вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.02.2024м. ДніпроСправа № 904/5541/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, ідентифікаційний код 00130850) до Фізичної особи-підприємця Ніколаєнко Наталії Ігорівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 165 536,29 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 611,54 грн. пені, 20 736,42 грн. інфляційних втрат, 5 152,74 грн. 3% річних, 130,50 грн. заборгованості за абонентське обслуговування
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №8152/09 від 17.10.2023 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ніколаєнко Наталії Ігорівни заборгованості на загальну суму 192 167,49 грн., з яких:
- 165 536,29 грн. заборгованість за спожиту теплову енергію за період з листопада 2021 року по березень 2023 року;
- 611,54 грн. пеня за період з 03.04.2023 по 21.09.2023;
- 20 736,42 грн. інфляційні втрати за період з січня 2022 року по вересень 2023 року;
- 5 152,74 грн. 3% річних за період з 03.01.2022 по 21.09.2023;
- 130,50 грн. заборгованість за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по березень 2023 року.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 2 882,51 грн. судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати житлово-комунальних послуг, а саме позивач надав відповідачу послуги з централізованого опалення за адресою: нежитлове приміщення №40 загальною площею 206,2 кв.м. вбудоване в перший та підвальний поверх чотирьохповерхового житлового будинку, що розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ракітна, буд. 8, факт поставки теплової енергії у період з листопада 2021 року по березень 2023 року підтверджується актами подачі та припинення подачі теплоносія за адресою м. Кривий Ріг, вул. Ракітна, буд. 8.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/5541/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
До суду 07.12.2023 надійшов відзив відповідача яким останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач стверджує, що загальна площа нежитлового приміщення за адресою м. Кривий Ріг вул. Ракітіна буд. 8, прим. 40, становить 206,2 кв.м., до якої входить 82,0 кв.м. літньої (неопалювальної площі) з яких 80,2 кв.м. неопалювальної площі в підвалі приміщення та 1,8 кв.м. неопалювальної площі на 1-му поверсі, вказане підтверджується технічним паспортом. Таким чином, при розрахунку вартості послуг позивача, варто виходити з розміру опалювальної площі нежитлового приміщення яке належить відповідачу, яка становить 206,2 - 82, 00 = 124,2 кв.м.
Також відповідач зазначає, що з метою забезпечення здійснення коректного нарахування вартості послуг з централізованого опалення, відповідач звернулась на адресу позивача з відповідною заявою про здійснення перерахунку. 08.09.2022 позивач відмови у здійсненні перерахунку. Після чого в 2023 році відповідач повторно звернувся із заявою про здійснення перерахунок, однак знову отримав відмову, оскільки позивач посилається що розрахунок вартості здійснює відповідно до загальної площі приміщення наведеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідач зазначає, що з огляду на надані позивачем документи, вбачається, що позивач здійснює нарахування за постачання теплової енергії на всю загальну площу приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд. 8, прим. 40 в розмірі 206,2 кв.м., коли фактичний розмір опалювальних приміщень становить 124,2 кв.м.
Крім того, відповідач зазначає, що у серпні 2022 року надав на позивачу копію технічного паспорту на нежитлове приміщення за адресою м. Кривий Ріг вул. Ракітіна буд. 8, прим. 40. Відповідно до технічного паспорта, площа неопалювальних приміщень за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд, 8, прим. 40 становить 82,0 кв.м. Після чого відповідач окрім технічного паспорту на приміщення також надав копію технічного паспорту на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок № 8 вулиці Ракітіна міста Кривий Ріг від 10 жовтня 2018 року, відповідно до експлікації вказана площа літніх приміщень (неопалювальних) в підвалі в приміщенні 40 становить 80,2 м2, що підтверджує дані технічного паспорту на нежитлове приміщення відповідача.
Відповідач звертає увагу суду, що враховуючи п.10 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг затвердженої наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 22.11.2018 №315 та п.26 Правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії від 21.08.2019 № 830, надання позивачу копії Технічного паспорту та інформації про опалювану та неопалювану площу, є достатньою для прийняття позивачем вказаної інформації до уваги, в роботу та здійснення нарахувань/перерахувань, враховуючи підтверджену та фактичну опалювану площу приміщення, що становить 124,2 кв.м. (тобто від загальної площі приміщення становить 206,2 кв.м., відмінусовати 82,0 кв.м. літньої (неопалювальної площі) з яких 80,2 кв.м. неопалювальної площі в підвалі приміщення та 1,8 кв.м. неопалювальної площі на 1-му поверсі).
Також відповідач повідомляє, що маючи відповідну претензію до позивача щодо порядку нарахування вартості послуг з централізованого опалення відповідач звертався із заявою про забезпечення участі представника позивача у перевірці наявності/відсутності теплоносіїв у приміщенні та в подальшому здійсненні перерахунку. Однак позивач, не забезпечив явку свого представника, у зв'язку з чим відповідачем разом з представниками багатоквартирного будинку за адресою вул. Ракітіна, буд. 8, було здійснено огляд нежитлового приміщення 40 в будинку 8 по вулиці Ракітіна та складено акт-претензію в якому зафіксовано відсутність опалювальних приладів в підвальному приміщенні вище вказаного нежитлового приміщення. Крім того, у складеному позивачем Акті від 07.03.2019 вже безпосередньо уповноважені представники позивача зафіксували факт обладнання приміщення 40 будинку 8 по вулиці Ракітіна всіма опалювальними приладами, з їх довжиною, та за змістом якого так само відсутні дані про опалювальні прилади в підвальному приміщенні.
Отже, відповідач стверджує, що позовна заява не містить жодних доказів на підтвердження правомірності нарахування коштів за послуги позивача у тому розмірі який не відповідає саме опалювальній площі, без урахування даних про неопалювальну площу нежитлового приміщення, яке належить відповідачу.
Відповідач звернувся до суду з клопотанням про витребування у позивача розрахунку вартості послуг наданих Фізичній особі-підприємцю Ніколаєнко Наталії Ігорівні з постачання теплової енергії у період з листопада 2021 року по березень 2023 року за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд. 8, прим. 40, з розрахунку опалювальної площі нежитлового приміщення як 124,2 кв.м.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,
Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 перетворено у Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною 2 статті 108 Цивільного кодексу України Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль".
В подальшому змінено тип товариства з Публічного Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що 14.05.2018 внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач) є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 "Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" до ДП "Криворізька теплоцентраль" передано об'єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (нове найменування Покровський), Інгулецькому та Саксаганському районах міста. З 01.10.2013 виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку №8 по вул. Ракітіна є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль".
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №150685426 власником нежитлового приміщення №40 вбудоване в перший та підвальний поверхи чотирьохповерхового житлового будинку за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд. 8 є ОСОБА_1 (далі - відповідач).
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Ніколаєнко Наталія Ігорівна зареєстрована як фізична особа-підприємець з 25.06.2015, основний вид економічної діяльності: роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.
На підтвердження факту постачання теплової енергії в опалювальні сезони в період з листопада 2021 року по березень 2023 року у м. Кривому Розі до будинку 8 по вул. Ракітіна, в якому розміщене нежитлове приміщення №40, що належить відповідачу, позивач надав рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради:
- №490 "Про початок опалювального сезону 2021/2022 років" від 22.09.2021;
- №158 "Про закінчення опалювального сезону 2021/2022 років" від 23.03.2022;
- №760 "Про початок опалювального сезону 2022/2023 років" від 28.09.2022;
- №338 "Про закінчення опалювального сезону 2022/2023 років" від 22.03.2023.
Крім того, в підтвердження виконання АТ "Криворізька теплоцентраль" зобов'язань стосовно надання послуги з теплопостачання відповідачу в період з листопада 2021 року по березень 2023 року позивачем надані акти подачі та припинення подачі теплоносія за адресою: місто Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд. 8, а саме:
- Акт про подачу теплоносія від 11.11.2021;
- Акт про припинення подачі теплоносія від 01.04.2022;
- Акт про самовільне включення центрального опалення від 07.11.2022;
- Акт про припинення подачі теплоносія від 24.03.2023.
Таким чином, позивач стверджує, що опалення нежитлового приміщення №40 у житловому будинку №8 по вул. Ракітіна у місті Кривому Розі здійснювалось через внутрішньобудинкову систему опалення та є невід'ємною частиною системи центрального опалення даного житлового будинку. В будинку 8 по вул. Ракітіна в м. Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом вводу в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 30.10.2018. Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно опалювальній площі приміщення. Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №150685426 загальною площею нежитлового приміщення за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд. 8, прим. 40, що належить відповідача, є 206,2 кв.м.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку відповідачем спожито послуги на загальну суму 165 666,79 грн., з яких: за поставлену теплову енергію у період з листопада 2021 року по березень 2023 року на суму 165 536,29 грн. та з абонентського обслуговування на суму 130,50 грн., за наступними актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг):
- №7255 від 30.11.2021 плата за абонентське обслуговування та за постачання теплової енергії за листопад 2021 року на суму 15 795,28 грн.;
- №11396 від 31.12.2021 плата за абонентське обслуговування та за постачання теплової енергії за грудень 2021 року на суму 35 335,09 грн.;
- №2104 від 31.01.2022 плата за абонентське обслуговування та за постачання теплової енергії за січень 2022 року на суму 36 812,70 грн.;
- №5531 від 28.02.2022 плата за абонентське обслуговування та за постачання теплової енергії за лютий 2022 року на суму 22 575,71 грн.;
- №9262 від 02.03.2022 плата за постачання теплової енергії за січень та лютий 2022 року на суму - 33 865,20 грн.;
- №11848 від 31.03.2022 плата за абонентське обслуговування та за постачання теплової енергії за березень 2022 року на суму 20 267,37 грн.;
- №3879 від 30.04.2022 плата за постачання теплової енергії за лютий та березень 2022 року на суму - 13 260,56 грн.;
- №14366 від 30.04.2022 плата за абонентське обслуговування за квітень 2022 року на суму 7,28 грн.;
- №16238 від 31.05.2022 плата за абонентське обслуговування за травень 2022 року на суму 7,28 грн.;
- №17862 від 30.06.2022 плата за абонентське обслуговування за червень 2022 року на суму 8,00 грн.;
- №19557 від 31.07.2022 плата за абонентське обслуговування за липень 2022 року на суму 8,00 грн.;
- №21179 від 31.08.2022 плата за абонентське обслуговування за серпень 2022 року на суму 8,00 грн.;
- №22812 від 30.09.2022 плата за абонентське обслуговування за вересень 2022 року на суму 8,00 грн.;
- №24181 від 31.10.2022 плата за абонентське обслуговування за жовтень 2022 року на суму 8,00 грн.;
- №27420 від 30.11.2022 плата за абонентське обслуговування та за постачання теплової енергії за листопад 2022 року на суму 14 384,06 грн.;
- №32470 від 31.12.2022 плата за абонентське обслуговування та за постачання теплової енергії за грудень 2022 року на суму 19 567,99 грн.;
- №2121 від 31.01.2023 плата за абонентське обслуговування та за постачання теплової енергії за січень 2023 року на суму 19 621,44 грн.;
- №5791 від 28.02.2023 плата за абонентське обслуговування та за постачання теплової енергії за лютий 2023 року на суму 34 264,71 грн.;
- №9077 від 31.03.2023 плата за абонентське обслуговування та за постачання теплової енергії за березень 2023 року на суму 1 558,18 грн.;
- №4074 від 31.05.2023 плата за постачання теплової енергії за грудень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень 2020 року на суму - 7 444,54 грн.
Однак вказані акти відповідачем підписані не були.
Крім того, в оплату спожитої в період з листопада 2021 року по березень 2023 року теплової енергії відповідачу щомісяця виставлялись рахунки-фактури на оплату, а саме:
- №7255 від 30.11.2021 на суму 15 795,28 грн.;
- №11396 від 31.12.2021 на суму 35 335,09 грн.;
- №2104 від 31.01.2022 на суму 36 812,70 грн.;
- №5531 від 28.02.2022 на суму 22 575,71 грн.;
- №9262 від 02.03.2022 на суму - 33 865,20 грн.;
- №11848 від 31.03.2022 на суму 20 267,37 грн.;
- №3879 від 30.04.2022 на суму - 13 260,56 грн.;
- №14366 від 30.04.2022 на суму 7,28 грн.;
- №16238 від 31.05.2022 на суму 7,28 грн.;
- №17862 від 30.06.2022 на суму 8,00 грн.;
- №19557 від 31.07.2022 на суму 8,00 грн.;
- №21179 від 31.08.2022 на суму 8,00 грн.;
- №22812 від 30.09.2022 на суму 8,00 грн.;
- №24181 від 31.10.2022 на суму 8,00 грн.;
- №27420 від 30.11.2022 на суму 14 384,06 грн.;
- №32470 від 31.12.2022 на суму 19 567,99 грн.;
- №2121 від 31.01.2023 на суму 19 621,44 грн.;
- №5791 від 28.02.2023 на суму 34 264,71 грн.;
- №9077 від 31.03.2023 на суму 1 558,18 грн.;
- №4074 від 31.05.2023 на суму - 7 444,54 грн.
Вказані рахунки надсилались відповідачу супровідними листами, наявними в матеріалах справи, разом з актами. Доказів оплати вказаних рахунків матеріали справи не містять.
Відповідач не розрахувався за поставлену теплову енергію, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 165 536,29 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за період з листопада 2021 року по березень 2023 року, 611,54 грн. пені за період з 03.04.2023 по 21.09.2023, 20 736,42 грн. інфляційних втрат за період з січня 2022 року по вересень 2023 року, 5 152,74 грн. 3% річних за період з 03.01.2022 по 21.09.2023 та 130,50 грн. заборгованості за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по березень 2023 року, що і є причиною виникнення спору.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з наданням послуг теплопостачання, їх обсягом та вартістю, а також наявністю підстав для стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у заявленому розмірі, наявність підстав для стягнення плати за абонентське обслуговування, а також наявність підстав для застосування наслідків прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань у вигляд стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до приписів статей 3, 4 Закону України "Про теплопостачання" від 02.05.2005 № 2633-IV відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Згідно зі статтею 1 цього Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").
Згідно з частинами 1-4 статті 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3)виконавці комунальних послуг.
Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (стаття 1, частина 2 статті 6 Закону).
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (стаття 1 Закону).
За приписами пункту 1 частини 2 статті 7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов'язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов'язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У офіційному виданні "Голос України" № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон).
Відповідно до пункту 1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 01.05.2019, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.
Згідно з частинами 1, 3 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
У статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
В частині 1 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції Закону № 1060-IX від 03.12.2020) встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;
2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;
3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Співвласники багатоквартирного будинку (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).
У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.
Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.08.2019, №830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018, № 315 про затвердження "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.
Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01.10.2021 Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ № 830 від 21.08.2019, викладено в новій редакції.
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Відповідно до пункту 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13, 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання", закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною, першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 4 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Частиною 5 статті 13 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від співвласників багатоквартирного будинку 8 м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, не надходило жодних документів які б підтверджували наявність рішення про обрання моделі договірних відносин.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач протягом 30 днів повідомляв позивача про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та заперечень або протоколу розбіжностей до нього не отримав.
Отже, враховуючи відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту розміщення на офіційному сайті індивідуального договору на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.11.2021 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, будинок 8, приміщення 40, між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Фізичною особою-підприємцем Ніколаєнко Наталією Ігорівною є укладеним з 01.11.2021.
Так, 01.11.2021 Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Фізичною особою - підприємцем Ніколаєнко Наталією Ігорівною фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії (у позивача даний типовий договір з відповідачем обліковується за реквізитами №1848/жб від 01.11.2021) (далі - договір), відповідно до пункту 5 якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).
Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг.
Відповідно до пункту 30 вказаного договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується, виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про які розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або веб-сайті виконавця.
Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно з умовами пункту 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
У підпункті 3 пункту 41 договору зазначено, що споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до пункту 45 договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
У пунктах 51, 52 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше, ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом 1 року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Виникнення цивільних прав та обов'язків підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а споживач отримує такі послуги, оскільки від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався), та має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Послуги з постачання теплової енергії (централізованого опалення) належать до комунальних послуг.
Частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІІ від 09.11.2017 передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
У той же час, відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. Разом із цим, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 в справі №904/6293/17.
Суд зазначає, що підставою для виникнення у відповідача зобов'язань з оплати послуг з постачання теплової енергії без укладеного договору є, насамперед, факт надання відповідних послуг, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, адже споживання теплової енергії не може бути безоплатним.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту закріплені в частині першій статті 526 Цивільного кодексу України.
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на положення укладеного сторонами договору визначено, що споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 договору).
Отже, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості спожитої ним теплової енергії та плати за абонентське обслуговування є такими, що настали.
За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи встановлений судом факт існування обов'язку відповідача вносити плату за абонентське обслуговування, а також встановлений судом факт надання позивачем послуг з теплопостачання за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, буд.8, приміщення № 40, в період з листопада 2021 року по березень 2023 року, а також підтвердження факту отримання рахунків на оплату, в тому числі плати за абонентське обслуговування у спірний період, відповідно, настання строку їх оплати, вимоги позивача в частині стягнення 130,50 грн. плати за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по березень 2023 року визнаються судом обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
У листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 18.03.2015 № 2450/15/61-15 надано роз'яснення, що оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами "для населення" здійснюють власники чи користувачі квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, а для власників нежитлових приміщень застосовується тариф як для "інших споживачів".
Так, позивачем було здійснено розрахунок спожитої Фізичною особою - підприємцем Ніколаєнко Н.І. у нежитловому приміщенні загальною площею 206,20 кв.м., що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, будинок 8, приміщення 40, теплової енергії у період з листопада 2021 року по березень 2023 року на загальну суму 165 536,29 грн., розрахунок здійснено, виходячи з загальної площі вказаного нежитлового приміщення - 206,20 кв.м. (а.с. 83, 84 том 1).
В свою чергу, відповідач стверджує, що загальна площа нежитлового приміщення за адресою м. Кривий Ріг вул. Ракітіна буд. 8, прим. 40, становить 206,2 кв.м., до якої входить 82,0 кв.м. літньої (неопалювальної площі) з яких 80,2 кв.м. неопалювальної площі в підвалі приміщення та 1,8 кв.м. неопалювальної площі на 1-му поверсі, вказане підтверджується технічним паспортом. Таким чином, при розрахунку вартості послуг позивача, варто виходити з розміру опалювальної площі нежитлового приміщення яке належить відповідачу, яка становить 206,2 - 82, 00 = 124,2 кв.м.
З матеріалів справи вбачається, що право власності на нежитлове приміщення №40 загальною площею 206,20 кв.м., вбудоване в перший та підвальний поверхи чотирьохповерхового житлового будинку 8 розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Ракітіна, відповідачем набуто 21.12.2018, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 150685426 від 21.12.2018. Вказане право власності відповідачем набуто на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 2806, виданий 21.12.2018.
Відповідно до наданої відповідачем технічної документації на об'єкт який розташований за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Ракітіна, будинок 8, нежитлове приміщення №40 вбудоване в перший та підвальний поверхи чотирьохповерхового житлового будинку. Крім того, відповідно до технічного паспорту на нежитлове приміщення за адресою м. Кривий Ріг вул. Ракітіна буд. 8, прим. 40, площа неопалювальних приміщень становить 82,0 кв.м., з яких 80,2 кв.м. неопалювальної площі в підвалі приміщення та 1,8 кв.м. неопалювальної площі на 1-му поверсі.
Відповідно до технічного паспорту на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок № 8 вулиці Ракітіна міста Кривий Ріг від 10 жовтня 2018 року, відповідно до експлікації вказана площа літніх приміщень (неопалювальних) в підвалі в приміщенні 40 становить 80,2 м2, що підтверджує дані технічного паспорту на нежитлове приміщення відповідача.
Також суд враховує, що відповідач з метою забезпечення здійснення коректного нарахування вартості послуг з централізованого опалення звернувся до позивача із заявою щодо здійснення перерахунку. Позивач листом №7020/30 від 08.09.2022 відмови у здійсненні перерахунку. Відповідач повторно у 2023 році звернувся із заявою про здійснення перерахунок, однак знову отримав відмову від 10.05.2023 №3692/30, оскільки позивач посилається що розрахунок вартості здійснює відповідно до загальної площі приміщення наведеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Крім того, відповідач звертався до позивача із заявою про забезпечення участі представника позивача у перевірці наявності/відсутності теплоносіїв у приміщенні та в подальшому здійсненні перерахунку. Однак позивач, не забезпечив явку свого представника, у зв'язку з чим відповідачем разом з представниками багатоквартирного будинку за адресою вул. Ракітіна, буд. 8, було здійснено огляд нежитлового приміщення 40 в будинку 8 по вулиці Ракітіна та складено Акт-претензію від 11.05.2023 в якому зафіксовано відсутність опалювальних приладів в підвальному приміщенні вище вказаного нежитлового приміщення.
Також судом приймається до уваги, що у складеному позивачем Акті від 07.03.2019 представники позивача зафіксували факт обладнання приміщення 40 будинку 8 по вулиці Ракітіна всіма опалювальними приладами, з їх довжиною, та за змістом якого так само відсутні дані про опалювальні прилади в підвальному приміщенні.
Отже відповідачем були вчинені всі необхідні дії, на підтвердження наміру належного виконання своїх обов'язків як споживача комунальної послуги (теплопостачання).
Крім того, позовна заява взагалі не містить розрахунку обсягу переданої теплової енергії, а лише містить посилання на зміст Актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) на підтвердження факту її передачі, що не дозволяє встановити механізм визначення обсягу переданої теплової енергії та правильність нарахування, тобто розрахунок кількості спожитої відповідачем теплової енергії взагалі не обґрунтований та не підтверджений первинною технологічною документацією. Розмір позовних вимог ні за змістом, ні арифметично не підтверджений вихідними даними, а фактичний розмір нарахувань заборгованості за отриману теплову енергію не обґрунтований та не підтверджений належними та допустимими доказами.
Долучені до матеріалів справи Рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів, а також Акти включення опалення та припинення подачі теплоносія не є належними доказами надання послуг теплопостачання саме відповідачу в його нежитловому приміщенні за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Ракітіна, 8, приміщення 40 у заявлених позивачем обсягах.
За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вимог щодо стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 165 536,29 грн. Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 611,54 грн. пені, 20 736,42 грн. інфляційних втрат, 5 152,74 грн. 3% річних також не підлягають задоволенню, як такі, що є похідними вимогами від основної вимоги.
Позовні вимоги про стягнення 130,50 грн. заборгованості за абонентське обслуговування за період з листопада 2021 року по березень 2023 року підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
17 жовтня 2019 року набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов'язок довести обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.
Отже, клопотання відповідача про витребування у позивача розрахунку вартості послуг не підлягає задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 1,96 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Фізичної особи-підприємця Ніколаєнко Наталії Ігорівни про стягнення 165 536,29 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 611,54 грн. пені, 20 736,42 грн. інфляційних втрат, 5 152,74 грн. 3% річних, 130,50 грн. заборгованості за абонентське обслуговування задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ніколаєнко Наталії Ігорівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, ідентифікаційний код 00130850) 130,50 грн. заборгованості за абонентське обслуговування та 1,96 грн. витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Е.М. Бондарєв