01.02.2024 року м.Дніпро Справа № 904/1921/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.
секретар судового засідання Ліпинський М.О.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 (суддя Фещенко Ю.В.)
у справі № 904/1921/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз"
про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій, на момент звернення з нею до суду, просило суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" заборгованість за договором про фінансовий лізинг № 00022789 від 18.02.2021 у загальному розмірі 483 274 грн. 85 коп.;
- витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" транспортний засіб - автомобіль марки VW Golf Trendline FLEET 1.4 TSI, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 , та передати транспортний засіб, представникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна";
- зазначити в рішенні про нарахування 3% річних на розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" до моменту повного виконання рішення суду на підставі частини 10 статті 238 Господарського кодексу України.
Ціна позову на момент звернення з ним до суду складалася з наступних сум:
- 333 409 грн. 70 коп. - основний борг; - 22 080 грн. 54 коп. - пеня; - 89 706 грн. 42 коп. - неустойка; - 31 454 грн. 04 коп. - інфляційні втрати; - 6 624 грн. 15 коп. - 25% річних.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла уточнена позовна заява (вх. суду № 26488/23 від 31.05.2023), в якій він просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" на свою користь заборгованість за договором про фінансовий лізинг № 00022789 від 18.02.2021 у загальному розмірі 260 138 грн. 57 коп., яка складається з наступних сум:
- 125 080 грн. 87 коп. - плата за неоплачені лізингові платежі; - 92 356 грн. 14 коп. - плата за фактичне користування об'єктом лізингу за період з 18.06.2023 по 28.09.2023, розрахована на підставі пункту 6.18. договору;
- 14 172 грн. 56 коп. - пеня; - 24 277 грн. 22 коп. - інфляційні втрати; - 4 251 грн. 78 коп. - 3% річних.
Також, позивач просив суд зазначити в рішенні про нарахування 3% річних на розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" до моменту повного виконання рішення суду на підставі частини 10 статті 238 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 у справі №904/1921/23 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" 98 292 грн 99 коп. - заборгованості з лізингових платежів, 11 513 грн 14 коп. - пені, 20 743 грн. 13 коп. - інфляційних втрат, 3 453 грн 95 коп. - 3% річних, 2 010 грн 05 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.
Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 у справі № 904/1921/23, здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу 98 292 грн. 99 коп. до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 98 292 грн. 99 коп.); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 у справі № 904/1921/23 в частині відмови у задоволенні вимог ТОВ «ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» про стягнення 92356 грн 14 коп. плати за користування об'єктом лізингу, в іншій частині рішення залишити без змін.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що оскаржуване рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та за неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи.
Наголошує, що Наказ № 1, Наказ № 2, Лист та Заява свідка не можуть підтвердити обставин вжиття відповідачем всіх можливих заходів для недопущення господарського правопорушення та обставин неналежного виконання зобов'язань відповідачем внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин.
За твердженням скаржника, відмовляючи у вимозі про стягнення плати за користування об'єктом лізингу після дострокового припинення договору лізингу з підстав начебто існування для відповідача форс-мажорних обставин, суд допустив протиріччя із власним висновком про відсутність таких обставин при вирішенні питання стягнення заборгованості з черговими лізинговими платежами.
Вказує на неврахуванні судом норми ч. 1 ст. 22 Закону України «Про фінансовий лізинг», згідно якої з моменту передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу ризик випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об'єкта фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача. Позивач передав відповідачу об'єкт лізингу за відповідним актом, а відповідач же доказу повернення об'єкту лізингу позивачу не надав, а тому він продовжує нести відповідні ризики із моменту отримання об'єкту лізингу.
На думку апелянта, відповідач не довів як перебування об'єкту лізингу на території м. Маріуполь, так і причинно-наслідкового зв'язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань (обставин форс-мажору).
Також, посилається на висновки Верховного Суду в постановах від 26.042018 у справі № 911/3483/16, від 03.07.2018 у справі № 904/6270/16, від 11.04.2019 у справі №924/590/18, від 13.05.2019 у справі № 924/569/18 щодо можливості стягнення з лізингоодержувача плати за користування об'єктом лізингу після відмови лізингодавця від договору та застосування п. 6.18 Загальних умов у спорах за участю ТОВ «Порше Лізинг Україна»
Крім того, повідомив про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції на суму 18 500,00 грн й просив їх стягнути з відповідача на його користь.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
25.09.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Також, заявив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції на суму 17 000,00 грн й просив їх стягнути з позивача на його користь.
В судовому засіданні 01.02.2024 приймав участь представник відповідача. Представник позивача (апелянта) повідомив у телефонному режимі, що не в змозі вийти на зв'язок у судове засідання призначене на 01.02.2024 на 10:00 год. в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засіданні №415а) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua/), на підставі чого було складено Акт «Щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції».
Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги участь представника позивача (апелянта) в судовому засіданні 30.11.2023 та надання ним пояснень по апеляційній скарзі, необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами та без участі представника позивача (апелянта).
Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Представник відповідача в судовому засіданні 01.02.2024 наполягав на необхідності залишення скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ертанз" (далі - лізингоодержувач, відповідач) укладено договір про фінансовий лізинг №00022789 (далі - договір, т. 1 а.с. 19-31).
Відповідно до пункту 12.3. Загальних умов контракт набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками (за наявності) договору фінансового лізингу та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до погоджених сторонами умов договору об'єктом лізингу є транспортний засіб - автомобіль марки VW Golf Trendline FLEET 1.4 TSI, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 ; вартість об'єкта лізингу - 597 695 грн. 00 коп., авансовий платіж - 89 654 грн. 25; обсяг фінансування - 508 040 грн. 75 коп.; кількість лізингових платежів - 24; строк лізингу - 24 місяці; розмір лізингового платежу - 28 213 грн. 73 коп. зі строком оплати відповідно до Графіка; процентна ставка - 15%.
Відповідно до умов договору проценти, комісії, інші платежі підлягають сплаті відповідно до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, рахунків для лізингових платежів/Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), які є невід'ємними частинами цього договору про фінансовий лізинг.
Сторони погодили, що підписанням цього договору (який є індивідуальною частиною договору про надання фінансових послуг в розумінні статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"), лізингоодержувач приєднується до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (які є публічною частиною договору), які застосовуються до Договорів про фінансовий лізинг з юридичними особами/фізичними особами- підприємцями з визначенням зобов'язань в гривні та розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця за адресою https://www.porschefinance (далі - Загальні умови).
Сторонами погоджено та підписано додаток до договору - Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) (т. 1 а.с. 32-33).
У преамбулі Загальних умов зазначається, що ці Загальні умови (надалі разом із договором про фінансовий лізинг спільно іменуються як контракт), а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до контракту, що є невід'ємною його частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угодою між сторонами щодо придбання об'єкта лізингу ТОВ "Порше Лізинг Україна" та його передання лізингоодержувачу згідно з положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг", іншими чинними положеннями українського законодавства.
Відповідно до пункту 3.2. Загальних умов, "Порше Лізинг Україна" придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосованого українського законодавства та цього контракту.
На виконання умов договору та Загальних умов "Порше Лізинг Україна", на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 1600059742 від 17.02.2021, укладеного з ТОВ "Атлант-М Лемпсе", придбано та зареєстровано транспортний засіб - новий автомобіль VW Golf Trendline FLEET 1.4 TSI, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 34-37).
Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ертанз" (лізингоодержувач) об'єкт лізингу - автомобіль VW Golf Trendline FLEET 1.4 TSI, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 , про що сторонами був складений Акт прийому-передачі від 23.02.2021 до договору про фінансовий лізинг № 00022789 від 18.02.2021).
Відповідно до п. 4.1 Загальних умов передбачено, що лізингодавець зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли лізингодавець матиме право припинити цей контракт/відмовитися від контракту та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).
Пунктом 6.1 Загальних умов передбачено, що для володіння та користування об'єктом лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь лізингодавця лізингові платежі відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень контракту.
Лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений ТОВ "Порше Лізинг Україна" у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених контрактом (пункт 6.5 Загальних умов).
Згідно п. 8.3.2. Загальних умов якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 60 днів (відповідно до Закону України "Про фінансовий лізинг"), ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право припинити контракт/відмовитися від контракту та контракт буде вважатись припиненим у строк, передбачений пунктом 12.13. цього контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.
Пунктом 12.6.1. Загальних умов передбачено, що лізингодавець має право в односторонньому порядку припинити цей контракт/відмовитися від контракту, та також, серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково і строк виконання зобов'язання зі сплати перевищує 60 (тридцять) календарних днів.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо сплати лізингових платежів (починаючи з лютого 2022 року) позивач звернувся до відповідача з Повідомленням про розірвання договорів про фінансовий лізинг № 00022789, 00022192, 00022210, 00022298, 00022191 від 29.04.2022, в якому зазначив, що відповідно до пункту 12.06.10 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, за виняткових обставин, які, на думку лізингодавця, ставлять під загрозу або затримують виконання договірних зобов'язань, або за яких лізингоодержувач неспроможний виконати свої зобов'язання за контрактом, лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір та вимагати повернення об'єкту лізингу; повідомив про розірвання договорів та вимагав повернути об'єкти лізингу на користь лізингодавця впродовж 10-ти робочих днів з дня отримання цього повідомлення лізингоодержувачем та сплатити наявну прострочену заборгованість (т. 1 а.с. 95).
Як слідує з вказаного листа, а також додатково підтверджується заявою свідка ОСОБА_1 - директора ТОВ "Ертанз" (особи, яка нарочно отримала вказане Повідомлення про розірвання договорів про фінансовий лізинг №00022789, 00022192, 00022210, 00022298, 00022191 від 29.04.2022), датою отримання вказаного Повідомлення відповідачем є 05.05.2022.
Як зазначає позивач, відповідач заборгованість зі сплати лізингових платежів не погасив, об'єкт лізингу не повернув.
Отже, позивач, звертаючись з цим позовом до суду, зазначає, що за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з 16.02.2022 по 13.06.2022 в розмірі 125 080 грн. 87 коп. - плата за неоплачені лізингові платежі. Крім того, у зв'язку з неповерненням об'єкта лізингу позивач розрахував та заявив до стягнення плату за фактичне користування об'єктом лізингу за період з 18.06.2023 по 28.09.2023, розраховану на підставі пункту 6.18. договору та яка складає 92 356 грн. 14 коп. Крім того, за прострочення виконання зобов'язання щодо сплати лізингових платежів на підставі пункту 8.2.1. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.02.2022 по 26.05.2023 у сумі 14 172 грн. 56 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період прострочення сплати лізингових платежів з березня 2022 року по квітень 2023 року у сумі 24 277 грн. 22 коп., а також 3% річних за період прострочення сплати лізингових платежів з 16.02.2022 по 26.05.2023 у сумі 4 251 грн. 78 коп.
Відповідач наявність вказаної вище заборгованості не визнає. Вказане є і причиною спору.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з лізингових платежів в сумі 98 292 грн. 99 коп., а також за результатом здійсненого судом перерахунку пені в сумі 11 513 грн. 14 коп., інфляційних втрат в сумі 20 743 грн. 13 коп. та 3% річних в сумі 3 453 грн. 95 коп. Крім того, суд вважав за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3 % річних на залишок основного боргу (за неоплачені лізингові платежі), до моменту повної оплати боргу за неоплачені лізингові платежі, з урахуванням приписів законодавства України. Натомість у задоволенні вимог про стягнення 92 356 грн. 14 коп. плати за користування об'єктом лізингу позивачу було відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апелянт оскаржує рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 у справі № 904/1921/23 лише в частині відмови в задоволенні позову, відтак апеляційне провадження здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги і судом не перевіряється законність та обґрунтованість ухвали в іншій (неоскаржуваній) частині.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, звертаючись до господарського суду, позивач, серед іншого, просив стягнути на його користь з відповідача 92 356 грн. 14 коп., що складає собою плату за фактичне користування об'єктом лізингу за період з 18.06.2023 по 28.09.2023, яка розрахована на підставі пункту 6.18. договору.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в цій частині позову, відповідач посилався на те, що в своїй позовній заяві ТОВ "Порше Лізинг Україна" заявляє вимогу про стягнення з ТОВ "Ертанз" плати за користування об'єктом лізингу після розірвання договору. В обґрунтування вказаної позовної вимоги позивач посилається на те, що відповідач після розірвання договору не повернув автомобіль, який був предметом лізингу та продовжував ним користуватись; якщо позивач стверджує, що відповідач фактично продовжував користуватись об'єктом лізингу, після розірвання договору фінансового лізингу, він повинен надати докази, які підтверджують факт такого користування; до позовної заяви не додано жодного доказу, якій підтверджував би факт використання ТОВ "Ертанз" автомобіля після розірвання договору. При цьому в пункті 3.12. позовної заяви позивач посилається на те, відповідач не повідомив позивача щодо знищення/вилучення транспортного засобу що є об'єктом лізингу. Проте, вказане не відповідає дійсності, так як 13.04.2022 ТОВ "Ертанз" листом № 0413/01 повідомило ТОВ "Порше Лізінг Україна" про неможливість подальшого виконання за договорами про фінансовий лізинг № 00022789, 00022192, 00022210, 00022298, 00022191 та запропонувало розглянути питання про повернення транспортних засобів. У вказаному листі було зазначено про те, що транспортний засіб VW Golf Trendline FLEET KA5782BO з 24.02.2022 знаходився в м. Маріуполь та інформація про його стан відсутня. Лист ТОВ "Ертанз" від 13.04.2022 № 0413/01 був доданий відповідачем до матеріалів разом з відзивом на позовну заяву (в первісній редакції). Позивач, в свою чергу, листом від 29.04.2022 повідомив відповідача про розірвання договорів лізингу, в тому числі договору № 00022789, при цьому як на підставу розірвання, послався саме на лист відповідача від 29.04.2022. У пункті 2.17. позовної заяви позивач також визнає отримання листа ТОВ "Ертанз" від 13.04.2022 № 0413/01. Таким чином, твердження позивача про те, що він не був повідомлений про втрату автомобіля, який є предметом лізингу по договору № 00022789, спростовується матеріалами справи; у пункті 3.13. позивач вказує, що нарахування плати за користування об'єктом лізингу здійснено по дату звернення відповідача до правоохоронних органів - 28.09.2022. При цьому в мотивувальній частині постанови слідчого СВ Криворізького РУП ГУНП у Дніпропетровській області капітана поліції А. Кривкіної від 07.10.2022, яка була винесена за результатами розгляду звернення відповідача від 28.09.2022, вказано: "в період часу з 24.02.2022 по теперішній час, невстановленими військовими (одягненими у військову форму з ознаками на формі елементів армії РФ), підрозділів Збройних Сил та інших військових формувань Російської Федерації відносно ТОВ "Ертанз" були застосовані засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом та умисно порушені закони та звичаї ведення війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, що виразилося у знищенні матеріалів та обладнання, належних ТОВ "Ертанз", яке використовувалось відповідно до умов договорів підряду для виконання робіт в ПРАТ "МК "Азовсталь" та ПАТ "ММК ім. Ілліча", розташованих на території м. Маріуполь Донецької області". Отже, вказана постанова підтверджує, що фактично втрата майна відповідача, в тому числі спірного автомобіля, відбулась 24.02.2022, а не 28,09.2022, як вказує позивач. За таких обставин, у позивача відсутні фактичні та правові підстави для нарахування плати за користування об'єктом лізингу після розірвання договору, так як такого користування не відбувалось, що підтверджується доказами, доданими до матеріалів справи; в обґрунтування своїх вимог про стягнення плати за користування об'єктом лізингу після розірвання договору позивач також посилається на постанови Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 911/3483/16, від 03.07.2018 у справі № 904/6270/16, від 11.04.2019 у справі № 924/590/18, від 13.05.2019 у справі № 924/569/18. Проте, відповідно до змісту вказаних позивачем постанов Верховного Суду, відповідачі по цим справам після розірвання договорів фінансового лізингу фактично продовжували користуватись автомобілями, отриманими відповідно до цих договорів, і ці автомобілі на момент розгляду справ були вилучені у відповідачів державною виконавчою службою, тобто фактичне користування відповідачами автомобілями було підтверджено матеріалами справ. Проте, у справі № 904/1921/23 факт користування автомобілем, отриманим відповідно до договору фінансового лізингу, після розірвання цього договору не доведено, навпаки, відповідно до доказів, доданих до матеріалів справи, спірний автомобіль вибув з володіння відповідача внаслідок неправомірних дій третіх осіб ще до розірвання договору фінансового лізингу. Отже, у наведених позивачем постановах обставини справ не с тотожними обставинам справи № 904/1921/23, а тому посилання позивача на ці справи не заслуговує на увагу.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом встановлено, що у договорі про фінансовий лізинг №00022789 від 18.02.2021 сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
На підставі Акту прийому-передачі від 23.02.2021 до договору про фінансовий лізинг № 00022789 від 18.02.2021 ТОВ "Порше Лізинг Україна" передано ТОВ "Ертанз" об'єкт лізингу - автомобіль VW Golf Trendline FLEET 1.4 TSI, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 .
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Як передбачено ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" № 723/97-ВР від 16.12.1997 (в редакції, чинній станом на дату укладення договору) передбачено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" № 723/97-ВР передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Таким чином, з огляду на положення Закону України «Про фінансовий лізинг» та Цивільним кодексом України, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору.
За приписами п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» № 723/97-ВР лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Як передбачено ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» № 723/97-ВР сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором.
Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Водночас, у Загальних умовах сторони врегулювали свої відносини таким чином, що у випадку розірвання договору за ініціативою ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідно до пункту 12 контракту лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об'єктом лізингу (пункт 6.18 Загальних умов).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, позивач звернувся до відповідача із Повідомленням про розірвання договорів про фінансовий лізинг, зокрема, № 00022789 від 29.04.2022.
Посилаючись на п. 12.06.10 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, відповідно до якого за виняткових обставин, які, на думку лізингодавця, ставлять під загрозу або затримують виконання договірних зобов'язань, або за яких лізингоодержувач неспроможний виконати свої зобов'язання за контрактом, лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір та вимагати повернення об'єкту лізингу; повідомив про розірвання договорів, в тому числі № 00022789 від 29.04.2022 та вимагав повернути об'єкти лізингу, в тому числі автомобіль VW Golf Trendline FLEET 1.4 TSI, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 , на користь лізингодавця впродовж 10-ти робочих днів з дня отримання цього повідомлення лізингоодержувачем (т. 1 а.с. 95).
Як убачається з вказаного листа, а також додатково підтверджується заявою свідка ОСОБА_1 - директора ТОВ "Ертанз" (особи, яка нарочно отримала вказане Повідомлення про розірвання договорів про фінансовий лізинг №00022789, 00022192, 00022210, 00022298, 00022191 від 29.04.2022), датою отримання вказаного Повідомлення відповідачем є 05.05.2022.
Відповідно до пункту 12.7. Загальних умов лізингоодержувач вважається повідомленим про одностороннє припинення/відмову лізингодавця від контракту, якщо минуло 6 (шість) робочих днів з дня, наступного за днем надсилання лізингодавцем відповідного повідомлення лізингоодержувачу про припинення/відмову від такого контракту на адресу лізингоодержувача, зазначену у договорі фінансового лізингу та контракт вважається припиненим після спливу зазначеного вище строку.
Пунктом 12.13. Загальних умов встановлено, що у випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, контракт вважається припиненим на 7-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.
Оскільки повідомлення про відмову від договору отримано позивачем 05.05.2022 (доказів направлення вказаного повідомлення матеріали справи не містять), то, відповідно, договір припинив свою дію 16.05.2022.
Позивачем ці обставини не спростовано та в апеляційній скарзі не заперечуються.
За ч. 3 ст. 615 ЦК України внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Правовідносини в цій справі виникли за договором фінансового лізингу, до яких згідно ч.ч. 2, 3 ст. 806 ЦК України застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 Цивільного кодексу України та Законом.
Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За змістом наведених норм, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
З урахуванням викладеного, користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, а неправомірно.
Так, за приписами п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" № 723/97-ВР лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Отже, з моменту розірвання договору фінансового лізингу з ініціативи лізингодавця в лізингоодержувача припиняється обов'язок сплачувати лізингові платежі, натомість виникає обов'язок негайно повернути об'єкт лізингу у відповідному стані.
Оскільки строк договору припинився 16.05.2022 внаслідок одностороннього розірвання його лізингодавцем, то відповідач мав повернути об'єкт лізингу не пізніше 16.05.2022, однак матеріали справи не містять доказів повернення об'єкту лізингу позивачу.
Отже, з 16.05.2022 відповідач є таким, що прострочив повернення об'єкта лізингу.
Доказів на підтвердження повернення об'єкта лізингу лізингодавцю після розірвання договору відповідач не надав, а тому права та обов'язки лізингодавця та лізингоодержувача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, перейшли у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням відповідно до умов договору та положень законодавства, які регламентують наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення предмета лізингу.
Так, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Зазначене вище кореспондує спеціальним положенням Закону України "Про фінансовий лізинг" № 723/97-ВР, за якими лізингодавцю надано право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом, вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках (п. 3 ч. 1 ст. 10); вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору (п. 6 ч. 1 ст. 10).
Позивач в уточненій позовній заяві зазначив, що у травні 2023 року позивачу стало відомо, що 28.09.2022 відповідач звернувся до Криворізького районного управлінням ГУНП в Дніпропетровські області із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо знищення та вилучення транспортних засобів у ТОВ "Ертанз", які знаходилися у місті Маріуполь. При цьому п. 12.6.9 Загальних умов передбачає обов'язок лізингоодержувача письмово повідомити Порше Лізинг Україна та страхову компанію впродовж 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту знищення чи втрати об'єкта лізингу. Однак, як зазначив позивач, відповідач не повідомив позивача щодо знищення/вилучення транспортного засобу що є об'єктом лізингу; інформації про повідомлення відповідачем страхову компанію про знищення/вилучення транспортного засобу у позивача теж відсутня.
Отже, на його думку, зважаючи на той факт, що відповідач не повернув об'єкт лізингу у встановлений позивачем строк, позивач має право на стягнення із відповідача плати за користування об'єктом лізингу на підставі п. 6.18 Загальних умов, з 18.06.2022 по 28.09.2023 (дата звернення відповідача до правоохоронних органів), яка станом на 26.05.2021 становить 92 356 грн. 14 коп.
Разом з тим, з Наказу відповідача № 0302/02 від 02.03.2021 вбачається, що:
- з 02.03.2021 легковий автомобіль Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_4 2020 року випуску було закріплено за майстром будівельних та монтажних робіт ОСОБА_2 ;
- закріплений автомобіль повинен використовуватись виключно в господарській діяльності підприємства, з оформленням подорожніх листів та звітності за використання паливно-мастильних матеріалів відповідно до затвердженого на підприємстві наказу №0331/01 від 31.03.2017 форми (т. 1 а.с. 96).
Крім того, відповідно до Акту закріплення (передачі) транспортного засобу від 02.03.2021 автомобіль Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_4 2020 року випуску закріплено за майстром будівельних та монтажних робіт ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 97).
Відповідно до Наказу № 0214/07/01 від 14.02.2022 керівник будівельних майданчиків ОСОБА_2 вибув у відрядження на період з 14.02.2022 до моменту завершення робіт на об'єкті, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 98).
Також у матеріалах справи наявна заява свідка - ОСОБА_1 , який є директором ТОВ "Ертанз", в якій зазначено таке:
- "26.02.2022 від імені ТОВ "Ертанз" листом, вих. № 0226/01, я повідомив ТОВ "Порше Лізинг Україна" про настання форс-мажорних обставин - військову агресію Російської Федерації, внаслідок чого товариство не має можливості виконувати зобов'язання за договором про фінансовий лізинг № 00022798. 13.04.2022, у зв'язку з погіршенням фінансового стану підприємства через втрату в м. Маріуполь техніки, яка становила 93% від всієї техніки, наявної у товариства, я звернувся до ТОВ "Порше Лізинг Україна" з листом, вих. № 0413/01, в якому повідомив про неможливість виконувати умови укладених раніше договорів фінансового лізингу, у тому числі від 18.02.2021 № 00022789 та запропонував повернути автомобілі, отримані по вказаним договорам. Також у вказаному листі я повідомив ТОВ "Порше Лізинг Україна" про те, що транспортний засіб VW Golf, реєстраційний номер НОМЕР_3 знаходиться в м. Маріуполі і інформація про його стан відсутня. Листи від 26.02.2022, вих. № 0226/01, та від 13.04.2022, вих. № 0413/01, надсилались на адресу електронної пошти ТОВ "Порше Лізинг Україна": service@porschefinance.ua. 05.05.2022 я приїхав до офісу ТОВ "Порше Лізинг Україна" за адресою: м. Київ, проспект Павла Тичини, 1в, для обговорення питання щодо продажу автомобілів, отриманих ТОВ "Ертанз" за договорами фінансового лізингу, та використання отриманих від продажу коштів для погашення заборгованості по цим договором лізингу. Під час цієї розмови представниками ТОВ "Порше Лізинг Україна" мені було надано для ознайомлення лист від 29.04.2022 , в якому ТОВ "Порше Лізинг Україна" повідомляло ТОВ "Ертанз" про припинення договорів про фінансовий № 00022798, 00022192, 00022210, 00022298, 00022191 протягом 10 робочих днів з отримання цього повідомлення. Так як я мав з собою печатку товариства, я відразу розписався про отримання на наданому мені повідомлені та поставив печатку ТОВ "Ертанз". Ознайомлення з повідомленням ТОВ "Порше Лізинг Україна" від 29.04.2022 про розірвання договорів про фінансовий лізинг №00022798, 00022192, 00022210, 00022298, 00022191 відбулось 05.05.2022, і саме цю дату я поставив на цьому повідомленні. Інших повідомлень про припинення договорів фінансового лізингу від "Порше Лізинг Україна" після 05.05.2022 я не отримував" (т. 1 а.с. 175).
Як встановлено судом, відповідач листом вих. № 0413/01 від 13.04.2022 повідомив позивача, зокрема, про відсутність джерел доходів для сплати лізингових платежів за договорами, зокрема і по договору про фінансовий лізинг № 00022789, а також про те, що транспортний засіб Volkswagen Golf KA5782BO з 24.02.2022 знаходився у місті Маріуполь та інформація про його стан відсутня (т. 1 а.с. 94). Позивач факт отримання вказаного листа підтвердив у пункті 2.17 уточненої позовної заяви (т. 1 а.с. 143 на звороті).
Судом також встановлено, що в процесі розгляду справи сторонами підтверджено факт того, що чотири автомобілі за іншими договорами лізингу - №№ 00022192, 00022210, 00022298, 00022191 від 29.04.2022 були повернуті відповідачем лізингодавцю у добровільному порядку, відразу після виникнення у відповідача фінансових складнощів із внесення лізингових платежів, що додатково свідчить про добросовісність відповідача у правовідносинах з позивачем.
В свою чергу, позивач займав суперечливу позицію щодо отримання ним листа №0413/01 від 13.04.2022, в якому відповідач повідомив позивача, що спірний автомобіль знаходиться у м. Маріуполі (в уточненій позовній заяві позивач підтвердив факт отримання вказаного листа, а також з листа самого позивача від 29.04.2022 вбачається, що позивач отримав вказаний лист), але у судових засіданнях представник позивача заперечував факт отримання листа відповідача № 0413/01 від 13.04.2022 та зазначав про те, що про наявність цього листа дізнався лише на стадії розгляду справи в суді з відзиву на позовну заяву.
На підставі чого, господарський суд дійшов до висновку, що відповідачем були вжиті всі можливі заходи для недопущення господарського правопорушення, а також доведено належними доказами, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності, а саме: активних воєнних дій у місці знаходження об'єкта лізингу та відмовив у задоволенні вимог про стягнення 92 356 грн. 14 коп. плати за користування об'єктом лізингу.
Водночас, апелянт наголошує, що Наказ № 1, Наказ № 2, Лист та Заява свідка не можуть підтвердити обставин вжиття відповідачем всіх можливих заходів для недопущення господарського правопорушення та обставин неналежного виконання зобов'язань відповідачем внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин.
Щодо цього слід зазначити, що дійсно, самі по собі Накази № 1 та № 2 та Лист лише вказують на обставини закріплення об'єкта лізингу з посадовою особою відповідача, надання права керування ним, організації відрядження до м. Маріуполь тощо.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов відповідного висновку на підставі комплексного аналізу та оцінки наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку.
Про вжиття всіх можливих заходів для недопущення господарського правопорушення та обставин неналежного виконання зобов'язань відповідачем внаслідок дії непереборної сили свідчать як показання свідка - директора ТОВ «Ертанз» (т. 1 а.с. 175), так і звернення до правоохоронних органів, зокрема, за фактом втрати контролю над транспортним засобом (об'єктом лізингу) внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та окупації міста Маріуполь (т. 1 а.с. 104-105), а також визнання відповідача потерпілим у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041230001279 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (т. 1 а.с. 109-110).
Згідно ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
При цьому відповідно до ч. 5 цієї статті за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Таким чином, досудовим розслідуванням попередньо встановлено обставини втрати об'єкту лізингу внаслідок порушення російською федерацією законів та звичаїв війни і ці обставини не є явно такими, що викликали б сумніви.
В свою чергу, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач не оспорював факт перебування спірного транспортного засобу в м. Маріуполь, відповідачем же цей факт засвідчено належними та достатніми доказами.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2022 року за № 453/37789.
Відповідно до вказаного Переліку Маріупольська міська територіальна громада станом на 25.04.2022 перебувала в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Крім того, факт окупації міста російськими загарбниками є загальновідомим, а як передбачено ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Збройна агресія, проведення воєнних (бойових) дій та окупація міста очевидно є тими обставинами, що створюють об'єктивні перешкоди у можливості вивезення транспортного засобу (об'єкта лізингу) з Маріуполя.
При цьому є недоречним посилання позивача на можливість передбачити такі наслідки та запобігти їх настанню відповідачем шляхом вжиття активних дій для забезпечення евакуації автомобіля на безпечну територію, оскільки останній цілком обачно довіряв тезам офіційних представників державної влади та засобів масової інформації про відсутність загрози повномасштабного вторгнення та наступу, в тому числі на даному напрямку. З початком ведення бойових дій виникла загроза життя та здоров'ю людей, що знаходились в місті Маріуполь, що практично унеможливлювало процес вивезення з оточення транспортного засобу працівниками відповідача, в тому числі, через втрату зв'язку.
Апеляційний суд відхиляє твердження скаржника, що відмовляючи у вимозі про стягнення плати за користування об'єктом лізингу після дострокового припинення договору лізингу з підстав начебто існування для відповідача форс-мажорних обставин, суд допустив протиріччя із власним висновком про відсутність таких обставин при вирішенні питання стягнення заборгованості з черговими лізинговими платежами, як безпідставні з огляду на те, що за договором про фінансовий лізинг № 00022789 від 18.02.2021 у відповідача виникли різні зобов'язання (як грошові так і не грошові). При цьому суд встановив, що відповідачем не доведено, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання ним конкретних зобов'язань за договором, що становлять собою сплату лізингових платежів до розірвання договору. Натомість в частині стягнення плати за фактичне користування об'єктом лізингу доведенню підлягає саме факт неповернення об'єкта лізингу та користування ним за межами договору. В даному випадку обставини втрати транспортного засобу видаються достатньо переконливими з огляду на матеріали справи, як і існування дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин, за яких повернення транспортного засобу позивачу видалось неможливим. Окрім того, відповідачем були вжиті всі можливі заходи для недопущення господарського правопорушення, що виключає можливість застосування до нього заходів господарсько-правової відповідальності.
Щодо аргументів апелянта про неврахування судом норми ч. 1 ст. 22 Закону України «Про фінансовий лізинг», згідно якої з моменту передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу ризик випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об'єкта фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача. Позивач передав відповідачу об'єкт лізингу за відповідним актом, а відповідач же доказу повернення об'єкту лізингу позивачу не надав, а тому він продовжує нести відповідні ризики із моменту отримання об'єкту лізингу, варто зазначити таке.
За приписами ч. 1 ст. 22 Закону України «Про фінансовий лізинг» № 1201-IX від 04.02.2021, що діяв станом на момент розірвання договору про фінансовий лізинг № 00022789 від 18.02.2021, було визначено, що з моменту передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу ризик випадкового знищення, втрати або випадкового пошкодження об'єкта фінансового лізингу переходить до лізингоодержувача.
Водночас, відповідно до п. 2 Розділу ІІІ ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом. Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.
В свою чергу, як передбачено п. 1 Розділу ІІІ ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування.
Отже, оскільки договір про фінансовий лізинг № 00022789 був укладений 18.02.2021, тобто до набрання чинності Закону України «Про фінансовий лізинг» № 1201-IX від 04.02.2021, то до правовідносин, що виникли за ним, не застосовуються положення цього Закону, а тому твердження позивача про неправильне застосування господарським судом норм матеріального права є помилковим.
Разом з тим, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про фінансовий лізинг» № 723/97-ВР від 16.12.1997 встановлювала, що з моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором.
Аналогічні положення містила у собі норма ч. 1 ст. 809 ЦК України. Однак, діючими положеннями законодавства передбачалось покладення ризиків на лізингоодержувача, лише щодо знищення або пошкодження об'єкта лізингу, а не його втрати. Відповідачем надано докази, що прямо вказують на втрату об'єкта лізингу та опосередковано засвідчують можливість його знищення під час бойових дій в м. Маріуполь.
Посилання скаржника на висновки Верховного Суду в постановах від 26.042018 у справі № 911/3483/16, від 03.07.2018 у справі № 904/6270/16, від 11.04.2019 у справі №924/590/18, від 13.05.2019 у справі № 924/569/18 щодо можливості стягнення з лізингоодержувача плати за користування об'єктом лізингу після відмови лізингодавця від договору та застосування п. 6.18 Загальних умов у спорах за участю ТОВ «Порше Лізинг Україна» визнаються колегією суддів нерелевантними даній справі, оскільки вони різняться між собою за фактичними обставинами справи, встановленими судом на підставі зібраної у справі доказової бази, зокрема, у згаданих справах, на відміну від справи № 904/1921/23, мало місце доведене фактичне користування лізингоодержувачами автомобілями, отриманими за договорами лізингу, після їх розірвання.
Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення заяви та постановлення помилкової ухвали, апеляційним судом не виявлено, апелянтом висновків суду не спростовано.
За таких умов, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги та відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 у справі № 904/1921/23.
У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Водночас, як передбачено п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Так, позивач в своїй апеляційній скарзі заявив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції на суму 18 500,00 грн.
На підтвердження витрат надав в матеріали справи копію Договору про надання професійної правничої допомоги від 24.05.2021, укладеного між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та Адвокатським об'єднанням «Есквайарс».
Відповідно до п. 1.1 Договору Сторони укладають наступний договір про надання професійної правничої допомоги Виконавцем (далі за текстом - «Послуги) стосовно питано, пов'язаних із поточною господарською діяльністю Замовника, в тому числі, щодо представництва інтересів Замовника у всіх судах України. Види, зміст, обсяг, строки та умови надання конкретних послуг визначаються умовами Договору та погоджуються Сторонами в кожному випадку письмово шляхом підписання заявок, які становлять невід'ємну частину цього Договору. Підписання Сторонами заявки є підтвердженнями замовлення визначеної в такій угоді послуги Замовником.
На виконання п. 1.1. Договору між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та Адвокатським об'єднанням «Есквайарс» підписано заявку на надання професійної правничої допомоги № 29-1 від 16.08.2023, відповідно до якої Виконавець приймає на супроводження справу щодо апеляційного оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 у справі № 904/1921/23 за позовом ТОВ «Порше Лізинг Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ертанз" про стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00022789 від 18.02.2021 (т. 2 а.с. 34).
Розмір винагороди, порядок, строки та умови надання послуг за цією Заявкою визначаються Договором про надання професійної правничої допомоги від 24.05.2021 (п. 4 Заявки № 29-1).
Пунктом 2.2. Договору сторонами погоджено, що за представництво інтересів Замовника в судах апеляційної інстанції винагорода становить 18 500 грн.
16.08.2023 АО «Есквайарс» було виставлено позивачу рахунок № 29-1 на суму 9 250,00 грн, що є авансом за надання послуг у суді апеляційної інстанції (т. 2 а.с. 37).
З огляду на фактичний результат розгляду апеляційної скарги, витрати ТОВ «Порше Лізинг Україна» на професійну правничу допомогу слід залишити за ним.
В свою чергу, за приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судом встановлено, що відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заявив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції на суму 17 000,00 грн.
На підтвердження витрат надав в матеріали справи копію Договору про надання правничої допомоги від 02.05.2023, укладеного між ТОВ «Ертанз» та Адвокатським об'єднанням «Віннерлекс» (т. 2 а.с. 85-93).
Відповідно до п. 1.1 Договору Адвокатське об'єднання зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що конкретний вид та обсяг правової допомоги за Договором Сторонами зазначається в Специфікації, що є невід'ємним додатком до Договору (далі іменована «Специфікація»), яка відображає доручення Клієнта Адвокатському об'єднанню на надання певної правової допомоги, та її вартість відповідно до такого обсягу.
15.09.2023 між Клієнтом та Адвокатським об'єднанням було укладено Специфікацію № 2 .як додаток до Договору від 02.05.2023, згідно якої Сторони дійшли згоди про надання професійної правничої допомоги ТОВ «Ертанз» під час розгляду Центральним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" по справі № 904/1921/23, в т.ч. зі складання, оформлення і подання відзиву на апеляційну скаргу, всіх інших необхідних процесуальних документів, а також надання професійної правничої допомоги у судових засіданнях (т. 2 а.с. 94).
Вартість послуг з надання професійної правничої допомоги визначена Сторонами в Специфікації № 2 від 15.09.2023 в сумі 17 000,00 грн як фіксований гонорар.
Зважаючи на те, що спір у справі виник через неправильні дії відповідача, витрати ТОВ «Ертанз» на професійну правничу допомогу покладаються на нього.
Керуючись статтями 233-236, 269, 270, 275, 276, 282, 326-328 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 у справі № 904/1921/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2023 у справі №904/1921/23 залишити без змін.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції залишити за сторонами.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 21.02.2024
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков