ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.02.2024Справа № 910/8288/23
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ІНСТРУМЕНТУ УКРАЇНА"
доRIZHAO YOUHE HAND TRUCK CO., LTD
простягнення 174 297,55 дол.США ( 6 374 061,40 грн)
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Шкред А.О.;
від відповідача: не з'явився.
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/8288/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ІНСТРУМЕНТУ УКРАЇНА" (далі також - позивач) до RIZHAO YOUHE HAND TRUCK CO., LTD (далі також - відповідач) про стягнення 174 297,55 доларів США попередньої оплати за непоставлений товар.
З метою належного повідомлення відповідача про підготовче судове засідання у справі, з'ясування позиції останнього з приводу заявленого позову, суд вирішив зупинити провадження у справі до 07.12.2023 або до надходження відповіді від Центрального органу КНР щодо результатів виконання судового прохання (доручення).
10.07.2023 суд скерував відповідне судове доручення з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 08.02.2024.
У судовому засіданні 08.02.2024 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 08.02.2024 не забезпечив, відзив на позов не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
При цьому, суд зазначає, що ані норми чинного процесуального законодавства України, ані приписи міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не містять вимоги щодо необхідності повідомлення іноземного суб'єкта господарювання про кожне наступне судове засідання у справі шляхом направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення документів нерезиденту України, та, у зв'язку з цим, зупинення щоразу провадження у справі, що, у свою чергу, призводить до порушення розумного строку розгляду справи (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 910/6880/17 та від 09.06.2020 у справі № 910/3980/16).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що судом вчинено всі передбачені процесуальні дії для належного повідомлення Компанії RIZHAO YOUHE HAND TRUCK CO., LTD про розгляд даної справи, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 08.02.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
02.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТ ІНСТРУМЕНТУ УКРАЇНА» (Покупець) та QINGDAO YOUHE HAND TRUCK CO., LTD (Продавець) було укладено Контракт № CHN-MIU/180/020315, надалі - Контракт, за умовами якого продавець продав, а покупець купив на умовах FOB Шанхаю, FOB Нінбо, відповідно до Інкотермс-2010 товар - інструменти, найменування, кількість, ціна та вартість яких вказується в Інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту. Інвойс виконує роль специфікації.
Згідно з додатковою угодою від 05.06.2016 до Контракту було змінено найменування Продавця з QINGDAO YOUHE HAND TRUCK CO. LTD на RIZHAO YOUHE HAND TRUCK CO. LTD, а також адресу Продавця - на « 18 Hongtu Road, Yuli Town, Wulian, Rizhao City, Shandong, China»
П.п. 2.1, 2.2 Контракту визначено, що Продавець зобов'язується поставити Покупцеві товар на загальну суму Контракту. Загальна сума Контракту на дату його підписання складає 498 440,00 доларів США. Узгоджена сторонами ціпа Товару встановлюється в доларах США. Ціна кожної партії товару, що підлягає сплаті за товар, що ввозиться (ціна угоди), виділена із загальної суми Контракту, вказується в інвойсі та входить у загальну суму Контракту.
Відповідно до п. 2.8. Контракту право власності на товар, а також ризики втрати та пошкодження товару переходить від Продавця до Покупця з моменту поставки Товару на умовах поставки FOB Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс- 2010). Поставка вважається виконаною Продавцем, коли Товар перейшов через поручні судна в названому порту завантаження.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Контракту, розрахунки за Товари, які поставляються згідно з даним Контрактом, здійснюються в доларах США. Покупець здійснює оплату наступним чином: 100 (сто) % від вартості партії товарів, яка вказана в інвойсі на кожну вантажну партію, протягом 60 (шістдесяти) днів з дати виходу Товару з порту відвантаження, що підтверджується відвантажувальними документами.
Згідно з п. 5.3. Контракту оплата поставки Товару здійснюється прямим грошовим переказом на рахунок продавця, відповідно до банківських реквізитів, зазначених у п. 14.1 цього Контракту, та в інвойсі, висланому Продавцем для цієї партії товару.
Відповідно до п. 12.2 Контракту визначено, що строк дії даного Контракту збігає 31.12.2017. Строк дії Контракту може бути продовжено за взаємною згодою Сторін, що оформлюється документально.
Додатковою угодою від 29.12.2017 було продовжено строк дії Контракту до 31.12.2019, а додатковою угодою від 16.10.2019 продовжено строк дії Контракту до 31.12.2022. Після 31.12.2022 строк дії Контракту не продовжувався.
Як стверджує позивач, протягом дії Контракту відповідач належним чином виконував свої зобов'язання та здійснював поставки товару позивачу.
В листопаді та грудні 2021 відповідачем було складено комерційні інвойси на партії товару всього на суму 174 297,55 дол. США. Позивачем було здійснено повну попередню оплату поставок згідно вказаних комерційних інвойсів платежами на суму 174 297,55 дол. СІІІА.
Товар згідно комерційних інвойсів № YHU21721-1 та № YНU2178-2 було завантажено відповідачем до відправлення, що підтверджується пакувальними листами, специфікаціями та сертифікатами про походження.
13.12.2022 сторони підписали додаткову угоду, згідно з якою погодили, що Покупець повертає Продавцю товар, що був завантажений Продавцем за інвойсами № YНU21721-1 на суму 23177,25 дол. США та № YHU2178-2.
Згідно з актом прийому-передачі від 13.10.2022 Покупець передав, а Продавець прийняв товар згідно вищенаведених інвойсів.
Додатковим Договором від 15.12.2022 було узгоджено повернення попередньої оплати на загальну суму 48 376,65 дол. СІІІА на рахунок позивача.
З позовної заяви вбачається, що Товар, оплачений позивачем згідно комерційних інвойсів № UA218AI-1, № UA218AI-2, № UA218AI-3, № UA218AI-4, № UA218AI-5 також не був поставлений відповідачем, а попередня оплата не була повернута.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, як стверджує позивач, що 31.12.2022 закінчився строк дії Контракту і сторони не дійшли згоди щодо його продовження, а заборгованість відповідача з повернення попередньої оплати складає: 174 297,55 дол. США та підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.
Відповідач своїм правом на поданні відзиву не скористався, викладених у позові обставин не спростував.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами контракту № CHN-MIU/180/020315 від 02.03.2015, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносини повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що В листопаді та грудні 2021 відповідачем було складено комерційні інвойси на наступні партії товару:
- 30.11.2021 № YHU21721-1 на суму 23177,25 дол. США;
- 30.11.2021 № YНU2178-2 на суму 25199,40 дол. США;
- 10.12.2021 №UA218AI-1 на суму 22600,00 дол. США;
- 10.12.2021 № UA218A1-2 на суму 24217,90 дол. США;
- 10.12.2021 № UA218AI-3 на суму 33743,00 дол. СІІІА;
- 10.12.2021 № UA218AI-4 па суму 22680,00 дол. США;
- 10.12.2021 № UA218AI-5 на суму 22680,00 дол. США.
Всього на суму 174 297,55 дол. США.
Позивачем було здійснено повну попередню оплату поставок згідно вказаних комерційних інвойсів платежами на суму:
- 04.01.2022 - на суму 48376,65 дол. США;
- 28.01.2022 - на суму 80560,90 дол. США;
- 04.02.2022 - на суму 45360,00 дол. СІІІА.
Всього на суму 174 297,55 дол. СІІІА.
Згідно з комерційними інвойсами № YHU21721-1 та № YНU2178-2 було завантажено відповідачем до відправлення, що підтверджується пакувальними листами, специфікаціями та сертифікатами про походження.
13.12.2022 сторонами було підписано додаткову угоду, згідно з якою погодили, що Покупець повертає Продавцю товар, що був завантажений Продавцем за інвойсами № YН-U21721-1 на суму 23 177,25 дол. США та № YHU2178-2.
Згідно з актом прийому-передачі від 13.10.2022 Покупець передав, а Продавець прийняв товар згідно вищенаведених інвойсів.
Додатковим Договором від 15.12.2022 було узгоджено повернення попередньої оплати на загальну суму 48 376,65 дол. СІІІА на рахунок позивача. Однак вказані кошти не були повернуті відповідачем.
Товар, оплачений позивачем згідно комерційних інвойсів № UA218AI-1, № UA218AI-2, № UA218AI-3, № UA218AI-4, № UA218AI-5 також не був поставлений відповідачем, а попередня оплата не була повернута.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, враховуючи наявні в матеріалах справи докази,, суд зазначає, що відповідач зобов'язаний був повернути на користь позивача грошові кошти на загальну суму 174 297,55 дол. СІІІА, з огляду на закінчення 31.12.2022 строку дії Контракту.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо повернення позивачу оплати за товар у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови контракту № CHN-MIU/180/020315 від 02.03.2015 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 174 297,55 дол. СІІІА.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ІНСТРУМЕНТУ УКРАЇНА" задовольнити.
2. Стягнути з RIZHAO YOUHE HAND TRUCK CO., LTD (18 Hongtu Road, Yuli Town, Wulian, Rizhao City, Shandong, China (Китай) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ ІНСТРУМЕНТУ УКРАЇНА" (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Стешенків, 1; код ЄДРПОУ 37311013) 174 297, 55 дол. США попередньої оплати за непоставлений товар та витрати зі сплати судового збору в розмірі 95 610,92 грн. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2024 року.
Суддя Ю.О.Підченко