65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про закриття провадження у справі
"12" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4058/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,
за участі секретаря судового засідання Большакова В. А.
дослідивши матеріали справи
за заявою боржника: ОСОБА_1
про неплатоспроможність
у відкритому судовому засіданні за участі
представників сторін та учасників:
від боржника: Бабенко Н.С.;
від заявника ОСОБА_2 : Шаркова Н.Р.;
керуючий реструктуризацією: арбітражний керуючий Пуговкіна А.В. (приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області).
Судове засідання 12.02.2024р. проведено в режимі відеоконференції з Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області згідно ухвали Господарського суду Одеської області від 06.02.2024р.
Встановив:
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.10.2023р. відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією боржника ОСОБА_1 арбітражного керуючого Пуговкіну Аллу Валеріївну.
ОСОБА_2 звернувся із заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 17.11.2023р. (вх. №3-832/23 від 17.11.2023р.), про визнання конкурсним кредитором з вимогами н суму 2 346 416, 77 грн., з яких: 2163 грн. - стягнуті судом судові витрати, 2 344 253, 77 грн. - стягнута судом частина погашеного спільного сумісного грошового зобов'язання та включення їх до реєстру вимог кредиторів. Заява обгрунтована наявністю рішення Овідіопольського районного суду м. Одеси від 15.09.2017р., постанови апеляційного суду Одеської області від 27.03.2018р. та Верховного Суду від 24.10.2018р. по справі №509/4566/16-ц, згідно яких стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частину сплачених боргових зобов'язань у розмірі 1 422 525 грн.; рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.07.2021р., постанову Одеського апеляційного суду від 14.11.2022р. по справі №947/24923/20, згідно яких стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частину погашеного спільного сумісного грошового зобов'язання у розмірі 1 345 300 грн.
Представник ОСОБА_2 звернулася із заявою від 20.12.2023р. (вх. №46415/23 від 21.12.2023р.) про недобросовісну поведінку боржника. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 є не тільки кредитором ОСОБА_1 , але й її колишнім чоловіком та співвласником нерухомого майна, частина якого (земельна ділянка) належить сторонам на праві спільної часткової власності, а частина (жилий будинок) - на праві спільної сумісної власності. Заявник вказує, що борг, якого намагається позбавитися боржник через визнання її банкрутом, виник внаслідок поділу майна подружжя, в результаті якого вона отримала у власність нерухоме майно, створення якого відбулось саме на кошти, 1/2 частина яких стягнута з неї за рішенням суду як частина погашеного ОСОБА_2 спільного сумісного з ОСОБА_1 грошового зобов'язання.
Заявник зазначає, що 03.05.2018р. Овідіопольським районним судом Одеської області видані виконавчі листи №509/4566/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на його користь судових витрат в розмірі 5000 грн. та частини сплачених кредитором боргових зобов'язань в розмірі 1 422 525 грн., на виконання якого Другим Київським відділом державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області 16.05.2018р. було відкрито ВП НОМЕР_4.
Частки сторін у спільному будинку, який на цей час належить заявнику та боржниці на праві спільної сумісної власності, залишаються невизначеними, оскільки рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.09.2023р. у справі №509/439/19 ОСОБА_2 у задоволенні позову, яким намагався останній визначити частку ОСОБА_1 та виділити її в натурі з метою звернення стягнення на цю частку, про поділ майна подружжя було відмовлено в повному обсязі. Тобто, на цей час житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 198,2 кв.м., житловою площею 46.8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , залишається у спільній сумісній власності сторін, тоді як у деклараціях ОСОБА_1 щодо наявності у неї права власності на 1/2 зазначеного будинку вказала недостовірну інформацію.
У рішенні Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2022р. у справі №947/10826/22, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15.05.2023р., яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в сумі 200 000 дол. США, відмовлено, зазначено, що подання позову є штучним та направлено на уникнення покладених на ОСОБА_1 зобов'язань по виплаті ОСОБА_2 1/2 частини сплачених ним боргових зобов'язань подружжя, про що також свідчить визнання ОСОБА_1 пред'явлених до неї її донькою позовних вимог. В указаних судових рішеннях також зазначено, що у доньки боржниці є квартира в м. Києві, однак ця інформація не знайшла свого відображення в деклараціях ОСОБА_1 та інформація щодо доходів доньки боржниці також не знайшла свого відображення у її деклараціях. Заявник вказує, що виходячи з обставин вказаної справи донька боржниці позичила їй 200000 дол. США, її доходи є значними та зазначений борг на цей час залишається неповернутим, однак боржниця не заявила про нього у своїй заяві, а її донька не звернулася до суду із заявою кредитора.
Заявник вважає, що зазначені обставини є підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , оскільки правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії боржниці, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Представник ОСОБА_2 звернулася із заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 30.01.2024р. (вх. №3951/24 від 31.01.2024р.), про закриття провадження у справі №916/4058/23 на підставі ч.7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства. Заявник зазначає, що в уточнюючих деклараціях міститься недостовірна інформація щодо права власності ОСОБА_1 на 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Представником боржника надано заперечення, сформовані в системі «Електронний суд» 30.01.2024р. (вх. №3945/24 від 30.01.2024р.), згідно яких подана заява є необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи; представник кредитора має хибне уявлення щодо поняття недобросовісної поведінки боржника у справах про неплатоспроможність.
Доводи щодо не зазначення у деклараціях про спільну сумісну власність на житловий будинок спростовуються матеріалами справи, так як у деклараціях, які надано боржником до суду такі відомості наявні; доводи стосовно не зазначення боржником у деклараціях інформації щодо уявної квартири у доньки боржника та не зазначення доходів доньки спростовуються матеріалами справи, оскільки у деклараціях про майновий стан (уточнюючі) вказана вся інформація щодо доходів членів своєї сім'ї та наявності у них на праві власності майна; доказів, які б спростовували цю інформацію представником кредитора до суду не надано.
Згідно заперечень боржник на відміну від кредитора, не вдається до подробиць щодо «добросовісної» поведінки кредитора у житті та у судових справах, предметом розгляду яких став поділ боргів подружжя, хоча навіть у зазначеній заяві представник кредитора прямо заявляє про наміри кредитора виділити частки житлового будинку та звернути стягнення на частину ОСОБА_1 , яка є єдиним її житлом, так як на частину її квартири кредитор вже звернув стягнення в рамках виконавчого провадження. Також ОСОБА_2 постійно здійснюються перешкоди у проживанні боржника в спільному будинку, хоча всі комунальні послуги та інші витрати сплачує саме вона за весь будинок
ОСОБА_1 зазначає про відсутність підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність №916/4058/23 та просить звернути увагу суду на те, що саме з підстав неприязних стосунків колишнього чоловіка до неї та його ворожого настрою, вона ніколи в житті не була боржником, має позитивні характеристики у всіх сферах свого життя, яка вносила всі зароблені кошти для будування та облаштування спільного будинку - втратила свою квартиру та може залишитися без єдиного житла, що і послугувало її зверненню із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до суду.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
У справі про неплатоспроможність подана заява від єдиного кредитора ОСОБА_2 про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 .
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.09.2017р. по справі №509/4566/16-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ майна спільного майна подружжя та визнання права власності - задоволено частково; встановлено факт, що має юридичне значення в тому, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали разом, однією сім'єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство - в період з січня 2005 року по 30 вересня 2009 року включно ; визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - легковий автомобіль марки "Mitsubishi Outlander", об'ємом 2360 куб.см, № шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 , земельну ділянку, загальною площею 0,0700 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий № 5123755800:01:003:2145, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 та житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площею 198,2 кв.м, житловою 46,8 кв.м під літ ."А-2,а", тераса під літ. "а1", площею 4,4 кв.м, балкон під літ. "а2", площею 6,4 кв.м, альтанка під літ. "Б", площею 23,4 кв.м, підвал під літ. "Б1", площею 23,4 кв.м, під №№ 1-7,І споруди ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спільного сумісного майна: легкового автомобілю марки "Mitsubishi Outlander", об'ємом 2360 куб.см, № шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 , земельної ділянки, загальною площею 0,0700 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий № 5123755800:01:003:2145, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 198,2 кв.м, житловою 46,8 кв.м під літ ."А-2,а", тераса під літ. "а1", площею 4,4 кв.м, балкон під літ. "а2", площею 6,4 кв.м, альтанка під літ. "Б", площею 23,4 кв.м, підвал під літ. "Б1", площею 23,4 кв.м, під №№ 1-7,І споруди; в задоволенні решти позову - відмовлено; в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та визнання зобов'язання за договором позики спільною сумісною власністю - відмовлено.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 27.03.2018р. по справі №509/4566/16-ц рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.09.2017р. скасовано та ухвалено нове судове рішення:
"Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя та визнання права власності задоволено частково.
Визнано житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 198,2 кв.м, житловою 46,8 кв.м під літ. "А-2,а", тераса під літ. "а1", площею 4,4 кв.м, балкон під літ. "а2", площею 6,4 кв.м, альтанка під літ. "Б", площею 23,4 кв.м, підвал під літ. "Б1", площею 23,4 кв.м, під №№ 1-7,І споруди -спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу та визнання зобов'язання за договором позики спільною сумісною власністю задоволено.
Визнано зобов'язання за договором позики, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відповідно до розписки від 09.07.2010 року, розписки від 29.08.2011р. у розмірі 2 690 600 грн. спільним сумісним борговим зобов'язанням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , 1/2 частину сплачених боргових зобов'язань у розмірі 1 422 525 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , суму сплачених судових витрат у розмірі 5000 грн." .
Постановою Верховного Суду від 24.10.2018р. по справі №509/4566/16-ц касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову апеляційного суду Одеської області від 27.03.2018р. в частині поділу земельної ділянки скасовано; ухвалено нове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, загальною площею 0,0700 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 ; у іншій частині постанову апеляційного суду Одеської області від 27.03.2018р. залишено без змін; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подачу касаційної скарги у розмірі 5 880 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі №947/24923/20 від 12.07.2021р. позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, яке є спільним сумісним зобов'язанням - задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частину погашеного спільного сумісного грошового зобов'язання у розмірі 1 345 300 грн., що складає еквівалент 50 000 дол. США; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 350 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2022р. по справі №947/10826/22, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2023р., у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі - 200 000 дол. США, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про стягнення коштів - відмовлено в повному обсязі.
В обґрунтування заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник вказала про наявність боргу перед єдиним кредитором ОСОБА_2 на підставі рішення Овідіопольського районного суду м. Одеси від 15.09.2017р., постанов апеляційного суду Одеської області від 27.03.2018р. та Верховного Суду від 24.10.2018р. по справі №509/4566/16-ц, рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.07.2021р., постанови Одеського апеляційного суду від 14.11.2022р. по справі №947/24923/20.
При зверненні до господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 подала декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020р., 2021р., 2022р., за 7 місяців 2023р., які датовані 12.09.2023р., та в яких вказала, що засвідчує достовірність та повноту зазначених у деклараціях відомостей.
З поданих ОСОБА_1 декларацій вбачається, що сума її одержаного (нарахованого) доходу у вигляді заробітної плати за 2020р. - 160 587, 95 грн., за 2021р. - 235 659, 14 грн., за 2022р. - 230 699, 38 грн., за 7 місяців 2023р. - 165 243, 40 грн.; сукупна сума доходів членів сім'ї за 2020р. - 160 587, 95 грн., член сім'ї не надав інформацію (донька), за 2021р. - 235 659, 14 грн., член сім'ї не надав інформацію (донька), за 2022р. - 230 699, 38 грн., член сім'ї не надав інформацію (донька), за 7 місяців 2023р. - 165 243, 40 грн., член сім'ї не надав інформацію (донька); боржнику на праві приватної спільної сумісної власності, розмір частки належить житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , співвласник - ОСОБА_2 (1/2); боржнику на праві приватної спільної часткової власності, розмір частки , належить земельна ділянка, розташована за адресою АДРЕСА_2 , 07 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:2145.
Керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Пуговкіною Аллою Валеріївною надано звіт про результати перевірки декларації боржника від 24.11.2023р. (вх. №43289/23 від 27.11.2023р.), в якому вказано, що за здійсненим запитом в мережі Інтернет, була отримана інформація:
з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відносно боржника, згідно даних якого: зареєстроване право власності на земельну ділянку площею 0,07 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:2145, 1/2 частка у спільній власності; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 198,2 кв.м, житлова площа 46,8 кв.м, спільна сумісна власність зі ОСОБА_2 ; двокімнатна квартира АДРЕСА_3 , загальною площею - 51,4 кв.м, житловою 29,2 кв.м за спільною частковою власністю, в частках 1/3 - ОСОБА_3 (за свідоцтвом про право власності), та 2/3 - ОСОБА_1 (1/3 за свідоцтвом про право власності, та 1/3 за договором дарування).
Керуючим реструктуризацією повідомлено, що відповідно до заяви від 20.12.2019р. стягувач ОСОБА_2 надав свою згоду щодо залишення за собою нереалізованого арештованого майна в рахунок погашення боргу, за ціною третіх електронних торгів - 362 989,20грн., однак, зміни про право власності на 2/3 частину квартири АДРЕСА_3 не внесені, та власником 2/3 частини вказаної квартири значиться ОСОБА_1 .
Згідно звіту за інформацією, отриманою арбітражним керуючим, ОСОБА_1 на праві приватної власності має: 1/2 частку земельної ділянки площею 0,07 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:2145; на праві спільної сумісної власності зі ОСОБА_2 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 198,2 кв.м, житлова площа 46,8 кв.м.
Керуючим реструктуризацією арбітражним керуючим Пуговкіною Аллою Валеріївною надано доповнення до звіту про результати перевірки декларації боржника від 13.12.2023р. (вх. №46322/23 від 20.12.2023р.), в якому наведено співставлення доходу ОСОБА_1 , зазначеного ГУ ДПС в Одеській області з декларацією, поданою нею, а саме: за 2020р. сума одержаного доходу за декларацією боржника - 160 587, 95 грн., за даними ГУ ДПС в Одеській області - 199 488, 17 грн.; за 2021р. сума одержаного доходу за декларацією боржника - 235 659, 14 грн., за даними ГУ ДПС в Одеській області - 292 744, 28 грн.; за 2022р. сума одержаного доходу за декларацією боржника - 230 699, 38 грн., за даними ГУ ДПС в Одеській області - 286 583, 08 грн.; за 2023р. сума одержаного доходу за декларацією боржника - 165 243, 40 грн., за даними ГУ ДПС в Одеській області - 205 271, 32 грн.
Також, у зазначених доповненнях наведено співставлення доходу ОСОБА_3 , зазначеного ГУ ДПС в Одеській області з декларацією, поданою боржником, а саме: за 2020р. - член сім'ї не надав інформацію, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 1 342 564, 22 грн. (дохід від підприємницької діяльності); за 2021р. член сім'ї не надав інформацію, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 1256, 31 грн. (дивіденди, проценти), 2 200 317, 89 грн. (дохід від підприємницької діяльності); за 2022р. член сім'ї не надав інформацію, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 1267, 65 грн. (дивіденди, проценти), 2 230 032, 83 грн. (дохід від підприємницької діяльності); за 2023р. член сім'ї не надав інформацію, за даними ГУ ДПС в Одеській області - 453, 51 грн. (дивіденди, проценти).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №353063009 від 03.11.2023р. боржнику на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка та на праві спільної сумісної власності - житловий будинок.
Згідно інвентаризаційного опису майна боржника від 04.12.2023р. при інвентаризації встановлено наступне: боржнику належить частина спільної часткової власності земельної ділянки загальною площею 0, 0700 га, кадастровий номер 5123755800:01:003:2145; житловий будинок на праві спільної сумісної власності, з не виділеною часткою, загальною площею 198, 2 кв.м., житловою 46, 6 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; квартира, розташована за адресою АДРЕСА_4 .
Представником боржника надано уточнюючі декларації про майновий стан боржника за 2020р., 2021р., 2022р. та сім місяців 2023р., яких в розділі III «Відомості про нерухоме майно боржника та членів його сім'ї» зазначено, що боржнику на праві приватної спільної сумісної власності, розмір частки , належить житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , співвласник - ОСОБА_2 ; в розділі XIII «Відомості про майно, яким боржник та члени його сім'ї володіють спільно з іншими особами» вказано: будинок, місцезнаходження - АДРЕСА_1 , співвласники - ОСОБА_1 (1/2), ОСОБА_2 (1/2).
Декларації (уточнюючі) майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2021р., за 2022р. та за 7 місяців 2023р. не містять інформації стосовно суми одержаного доходу ОСОБА_3 у вигляді дивідендів, процентів (1256, 31 грн., 1267, 65 грн., 453, 51 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З 21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, яким встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи передбачено Книгою четвертою "Відновлення платоспроможності фізичної особи" цього Кодексу.
За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
При цьому, нормами КУзПБ встановлено перелік документів та відомостей, необхідних до подання заявником при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Зокрема, пунктом 11 частини третьої статті 116 КУзПБ визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства
Відповідно до частини п'ятої статті 116 КУзПБ декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 зазначив, що інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Саме тому реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.
Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.
КУзПБ запроваджено "добровільне банкрутство" боржника фізичної особи, що не є обов'язком, а правом, яким боржник, у разі дотримання певних вимог, може скористатися задля реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення його платоспроможності.
За змістом приписів Книги четвертої КУзПБ законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Частиною другою статті 6 КУзПБ визначено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури, як реструктуризація боргів боржника та погашення боргів боржника.
Згідно з частиною п'ятою статті 119 КУзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд серед іншого зазначає про введення процедури реструктуризації боргів боржника.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 КУзПБ).
Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
Саме на цьому акцентував Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, вказавши, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України).
Тому до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проект плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина четверта статті 116, частина сьома статті 126 КУзПБ);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 КУЗПБ);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина перша статі 128 КУзПБ).
Також, КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, передбачає закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Керуючий реструктуризацією зобов'язаний у найкоротший строк перевірити майновий стан боржника, серед іншого виконати вказівки суду чи зборів кредиторів щодо додаткової перевірки конкретних фактів приховування боржником майна чи відомостей його декларації, а також забезпечити збирання та аналіз інформації, витребуваної судом відповідно до пунктів 9 - 11 частини п'ятої статті 119 КУзПБ при відкритті провадження у справі.
Своєчасне та належне виконання керуючим реструктуризацією завдань з перевірки майнового стану боржника є запорукою адекватної оцінки стану неплатоспроможності боржника та його можливостей погасити борг, відтак сприятиме досягненню компромісу при узгодженні сторонами плану реструктуризації боргів. Суд звертається до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
Таким чином, декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника. При цьому, встановлюючи обов'язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації.
У постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 висловлено правову позицію про те, що нормами Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправлених декларацій, а зазначена в них інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи.
Пунктом 1 частини 7 статті 123 КУзПБ встановлено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
Отже, зі змісту пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ вбачається, що якщо боржник не скористався наданим йому правом усунути виявлені за наслідком перевірки керуючим реструктуризації недоліки щодо повноти та достовірності інформації, зазначеної у поданих ним (боржником) деклараціях, наступають визначені цією нормою наслідки у вигляді закриття провадження у справі. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20.
Конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.
До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 наголосив, що господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зокрема, вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
Верховний суд у постанові від 08.12.2022 у справі №916/1941/21 вказав, що відсутність встановлення арбітражним керуючим факту неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї не може безумовно свідчити про повноту та достовірність декларацій боржника та не звільняє суд від обов'язку здійснити з власної ініціативи перевірку таких обставин та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.
Враховуючи відсутність у поданих керуючим реструктуризацією звіті про результати перевірки декларації боржника та доповненні до нього встановлення факту неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, суд здійснив з власної ініціативи перевірку таких обставин.
Судом встановлено, що у деклараціях про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020р., 2021р., 2022р. та за сім місяців 2023р. боржник зазначила, що їй на праві приватної спільної часткової власності із розміром частки належить житловий будинок, співвласник - ОСОБА_2 .
У той же час з матеріалів справи вбачається, що частка у спільному будинку залишається невизначеною; житловий будинок належить боржнику на спільній сумісній власності.
Боржником подано до суду уточнюючі декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020р., 2021р., 2022р. та за сім місяців 2023р., в яких в розділі III «Відомості про нерухоме майно боржника та членів його сім'ї» зазначено, що боржнику на праві приватної спільної сумісної власності, розмір частки , належить житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , співвласник - ОСОБА_2 ; в розділі XIII «Відомості про майно, яким боржник та члени його сім'ї володіють спільно з іншими особами» вказано: будинок, місцезнаходження - АДРЕСА_1 , співвласники - ОСОБА_1 (1/2), ОСОБА_2 (1/2).
Декларації (уточнюючі) майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2021р., за 2022р. та за 7 місяців 2023р. не містять інформації стосовно суми одержаного доходу ОСОБА_3 у вигляді дивідендів, процентів (1256, 31 грн., 1267, 65 грн., 453, 51 грн.).
При зверненні до господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 вказала про наявність боргу лише перед єдиним кредитором ОСОБА_2 , тоді як з матеріалів справи вбачається наявність доходу боржника у розмірі 200 000 дол. США за договором позики та відповідно боргу перед ОСОБА_3 .
Наявні в матеріалах справи заяви, заперечення, докази свідчать про наявний спір відносно житлового будинку та боргів між колишнім подружжям. Одночасно єдиним кредитором у справі про неплатоспроможність боржник вказує колишнього чоловіка ОСОБА_2 , яким подано заяву з грошовими вимогами, що може свідчити про намагання боржника уникнути законного поділу спільного майна подружжя та перенести такий спір у справу про неплатоспроможність за відсутності ознак неплатоспроможності.
Таким чином, подані уточнюючі декларації також не відповідають вимогам щодо повноти відомостей.
Враховуючи вищевикладене, встановлені судом обставин відсутності у поданих суду деклараціях про майновий стан боржника за 2020р., 2021р., 2022р. та за сім місяців 2023р. повної та достовірної інформації щодо майна, доходів боржника та членів його сім'ї, неусунення таких недоліків у виправлених деклараціях, тобто встановлені обставини невиконання ОСОБА_1 обов'язку щодо надання суду повної та достовірної інформації щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї ані під час звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ані після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій боржника, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 7 ст. 123.
У зв'язку із закриттям провадження у справі, суд не розглядає заяву ОСОБА_2 , яка сформована в системі "Електронний суд" 17.11.2023р. (вх. №3-832/23 від 17.11.2023р.), про визнання конкурсним кредитором з вимогами н суму 2 346 416, 77 грн., з яких: 2163 грн. - стягнуті судом судові витрати, 2 344 253, 77 грн. - стягнута судом частина погашеного спільного сумісного грошового зобов'язання та включення їх до реєстру вимог кредиторів; клопотання арбітражного керуючого, сформоване в системі «Електронний суд» 23.01.2024р. (вх. №3-60/24 від 24.04.2024р.) про виплату грошової винагороди за період з 01.12.2023р. по 17.01.2024р.
Керуючись п.1 ч.7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Закрити провадження у справі №916/4058/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).
2.Припинити процедуру реструктуризації боргів, введену ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.10.2023р.
3.Припинити повноваження керуючого реструктуризацією боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) арбітражного керуючого Пуговкіної Алли Валеріївни (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1743 від 10.11.2015р.
4.Припинити дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.10.2023р. по справі №916/4058/23.
Ухвала набирає законної сили 12 лютого 2024р. та відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства та відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства може бути оскаржена в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Повну ухвалу складено та підписано 21 лютого 2024р.
Копію ухвали надіслати на електронну адресу: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); арбітражного керуючого Пуговкіної А.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), представника ОСОБА_2. Шаркової Н.Р. ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), відділу з питань банкрутства Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (bankrut@od.minjust.gov.ua), Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (info_kv2@od.od.dvs.gov.ua), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (upr@od.pfu.gov.ua), Головного управління ДПС в Одеській області (od.official@tax.gov.ua).
Суддя Л.І. Грабован