сполучених Штатів фактично просить обмежити права іпотекодержателів - ТОВ «ФК «Монополіум Фінанс» та АТ «Фавор.
Відповідно до абзаців 1 та 2 статті 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.
Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог. Заявник стверджує, що ТОВ «ФК «Монополіум Фінанс» та АТ «ФАВОР» не здійснює звернення стягнення на зазначені предмети іпотеки та не планує це робити в майбутньому. Доказів протилежного (письмового повідомлення, відповідного запису в реєстрі речових прав на нерухоме майно) Експортно-Імпортний Банк Сполучених Штатів не надав, як і не надав доказів того, що ТОВ «ФК «Монополіум Фінанс» та АТ «ФАВОР» наразі вчиняє дії, спрямовані на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як вважає Заявник, сам факт оспорювання Експортно-Імпортним Банком Сполучених Штатів договорів іпотеки, за якими ТОВ «ФК «Монополіум Фінанс» та АТ «ФАВОР» є іпотекодержателями, не може свідчити про те, що іпотекодержатель зверне стягнення на предмет іпотеки. Отже, незгода Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів з дійсними договорами іпотеки не повинна обмежувати права іпотекодержателів.
Отже, доцільність та співмірність обмеження права іпотекодержателів Банк не обґрунтував.
Разом з тим, у випадку задоволення майбутніх позовних вимог Експортно-Імпортного Банку Сполучених Штатів та визнання його іпотекодержателем щодо вказаних об'єктів нерухомого майна, Банк не обмежуватиметься у праві реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як стверджує Заявник, заявляючи про необхідність застосування судом заходів забезпечення, Банк мав би вказати на наявність обставин, які можуть свідчити про вчинення відповідачами дій, спрямованих на відчуження майна; подати докази, що засвідчують наміри відповідачів розпорядитися майном, наміри ухилитися від виконання рішення суду; довести суду розумність, співмірність та адекватність заходу забезпечення; переконати суд, що такі заходи не перешкоджатимуть господарській діяльності; пред'явити пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
Однак, зазначеного Заявником зроблено не було.
Виходячи зі змісту спірних правовідносин, заходи забезпечення майбутнього позову, про які просить Банк, не мають наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та порушують права інших учасників. Відсутнім є існування обґрунтованого припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання рішення суду.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Також Заявник стверджує, що ТОВ «ФК «Монополіум Фінанс» та АТ «ФАВОР» не вчиняли та не вчиняють жодних дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 435506656103).
Протилежного Заявником не обґрунтовано та не підтверджено.
Більше того, Банк ставить вимогу у майбутньому позові про визнання за ним права іпотеки на елеватори.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.06.2020 у справі № 904/9896/17, особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.
Зі змісту заяви про забезпечення позову випливає, що Заявник посилається на укладення Додатковими зобов'язаними особами фраудаторних договорів, зокрема договорів іпотеки на користь ТОВ «Фінансова компанія «Монополіум Фінанс» та АТ «Фавор» в порушення прямих зобов'язань перед Заявником. Стверджується, що вчинення подібних за змістом фраудаторних правочинів в майбутньому унеможливить чи значним чином ускладнить виконання рішення суду за позовом Банку до Додаткових зобов'язаних осіб.
Водночас, як вказує Заявник, в Україні діє призумпція правомірності правочину. Стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки правочини, які суд першої інстанції визнав фраудаторними, не є недійсними за визначенням закону та не визнавались недійсними судом, вони не є дійсними та не є фраудаторними. Відтак, як вважає Заявник, доводи Банку є необґрунтованими, також з вказаних підстав.
Також Заявник вказує, що Банком не доведено та не підтверджено, що звернення стягнення на обтяжені іпотекою окремі складові частини елеваторів, іпотекодержателем за якими є Банк, не зможе задовольнити вимоги майнового характеру про солідарне стягнення з Додаткових зобов'язаних осіб заборгованості у розмірі 79 166 448,21 доларів США та процентів.
Отже, наведені в цій заяві аргументи, на думку Заявника, свідчать про відсутність необхідності у забезпеченні позову та одночасно є підставами для скасування заходів забезпечення позову.
Експортно-Імпортний Банк Сполучених Штатів у відзиві на заяву (вх. № 2295 від 21.02.2024) просить відмовити у задоволенні клопотання ТОВ "Ееватор - Агро" про скасування заходів забезпечення позову від 15.02.2024, посилаючись на відсутність підстав.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Монополіум Фінанс» в режимі відеоконференції підтримав заяву про скасування заходів забезпечення позову.
Частиною 1 статті 145 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не
пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду (частина 2 статті 145 Господарського процесуального кодексу України).
Частина 4 статті 145 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Під час вирішення клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову суд керується наступним:
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Водночас, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2009 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Під час вирішення справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, Держава Україна несе обов'язок забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Водночас, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах (пункт 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003).
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Тобто забезпечення позову має тимчасовий характер, спрямований саме на гарантування виконання майбутнього рішення господарського суду.
З наведеного убачається, що метою заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі № 917/209/24 було саме забезпечення ефективного судового захисту та упередження можливості додаткового порушення прав та законних інтересів позивача у випадку задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову судом надана оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Частиною 1 статті 145 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Водночас суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 15/155-б.
Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов'язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173.
Однак обставини, якими Заявник обґрунтовує клопотання про скасування заходів забезпечення позову, не вказують на нівелювання підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а зводяться до заперечень майбутніх позовних вимог по суті.
На час розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову ухвала Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі № 917/209/24 про вжиття заходів забезпечення позову є чинною, доказів перегляду в апеляційному порядку відсутні.
Будь - яких інших обставин, які вказують на те, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджатиме належному виконанню судового рішення Заявник не навів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватор-Агро» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.02.2024 у справі № 917/209/24.
Ухвала набирає законної сили у порядку, установленому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до частини 5 статті 145 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, або про відмову в скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена у строки та в порядку, визначеному статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала підписана 21.02.2024.
Суддя Дмитро СІРОШ