21 лютого 2024 року м. Харків Справа № 905/357/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ” (вх.№2646 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 22.11.2023 (прийняте у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Хабаровою М.В.) у справі №905/357/23
за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ”, м.Київ,
до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія Аско-Донбас Північний”, м. Дружківка, Донецька область,
про стягнення 208 524,84 грн,
В квітні 2023 року Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “УСГ” звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія Аско-Донбас Північний” страхового відшкодування у розмірі 127 400,00 грн, пені у розмірі 31 762,74 грн, інфляційних втрат у розмірі 42 294,12 грн та 3% річних у розмірі 7 068,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0401-00002/00009 від 05.05.2020 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля “Hyundai”, державний номер НОМЕР_1 , а тому відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля “ВАЗ”, державний номер НОМЕР_2 , водій якого порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого сталась дорожньо-транспортна пригода, застрахована відповідачем, позивач направив останньому заяву про виплату (страхового) відшкодування, яка відповідачем залишена без задоволення.
02.05.2023 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач зазначив, що відповідач сплатив борг у розмірі 127 400,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №594044262 від 25.04.2023, а тому сума боргу становить 81 129,94 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.11.2023 у справі №905/357/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач, звертаючись із заявою про виплату страхового відшкодування, мав надати докази, які підтверджують, що саме ОСОБА_1 є завдавачем шкоди. Відповідач не міг самостійно ознайомитись в Реєстрі судових рішень із судовим рішенням, яким встановлена вина ОСОБА_1 , оскільки таке рішення суду відсутнє, натомість є постанова СУ ГУНП в Донецькій області про закриття кримінального провадження від 30.10.2020. Позивачем до позовних матеріалів була додана постанова СУ ГУНП в Донецькій області про закриття кримінального провадження від 30.10.2020, якою була встановлена вина ОСОБА_1 . Надання позивачем до позовних матеріалів вказаної постанови свідчить, що і сам позивач вважає вказану постанову необхідною для розгляду даної справи. Однак, на звернення відповідача вказану постанову позивачем не було надано відповідачу для розгляду його заяви. Позивач не надав відповідачу доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , чим фактично позбавив відповідача можливості виплатити страхове відшкодування до моменту звернення з даним позовом до суду і не довів, що з боку відповідача мало місце порушення зобов'язання з виплати позивачу суми страхового відшкодування за наслідками ДТП, що сталася 21.07.2020. Як зазначено в рішенні, 25.04.2023, тобто після звернення позивача з даним позовом до суду і ознайомлення відповідача з доданою до позовних матеріалів постановою СУ ГУНП в Донецькій області про закриття кримінального провадження від 30.10.2020, відповідач сплатив позивачу належну до виплати суму страхового відшкодування у розмірі 127 400,00 грн (факт чого підтверджується платіжною інструкцією від 25.04.2023 №594044262 та позивачем визнається), у зв'язку з чим позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог. Оскільки судом встановлено відсутність факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з виплати суми страхового відшкодування, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми пені, 3% річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період немає.
Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “УСГ” з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 22.11.2023 у справі №905/357/23 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Скарга обґрунтована тим, що п.32.2 ст.35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія наземного транспортного засобу” містить виключний перелік документів, які додаються до заяви про виплату страхового відшкодування та не містить вимоги надання документів, які підтверджують вину особи. Також зазначає, що в порушення п.34.1. ст. 34 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія наземного транспортного засобу” відповідач з 22 лютого 2021 року (хоча постанова була ухвалена 30 жовтня 2020 року) не вчиняв жодних дій з метою встановлення обставин, в тому числі вини ОСОБА_2 , у настанні дорожньо-транспортної пригоди та спричиненні майнової шкоди власнику транспортного засобу “Hyundai”, державний реєстраційний № НОМЕР_1 (окрім як 21 травня 2021 року (зі спливом 90-денного строку з дня отримання заяви) запропонував позивачу надати таку постанову, хоча в той час вже повинен був прийняти рішення про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування). Адже, положеннями п. 36.2 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Тобто, норма вказаної статті чітко визначає строки прийняття рішення і жодних застережень з приводу отримання чи неотримання якихось документів не містить. Тому, на думку апелянта, висновки суду першої інстанції, як з приводу недотримання позивачем порядку отримання страхового відшкодування (ненадання вказаної постанови), так і відсутності підстав для нарахування пені, не відповідають дійсним обставинам у справі та постановлені з порушенням норм матеріального права.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Тобто, відповідач, враховуючи той факт, що він застрахував цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди, зобов'язаний був відшкодувати шкоду позивачу (в порядку суброгації) незалежно від наявності доказів вини заподіювача шкоди. Однак, в порушення вказаних норм останній таких дій не вчинив, чим порушив строки виконання зобов'язання, передбачені положеннями п. 36.2 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ” (вх.№2646 Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 22.11.2023 у справі №905/357/23 та ухвалено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк до 10.01.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту. Встановлено учасникам справи строк до 10.01.2024 для подання заяв, клопотань, тощо.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 05.05.2020 між ПАТ “СК “Українська страхова група” (страховик) та ТОВ “Катеринославські меблеві майстерні” (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0401-00002/00009, об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим майном, а саме автомобілем “Hyundai”, державний номер НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.
Вигодонабувачем за договором є ТОВ “Катеринославські меблеві майстерні” (п.3 договору).
Зі змісту постанови про закриття кримінального провадження СУ ГУНП в Донецькій області від 30.10.2020 вбачається, що 21.07.2020 близько 09:10 на трасі Олександрівка-Покровськ-Костянтинопіль сталася ДТП, а саме автомобіль “ВАЗ 2106”, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 здійснив зіткнення з задньою частиною вантажного автомобіля “Hyundai”, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок якого ОСОБА_1 загинув, а транспортні засоби отримали пошкодження. Як зазначено в постанові, з технічної точки зору, у причинному зв'язку з виникненням події, що настала, перебувають дії водія автомобіля марки “ВАЗ 2106” д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 , який рухаючись в даних дорожніх умовах, не дотримувався безпечної дистанції до автомобіля марки “Hyundai” моделі XD78 д/н НОМЕР_1 , що рухався попереду у попутному напрямку, що в свою чергу привело до виникнення аварійної ситуації і її переростання в ДТП - зіткненню автомобіля “ВАЗ 2106” д/н НОМЕР_2 із задньою частиною автомобіля марки “Hyundai” моделі XD78 д/н НОМЕР_1 , тобто дії водія автомобіля марки “ВАЗ 2106” д/н НОМЕР_2 ОСОБА_1 , як невідповідні вимогам п.13.1 Правил дорожнього руху України, перебувають у причинному зв'язку з подією, що настала; у даній дорожній обстановці, водієві ОСОБА_1 для забезпечення безпеки дорожнього руху, слід було діяти відповідно до вимог п.13.1 Правил дорожнього руху України: водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей перевезеного вантажу й стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції й безпечний інтервал.
Також, як зазначено в постанові, враховуючи, що в результаті необережних дій ОСОБА_1 , крім самого водія, тяжкі тілесні ушкодження або смерть іншим особам заподіяні не були, а також той факт, що в результаті ДТП останній загинув на місці події, в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст.286 КК України. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020050230000950 від 21.07.2020 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в діянні водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
24.07.2020 страхувальник звернувся до ПАТ “СК “Українська страхова група” із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
02.12.2020 ПАТ “СК “Українська страхова група” на підставі звіту №105/20 від 14.10.2020 та звіту про розрахунок ринкової вартості пошкодженого колісного транспортного засобу №567/11/20 від 08.11.2020 було складено страховий акт №ССКА-6996 та розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 234 208,73 грн.
На підставі зазначених документів ПАТ “СК “Українська страхова група” здійснило ТОВ “Катеринославські меблеві майстерні” виплату страхового відшкодування в розмірі 234 208,73 грн, на підтвердження чого надано платіжне доручення №30015 від 02.12.2020.
28.04.2021 ПАТ “СК “Українська страхова група” на підставі звіту №105/20 від 14.10.2020 та висновку №8164 від 16.02.2021 було складено страховий акт №ССКА-6996/1 та розрахунок суми страхового відшкодування, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 73 684,46 грн.
На підставі даних документів ПАТ “СК “Українська страхова група” здійснило виплату ТОВ “Катеринославські меблеві майстерні” страхового відшкодування в розмірі 73 684,46 грн, на підтвердження чого надано платіжне доручення №11289 від 28.04.2021.
Відповідно до висновку експерта №105/20 від 14.10.2020 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу “Hyundai”, державний номер НОМЕР_1 , складає 522 472,35 грн, ринкова вартість транспортного засобу складає 402 926,97 грн.
Згідно висновку експерта №8164 від 16.02.2021 ринкова вартість автомобіля “Hyundai”, державний номер НОМЕР_1 в пошкодженому стані внаслідок ДТП становить 82 335,34 грн.
Позивач зазначає, що до нього у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі, перейшло право зворотної вимоги до особи, винної у скоєнні ДТП.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу “ВАЗ”, державний реєстраційний № НОМЕР_2 станом на 21.07.2020 була застрахована у Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія Аско-Донбас Північний” згідно полісу серії АО-004822531 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Як зазначено в позові, оскільки максимальна гранична сума страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, за полісом №АО-004822531 становить 130 000,00 грн та франшиза у розмірі 2600,00 грн, сума страхового відшкодування, яку необхідно стягнути з відповідача складає 127 400,00 грн.
18.02.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату (страхового) відшкодування №44031, в якій просив сплатити суму у розмірі 234 298,73 грн, яка була отримана відповідачем 22.02.2021, на підтвердження чого надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідач листом №1139 від 21.05.2021 повідомив позивача про необхідність надання ним додаткових документів, з огляду на те, що надані разом з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу №44031 від 18.02.2021 документи не є достатніми для задоволення вимоги про сплату страхового відшкодування. Запропонував позивачу надати рішення суду про притягнення до кримінальної відповідальності водія автомобіля “ВАЗ”, державний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , який порушив правила дорожнього руху. Зазначив, що після надання зазначених документів, відповідач повернеться до розгляду заяви на виплату (страхового) відшкодування № 44031.
Позивач вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити не лише суму страхового відшкодування в розмірі 127 400,00 грн, а й пеню у розмірі 31 762,74 грн за період з 30.09.2022 по 30.03.2023, інфляційні втрати у розмірі 42 294,12 грн за період червень 2021 року - лютий 2023 року та 3% річних у розмірі 7068,08 грн за період з 25.05.2021 по 30.03.2023, загалом 208 524,84 грн.
Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відповідач зазначає, що станом на день розгляду цього позову у суді позивач не надав йому документи, що підтверджують вину ОСОБА_1 . Натомість до суду було надано постанову СУ ГУНП в Донецькій області про закриття кримінального провадження. Відповідач не був повідомлений про смерть ОСОБА_1 . Приймаючи до уваги зазначену постанову, відповідач повернувся до розгляду заяви на виплату (страхового) відшкодування №44031 та прийняв рішення сплатити страхове відшкодування, на підтвердження чого надав платіжну інструкцію №167 від 25.04.2023 на суму 127 400,00 грн.
02.05.2023 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній зазначив, що відповідач сплатив борг у розмірі 127 400,00 грн, а тому сума боргу становить 81 129,94 грн, у тому числі: 31 762,74 грн пені, 42 294,12 грн інфляційних втрат та 7068,08 грн 3% річних.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Як передбачено ч. 3 ст. 985 Цивільного кодексу України особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим випадком згідно зі статтею 8 Закону України "Про страхування" є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
За приписами п. 2.1 ст. 2 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
За загальним правилом ст. 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Однак, спеціальні норми Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За змістом ст.28 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Положеннями ст.29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Разом з тим, за приписами п. 30.2 ст. 30 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Стаття 27 Закону України "Про страхування" та стаття 993 ЦК України передбачають перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов'язанні до страховика.
Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.
При цьому помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 ЦК України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.
Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як уже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов'язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, яка виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи. Право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов'язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою.
У деліктному зобов'язанні право вимоги до винної особи у особи, яка відшкодувала шкоду потерпілому, виникає в порядку статті 1191 ЦК України. У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.03.2019 у справі №916/686/18.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що п.32.2 ст.35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія наземного транспортного засобу” містить виключний перелік документів, які додаються до заяви про виплату страхового відшкодування та не містить вимоги надання документів, які підтверджують вину особи, також зазначає, що в порушення п.34.1. ст.34 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія наземного транспортного засобу” відповідач з 22.02.2021 не вчиняв жодних дій з метою встановлення обставин, в тому числі вини ОСОБА_1 у настанні дорожньо-транспортної пригоди та спричиненні майнової шкоди власнику транспортного засобу “Hyundai”, хоча в той час вже, відповідно до п.36.2 ст.36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія наземного транспортного засобу”, повинен був прийняти рішення про виплату чи відмову у виплаті страхового відшкодування).
Відповідно до п.34.1. ст.34 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності водія наземного транспортного засобу” страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Згідно з п.36.1 ст.36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до положень п.35.2 статті 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. До заяви додаються:
а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;
б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;
в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;
г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;
ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;
д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;
е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;
є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Пунктом 36.2 ст.36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Як свідчать матеріали справи, позивач направив відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування №44031 від 18.02.2021, яка була отримана останнім 22.02.2021.
Розглянувши заяву про виплату страхового відшкодування, відповідач у листі від 21.05.2021 №1139 повідомив позивача про необхідність надання ним додаткових документів, з огляду на те, що надані разом з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу №44031 від 18.02.2021 документи не є достатніми для задоволення вимоги про сплату страхового відшкодування. Запропонував позивачу надати рішення суду про притягнення до кримінальної відповідальності водія автомобіля “ВАЗ”, державний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , який порушив правила дорожнього руху. Зазначив, що після надання зазначених документів, відповідач повернеться до розгляду заяви на виплату (страхового) відшкодування № 44031.
Однак, як свідчать матеріали справи, позивачем не були надані відповідачу докази на підтвердження вини водія автомобіля “ВАЗ” державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 .
Виходячи із наведених раніше статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.
За таких обставин за наявності деліктних зобов'язань, страховик, який набув права вимоги потерпілої особи має право на відшкодування заподіяної шкоди, за умови надання доказів протиправних та винних дій заподіювача шкоди.
При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянта про те, що відповідач не вчиняв жодних дій з метою встановлення обставин, в тому числі вини ОСОБА_1 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, з огляду на те, що відповідач запропонував позивачу надати йому докази притягнення до кримінальної відповідальності водія автомобіля “ВАЗ”- ОСОБА_1 , який порушив правила дорожнього руху. Доводи апелянта про можливість отримання даної інформації самим відповідачем відхиляються колегією суддів, з огляду на те, що відповідач не являвся учасником кримінального провадження, а тому був позбавлений можливості отримати дану інформацію від правоохоронних органів, а ОСОБА_1 , який був страхувальником за договором страхування підписаним з відповідачем, загинув.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що її було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що особа є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець такого джерела зобов'язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини, тобто відповідач, враховуючи той факт, що він застрахував цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди, зобов'язаний був відшкодувати шкоду позивачу (в порядку суброгації) незалежно від наявності доказів вини заподіювача шкоди, з огляду на наступне.
Розподіл між сторонами спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки обов'язків доказування і подання доказів здійснюється таким чином, що особа, якій завдано шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участі відповідача, розмір заподіяної шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Тоді як обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
З даним висновком погоджується і позивач в апеляційній скарзі.
З огляду на те, що у даному випадку мова йде про відшкодування шкоди, завданої двома джерелами підвищеної небезпеки, вина одного з водіїв у спричиненні шкоди повинна бути доведена.
Таким чином, як правильно зазначено судом першої інстанції, позивач, звертаючись із заявою про виплату страхового відшкодування, мав надати докази, які підтверджують, що саме ОСОБА_1 є завдавачем шкоди. Відповідач не міг самостійно ознайомитись в реєстрі судових рішень із судовим рішенням, яким встановлена вина ОСОБА_1 , оскільки таке рішення суду відсутнє, натомість є постанова СУ ГУНП в Донецькій області про закриття кримінального провадження від 30.10.2020.
Позивачем до матеріалів справи була додана постанова СУ ГУНП в Донецькій області про закриття кримінального провадження від 30.10.2020, якою була встановлена вина ОСОБА_1 , кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020050230000950 від 21.07.2020 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в діянні водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
З матеріалів справи вбачається, що 25.04.2023 після ознайомлення з доданою до матеріалів справи постановою СУ ГУНП в Донецькій області про закриття кримінального провадження від 30.10.2020, відповідач сплатив позивачу належну до виплати суму страхового відшкодування у розмірі 127 400,00 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач не довів, що з боку відповідача мало місце порушення зобов'язання з виплати йому суми страхового відшкодування за наслідками ДТП, що сталася 21.07.2020.
У зв'язку з виплатою відповідачем суми страхового відшкодування, позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 31762,74 грн, 3% річних у розмірі 7068,08 грн та інфляційні втрати у розмірі 42294,12 грн.
Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Цивільно-правова відповідальність - це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою зобов'язань, що пов'язані з порушенням суб'єктивних цивільних прав другої сторони. Мета цивільно-правової відповідальності відновлення порушених майнових прав.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Враховуючи те, що позивачем не доведено факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з виплати суми страхового відшкодування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми пені, 3% річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі зазначеного, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Донецької області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 22.11.2023 у справі №905/357/23 без змін як такого, що ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 22.11.2023 у справі №905/357/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктами а)-г) частини 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.02.2024
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.А. Пуль
Суддя І.В. Тарасова