вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" лютого 2024 р. Справа№ 920/1191/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 21.02.2024 у справі №920/1191/23 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
матеріали апеляційної скарги Сумської міської ради
на ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.12.2023, повний текст якої складений 14.12.2023,
у справі № 920/1191/23 (суддя Вдовенко Д.В.)
за позовом Сумської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Цікорідзе Наргіза
про стягнення 122 970,42 грн.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.12.2023 у справі № 920/1191/23 провадження у справі закрите на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, згідно з якою суд закриває провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства оскільки:
- предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 122 970,42 грн. за використання у період з 01.01.2022 до 15.09.2023 земельної ділянки площею 0,0986 га, кадастровий номер 5910136300:06:019:0034 за адресою: м. Суми, вул.. Івана Сірка, 18/2 без оформлення договору оренди;
- для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької діяльності, потрібно встановити факт ведення діяльності нею як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру;
- водночас матеріалами справи не доведено факту ведення Цікорідзе Наргізою у спірний період діяльності, як ФОП, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру на земельній ділянці, кадастровий номер 5910136300:06:019:0034;
- на спірній земельній ділянці розташоване незавершене будівництво кафе з літньою площадкою готовністю 90%, яке придбане Цікорідзе Наргізою як фізичною особою. Будь-які докази використання у господарській діяльності незавершеного будівництва, в тому числі за видами діяльності Цікорідзе Наргізою як ФОП, в матеріалах справи відсутні;
- неможливість експлуатації об'єкта, основна ознака об'єкта незавершеного будівництва, яка визначає його правову природу та безпосередньо впливає на його правовий режим. Відсутність 100% будівельної готовності об'єкта незавершеного будівництва призводить не лише до неможливості бути введеним в експлуатацію, а й до неможливості бути використаним за призначенням відповідно до мети, з якою він будується.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Сумська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.12.2023 у справі № 920/1191/23 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Сумської області.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції неправильно, застосував норми матеріального та процесуального права, не з'ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які є недоведеними.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:
- відповідач є власником нерухомого майна (незавершене будівництвом кафе з літньою площадкою готовністю 90%), розташованого за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Івана Сірка, 18/2, на земельній ділянці площею 0,0986 га комунальної форми власності, кадастровий номер 5910136300:06:019:0034, власником якої є позивач;
- при цьому відповідач зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як фізична особа - підприємець, основний вид діяльності: діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, інші види діяльності: оптова торгівля напоями; неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; обслуговування напоями; постачання інших готових страв; постачання готових страв для подій; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Відомості про припинення нею підприємницької діяльності відсутні;
- відповідно до витягу з Державного земельного кадастру (є в матеріалах справи) спірна земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно Відповідача, відноситься до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення - 03,07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;
- як зазначає сама відповідач, вона має намір отримати спірну земельну ділянку в оренду саме для використання за цільовим призначенням 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а саме громадське харчування (кафе), що підтверджується її заявою про надання земельної ділянки в оренду від 17.10.2023 (є в матеріалах справи). Ця обставина свідчить про те, що земельна ділянка площею 0,0986 га, кадастровий номер 5910136300:06:019:0034 використовується відповідачем лише для здійснення підприємницької діяльності, а також про те, що відповідач не має наміру використовувати спірну земельну ділянку для іншої діяльності (зокрема проживання тощо) окрім як господарської;
- більш того, використання спірної земельної ділянки під будівництво та/або обслуговування житлового будинку, тобто не в господарській діяльності, буде суперечити її цільовому призначенню та функціональному використанню;
- отже, враховуючи категорію та цільове призначення земельної ділянки площею 0,0986 га, кадастровий номер 5910136300:06:019:0034, на якій розташоване нерухоме майно відповідача та власником якої є апелянт, а також види господарської діяльності, якою займається відповідач, ця земельна ділянка використовується нею з метою здійснення підприємницької діяльності, а відтак правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими, оскільки між Сумською міською радою з однієї сторони та ФОП Цікорідзе Наргіза, як суб'єктом господарювання з іншої сторони, існує спір, пов'язаний із здійсненням відповідачем підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, у зв'язку з чим справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023, справу № 920/1191/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1191/23 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 920/1191/23.
12.01.2024 від Господарського суду Сумської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Сумської міської ради на ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.12.2023 у справі № 920/1191/23 та повідомлено про право на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення вказаної ухвали шляхом звернення до суду апеляційної інстанції із заявою/клопотанням з підтвердженням сплатити судового збору у розмірі 2 684,00 грн., про що надати відповідні докази.
22.01.2024 від Сумської міської ради до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого, зокрема, додані докази сплати судового збору в зазначеному розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сумської міської ради на ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.12.2023 у справі № 920/1191/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.02.2024 о 15:30 год.
05.02.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Сумської міської ради надійшло клопотання, в якому заявник просить надати йому можливість приймати участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, яке просить забезпечити в приміщенні Господарського суду Сумської області. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 вказане клопотання задоволено.
14.02.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на те, що:
- позивач не надав суду як докази введення нерухомого майна в експлуатацію, так і докази докази використання у господарській діяльності незавершеного будівництва, в тому числі за видами діяльності Цікорідзе Наргізи як ФОП;
- відповідно до технічного паспорту площа фактично займана майном, що належить громадянці Цікорідзе Наргізи земельної ділянки становить 510,9466 кв. метрів ((27,92* 916,74+18,22)/2 =) 488,0416 + (4,5*5,09=) 22,9 = 51094,66 кв. м.), а відтак, з огляду на фактично займану площу не отриманий позивачем дохід становить 63723,45 грн. (122970,42/986*510,9466);
- додатковим доказом часткового використання земельної ділянки є фотографії, які підтверджують, що за забором (лінія 3-4) у напрямку дороги земельна ділянка не використовується, там знаходиться засаджений деревами та чагарником пустир;
- до постановлення рішення про закриття провадження у справі відповідач не мав можливості надати суду докази щодо фактично займаної площі земельної ділянки з кадастровим номером 5910136300:06:019:0034 з огляду на те, що Договір на виконання кадастрової зйомки земельної ділянки був укладений 04.12.2023, а план земельної ділянки отриманий від інженера - землевпорядника 13.12.2023, тобто після закриття провадження у справі. Отже, при всієї обачності, відповідач не міг подати вказані докази до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього;
- позивач свідомо затягує прийняття рішення щодо укладення договору оренди земельної ділянки з Цікорідзе Наргізою, і станом на 13.02.2024 (вже протягом 4 місяців) позивач не розглянув заяву та не прийняв жодного рішення щодо надання земельної ділянки в оренду,
просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
До відзиву на апеляційну скаргу відповідачем додані копії плану земельної ділянки за адресою: м. Суми вул. Дем'яна Коротченко (Івана Сірка), 18/2 (кадастровий номер 5910136300:06:019:0034), витягу з реєстру землевпорядників, договору від 04.12.2023, акту приймання робіт від 13.12.2023, кваліфікаційного сертифікату № 002304, а також Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 12.02.2024, п'ять фотографій земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:06:019:0034 станом на 13.12.2023.
У зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/846/24 від 21.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 920/1191/23.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 апеляційну скаргу Сумської міської ради на ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.12.2023 у справі № 920/1191/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А
Щодо наданих відповідачем додаткових доказів, слід зазначити наступне.
Колегія суддів зазначає про те, що частина з наданих відповідачем доказів, а саме акт приймання робіт від 13.12.2023, Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 12.02.2024, п'ять фотографій земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:06:019:0034 станом на 13.12.2023 не існувала на момент розгляду по суті судом першої інстанції цієї справи.
Водночас така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі № 922/393/18.
За таких обставин, додані відповідачем під час апеляційного перегляду акт приймання робіт від 13.12.2023, Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 12.02.2024, п'ять фотографій земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:06:019:0034 станом на 13.12.2023, як додаткові докази колегією суддів не приймається.
Колегія суддів зазначає про те, інформація витягу з реєстру землевпорядників є відкритою та міститься в мережі Інтернет, а відтак витяг з вказаного реєстру не може вважатися додатковим доказом по справі.
Щодо решти доказів, а саме копій плану земельної ділянки за адресою: м. Суми вул. Дем'яна Коротченко (Івана Сірка), 18/2 (кадастровий номер 5910136300:06:019:0034), договору від 04.12.2023, слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Відповідач не наводить жодних причин неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції.
Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від учасників судового процесу.
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.
Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному з учасників судового процесу більш сприятливі, аніж іншим умови в розгляді конкретної справи.
При цьому колегія суддів звертається до висновку щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК України, який викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 згідно з яким єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - апелянта).
За імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Також слід зауважити на правовій позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 499/895/19, у якій судом касаційної інстанції зауважено на тому, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23 лютого 2006 року 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява № 3236/03, пункт 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
За таких обставин, додані апелянтом під час апеляційного перегляду копії плану земельної ділянки за адресою: м. Суми вул. Дем'яна Коротченко (Івана Сірка), 18/2 (кадастровий номер 5910136300:06:019:0034), договору від 04.12.2023, як додаткові докази колегією суддів не приймаються.
У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвалу суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 122 970,42 грн. за використання у період з 01.01.2022 до 15.09.2023 земельної ділянки площею 0,0986 га, кадастровий номер 5910136300:06:019:0034 за адресою: м. Суми, вул.. Івана Сірка, 18/2 без оформлення договору оренди.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.12.2023 у справі № 920/1191/23 провадження у справі закрите на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, згідно з якою суд закриває провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися справи за участю фізичних осіб-підприємців Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 по справі № 916/1261/18 виходила з таких міркувань:
«21. Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
22. У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
23. Згідно із частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
24. Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
25. Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
26. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
27. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
28. Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
29. Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
30. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.»
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) та від 09.10.2019 у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19) зазначено, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
Відповідно до ст. 42 ГПК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
За змістом ч. 1 ст. 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.
Тобто, фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 ЦК України першої статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
У ст. 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин (ст. 26 ЦК України).
З наведених норм законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа - підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Правовий статус ФОП надає людині з повною цивільною дієздатністю право займатися підприємницькою діяльністю. Набуття такого статусу не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи.
Цивільні права й обов'язки фізичної особи набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.
Наявність статусу підприємця не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.
З матеріалів справи слідує, що:
- відповідно до договору купівлі-продажу від 17.09.2021 Цікорідзе Наргіза прийняла у власність, як фізична особа, незавершене будівництвом кафе з літньою площадкою готовністю 90%, що знаходиться за адресою м. Суми, вул. Івана Сірка, 18/2 . Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці Сумської міської ради кадастровий номер 5910136300:06:019:0034 площею 0,0986 га (п. 1 договору купівлі-продажу);
- право власності Цікорідзе Наргізи на незавершене будівництво, кафе з літньою площадкою отовністю 90% зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою від 01.05.2023;
- відповідно до інформації з Державного земельної кадастру, земельна ділянка належить до категорії «Землі житлової та громадської забудови», вид використання та цільове призначення « 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» (витяг № НВ-0001900222023 від 15.09.2023);
- згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Цікорідзе Наргіза зареєстрована як фізична особа-підприємець. Види діяльності: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); 46.34 Оптова торгівля напоями; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 56.30 Обслуговування напоями; 56.29 Постачання інших готових страв; 56.21 Постачання готових страв для подій; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
У матеріалах справи відсутні докази того, що Цікорідзе Наргізою у спірний період фактично здійснювалась діяльність спрямована на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру на земельній ділянці кадастровий номер 5910136300:06:019:0034.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, на спірній земельній ділянці розташоване незавершене будівництво, кафе з літньою площадкою готовністю 90%.
В свою чергу об'єкт незавершеного будівництва - це об'єкт нерухомого майна щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт та який не прийнято в експлуатацію.
Неможливість експлуатації об'єкта основна ознака об'єкта незавершеного будівництва, яка визначає його правову природу та безпосередньо впливає на його правовий режим. Відсутність 100% будівельної готовності об'єкта незавершеного будівництва призводить не лише до неможливості бути введеним в експлуатацію, а й до неможливості бути використаним за призначенням відповідно до мети, з якою він будується.
Стверджуючи про підсудність спору сторін господарським судам позивач фактично виходить з цільового призначення спірного майна (кафе з літньою площадкою) та основного виду діяльності відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування), проте ігнорує той факт, що те, що спірне майно є об'єктом незавершеного будівництва, що взагалі виключає використання його у підприємницькій діяльності до завершення будівництва та введення в експлуатацію, в той час як визначальним для встановлення юрисдикції спору є саме наявність чи відсутність ведення діяльності відповідачем, як ФОП, на цій земельній ділянці.
При цьому те, що Цікорідзе Наргіза просить надати спірну земельну ділянку в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, а саме громадське харчування (кафе), вказаних вище висновків не спростовує.
За таких обставин, суд першої інстанції в цьому випадку цілком вірно закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України згідно з якою суд закриває провадження у справі якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.12.2023 у справі № 920/1191/23, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга Сумської міської ради задоволенню не підлягає.
При цьому окремо слід зауважити і на тому, що суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями при розгляді апеляційної скарги на ухвалу якою відмовлено у відкритті провадження у справі прийняти рішення по відкриттю провадження по справі та зобов'язати суд першої інстанції розглянути позовну заяву і прийняти ухвалу по її розгляду у суді першої інстанції.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Сумської міської ради на ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.12.2023 у справі № 920/1191/23 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.12.2023 у справі № 920/1191/23 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Повернути до Господарського суду Сумської області матеріали справи у справі № 920/1191/23.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 21.02.2024.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров